Постанова

від 24.12.2020 по справі 640/20427/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20427/19 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.10.2019 № 0003640511, прийняте на підставі акту від 05.07.2019 № 591/10-36-14-11/34018864 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління (код ЄДРПОУ 34018864), з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Максофт Груп та ТОВ Дамера за період з 01.01.2018 по 30.11.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Київській області від 21.06.2019 № 1339, на підставі направлення від 24.06.2019 № 1698, виданого ГУ ДФС у Київській області, уповноваженою особою відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління (код 34018864) (ТОВ БШЕУ ) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Дамера (код 42433816), ТОВ Максофт Груп (код 42478820) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.07.2019 № 591/10-36-14-11/34018864, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ БШЕУ пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість в сумі 555 727, 00 грн., в тому числі за листопад 2018 року в сумі 555 727, 00 грн., та відповідно, завищення податкового кредиту у перевіряємий період на загальну суму ПДВ 555 726, 76 грн.

З описової частини акту від 05.07.2019 № 591/10-36-14-11/34018864 вбачається, що висновки посадової особи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за заниження податкових зобов`язань у перевіряємий період мали місце за рахунок проведення операцій з ТОВ Максофт Груп (код 42478820) та ТОВ Дамера (код 42433816), а саме через відсутність реального здійснення господарських операцій зі вказаними контрагентами, руху активів та оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій для отримання ТОВ БШЕУ необґрунтованої податкової вигоди.

Надалі, на підставі висновків акту від 05.07.2019 № 591/10-36-14-11/34018864 відповідачем у відношенні позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 0021971411 з ПДВ на суму 555 727, 00 грн.

Після досудового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня, рішенням ДПС України від 11.10.2019 № 5500/6-99-00-08-05-02 податкове повідомлення-рішення від 01.08.2019 № 0021971411 скасовано в частині донарахування ТОВ БШЕУ ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Дамера та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а також прийнято нове податкове повідомлення-рішення у відношенні ТОВ БШЕУ від 21.10.2019 № 0003640511 на загальну суму 672 868, 00 грн. (основний платіж - 448 579, 00 грн., штрафна санкція - 224 289, 00 грн.).

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, а також з висновками акту від 05.07.2019 № 591/10-36-14-11/34018864 та, відповідно, прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2019 № 0003640511, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань. Також, суд першої інстанції наголосив на тому, що доводи позивача не спростовують висновків акту перевірки та не доводять реальність фінансово-господарських операцій з контрагентом - ТОВ Максофт Груп .

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 21.10.2019 № 0003640511 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач здійснює господарську діяльність та веде бухгалтерський облік у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Колегія суддів зауважує, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем за порушення позивачем вимог податкового законодавства через безпідставний облік ТОВ БШЕУ господарських операцій з ТОВ Максофт Груп в період з 01.11.2018 по 30.11.2018, то дослідженню підлягають взаємовідносини позивача саме зі вказаним контрагентом у вказаний перевіряємий період.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ БШЕУ та ТОВ Максофт Груп проводились операції щодо придбання товару (робіт, послуг) з номенклатурою: пісок річковий; послуги по перевезенню піщано-соляної суміші м. Біла Церква - м. Узин 400 т; послуги по перевезенню піщано-соляної суміші м. Біла Церква - с. Черкас 400 т; послуги по перевезенню піщано-соляної суміші м. Біла Церква - селекція с. М. Вільшанка 400 т; послуги по перевезенню піщано-соляної суміші м. Біла Церква - с. Дрозди 400 т; шина 12.00R20(320R508)ИД-304У-4нс; Ремкомплект водяного насоса; напіввісь для трактора; акумуляторна батарея 190-12v(513x213x223); важіль регулювання РТ40-02 лівий; важіль регулювання РТ-40-02 правий; кронштейн осі балансіра; клапан гідравлічний 20077207; диск колеса МТЗ задній широкий; вал відбору потужності в зборі МТЗ.

Між ТОВ Максофт Груп (постачальник), в особі директора Гусарова Олега Борисовича , та ТОВ БШЕУ (покупець), в особі директора Троценка Романа Володимировича , укладено договір постачання товару від 14 листопада 2018 року № 80, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця пісок річковий з доставкою автотранспортом продавця, а покупець зобов`язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату.

На виконання умов договору ТОВ Максофт Груп виписало в адресу ТОВ БШЕУ рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 92 210, 18 грн. (ПДВ 15 368, 37 грн.).

Транспортування здійснювалось згідно наступних товарно-транспортних накладних: від 14 листопада 2018 року №14/4, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ; від 14 листопада 2018 року №14/3, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 ; від 14 листопада 2018 року №14/1, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 ; від 14 листопада 2018 року №14/2, сідельний тягач Даф НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ; від 15 листопада 2018 року №15/4, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ; від 15 листопада 2018 року №15/2, сідельний тягач Даф НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 ; від 15 листопада 2018 року №15/1, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 .

Між ТОВ Максофт Груп (постачальник) та ТОВ БШЕУ (покупець) укладено договір постачання товару від 05 листопада 2018 року №78, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався постачати і передавати у власність покупця товари, кількістю, асортиментом та ціною визначених у специфікаціях, з доставкою автотранспортом продавця, а покупець зобов`язувався прийняти товари та своєчасно здійснювати оплату.

До вказаного договору складено специфікації: від 05 листопада 2018 року №1 з найменуванням: кронштейн осі балансіра 1 шт., клапан гідравлічний 20077207 1 шт., вал відбору потужності в зборі МТЗ 2 шт., диск колеса МТЗ задній широкий 2 шт., важіль регулювання РТ-40-02 правий 1 шт., важіль регулювання РТ40-02 лівий 1 шт., шина 12.00R20(320R508) ИД-304У-4нс 4 шт., ремкомплект водяного насоса 4 шт., напіввісь для трактора 2 шт., акумуляторна батарея 190-12v(513x213x223) 1 шт., на загальну суму 157823,57 грн. (ПДВ 26303,93 грн.); від 19 листопада 2018 року з найменуванням: гідронасос НТ 100 1 шт., двері кабіни ліві 1 шт., радіатор охолодження рідини 1 шт., на загальну суму 227075,58 грн. (ПДВ 37845,93 грн.); від 20 листопада 2018 року №3 з найменуванням: ступиця задніх коліс 2 шт., автошина 22,5х17,5R3 6 шт., на загальну суму 213997,90 грн. (ПДВ 35666,32 грн.); від 22 листопада 2018 року №4 з найменуванням: гідроциліндр підйому середнього відвалу 2 шт., поршнева група в зборі 1 шт., гідроциліндр підйому переднього валу 1 шт., на загальну суму 251663,06 грн. (ПДВ 41943,84 грн.); від 26 листопада 2018 року №5 з найменуванням: гідрокоробка (автогрейдер) 1 шт., на загальну суму 610229,76 грн. (ПДВ 101704,96 грн.).

На виконанням умов договору ТОВ Максофт Груп складено в адресу ТОВ БШЕУ рахунки-фактури на загальну суму 1460789,87 грн. (ПДВ 243464,98 грн.).

Транспортування товару здійснювалось згідно ТТН: від 05 листопада 2018 року №05/1, від 19 листопада 2018 року №19/1, від 20 листопада 2018 року №20/2, від 22 листопада 2018 року № 22/1, від 26 листопада 2018 року №26/1. Автомобіль Мерседес Спрінтер НОМЕР_9 .

Оплата за товар здійснювалась в грудні 2018 року - січні 2018 року згідно платіжних доручень: від 18 грудня 2018 року №2504 на суму 157823,57 грн., від 15 січня 2019 року №71 на суму 227075,58 грн., від 24 січня 2019 року №135 на суму 215895,72 грн., від 24 січня 2019 року №136 на суму 251663,06 грн., від 28 січня 2019 року №152 на суму 608331,94 грн.

Між ТОВ Максофт Груп (виконавець) та ТОВ БШЕУ (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг від 05 листопада 2018 року №26/ТР, згідно умов якого виконавець зобов`язувався надати замовнику автотранспортні послуги з перевезення вантажу, вказаного в заявці замовника, власним або орендованим транспортом в місце, визначене в заявці, а замовник зобов`язувався оплатити та прийняти послуги згідно акту виконаних робіт.

Між ТОВ Максофт Груп та ТОВ БШЕУ складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури та податкові накладні за загальну суму 1138471,20 грн. (ПДВ 189745,20 грн.).

Оплата здійснювалась в грудні 2018 року - січні 2019 року згідно платіжних доручень: від 18 грудня 2018 року №2505 на суму 348724,80 грн., від 18 грудня 2018 року №2506 на суму 140246,40 грн., від 18 грудня 2018 року №2507 на суму 161460,00 грн., від 18 грудня 2018 року №2508 на суму 165120,00 грн., від 15 січня 2019 року №70 на суму 322920,00 грн.

Транспортування здійснювалось згідно наступних ТТН: від 07 листопада 2018 року №27, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 23 листопада 2018 року №60, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 22 листопада 2018 року №58, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 21 листопада 2018 року №51, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 19 листопада 2018 року №47, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 12 листопада 2018 року №40, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 09 листопада 2018 року №35, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 08 листопада 2018 року №31, сідельний тягач ДАФ НОМЕР_7 , причіп НОМЕР_8 , від 23 листопада 2018 року №59, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 22 листопада 2018 року №57, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 21 листопада 2018 року №50, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 19 листопада 2018 року №46, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 08 листопада 2018 року №32, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 09 листопада 2018 року №36, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 12 листопада 2018 року №42, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 07 листопада 2018 року №25, сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_6 , від 07 листопада 2018 року №29, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 08 листопада 2018 року №33, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 12 листопада 2018 року №41, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 09 листопада 2018 року №34, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 19 листопада 2018 року №48, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 21 листопада 2018 року №52, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 22 листопада 2018 року №56, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 23 листопада 2018 року №61, сідельний тягач Ман НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , від 07 листопада 2018 року №30, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 21 листопада 2018 року №53, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 23 листопада 2018 року №62, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 08 листопада 2018 року №30, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 09 листопада 2018 року №37, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 22 листопада 2018 року №55, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 19 листопада 2018 року №49, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , від 12 листопада 2018 року №39, сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 .

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 22.09.2015 у справах № 810/5645/14 та № 2а-2717/11/2670, в яких було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, на підтвердження реальності господарських операцій та мети отримання послуг позивач надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, специфікації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що під час виконання вказаних вище спірних договорів постачання товару та надання транспортних послуг були використані наступні транспортні засоби:

- сідельний тягач Вольво НОМЕР_1 ;

- сідельний тягач Ман НОМЕР_3 ;

- сідельний тягач Сканія НОМЕР_5 ;

- сідельний тягач Даф НОМЕР_7 ;

- автомобіль Мерседес Спрінтер НОМЕР_9 .

Водночас, колегія суддів зауважує, що згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 16 серпня 2019 року № 31/26-115691, яким останній повідомив, що згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи міста Києва та Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 16 серпня 2019 року автомобіль Volvo з номерним знаком НОМЕР_1 , автомобіль MAN з номерним знаком НОМЕР_3 та причіпи з номерними знаками НОМЕР_2 , НОМЕР_4 не зареєстровано.

Також, згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 10.07.2019 № 31/15-4144 останній повідомив, що згідно даних ЄДР НАІС МВС та облікових даних Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області державні номерні знаки НОМЕР_10 були видані на автомобіль Daewoo Lanos, державні номерні знаки НОМЕР_5 видавались на автомобіль Nissan Almera та 18 жовтня 2017 року здані на знищення, державні номерні знаки НОМЕР_8 видавались на автомобіль Mercedes-Benz 318 CDI та 04 грудня 2013 року здані на знищення, державні номерні знаки НОМЕР_6 видавались на автомобіль Opel Vectra та 14 травня 2013 року здані на знищення.

За таких обставин, наведені обставини підтверджують висновки акту податкової перевірки позивача про нереальність його господарських операцій з контрагентом - ТОВ Максофт Груп , що в свою чергу позбавляє юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди складених первинних документів на виконання вказаних вище господарських операцій.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

За договором позивача з ТОВ Максофт Груп від 14 листопада 2018 року №80 постачання товару здійснювалось контрагеном ТОВ Максофт Груп відповідно до ТТН: від 14 листопада 2018 року №14/4, від 14 листопада 2018 року №14/3, від 14 листопада 2018 року №14/1, від 14 листопада 2018 року №14/2, від 15 листопада 2018 року №15/4, від 15 листопада 2018 року №15/2, від 15 листопада 2018 року №15/1.

За договором постачання товару від 05 листопада 2018 року №78 транспортування товару здійснювалось згідно ТТН: від 05 листопада 2018 року №05/1, від 19 листопада 2018 року №19/1, від 20 листопада 2018 року №20/2, від 22 листопада 2018 року №22/1, від 26 листопада 2018 року №26/1.

За договором про надання транспортних послуг від 05 листопада 2018 року №26/ТР транспортування здійснювалось згідно наступних ТТН: від 07 листопада 2018 року №27, від 23 листопада 2018 року №60, від 22 листопада 2018 року №58, від 21 листопада 2018 року №51, від 19 листопада 2018 року №47, від 12 листопада 2018 року №40, від 09 листопада 2018 року №35, від 08 листопада 2018 року №31, від 23 листопада 2018 року №59, від 22 листопада 2018 року №57, від 21 листопада 2018 року №50, від 19 листопада 2018 року №46, від 08 листопада 2018 року №32, від 09 листопада 2018 року №36, від 12 листопада 2018 року №42, від 07 листопада 2018 року №25, від 07 листопада 2018 року №29, від 08 листопада 2018 року №33, від 12 листопада 2018 року №41, від 09 листопада 2018 року №34, від 19 листопада 2018 року №48, від 21 листопада 2018 року №52, від 22 листопада 2018 року №56, від 23 листопада 2018 року №61, від 07 листопада 2018 року №30, від 21 листопада 2018 року №53, від 23 листопада 2018 року №62, від 08 листопада 2018 року №30, від 09 листопада 2018 року №37, від 22 листопада 2018 року №55, від 19 листопада 2018 року №49, від 12 листопада 2018 року №39.

Згідно підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568) (надалі - Правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортна накладна, за визначенням пункту 1 Правил - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Зокрема, зазначений вище підпункт 11.1 пункту 11 Правил ставить за умову наявність в ТТН інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до вищеперелічених ТТН, останні складені за визначеною Правилами формою 1-ТН, але не містять всіх обов`язкових реквізитів, які цією формою передбачені.

Зокрема, зі вказаних ТТН неможливо ідентифікувати марку, модель та тип причіпу, яким здійснювалось транспортування вантажу, пункти розвантаження не містять повної адреси, у розділі відомостей про вантаж відсутні дані про його вартість, а в розділі вантажно-розвантажувальних операцій відсутні будь-які дані щодо операції з навантаження чи розвантаження вантажу та підписи відповідальних осіб.

Щодо ТТН від 05 листопада 2018 року №05/1, від 19 листопада 2018 року №19/1, від 20 листопада 2018 року №20/2, від 22 листопада 2018 року №22/1, від 26 листопада 2018 року №26/1, за якими транспортування товарів здійснювалось автомобілем Мерседес Спрінтер НОМЕР_9 на виконання умов договору від 05 листопада 2018 року №78, вбачається, що останні зокрема не містять відомостей по вартості вантажу та даних по вантажно-розвантажувальним операціям разом з підписами відповідальних осіб. При цьому, аркуші Журналу реєстрації в`їзду та виїзду транспортного засобу ТОВ БШЕУ також не містять записів щодо вказаного транспортного засобу.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що спірні товари та послуги за відповідними договорами позивача були фактично йому надані, на підтвердження чого мало місце складання первинних документів за результатами цих господарських операцій, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ Максофт Груп у перевіряємий період.

Щодо посилання апелянта на ті обставини, що отримані ним товари від його контрагента були використані у власній господарській діяльності шляхом виконання договорів з третіми особами, то колегія суддів зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для переконливих тверджень про використання позивачем при виконанні договорів з третіми особами саме спірного товару через специфіку останнього.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0003640511 та відсутність підстав для його скасування.

При цьому, інші доводи та аргументи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківське шляхово-експлуатаційне управління залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.