ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Київ №640/20427/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року №0003640511, прийняте на підставі акту від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ" (код ЄДРПОУ 34018864), з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" та ТОВ "ДАМЕРА" за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що на переконання позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту, висновки якого є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам, при цьому з порушенням індивідуального принципу юридичної відповідальності за виявлені перевіркою порушення податкового законодавства контрагентами позивача.

Натомість, за доводами відповідача висновки про виявлені під час податкової перевірки позивача порушення підтверджуються наявною у контролюючого органу та наведеною в акті інформацією, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити позов.

Представник відповідача, присутній в одному із судових засідань, проти позову заперечував, зокрема з мотивів, викладених у поданому відзиві.

Враховуючи, що справа розглядається в спрощеному провадженні, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Київській області від 21 червня 2019 року №1339, на підставі направлення від 24 червня 2019 року №1698, виданого ГУ ДФС у Київській області, уповноваженою особою відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ" (код 34018864) (ТОВ "БШЕУ") з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ДАМЕРА" (код 42433816), ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" (код 42478820) за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "БШЕУ": пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість в сумі 555727,00 грн., в тому числі за листопад 2018 року в сумі 555727,00 грн., та відповідно, завищення податкового кредиту у перевіряємий період на загальну суму ПДВ 555726,76 грн.

З описової частини акту від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864 убачається, що висновки посадової особи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за заниження податкових зобов`язань у перевіряємий період мали місце за рахунок проведення операцій з ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" (код 42478820) та ТОВ "ДАМЕРА" (код 42433816), а саме через відсутність реального здійснення господарських операцій зі вказаними контрагентами, руху активів та оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій для отримання ТОВ "БШЕУ" необґрунтованої податкової вигоди.

Надалі, на підставі висновків акту від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864 відповідачем у відношенні позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2019 року №0021971411 з ПДВ на суму 555727,00 грн.

Після досудового оскарження вказаного ППР до контролюючого органу вищого рівня, рішенням ДПС України від 11 жовтня 2019 року №5500/6-99-00-08-05-02 податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2019 року №0021971411 скасовано в частині донарахування ТОВ "БШЕУ" ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ДАМЕРА" та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а також прийнято нове ППР у відношенні ТОВ "БШЕУ" від 21 жовтня 2019 року №0003640511 на загальну суму 672868,00 грн. (основний платіж - 448579,00 грн., штрафна санкція - 224289,00 грн.)

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, а також з висновками акту від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864 та, відповідно, прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням від 21 жовтня 2019 року №0003640511, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Враховуючи, що оскаржуване позивачем ППР винесено відповідачем за порушення позивачем вимог податкового законодавства через безпідставний облік ТОВ "БШЕУ" господарських операцій з ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" в період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року, дослідженню підлягають взаємовідносини позивача саме зі вказаним контрагентом у вказаний перевіряємий період.

Так, за змістом акту від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864 перевіркою встановлено, що між ТОВ "БШЕУ" та ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" проводились операції щодо придбання товару (робіт, послуг) з номенклатурою: пісок річковий; послуги по перевезенню піщано-соляної суміші м. Біла Церква - м. Узин 400 т; Послуги по перевезенню піщано-соляної суміші м. Біла Церква - с. Черкас 400 т; Послуги по перевезенню піщано-соляної суміші м. Біла Церква - селекція с. М. Вільшанка 400 т; Послуги по перевезенню піщано-соляної суміші м. Біла Церква - с. Дрозди 400 т; Шина 12.00R20(320R508)ИД-304У-4нс; Ремкомплект водяного насоса; Напіввісь для трактора; Акумуляторна батарея 190-12v(513x213x223); Важіль регулювання РТ40-02 лівий; Важіль регулювання РТ-40-02 правий; Кронштейн осі балансіра; Клапан гідравлічний 20077207; Диск колеса МТЗ задній широкий; Вал відбору потужності в зборі МТЗ.

