Постанова

від 29.10.2020 по справі 215/1157/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7701/20 Справа № 215/1157/20 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідачі:Приватне акціонерне товариство Північний гірничо-збагачувальний комбінат , Товариство з обмеженою відповідальністю БУД-НОВА ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2020 року, ухваленого суддею Науменко Я.О. у м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 22 червня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2020 року позивач Конторіза, звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат (далі-відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-НОВА (далі-відповідач-2) про звернення стягнення на майно та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просив суд, з метою погашення заборгованості у сумі 15000 грн. 00 коп., що виникла за договором позики від 13.02.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кірієнко І.М. за номером у реєстрі №137, на користь ОСОБА_1 , звернути стягнення на заставлене майно за договором застави від 13.02.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кірієнко І.М. за номером у реєстрі №138 на суму 14280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, а саме: скребковий живлювач ПС-700/900 - 1 шт. вартістю 1000 грн.; повітряно-прохідний сепаратор СПЦВ 2500/800 - 1 шт. вартістю 1000 грн.; динамоментр ДПУ50 - 1 шт. вартістю 200 грн.; топка з обв`язкою та вентилятором - 1 шт. вартістю 1000 грн.; димосос - 1 шт. вартістю 300 грн.; КВП млина - 1 шт. вартістю 1000 грн.; циклон ЦН-15 - 2 шт. вартістю 200 грн / 1 шт; газоочисник - 1 шт. вартістю 7000 грн., що знаходиться на території ЦПО-1 ПРАТ Північний ГЗК (ЄДРПОУ: 00191023). Зобов`язати ПрАТ Північний ГЗК надати доступ ОСОБА_1 до зазначеного майна. Стягнути з ТОВ БУД - НОВА на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі - 1681 гривень 60 копійок.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2020 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат , Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-НОВА про звернення стягнення на майно та зобов`язання вчинити певні дії.

Звернуто стягнення на заставлене майно за договором застави від 13.02.2020, посвідченим приватним нотаріусом Кірієнко І.М. у реєстрі за номером 138 на суму 14 280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 коп., а саме: скребковий живлювач ПС-700/900 - 1 шт. вартістю 1000 грн.; повітряно-прохідний сепаратор СПЦВ 2500/800 - 1 шт. вартістю 1000 грн.; динамоментр ДПУ50 - 1 шт. вартістю 200 грн.; топка з обв`язкою та вентилятором - 1 шт. вартістю 1000 грн.; димосос - 1 шт. вартістю 300 грн.; КВП млина - 1 шт. вартістю 1000 грн.; циклон ЦН-15 - 2 шт. вартістю 200 грн./1 шт; газоочисник - 1 шт. вартістю 7000 грн., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю БУД - НОВА (код ЄДРПОУ 34053165, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 35, приміщення 40) та знаходиться на території ЦПО-1 Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат (код ЄДРПОУ 00191023), в рахунок погашення заборгованості у сумі 15 000 грн. 00 коп., що виникла за договором позики від 13.02.2020, посвідченим приватним нотаріусом Кірієнко І.М. у реєстрі за номером 137, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство Північний гірничо-збагачувальний комбінат надати доступ ОСОБА_1 до зазначеного майна, а саме: технологічного обладнання - скребкового живлювача ПС-700/900 - 1 шт. вартістю 1000 грн.; повітряно-прохідного сепаратора СПЦВ 2500/800 - 1 шт. вартістю 1000 грн.; динамоментра ДПУ50 - 1 шт. вартістю 200 грн.; топки з обв`язкою та вентилятором - 1 шт. вартістю 1000 грн.; димососа - 1 шт. вартістю 300 грн.; КВП млина - 1 шт. вартістю 1000 грн.; циклона ЦН-15 - 2 шт. вартістю 200 грн./1 шт; газоочисника - 1 шт. вартістю 7000 грн., що знаходиться на території ЦПО-1 Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю БУД - НОВА на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1681 (тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 коп.

Відповідач-1, ПРАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, ставить питання про його скасування в частині зобов`язання ПРАТ ПІВНГЗК надати доступ до спірного майна, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у цій частині.

При цьому, скаржник зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано жодних достовірних, допустимих, достатніх та належних доказів створення з боку посадових осіб ПРАТ ПІВНГЗК першкод у доступі позивача до предмету застави, що судом залишено поза увагою цю обставину, не досліджено, які саме дії адміністрації чи посадових осіб Відповідача-1 створювали перешкоди у доступі до оспорюваного майна, в чому вони виражалися, яким чином реалізовувались та як саме були порушені права та інтереси Позивача. Відповідач-1 вказує, що Позивач, не дочекавшись відповіді від підприємства на його лист про налання доступу до заставленого майна, звернувся до суду з позовом, в якому стверджував про створення перешкод з боку ПРАТ ПІВНГЗК у доступі до заставленого майна. Також, скаржник зазначає, що судом залишено поза увагою і той факт, що на час звернення Позивача з листом до Відповідача-1 про надання доступу до заставленого майна, Позивач не був фактичним володільцем вказаного майна, його право власності на спірне майно жодним юридичним документом не підтверджено. Звертає увагу на те, що позивач, звернувшись з заявою до Відповідача-1, 18.02.2020 про надання доступу для огляду заставленого майна, 20.02.2020 подав в суд позов, посилаючись на створення йому перешкод у доступі до належного йому майна, тому вважає, що Позивачем не доведений та недоказаний факт створення перешкод зі сторони адміністрації ПРАТ ПІВНГЗК у доступі до заставленого майна, а наведені у позові положення не відповідають дійсності.

Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч. 1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відповідача-1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.02.2020 ОСОБА_1 - позикодавець та ТОВ БУД-НОВА - позичальник, уклали договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Кірієнко І.М. за номером у реєстрі №137 (а.с.16-17).

Відповідно до умов цього договору позики позикодавець передає у власність позичальника строком до 18.02.2020 грошові кошти в сумі 15 000 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених договором.

Забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором є договір застави обладнання, що посвідчується наступним номером реєстру. В разі неповернення позичальником своєчасно суми позики у строк, визначений договором, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в порядку і строки, передбачені чинним законодавством. Звернення стягнення здійснюється шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

На забезпечення вимог Заставодержателя ( ОСОБА_1 ), що витікають із договору позики, укладеного між ним і Заставодавцем (ТОВ БУД-НОВА ), укладено договір застави від 13.02.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Кірієнко І.М. за номером у реєстрі №138 (а.с.18-21).

За умовами договору застави Заставодавець на умовах, визначених цим договором, передає, а Заставодержатель приймає в заставу належне товариству обладнання, а саме: частину технологічної лінії підготовки вугілля, що іменується надалі Предмет застави на загальну суму 14280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, що знаходиться у виробничому корпусі опалення (інв.№000221) ЦПО-1 на території ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат у місті Кривому Розі Дніпропетровської області і складається з наступних складових: динамоментр ДПУ50 - 1 шт.; сепаратор СВПУ - 1 шт.; топка з обв`язкою та вентилятором - 1 шт.; димосос - 1 шт.; живильник скребковий - 1 шт.; КВП млина - 1 шт.; газоочисник - 1 шт.; циклон ЦН-15 - 2 шт.

Доказами належності згаданого вище обладнання відповідачу ТОВ БУД-НОВА є договір поставки №08/11-2018 від 08 листопада 2018 року, специфікація №1 до вказаного договору, акт прийому-передачі №1 та видаткова накладна №20 від 08 листопада 2018 року (а.с.40-42, 43, 44, 45).

Крім того, зазначене підтвердили допитані у судовому засіданні 04.06.2020 свідки.

Судом досліджено лист ВАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат №16-12/4270 від 12.05.05, направлений на адресу директора ТОВ Альфатекс , з якого видно, що належне останньому обладнання, що входить до складу технологічної лінії по виробництву слюдяного концентрату, встановлене у корпусі обпалювання інв.№ НОМЕР_2 ЦПО-1 ВАТ ПівнГЗК , заважає виробничій діяльності останнього та запропоновано до 18 червня 2005 року вказане обладнання демонтувати і вивезти за межі охоронюваної території ВАТ ПівнГЗК (а.с.139).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №64776564 від 13.02.2020 зареєстровано заставу рухомого майна на підставі договору застави обладнання (а.с. 22).

Позивач 19.02.2020 направив відповідачу ТОВ БУД-НОВА вимогу про погашення заборгованості (а.с.23).

ТОВ БУД-НОВА листом вих.№3 від 19.02.2020 повідомив позивача, що у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку для повернення позики та неможливістю виконати договір позики, просив надати додатковий термін для погашення заборгованості до 31.03.2020. При цьому, зазначив, що заставлене майно знаходиться за адресою: ЦПО-1 ПрАТ Північний ГЗК м.Кривий Ріг, що відповідає відомостям, зазначеним у договорі застави, та надав позивачу правовстановлюючі документи на заставлене майно, а також вказав, що забезпечити доступ до заставленого майна немає можливості через створення перешкод зі сторони ПрАТ Північний ГЗК , що підтверджується копіями листів вих.№6530/12 від 20.12.18 та №513/12 від 28.01.19 (а.с.24).

Позивач 18.02.2020 на адресу відповідача ПрАТ Північний ГЗК направив заяву про надання для огляду заставленого майна (а.с.25).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, керувався нормами статей 207, 319, 391,526, 527, 530, 627, 638, 1046,1049 ЦК України, й виходив з того, що відповідач ТОВ БУД-НОВА свої зобов`язання з повернення грошових коштів, отриманих ним за договором позики від 13.02.2020 року, не виконав, внаслідок чого станом на 18.02.2020 його заборгованість за цим договором позики становить 15 000 грн., і таким чином, Позивач , як заставодержатель набув право на звернення стягнення на предмет застави. Оскільки позивач, будучи заставодержателем обладнання за договором застави, що знаходиться на території відповідача ПрАТ Північний ГЗК , може користуватися та розпоряджатися цим майном на власний розсуд та не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідач ПрАТ Північний ГЗК , зі своєї сторони, перешкоджає йому у здійсненні цього права, доказів протилежного відповідачем-1 не надано, так як питання щодо допуску позивача на територію Відповідача-1 залишено до вирішення судом спору, право позивача порушене та потребує захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, шляхом усунення зі сторони відповідача ПрАТ Північний ГЗК перешкод в праві доступу до заставленого майна.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується із доводами скаржника, викладеними у скарзі з огляду на таке.

За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Суд першої інстанції дотримався зазначених вище норм закону, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і обґрунтованим.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

За приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України встановлені загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої саме якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою.

За змістом ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до положень ст.589 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.1,2 ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 13.02.2020 Позивач ОСОБА_1 та Відповідач-2 ТОВ БУД-НОВА , уклали договір позики, яким ОСОБА_1 передав у власність ТОВ БУД-НОВА строком до 18.02.2020 грошові кошти в сумі 15 000 грн., ТОВ БУД-НОВА зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених договором.

На забезпечення вимог ОСОБА_1 , що витікають із договору позики між сторонами, укладено договір застави від 13.02.2020 року.

За умовами договору застави ТОВ БУД-НОВА на умовах, визначених цим договором, передає, а ОСОБА_1 приймає в заставу належне Відповідачу-2 обладнання, а саме: частину технологічної лінії підготовки вугілля, що іменується надалі Предмет застави на загальну суму 14280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, яке знаходиться у виробничому корпусі опалення (інв.№000221) ЦПО-1 на території ПрАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та складається з наступних складових: динамоментр ДПУ50 - 1 шт.; сепаратор СВПУ - 1 шт.; топка з обв`язкою та вентилятором - 1 шт.; димосос - 1 шт.; живильник скребковий - 1 шт.; КВП млина - 1 шт.; газоочисник - 1 шт.; циклон ЦН-15 - 2 шт.

Суд встановив, що в порушення умов договору позики Відповідач-2 ТОВ БУД-НОВА не повернув у строк до 18 лютого 2020 року Позивачу суму позики у розмірі 15 000 грн., і таким чином Позивач набував право звернення стягнення на предмет застави, оскільки у строк, встановлений у договорі позики Відповідач-2 не виконав зобов`язання, забезпеченого заставою.

Суд, також встановив, що заставне майно належить Відповідачу-2 ТОВ БУД-НОВА , що підтверджено договором поставки №08/11-2018 від 08 листопада 2018 року, специфікацією №1 до вказаного договору, актом прийому-передачі №1 та видатковою накладною №20 від 08 листопада 2018 року і знаходиться воно на території Відповідача-1 у виробничому корпусі опалення ЦПО-1, що не заперечується ПрАТ Північний ГЗК та підтверджено наявними у справі доказами, зокрема: листом ВАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат №16-12/4270 від 12.05.05, направленим на адресу директора ТОВ Альфатекс (попереднього власника заставного майна), в якому вказано, що належне ТОВ Альфатекс обладнання, що входить до складу технологічної лінії по виробництву слюдяного концентрату, встановлене у корпусі обпалювання інв.№000221 ЦПО-1 ВАТ ПівнГЗК , заважає виробничій діяльності підприємства та запропоновано в строк до 18 червня 2005 року демонтувати обладнання і вивезти за межі охоронюваної території ВАТ ПівнГЗК , а таком показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні.

Матеріали справи містять відповіді ПрАТ Північний ГЗК за вих.№6530/12 від 20.12.18 та №513/12 від 28.01.19 на звернення ТОВ БУД-НОВА щодо надання дозволу здійснити демонтаж та вивезти з території ЦВО-1 заставне майно ,з яких вбачається, що Відповідач-1 відмовляє ТОВ БУД-НОВА у наданні дозволу на демонтаж і вивизення з території підприємства заставного майна, оскільки вважає, що надані до звернення документи не підтверджують право власності ТОВ БУД-НОВА на зазначене майно та пропонує звернутися до суду з позовом про витребування майна, при цьому зазначає, що у разі задоволення позовних вимог ПрАТ Північний ГЗК виконає судове рішення, тобто поверне належне ТОВ БУД-НОВА майно (а.с.41-42).

Допитавши свідка ОСОБА_2 , суд встановив, що в період із 1992 по 1999 роки вона обіймала посаду судового виконавця, а з січня 1999 року по 2016 була державним виконавцем. Свідок підтвердила, що після проведення публічних торгів вищевказаного технологічного обладнання, переможцем торгів було визнано ТОВ Агропромресурс , якому після надходження оплати, було передано зазначене майно на підставі акту передачі, який склала судовий виконавець ОСОБА_2 .

Допитавши свідка ОСОБА_3 , який був директором ТОВ Альфатекс з 2002 року по 2012 рік., суд встановив, що у серпні 2002 року, засновник цього підприємства ОСОБА_4 вніс в уставний фонд вказане обладнання, а в 2019 році його продали ТОВ Буд-Нова .

Відмова ПрАТ Північний ГЗК надати дозвіл ТОВ БУД-НОВА здійснити демонтаж та вивезти з території ЦВО-1 спірного по цій справі заставного майна свідчить про наявність спору між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, у зв`язку з чим Позивач, набувши на підставі договору застави між ним та ТОВ БУД-НОВА право звернення стягнення на предмет застави та не отримавши від Відповідача-1 відповіді на свою заяву від 18.02.2020 про надання доступу для огляду заставленого майна, наперед, передбачаючи відмову, яка вже двічі була отримана Відповідачем-2 подав до суду позов, що є його правом та узгоджується з нормам ст.ст.15,16 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недоведеність позивачем факту створення йому перешкод зі сторони адміністрації Відповідача-1 у доступі до заставленого майна.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Визначення права власності особи наведено у ст.316 ЦК України, частиною 2 якої встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності, у відповідності до ч.1 ст.317 ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч.2, 4-5 ст.319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Змістом права власності є правомочності щодо права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, визначено одними із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники справи, у відповідності до п.4 ч.2 ст.43 ЦПК України, зобов`язані подавати усі наявні у них докази у порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Доказами, згідно зі ст.76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 5-7 цієї ж статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені належними і допустимими засобами доказування, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, та зазначає, що доводи Відповідача-2, викладені у скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2020 року.

Головуючий:

Судді: