Ухвала

від 29.10.2020 по справі 640/26218/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/26218/20

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Смолій І.В., розглянувши заяву про забезпечення позову подану представником Державного підприємства Український медичний центр сертифікації в адміністративній справі за позовом Державного підприємства Український медичний центр сертифікації до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання незаконним та скасування наказу від 21.09.2020 №1848,

встановив:

Державне підприємство "Український медичний центр сертифікації" (далі - позивач, заявник) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва (далі - суд) з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу від 21.09.2020 №1848.

До Окружного адміністративного суду м. Києва представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта, а саме наказу Мінекономіки від №21.09.2020 №1848 Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.08.2014 №1044 та від 21.07.2015 №846 у частині призначення державного підприємства Український медичний центр сертифікації органам з оцінки відповідності продукції вимогам технічних регламентів і внесення змін у додатках до них містить очевидні ознаки порушення прав, свобод або інтересів ДП УМЦС та заборони Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України вчиняти будь-які дії, пов`язані із виконанням наказу Мінекономіки від 21.09.2020 №1848, у тому числі, але без виключення, вимагати від ДП УМЦС передати комплекти документації, пов`язаної з виконанням ДП УМЦС , як призначеним органом, завдань оцінки відповідності вимогам Технічних регламентів.

Частинами першою, другою та третьою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, з аналізу наведених норм права суд зазначає, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В обґрунтування необхідності вжити заходи забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав та інтересів позивача.

Крім того, дії Мінекономіки, а саме вимоги Мінекономіки до ДП УМЦС , викладених у листах від 22.09.2020 №3431-07/57511-07 та від 02.10.2020 №3431-07/60036-07, щодо передачі комплектів документації, пов`язаної з виконанням ДП УМЦС , як призначеним органом, завдань з оцінки відповідності вимогам Технічних регламентів, порушують права ДП УМЦС , оскільки Мінекономіки вимагає від ДП УМЦС вчинити незаконні дії шляхом передачі відповідної документації на порушення закону, що призведе до неправомірного розголошення комерційної інформації.

Розглянувши докази та доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, заявником не надано суду достатніх доказів в обґрунтування заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ознаки протиправності оскаржуваного наказу від 21.09.2020 №1848, підлягають встановленню при вирішенні справи по суті.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 150, 151, 153, 154, 241, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства "Український медичний центр сертифікації" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій