Рішення

від 08.08.2007 по справі 47/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/194

08.08.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Мона"

до                     Відкрите акціонерне товариство "Українські пухові вироби"

про                    визнання недійсним договорів

Суддя  

Представники:

Від позивача       Міхо К.В. –представник за довіреністю

Від відповідача  Віноградова І.І. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до  Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна від 14.11.2006, укладених між позивачем та відповідачем щодо обєктів нерухомого майна: нежилого будинку (літ. А) загальною площею 446,20 кв.м по вул. Боженка,2 у м.Києві та виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у Пров. Фізкультури, 2 у м.Києві, а також відшкодування понесених витрат по сплаті державного мита та послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2007 було порушено провадження в справі № 47/194 та призначено розгляд на 08.08.2007.

В судовому засіданні 08.08.2007 представник позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що голова правління, який підписав оспорювані договори не мав необхідного обсягу повноважень, відповідачем при укладенні оспорюваних договорів було введено позивача в оману щодо відсутності майнових вимог третіх осіб на обєкти нерухомості, оскільки на час укладення спірних договорів обєктами нерухомості користувався ЗАТ «Пакет», також ціни оспорюваних договорів не є звичайними цінами на такі приміщення, що діяли на дату такого продажу.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2007 надав письмовий відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд у позові відмовити. В обгрунтування заявлених заперечень посилався на те, що з боку відповідача договори купівлі-продажу від 14.11.2006 нежитлових приміщень підписувалися Головою Правління Монтьєвою Н.В., яка діяла на підставі Статуту та протоколу чергових загальних зборів акціонерів від 22.12.2005, який ніким не оспорювався і є чинним.  Також, представник відповідача зазначала про те, що відповідач придбав у  ЗАТ „Пакет” вищезазначені нежитлові приміщення за двома договорами купівлі-продажу від 03.03.2006, а тому треті особи ніяких майнові вимоги на нежитлові приміщення  при укладенні оспорюваних договорів не мали.

 Наведені вище обставини, на думку  відповідача, підтверджують те, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені у встановленому законом порядку, а тому підстави для визнання їх недійсними згідно статті 203 Цивільного кодексу України, –відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2006 між ЗАТ «Пакет», як продавцем з однієї сторони, та ВАТ «Українські пухові вироби», як покупцем з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нежилий будинок (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2006 між ЗАТ «Пакет»та відповідачем було підписано повноважними представниками покупця та продавця, посвідчено їхніми печатками, посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 229.

Відповідно до Акту прийому-передачі нежилого будинку за адресою: м.Київ, вул. Боженка,2 від 03.03.2006, продавець –ЗАТ «Пакет»передав, а покупець - ВАТ «Українські пухові вироби»прийняв нежилий будинок (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2.

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна № 017130,  належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, нежилий будинок загальною площею 446,20 кв.м., що розташований у м.Києві по вул. Боженка,2,     зареєстрований за ВАТ «Українські пухові вироби» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2006.

03.03.2006 між ЗАТ «Пакет», як продавцем з однієї сторони, та ВАТ «Українські пухові вироби», як покупцем з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність виробничу базу загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2006 між ЗАТ «Пакет»та відповідачем було підписано повноважними представниками покупця та продавця, посвідчено їхніми печатками, посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 227.

Відповідно до Акту прийому-передачі нежилого будинку за адресою: м.Київ, вул. Боженка,2 від 03.03.2006, продавець –ЗАТ «Пакет»передав, а покупець - ВАТ «Українські пухові вироби»прийняв виробничу базу загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві.

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна № 017131,  належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, виробнича база загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві зареєстрована за ВАТ «Українські пухові вироби»  на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2006.

26.08.2006 відбулись чергові загальні збори акціонерів позивача – ВАТ «Українські пухові вироби», питанням пятим порядку денного яких було питання про надання згоди правлінню на продаж майна ВАТ «Українські пухові вироби», зокрема нежилого будинку (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2 та виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві, що підтверджується відповідним Протоколом від 26.08.2006, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно Протоколу чергових загальних зборів акціонерів позивача – ВАТ «Українські пухові вироби»по питанню пятому порядку денного про надання згоди правлінню на продаж майна ВАТ «Українські пухові вироби»одноголосно усім присутніми акціонерами було прийнято рішення про надання згоди Правлінню на продаж майна відповідача, зокрема: нежилого будинку (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2 та виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2. Таким чином, відповідачем у встановленому порядку було погоджено відчуження нерухомого майна товариства та укладання відповідних угод купівлі-продажу.

14.11.2006 між відповідачем - ВАТ «Українські пухові вироби»,як продавцем, з однієї сторони, та позивачем –ТОВ «Мона», як покупцем з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нежилий будинок (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2006 між позивачем та відповідачем було підписано повноважними представниками покупця та продавця, а саме: зі сторони позивача-продавця зазначений договір купівлі-продажу було підписано головою Правління Монтьєвою Наталією Всеволодівною, а зі сторони покупця –представником Щербиною О.Ю.