Встановлено, що між ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" (постачальник), в особі директора Гусарова Олега Борисовича , та ТОВ "БШЕУ" (покупець), в особі директора Троценка Романа Володимировича , укладено договір постачання товару від 14 листопада 2018 року №80, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність Покупця пісок річковий з доставкою автотранспортом Продавця, а Покупець зобов`язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату.

На виконання умов договору ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" виписало в адресу ТОВ "БШЕУ" рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 92210,18 грн. (ПДВ 15368,37 грн.).

Транспортування здійснювалось згідно наступних товарно-транспортних накладних: від 14 листопада 2018 року №14/4, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ; від 14 листопада 2018 року №14/3, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 ; від 14 листопада 2018 року №14/1, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 ; від 14 листопада 2018 року №14/2, сідельний тягач Даф НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ; від 15 листопада 2018 року №15/4, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ; від 15 листопада 2018 року №15/2, сідельний тягач Даф НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ; від 15 листопада 2018 року №15/1, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 .

По всім вищевказаним ТТН пункт навантаження - с. Мотовиловка, Фастівського району - не визначено в договорі чи додаткових угодах, договорах оренди складських приміщень, як пункт навантаження товарно-матеріальних цінностей.

Встановлено, що між ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" (постачальник) та ТОВ "БШЕУ" (покупець) укладено договір постачання товару від 05 листопада 2018 року №78, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався постачати і передавати у власність Покупця товари, кількістю, асортиментом та ціною визначених у специфікаціях, з доставкою автотранспортом Продавця, а Покупець зобов`язувався прийняти товари та своєчасно здійснювати оплату.

До вказаного договору складено специфікації: від 05 листопада 2018 року №1 з найменуванням: кронштейн осі балансіра 1 шт., клапан гідравлічний 20077207 1 шт., вал відбору потужності в зборі МТЗ 2 шт., диск колеса МТЗ задній широкий 2 шт., важіль регулювання РТ-40-02 правий 1 шт., важіль регулювання РТ40-02 лівий 1 шт., шина 12.00R20(320R508) ИД-304У-4нс 4 шт., ремкомплект водяного насоса 4 шт., напіввісь для трактора 2 шт., акумуляторна батарея 190-12v(513x213x223) 1 шт., на загальну суму 157823,57 грн. (ПДВ 26303,93 грн.); від 19 листопада 2018 року з найменуванням: гідронасос НТ 100 1 шт., двері кабіни ліві 1 шт., радіатор охолодження рідини 1 шт., на загальну суму 227075,58 грн. (ПДВ 37845,93 грн.); від 20 листопада 2018 року №3 з найменуванням: ступиця задніх коліс 2 шт., автошина 22,5х17,5R3 6 шт., на загальну суму 213997,90 грн. (ПДВ 35666,32 грн.); від 22 листопада 2018 року №4 з найменуванням: гідроциліндр підйому середнього відвалу 2 шт., поршнева група в зборі 1 шт., гідроциліндр підйому переднього валу 1 шт., на загальну суму 251663,06 грн. (ПДВ 41943,84 грн.); від 26 листопада 2018 року №5 з найменуванням: гідрокоробка (автогрейдер) 1 шт., на загальну суму 610229,76 грн. (ПДВ 101704,96 грн.).

На виконанням умов договору ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" складено в адресу ТОВ "БШЕУ" рахунки-фактури на загальну суму 1460789,87 грн. (ПДВ 243464,98 грн.).

Транспортування товару здійснювалось згідно ТТН: від 05 листопада 2018 року №05/1, від 19 листопада 2018 року №19/1, від 20 листопада 2018 року №20/2, від 22 листопада 2018 року №22/1, від 26 листопада 2018 року №26/1. Автомобіль Мерседес Спрінтер НОМЕР_9 .

Оплата за товар здійснювалась в грудні 2018 року - січні 2018 року згідно платіжних доручень: від 18 грудня 2018 року №2504 на суму 157823,57 грн., від 15 січня 2019 року №71 на суму 227075,58 грн., від 24 січня 2019 року №135 на суму 215895,72 грн., від 24 січня 2019 року №136 на суму 251663,06 грн., від 28 січня 2019 року №152 на суму 608331,94 грн.

Встановлено, що між ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" (виконавець) та ТОВ "БШЕУ" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг від 05 листопада 2018 року №26/ТР, згідно умов якого Виконавець зобов`язувався надати Замовнику автотранспортні послуги з перевезення вантажу, вказаного в заявці Замовника, власним або орендованим транспортом в місце, визначене в заявці, а Замовник зобов`язувався оплатити та прийняти послуги згідно акту виконаних робіт.

Між ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" та ТОВ "БШЕУ" складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури та податкові накладні за загальну суму 1138471,20 грн. (ПДВ 189745,20 грн.).

Оплата здійснювалась в грудні 2018 року - січні 2019 року згідно платіжних доручень: від 18 грудня 2018 року №2505 на суму 348724,80 грн., від 18 грудня 2018 року №2506 на суму 140246,40 грн., від 18 грудня 2018 року №2507 на суму 161460,00 грн., від 18 грудня 2018 року №2508 на суму 165120,00 грн., від 15 січня 2019 року №70 на суму 322920,00 грн.

Транспортування здійснювалось згідно наступних ТТН: від 07 листопада 2018 року №27, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 23 листопада 2018 року №60, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 22 листопада 2018 року №58, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 21 листопада 2018 року №51, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 19 листопада 2018 року №47, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 12 листопада 2018 року №40, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 09 листопада 2018 року №35, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 08 листопада 2018 року №31, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 23 листопада 2018 року №59, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 22 листопада 2018 року №57, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 21 листопада 2018 року №50, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 19 листопада 2018 року №46, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 08 листопада 2018 року №32, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 09 листопада 2018 року №36, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 12 листопада 2018 року №42, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 07 листопада 2018 року №25, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 07 листопада 2018 року №29, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 08 листопада 2018 року №33, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 12 листопада 2018 року №41, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 09 листопада 2018 року №34, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 19 листопада 2018 року №48, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 21 листопада 2018 року №52, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 22 листопада 2018 року №56, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 23 листопада 2018 року №61, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 07 листопада 2018 року №30, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 21 листопада 2018 року №53, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 23 листопада 2018 року №62, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 08 листопада 2018 року №30, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 09 листопада 2018 року №37, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 22 листопада 2018 року №55, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 19 листопада 2018 року №49, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 12 листопада 2018 року №39, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 .

По ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" встановлено, що останнє взято на облік в органах ДФС 17 вересня 2018 року за №181918223344, платником ПДВ зареєстроване 01 листопада 2018 року (свідоцтво від 01 листопада 2018 року №200423955, ІПН 424788218197). Остання звітність з ПДВ подана за грудень 2018 року.

Згідно з реєстраційними даними ТОВ "МАКСОФТ ГРУП", основним видом діяльності останнього є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90).

Відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб`єкта господарювання згідно ІТС "Податковий блок" за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року були (є): директор - ОСОБА_3 (код НОМЕР_10 ), головний бухгалтер - ОСОБА_4 (код НОМЕР_11 ).

Згідно ІТС "Податковий блок" директор ОСОБА_3 є засновником, директором та головним бухгалтером 23-х підприємств.

Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларація з податку на прибуток, звіт ЄСВ, звіт форми 1-ДФ до гу ДФС не подавались за 2018 рік, всупереч підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.

Відомості про об`єкти оподаткування платника податків за формою 20-ОПП відсутні.

В акті від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864 інспектором відповідача зауважено, що згідно інформаційного ресурсу https://autopoisk.net відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації транспортних засобів (тягачів, причепів) та їх власників, зазначених у ТТН, якими здійснювалося транспортування та надання послуг, а саме щодо ТЗ: Mercedes Sprinter НОМЕР_9 , Вольво НОМЕР_1 , Ман НОМЕР_3 , Сканія НОМЕР_5 , Даф НОМЕР_7 , причепів НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_6 , НОМЕР_8 .

Крім того, в ТТН в розділі "Вантажно-розвантажувальні операції" відсутня інформація щодо проведених операцій (навантаження, розвантаження), маси товару, часу прибуття та вибуття, простою, підписи відповідальних осіб.

Відповідно до завіреної копії журналу реєстрації в`їзду та виїзду транспортного засобу ТОВ "БШЕУ" за адресою м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95 за 2018 рік на 3 аркушах, встановлено, що початкова дата запису 07 листопада 2018 року, кінцева - 12 листопада 2018 року.

Згідно договору від 05 листопада 2018 року №78 та ТТН постачання товару (запчастин) здійснювалось ТЗ Mercedes Sprinter НОМЕР_9 05 листопада 2018 року, 19 листопада 2018 року, 20 листопада 2018 року, 22 листопада 2018 року, 26 листопада 2018 року. В журналі відсутні записи щодо в`їзду та виїзду даного ТЗ.

Згідно ЄРПН встановлено, що ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" товар (запчастини, пісок річковий) та транспорті послуги, які реалізовувались для ТОВ "БШЕУ", не були придбані у контрагентів-постачальників за період з 17 вересня 2018 року (дати реєстрації ТОВ "МАКСОФТ ГРУП") по 30 листопада 2018 року, у тому числі у листопаді 2018 року.

Таким чином, на думку перевіряючого відповідача встановлені та викладені в акті від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864 обставини свідчили про неможливість реального виконання господарських операцій ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" на користь ТОВ "БШЕУ" у перевіряємий період за відсутності факту їх здійснення, а отже ТОВ "БШЕУ" було безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з цим контрагентом в охоплений перевіркою період.

Попри це, позивач посилаючись на правові позиції суду касаційної інстанції наголосив, що неподання його контрагентом до контролюючих органів фінансових звітів, декларацій з податку на прибуток, звіту по ЄСВ, звіту форми 1-ДФ може підтверджувати виключно факт відсутності у відповідача інформації щодо результатів господарської діяльності ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" та щодо наявності у нього будь-яких активів чи трудових ресурсів, але ніяк не відсутність таких ресурсів, а також бути доказом відсутності господарської діяльності такого контрагента.

В той же час, висновки відповідача не повинні ґрунтуватися на припущеннях та інформації з АІС "Податковий блок", а повинні доказуватись як факт та підтверджуватись документально.

Також, позивач зауважив, що посилання в акті перевірки на такий ресурс як https://autopoisk.net щодо відсутності на останньому інформації про ТЗ, якими здійснювалось транспортування товару та надання транспортних послуг контрагентом позивача, є безпідставним, оскільки цей ресурс не є офіційним ресурсом Міністерства внутрішніх справ України, який є державним органом що здійснює реєстрацію і веде облік транспортних засобів в Україні.

Щодо посилання відповідача на відсутність реального джерела походження товару, яким надавався ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" на користь ТОВ "БШЕУ", позивач вказав, що основний вид діяльності ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" передбачає оптову торгівлю різним асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації, а враховуючи особливості ЄРПН, останній не є універсальною базою про всі господарські операції, які здійснював контрагент, оскільки з його відомостей неможливо у повній мірі встановити наявність або відсутність факту придбання контрагентами товарів або послуг, через можливість здійснення відповідної операції контрагентом з підприємствами, які не є платниками ПДВ або без реєстрації податкових накладних.

При цьому, чинним законодавством не покладено на платника податків обов`язку здійснювати перевірку походження товару у його контрагента, а отже такий платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу недобросовісність свого контрагента.

На переконання позивача спірні господарські операції були реальними, підтверджуються належним чином складеними первинними документами та відповідають діловій меті ТОВ "БШЕУ" за основним видами діяльності, а саме: будівництво доріг, автострад, мостів та тунелів, відтворення рослин, інші будівельно-монтажні роботи, інші види діяльності з прибирання, вантажний автомобільний транспорт.

На підтвердження своїх доводів позивачем у якості доказів надано витяги щодо наявності у ТОВ "БШЕУ" нерухомого майна, документів на підтвердження наявності транспортних засобів та спеціалізованих механізмів, трудових ресурсів, а також укладених договорів з третіми особами на надання послуг.

Зокрема, згідно пояснень позивача отриманий від його контрагента товар (пісок, механізми) було використано для виконання договору субпідряду від 19 вересня 2018 року №520С та додаткової угоди від 01 жовтня 2018 року №1 до вказаного договору, укладеного з ТОВ "Спец Комплект Постач", а також договору від 07 лютого 2018 року №33, укладеного з Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради.

Вищевикладене підтверджується актами приймання виконаних послуг за листопад 2018 року та додатково довідкою щодо використання товару, отриманого від ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" на підставі договору від 14 листопада 2018 року №80 та від 05 листопада 2018 року №78.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого, четвертого, п`ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (пункт 78.7 статті 78 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).

Згідно приписів статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до положень пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як зазначено в пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вже зазначалося, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2019 року №0003640511 винесено на підставі висновків акту від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864 у зв`язку з виявленими податкової перевіркою ТОВ "БШЕУ" порушеннями вимог податкового законодавства України у перевіряємий період.

Такі висновки контролюючого органу обумовлювались безтоварністю господарських операцій позивача за договорами, укладеними з ТОВ "МАКСОФТ ГРУП".

Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 26 квітня 2016 року №К/800/49498/14 у справі №810/5891/13, господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року по справі №21-1359а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний, заперечуючи проти доводів суб`єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.

В листі від 21 листопада 2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27 березня 2012 року №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27 березня 2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28 липня 2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справах "Булвес АД проти Болгарії" (рішення від 22 січня 2009 року за заявою №3991/03), "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (рішення від 18 березня 2010 року за заявою №6689/03), "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (рішення від 23 липня 2002 року за заявою №36985/97), "Полторацький проти України" (рішення від 29 квітня 2003 року за заявою №38812/97) вказав на правило "індивідуальної юридичної відповідальності", за яким платник податків не повинен нести відповідальність за порушення допущені його контрагентами, зокрема щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.1 вказаної статті, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За частиною першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

У постанові від 30 серпня 2019 року Київ №К/9901/7254/18, №804/17176/14 Верховний Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2019 року №К/9901/28979/18, №813/1066/16 серед іншого вказав, що під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

За змістом мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/3191/18, 826/2747/13-а для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

У відзиві на позову заяву відповідач зокрема вказав на лист Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 16 серпня 2019 року №31/26-115691, яким останній повідомив, що згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи міста Києва та Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 16 серпня 2019 року автомобіль Volvo з номерним знаком НОМЕР_1 , автомобіль MAN з номерним знаком НОМЕР_3 та причіпи з номерними знаками НОМЕР_2 , НОМЕР_4 не зареєстровано.

Також, згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 10 липня 2019 року №31/15-4144 останній повідомив, що згідно даних ЄДР НАІС МВС та облікових даних Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області державні номерні знаки НОМЕР_12 були видані на автомобіль Daewoo Lanos, державні номерні знаки НОМЕР_5 видавались на автомобіль Nissan Almera та 18 жовтня 2017 року здані на знищення, державні номерні знаки НОМЕР_8 видавались на автомобіль Mercedes-Benz 318 CDI та 04 грудня 2013 року здані на знищення, державні номерні знаки НОМЕР_6 видавались на автомобіль Opel Vectra та 14 травня 2013 року здані на знищення.

Крім того, відповідачем встановлено, що в провадженні другого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, винесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019100000000279 від 28 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, учасником якого є ТОВ "МАКСОФТ ГРУП".

В рамках даного кримінального провадження допитано засновника та директора ТОВ "МАКСОФТ ГРУП", який повідомив про свою непричетність до реєстрації/перереєстрації та будь-якої фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Відповідно, наведені обставини за доводами відповідача підтверджують висновки акту податкової перевірки позивача про нереальність його господарських операцій зі вказаним контрагентом - ТОВ "МАКСОФТ ГРУП", що в свою чергу позбавляє юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди складені первинні документи на виконання цих спірних господарських операцій.

У відповіді на відзив, позивач зауважив на тому, що викладені факти у відзиві відповідача не були згадані в акті податкової перевірки від 05 липня 2019 року №591/10-36-14-11/34018864, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а отже такі докази не повинні враховуватись судом відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, на переконання позивача посилання відповідача на інформацію по КП №32019100000000279 від 28 березня 2019 року також є безпідставним через відсутність обвинувального вироку суду по даному кримінальному провадженню, який набрав законної сили, а оскільки останнє перебуває на стадії досудового розслідування, то відповідні відомості не можуть слугувати на користь висновку про нереальність господарських операцій позивача.

В силу положень статті 95 Кримінального процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показів особою у судовому засіданні під час розгляду справи.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 березня 2019 року по справі №826/7946/14 (провадження №К/9901/4504/18).

При цьому, згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а та від 29 березня 2018 року у справі №826/3498/15, навіть факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

У своєму відзиві відповідач вказав, що ГУ ДПС у Київській області направлено письмовий запит до СУ ФР ГУ ДПС у м. Києві про надання копії документів досудового розслідування по КП №32019100000000279 від 28 березня 2019 року відносно посадових осіб ТОВ "МАКСОФТ ГРУП".

Однак, суд зауважує, що відповідний запит відповідача в матеріалах справи відсутній, так як і копії матеріалів по вищевказаному кримінальному провадженню, а отже відсутні підстави для врахування при вирішенні даної адміністративної справи вказаних у відзиві доказів, а також можливості виклику в судове засідання формального директора ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" для надання пояснень.

Як наслідок, відповідні докази щодо непричетності засновника та керівника ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" до здійснення господарської діяльності очолюваного ним підприємства суд оцінює критично.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 червня 2019 року по справі №810/5327/14, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання активів, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Отже, згідно вказаної правової позиції суду касаційної інстанції окрім належним чином складених первинних документів та фактичного руху активів (сплати грошових коштів) на виконання господарської операції, вирішальним є сам факт придбавання відповідного активу, тобто реальне надання та отримання відповідних робіт/послуг.

Суд погоджується із запереченнями позивача, що докази, на які посилається відповідач у відзиві, отримані ним після складання акту податкової перевірки позивача та вже в процесі судового оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі висновків даного акту.

Попри це, суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, одним із основних принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Зокрема, вказаний принцип відображено в статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, суд зважає на раніше вказані заперечення позивача щодо використання відповідачем неналежного веб-ресурсу https://autopoisk.net при здійсненні висновків про відсутність реєстрації транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товару та надання послуг позивачеві ТОВ "МАКСОФТ ГРУП", але зауважує, що висновки відповідача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи шляхом надання належних доказів, а отже задля з`ясування всіх обставин такі докази беруться до уваги і враховуються судом при вирішенні даного адміністративного спору.

Так, згідно матеріалів справи встановлено, що за договором позивача з ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" від 14 листопада 2018 року №80 постачання товару здійснювалось контрагеном ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" відповідно до ТТН: від 14 листопада 2018 року №14/4, від 14 листопада 2018 року №14/3, від 14 листопада 2018 року №14/1, від 14 листопада 2018 року №14/2, від 15 листопада 2018 року №15/4, від 15 листопада 2018 року №15/2, від 15 листопада 2018 року №15/1.

За договором постачання товару від 05 листопада 2018 року №78 транспортування товару здійснювалось згідно ТТН: від 05 листопада 2018 року №05/1, від 19 листопада 2018 року №19/1, від 20 листопада 2018 року №20/2, від 22 листопада 2018 року №22/1, від 26 листопада 2018 року №26/1.

За договором про надання транспортних послуг від 05 листопада 2018 року №26/ТР транспортування здійснювалось згідно наступних ТТН: від 07 листопада 2018 року №27, від 23 листопада 2018 року №60, від 22 листопада 2018 року №58, від 21 листопада 2018 року №51, від 19 листопада 2018 року №47, від 12 листопада 2018 року №40, від 09 листопада 2018 року №35, від 08 листопада 2018 року №31, від 23 листопада 2018 року №59, від 22 листопада 2018 року №57, від 21 листопада 2018 року №50, від 19 листопада 2018 року №46, від 08 листопада 2018 року №32, від 09 листопада 2018 року №36, від 12 листопада 2018 року №42, від 07 листопада 2018 року №25, від 07 листопада 2018 року №29, від 08 листопада 2018 року №33, від 12 листопада 2018 року №41, від 09 листопада 2018 року №34, від 19 листопада 2018 року №48, від 21 листопада 2018 року №52, від 22 листопада 2018 року №56, від 23 листопада 2018 року №61, від 07 листопада 2018 року №30, від 21 листопада 2018 року №53, від 23 листопада 2018 року №62, від 08 листопада 2018 року №30, від 09 листопада 2018 року №37, від 22 листопада 2018 року №55, від 19 листопада 2018 року №49, від 12 листопада 2018 року №39.

Згідно підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568) (надалі - Правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортна накладна, за визначенням пункту 1 Правил - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Зокрема, зазначений вище підпункт 11.1 пункту 11 Правил ставить за умову наявність в ТТН інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до вищеперелічених ТТН, останні складені за визначеною Правилами формою 1-ТН, але не містять всіх обов`язкових реквізитів, які цією формою передбачені.

Зокрема, зі вказаних ТТН неможливо ідентифікувати марку, модель та тип причіпу, яким здійснювалось транспортування вантажу, пункти розвантаження не містять повної адреси, у розділі відомостей про вантаж відсутні дані про його вартість, а в розділі вантажно-розвантажувальних операцій відсутні будь-які дані щодо операції з навантаження чи розвантаження вантажу та підписи відповідальних осіб.

Щодо ТТН від 05 листопада 2018 року №05/1, від 19 листопада 2018 року №19/1, від 20 листопада 2018 року №20/2, від 22 листопада 2018 року №22/1, від 26 листопада 2018 року №26/1, за якими транспортування товарів здійснювалось автомобілем Мерседес Спрінтер НОМЕР_9 на виконанням умов договору від 05 листопада 2018 року №78, вбачається, що останні зокрема не містять відомостей по вартості вантажу та даних по вантажно-розвантажувальним операціям разом з підписами відповідальних осіб. При цьому, аркуші Журналу реєстрації в`їзду та виїзду транспортного засобу ТОВ "БШЕУ" також не містять записів щодо вказаного ТЗ.

Таким чином, викладене у сукупності на думку суду не спростовує висновків відповідача про безтоварність господарських операцій позивача саме з його контрагентом, ТОВ "МАКСОФТ ГРУП" у перевіряємий період, адже відсутні докази для беззаперечного висновку про те, що спірні товари та послуги за відповідними договорами позивача були фактично йому надані, на підтвердження чого мало місце складання первинних документів за результатами цих господарських операцій.

Щодо посилання позивача на ті обставини, що отримані ним товари від його контрагента були використані у власній господарській діяльності шляхом виконання договорів з третіми особами, суд зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для переконливих тверджень про використання позивачем при виконанні договорів з третіми особами саме спірного товару через специфіку останнього.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як підсумок, на думку суду при розгляді даної адміністративної справи відповідачем надано суду належні і допустимі докази на користь правомірності прийнятого ним та оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а отже відсутні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2,12, 77, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВСЬКЕ ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Дата ухвалення рішення 30.10.2020
Зареєстровано 01.11.2020
Оприлюднено 01.11.2020

Судовий реєстр по справі 640/20427/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 24.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 07.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 07.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Рішення від 30.10.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне
Ухвала від 25.10.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону