Постанова

від 12.03.2021 по справі 640/11424/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11424/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Канта до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2020,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ Канта (далі - позивач, ТОВ НВФ Канта ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року №00000320502, №00000340502, №00000330502.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки реальність господарських операцій позивача з контрагентами позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував рішення безпідставністю висновків контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ НВФ КАНТА з ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ , ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ , ТОВ МІКЛЕНД , ТОВ РАМІС , ТОВ СЕЛАЙНА та ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС , оскільки первинні документи, складені позивачем з його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним в акті перевірки та письмовому відзиві, що містяться в матеріалах справи. Основним аргументом є те, що при прийнятті рішення не було надано належної оцінки наявним в матеріалах справи протоколам допиту гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 15 листопада 2019 року №3361 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ НВФ КАНТА , у період з 21 листопада 2019 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, проведено позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ НВФ КАНТА по взаємовідносинах з ТОВ РАМІС за червень, липень, серпень 2017 року, з ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ за квітень 2017 року, з ТОВ МІКЛЕНД за березень, липень 2018 року, з ТОВ СЕЛАЙНА за грудень 2017 року, з ТОВ ХЕЛЕНН МАРКЕТ за серпень 2017 року, з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017, 2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображення у деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 04 грудня 2019 року №210/26-15-15-02-05/40718440, яким встановлено наступні порушення:

1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 6 П(С)БО 16 Витрати , статті 9 Закону України №996-ХІV, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальній сумі 331 339, 00 грн, в тому числі по періодам: 2017 рік - 296089,00 грн, 2018 рік - 35250,00 грн;

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 334149,00 грн, у тому числі по періодам: квітень 2017 року - 4665,00 грн, червень 2017 року - 114167, 00 грн, липень 2017 - 20834, 00 грн, серпень 2017 року - 95684, 00 грн, вересень 2017 року - 20000,00 грн, листопад 2017 року - 26605,00 грн, грудень 2017 року - 35896,00 грн, січень 2017 року - 6298,00 грн, липень 2018 року - 10000,00 грн, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 22869,00 грн, в тому числі по періодам: січень 2018 року - 12869,00 грн, березень 2018 року - 10000,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року

- №00000320502, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 417686,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 334149,00 грн, за штрафними санкціями - 83537,00 грн;

- №00000340502, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 22869,00 грн;

- №00000330502, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на прибуток приватних підприємств на суму 414174,00 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 331339,00 грн, за штрафними санкціями - 82835,00 грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Судом першої інстанції також було встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ на підставі договору поставки від 01 серпня 2017 року №К/ХМ-0108-2017-Т, предметом якого є поставка позивачу товару; з ТОВ МІКЛЕНД при виконанні договору від 01 березня 2018 року №К/МЛ-0103-2018-Р, предметом якого є надання замовнику послуг по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації; з ТОВ РАМІС при виконанні договору про надання рекламних послуг від 01 червня 2017 року №К106-2017-Р, предметом якого є надання замовнику послуг по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації; з ТОВ СЕЛАЙНА при виконанні договорів про надання послуг від 01 грудня 2017 року №К/С-0112-2017-К, предметом якого є надання консультаційних послуг та від 01 грудня 2017 року №К/С-0112-2017-Р, предметом якого є надання замовнику послуг по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації; з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС при виконанні договорів про надання послуг від 01 червня 2017 року №К0106-2017-Ю, від 01 червня 2017 року №К0106-2017-Пп, від 01 червня 2017 року №К0106-2017-Тр, від 01 червня 2017 року №К-0106-2017-ІФ, від 03 липня 2017 року №К0307-2017-Кл, предметом яких є надання консультаційних, рекламних та маркетингових послуг; а також з ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ (виконавцем) при проведенні бездоговірних операцій з поставки товару, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення статей 134, 198, 200, 201 Податкового кодексу України та статей 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Згідно частини 2 статті 9 названого Закону неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналогічні положення містить й пункт 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, згідно якого записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та фінансового результату наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів, перевіряючи досліджені судом першої інстанції докази стосовно господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами, погоджується з його висновком про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, що були віднесені до податкового кредиту та сформували фінансовий результат на підставі податкових накладних, виданих спірними контрагентами.

Надані позивачем первинні документи містять достатньо обов`язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених ними. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Поруч з цим, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку додану вартість та податку на прибуток відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації стосовно ТОВ НВФ КАНТА з ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ , ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ , ТОВ МІКЛЕНД , ТОВ РАМІС , ТОВ СЕЛАЙНА та ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС та на матеріалах досудового розслідування щодо них, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Судом першої інстанції цілком обґрунтовано не прийняті посилання відповідача на наявність інформації про досудові розслідування, з огляду на відсутність відповідного вироку суду, який є обов`язковим для суду під час розгляду.

В той же час, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені податковим органом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту та фінансового результату, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи. Зокрема, відзначається, що не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту продажу/поставки/виконання робіт і послуг лише з посиланням на обсяг фізичних, технічних та технологічних можливостей ресурсів контрагента позивача по ланцюгу постачання, за умови наявності інших належних доказів товарності.

Інших переконливих доводів ніж зазначено в апеляційній скарзі, в тому числі і в ході розгляду у суді попередньої інстанції, на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та його спірними контрагентами, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією також не представлено.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягали скасуванню.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Повне судове рішення складено 12.03.2021 року.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ Канта до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів:О.В. Карпушова Л.В. Губська А.Г. Степанюк