Ухвала

від 26.10.2020 по справі 371/867/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5515/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 371/867/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30 вересня 2020 року,

за участі:

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30.09.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Миронівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016110290000250, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2016 року за ч. 2 ст. 240 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30.09.2020 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016110290000250 від 16.06.2016 року та накласти арешт на майно, із забороною відчуження та розпорядження власником майна ОСОБА_10 , а саме:

-квартиру АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_10 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером № 3224483200:05:002:0047, площею 0, 8999 га, що на праві власності належить ОСОБА_10 ;

-земельну ділянку з кадастровим номером № 3224483200:05:002:0046, площею 2,3 га, що на праві власності належить ОСОБА_10 ;

-автомобіль Nissan Qashqai, номерний знак НОМЕР_1 , 2011 р.в., чорного кольору, кузов № НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_10 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, прокурор стверджує, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, тобто у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, що підтверджується доказами, зібраними в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, обставини якого зазначено у клопотанні органу досудового розслідування про арешт майна та повідомленні про підозру.

На підставі вищевикладеного, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, що належить підозрюваній ОСОБА_10 , враховуючи сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно може бути стягнуто для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, на думку сторони обвинувачення, існують обґрунтовані підстави для накладення арешту на вищевказане майно.

Прокурор вважає, що у даному випадку слідчим повною мірою доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та спеціальної конфіскації майна, набутого злочинним шляхом, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши її доводи, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Миронівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016110290000250 від 16.06.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч 1 ст. 239 КК України.

Зокрема, органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_10 , яка займає посаду директора ТОВ «Птахопідприємство - Маргус», наділена адміністративно - господарськими та організаційно - розпорядчими функціями, тобто, в силу ч. 3 ст. 18 КК України, є службовою особою юридичної особи приватного права.

ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань займається діяльністю з виробництва цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

Згідно статуту ТОВ «Птахопідприємство - Маргус», предметом діяльності товариства є пошук (розвідка) корисних копалин. Діяльність, яка за законодавством України підлягає ліцензуванню, патентуванню чи сертифікації, проводиться товариством лише після одержання відповідної ліцензії, дозволу, сертифіката чи патента.

ОСОБА_10 у кримінальному провадженні підозрюється в тому, що будучи обізнаною про відсутність у ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» передбачених спеціальних дозволів, в період часу з 12.02.2014 року по 15.06.2016 року на частині орендованої території - земельної ділянки загальною площею 9,5 га, що розташована за межами населеного пункту села Лісовичі Таращанського району Київської області, шляхом залучення працівників вказаного товариства, з використанням спеціальної техніки та транспортних засобів, відкритим способом незаконно видобувала глину, яка, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 року, є корисною копалиною загальнодержавного значення.

В ході досудового розслідування проведено інженерно-екологічну експертизу, за висновком якої розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства становить: 11114,38 грн. - за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням; 22315,01 грн. - за зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Загальний розмір шкоди склав 33429,39 грн.

14.08.2020 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

У клопотанні слідчим заявлено вимогу про арешт матеріальних об`єктів у виді:

- Квартири під номером АДРЕСА_1 ;

- Земельної ділянки з кадастровим номером № 3224483200:05:002:0047, площею 0,8999 га;

- Земельної ділянки з кадастровим номером № 3224483200:05:002:0046, площею 2,3 га;

- Автомобіля марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, чорного кольору.

За змістом клопотання, підставою для накладення арешту на майно підозрюваної, згідно з ч. 1 ст. 170 КК України, є забезпечення цивільного позову, заявленого прокурором у кримінальному провадженні до підозрюваної, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану своїми діями. Метою накладення арешту на майно, є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді від 11.09.2020 року подане слідчим клопотання про арешт майна було повернуто прокурору з тих підстав, що в клопотанні не наведено жодного доводу, який би вказував на законні підстави необхідності накладення арешту на майно, окрім посилання на те, що вказане майно може забезпечити цивільний позов. Клопотання не містило жодного посилання на цивільний позов та мотиву щодо наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

14.09.2020 року слідчий Миронівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - ОСОБА_9 , звернувся до Миронівського районного суду Київської області про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016110290000250, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2016 року за ч. 2 ст. 240 КК України.

Звертаючись з клопотанням після усунення недоліків, слідчий до клопотання додала копію цивільного позову прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок вчинення даного злочину в розмірі 33361,98 грн., який заявлено в інтересах держави в особі Лісовицької сільської ради Таращанського району київської області до підозрюваної ОСОБА_10 .

Обґрунтування необхідності арешту полягає в тому, що в разі визнання підозрюваної винною у вчиненні інкримінованого їй злочину та задоволення поданого прокурором в інтересах держави позову про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, із ОСОБА_10 на користь держави необхідно буде стягнути кошти в сумі 33429, 39 грн.

Станом на даний час ОСОБА_10 вину в інкримінованому злочині не визнає, заходів до добровільного відшкодування шкоди не вживає.

Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30.09.2020 року в задоволенні клопотання слідчого було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, внесене в межах вказаного кримінального провадження, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що накладення арешту на все належне підозрюваній майно є істотним втручанням у її право власності, що є непропорційним до мети його застосування, а слідчим і прокурором у кримінальному провадженні не доведено обставин, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи, про які йдеться у клопотанні.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зазначених вимог закону слідчий суддя дотримався.

Відповідно до ч. 6ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 22050105 від 17.08.2020 року, підозрювана ОСОБА_10 є власником нерухомого майна у виді: квартири під номером АДРЕСА_1 ; земельної ділянки з кадастровим номером № 3224483200:05:002:0047, площею 0,8999 га, та земельної ділянки з кадастровим номером № 3224483200:05:002:0046, площею 2,3 га, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в адміністративних межах Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області.

За даними інформаційної довідки Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області за ОСОБА_10 зареєстровано автомобіль марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, чорного кольору.

Відповідно до ч. 1ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння майном, яке звичайно називається правом на власність.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо того, арешт всього належного підозрюваній майна є істотним втручанням у її право власності, яке не є пропорційним до мети його застосування, враховуючи мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слідчий в клопотанні, в порушення вимог ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності на все майно підозрюваної завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна, не довів необхідність арешту майна з врахуванням конкретних обставин справи, не довів будь-яких ризиків, які визначені Законом.

Слідчим та прокурором не доведено обставин, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України про те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

З огляду на обставини кримінального правопорушення, такий арешт не відповідає меті забезпечити заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов та, відповідно, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, розмір якої склав 33429, 39 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, розмір шкоди становить 33429,39 грн., а оцінка майна, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт відсутня.

Враховуючи, що серед повноважень, якими наділений суд, відсутня оцінка майна, виділити спірмірну частину із наведеного слідчим переліку є неможливим.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, а тому, приходить до висновку про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги прокурора ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 30 вересня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Миронівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016110290000250, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2016 року за ч. 2 ст. 240 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3