Як встановлено судом, і що підтверджується матеріалами справи, згідно протоколу чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Українські пухові вироби» від 22.12.2005, по питанню шостому порядку денного про зміни у складі правління товариства, одноголосно усіма присутніми акціонерами було прийнято рішення про затвердження головою правління  ВАТ «Українські пухові вироби»Монтьєву Наталію Всеволодівну.

Відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства «Українські пухові вироби»виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною та оперативною діяльністю, є Правління. Правління Товариства очолює його Голова, який обирається зборами терміном на 5 років (розділ 11 Статуту). Наглядова рада (п. 11.2 Статуту) призначає нового члена правління замість вибулого для заповнення вакансії. Правління вважається правомочним, якщо в його роботі взяли участь 2/3 Членів Правління, в тому числі Голова (п. 11.5. Статуту). Голова правління та Члени Правління повинні знаходитись у трудових відносинах з Товариством (п. 11.13. Статуту, ст. 48 Закону України «Про господарські товариства»).

Таким чином, Статутом  ВАТ «Українські пухові вироби»передбачено, як того вимагає стаття 161 Цивільного кодексу України та стаття 47 Закону України «Про господарські товариства», що його виконавчим органом є Правління товариства – колегіальний орган.

Відповідно до пункту 11.11 Статуту ВАТ «Українські пухові вироби»голова правління діє від імені товариства, представляє його в установах, підприємствах, організаціях, укладає від імені товариства договори (угоди), вирішує питання, повязані з укладенням договорів, забезпечує виконання рішень загальних зборів акціонерів та рішень правління.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що при підписанні договору купівлі-продажу нерухомого майна: нежилого будинку (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2 відповідач (продавець) в особі голови правління Монтьєвої Н.В. мав необхідний обсяг повноважень на укладання і підписання зазначеного договору, оскільки таким повноваженнями голова правління Монтьєва Н.В. була наділена згідно рішення правління відповідача від 22.12.2005 та від 26.08.2006.  

Також, договір купівлі-продажу від 14.11.2006 нежилого будинку (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2 посвідчено  печатками сторін та посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1364.

Відповідно до Акту прийому-передачі нежилого будинку за адресою: м.Київ, вул. Боженка,2 від 14.11.2006, продавець  - ВАТ «Українські пухові вироби» передав, а покупець -  ТОВ «Мона»прийняв нежилий будинок (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2.

Відповідно до реєстраційного напису на правовстановлювальному документі –договорі купівлі-продажу від 14.11.2006, вчиненого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна,  нежилий будинок загальною площею 446,20 кв.м., що розташований у м.Києві по вул. Боженка,2,     зареєстрований за ТОВ «Мона» на праві приватної власності.

14.11.2006 між відповідачем - ВАТ «Українські пухові вироби»,як продавцем, з однієї сторони, та позивачем –ТОВ «Мона», як покупцем з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність виробничу базу загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2006 між позивачем та відповідачем було підписано повноважними представниками покупця та продавця, а саме: зі сторони позивача-продавця зазначений договір купівлі-продажу було підписано головою Правління Монтьєвою Наталією Всеволодівною, а зі сторони покупця –представником Щербиною О.Ю.

Як встановлено судом, і що підтверджується матеріалами справи, згідно протоколу чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Українські пухові вироби» від 22.12.2005, по питанню шостому порядку денного про зміни у складі правління товариства, одноголосно усіма присутніми акціонерами було прийнято рішення про затвердження головою правління  ВАТ «Українські пухові вироби»Монтьєву Наталію Всеволодівну.

Відповідно до пункту 11.11 Статуту ВАТ «Українські пухові вироби»голова правління діє від імені товариства, представляє його в установах, підприємствах, організаціях, укладає від імені товариства договори (угоди), вирішує питання, повязані з укладенням договорів, забезпечує виконання рішень загальних зборів акціонерів та рішень правління.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що при підписанні договору купівлі-продажу нерухомого майна: виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві відповідач (продавець) в особі голови правління Монтьєвої Н.В. мав необхідний обсяг повноважень на укладання і підписання зазначеного договору, оскільки таким повноваженнями голова правління Монтьєва Н.В. була наділена згідно рішення правління відповідача від 22.12.2005 та від 26.08.2006.  

Також, договір купівлі-продажу від 14.11.2006 посвідчено печатками сторін та посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1366.

Відповідно до Акту прийому-передачі нежилого будинку за адресою: пров. Фізкультури, 2 у м.Києві від 14.11.2006, продавець  - ВАТ «Українські пухові вироби»передав, а покупець -  ТОВ «Мона» прийняв виробничу базу загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві.

Відповідно до реєстраційного напису на правовстановлювальному документі –договорі купівлі-продажу від 14.11.2006, вчиненого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, виробничу базу загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві зареєстрований за ТОВ «Мона»на праві приватної власності.

Судом відхиляється твердження позивача про те, що при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу від 14.11.2006  його було введено відповідачем в оману щодо відсутності майнових вимог третіх осіб на обєкти нерухомості з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктами 1.4, 1.5 оспорюваних договорів купівлі-продажу від 14.11.2006 (які були посвідчені нотаріально та підписані повноважними представниками покупця та продавця) встановлено, що предмети договорів - обєкти нерухомості –під забороною (арештом) та у заставі станом на момент укладення оспорюваних договорів не перебували, що підтверджувалось витягами з Єдиного реєстру заборон і відчуження обєктів нерухомого майна по кожному з обєктів, а продавець (відповідач) підтвердив, що буд-які підстави, що створювали загрозу належному виконанню договорів купівлі-продажу – відсутні.

Також позивач у позові підставою недійсності договорів купівлі-продажу від 14.11.2006 зазначав те, що ціни оспорюваних договорів не є звичайними цінами на такі приміщення, що діяли на дату такого продажу. Дане твердження позивач судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що не підтверджується належними доказами з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 Господарського кодексу України ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб'єкта господарювання.

Ціна –це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об'єкт оцінки від продавця до покупця, також грошове відображення вартості товару.

П. 1.20.1 статті 1 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).  

Чинним законодавством України не встановлено, що ціни на нежитлові приміщення, які відчужуються господарським товариством господарському товариству, є державними фіксованими або регульованими цінами.  Такі ціни є вільними і встановлюються у договорі купівлі-продажу за згодою сторін. Зворотнього позивачем у позові належними та допустимими доказами наведено не було.

Таким чином, у оспорюваних договорах купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2006 продавцем- відповідачем було визначено саме ціну обєктів продажу, на яку покупець – позивач погодився. В укладених договорах купівлі-продажу від 14.11.2006 покупець та продавець разом дійшли згоди щодо ціни, тобто умови договору, за якою фактично здійснився перехід права власності від відповідача – продавця до позивача-покупця по кожному з обєктів, а саме: щодо нежилого будинку (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2 –продаж було здійснено за 987 500,00 грн. (без ПДВ), а щодо виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві –продаж було здійснено за 2 347 500,00 грн.

Отже, у  оспорюваних договорах купівлі-продажу від 14.11.2006 продавець- відповідач самостійно визначив ціну, за якою він мав намір продати і продав, а покупець- позивач мав намір придбати і придбав  обєкти нерухомості, тобто  відповідач самостійно, добровільно, без будь-якого примусу, з власної ініціативи визначив ціну продажу нежилого будинку (літ.А), загальною площею 446,20 кв.м. у м.Києві по вул. Боженка,2  та виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві, а покупець –погодився з нею добровільно, без будь-якого примусу, що не суперечить жодним нормам законодавства, яке діяло на час укладення оспорюваних договорів.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексуУкраїни.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна  від 14.11.2006 були укладені між позивачем та відповідачем на правомірних правових підставах, згідно вимог діючого на той час законодавства щодо укладення договорів,  в межах повноважень сторін, вони не суперечили інтересам та умовам господарської діяльності сторін та держави, не порушували їх прав, жодна з сторін не зазнала ніякої шкоди з вини контрагента, спірні договори були направлені на виникнення правових наслідків: на отримання у власність обєктів нерухомого майна (нежилого будинку загальною площею 446,20 кв.м., що розташований у м.Києві по вул. Боженка,2 та виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві) – з боку  позивача, і отримання грошових коштів для використання у господарській діяльності –з боку  відповідача, що не суперечило цілям їх діяльності, як  продавцем (відповідачем) так і  покупцем (позивачем) істотні умови договорів були виконані у повному обсязі, що підтверджується належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірні договори купівлі-продажу від 14.11.2006 підписані повноважними представниками сторін, а саме: від покупця (позивача) –представником Щербиною О.Ю., та продавця (відповідача) –головою правління Монтьєвою Н.В, повноваження якої підтверджуються рішенням чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Українські пухові вироби»від 22.12.2005 та статутом товариства, таким чином, представники сторін діяли в межах повноважень та у спосіб,  передбачений Цивільним та Господарськими кодексами України. Оспорювані договори купівлі-продажу також посвідчені печатками продавця (відповідача) та покупця (позивача).

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2006 (нежилого будинку загальною площею 446,20 кв.м., що розташований у м.Києві по вул. Боженка,2 та виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у пров. Фізкультури, 2 у м.Києві)  недійсними у звязку з недодержанням вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України –відсутні. А тому позовні вимоги позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна від 14.11.2006, укладених між позивачем та відповідачем щодо обєктів нерухомого майна: нежилого будинку (літ. А) загальною площею 446,20 кв.м по вул. Боженка,2 у м.Києві та виробничої бази загальною площею 2220,50 кв.м  у Пров. Фізкультури, 2 у м.Києві   - не є законними, обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, і задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на   позивача.

          Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          У  позові відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     С.Р.Станік