Постанова

від 30.10.2020 по справі 400/4544/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4544/19 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання рішень протиправним, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:

- визнати протиправним рішення відповідача від 16.10.2019 року №558/03.19-р щодо відмови у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника на дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за померлого чоловіка ОСОБА_5 ;

- зобов`язати відповідача призначити з 16.06.2019 року (з дня, що настає за днем смерті годувальника) пенсію у зв`язку з втратою годувальника на дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за померлого чоловіка ОСОБА_5 .

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що рішення відповідача є протиправним, оскільки такі підстави у відмові, як відсутність у її померлого чоловіка необхідного страхового стажу для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не відповідають дійсності.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до ГУ ПФУ із заявою від 17.07.2019 року про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за померлого чоловіка на дітей.

Разом з заявою позивачем надані наступні документи: паспорт; картка фізичної особи - платника податків; картка фізичної особи - платника податків чоловіка; трудова книжка чоловіка НОМЕР_1 від 27.01.2006 року; свідоцтво про смерть чоловіка НОМЕР_2 від 18.06.2019 року; свідоцтва про народження дітей НОМЕР_3 від 25.09.2007 року НОМЕР_4 від 04.10.2013 року, НОМЕР_5 від 22.04.2015 року; індивідуальні відомості про застраховану особу на ім`я померлого чоловіка.

Спірним рішенням ГУ ПФУ від 16.10.2019 року №558/03.19-р позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з тих підстав, що за наданими документами страховий стаж годувальника, обчислений за період з червня 2007 року по червень 2019 року, становить 1 рік 11 місяців 19 днів, який є недостатнім для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підтверджений належними доказами страховий стаж годувальника складає більше 6 років, що є достатнім для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції чинній на дату прийняття спірного рішення), пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років.

Згідно свідоцтво про смерть чоловіка НОМЕР_2 від 18.06.2019 року ОСОБА_5 помер у віці 33 років.

У спірному рішенні відповідач наголошує, що страховий стаж ОСОБА_5 складає 1 рік 11 місяців 19 днів, тобто у останнього відсувній п`ятирічний стаж, необхідний для призначення пенсії його дітям у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст.1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ст.11 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, згідно ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати трудовий стаж іншими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або коли у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи.

Враховуючи наведене, колегією суддів було переглянуто копії трудової книжки НОМЕР_1 від 27.01.2006 року, які знаходяться в матеріалах справи та на які посилається суд першої інстанції, як на підтвердження трудового стажу померлого ОСОБА_5 ..

Згідно копій трудової книжки НОМЕР_1 від 27.01.2006 року, під номером 1 міститься запис від 28.01.2006 року наступного змісту (мовою оригіналу): Принят на работу в ЧП электросварщиком по трудовому соглашению. Инспектор ОК (підпис) Пр.№41 от 28.01.2006 г.

Під номером 2 міститься запис від 17.09.2010 року наступного змісту (мовою оригіналу): Уволен по собственному желанию ст.38 КЗОТ Украині разт. трудовое согл. Инспектор ОК (підпис) Пр.№57 а от 17.09.2010г.

Суд першої інстанції на підставі даних записів вказаної трудової книжки зазначив, що ОСОБА_5 в період з 28.01.2006 року по 17.09.2010 року працював електрозварником в ЧП , що складає 4 роки 7 місяців та 20 днів; в період з 01.04.2015 року по 30.11.2015 року охоронцем, з 16.03.2017 року по 31.08.2017 року трактористом в ПСГП Зеніт ; в період з 16.05.2019 року по 15.06.2019 року зварником в ВКПП Трансфед .

При цьому, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на вказану у записі під номером 1 абревіатуру ЧП , не встановивши фактично роботодавця, який зробив даний запис, тобто найменування юридичної особи з кодом ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по-батькові фізичної особи-підприємця.

Наявна у справі ксерокопія містить сліди відтиску печатки на записі №1, однак встановити з нього найменування роботодавця неможливо.

З метою встановлення роботодавця, яким зроблено запис під №1 та підтвердження періоду роботи ОСОБА_5 електрозварником з 28.01.2006 року по 17.09.2010 року, розгляд справи було призначено у відкрите судове засідання та витребувано у позивача оригінал трудової книжки ОСОБА_5 ..

У відкрите судове засідання позивач не з`явилась оригінал трудової книжки ОСОБА_5 не надала, але надіслала суду електроні кольорові копії трудової книжки НОМЕР_1 від 27.01.2006 року, з яких колегії суддів також не вдалося ідентифікувати роботодавця, у якого працював ОСОБА_5 в період з 28.01.2006 року по 17.09.2010 року, що унеможливило витребування апеляційним судом документів, які підтверджують цей період, у роботодавця або в архівній установі.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами стаж роботи позивача у період з 28.01.2006 року по 17.09.2010 року, і суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості отримати такі документи від роботодавця чи від архівної установи внаслідок неможливості ідентифікувати роботодавця.

Наступні записи трудової книжки про роботу ОСОБА_5 в період з 01.04.2015 року по 30.11.2015 року, з 16.03.2017 року по 31.08.2017 року в ПСГП Зеніт та з 16.05.2019 року по 15.06.2019 року в ВКПП Трансфед сумарно не складають п`ять років і більше.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно долучених відповідачем до відзиву на позов розрахунків страхового стажу ОСОБА_5 , відповідачем було враховано страхові внески за червень - вересень 2007 року, які згідно доданого витягу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, були здійснені юридичною особою у формі товариства з обмеженою відповідальністю Дембіца код ЄДРПОУ 32725521.

Однак у наданій до матеріалів справи копії трудової книжки записи від ТОВ Дембіца про працевлаштування ОСОБА_5 відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено факту наявності у померлого ОСОБА_5 п`ятирічного стажу, необхідного для призначення пенсії його дітям у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.4 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи, що судом першої інстанції не було встановлено всіх обставин справи, що привело до не вірного вирішення справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року - скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.