Рішення

від 30.10.2020 по справі 911/410/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2020 р. Справа № 911/410/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка»

про стягнення 1472,55 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка» про стягнення 1472,55 гривень, з яких: 1307,87 грн пені, 71,70 грн 3% річних та 92,98 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу № 2447/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 та несвоєчасної сплати вартості отриманого за вказаним правочином природного газу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2020, зокрема, прийнято позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до розгляду та відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.

Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі та відповідні процесуальні права і обов`язки, строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

27.03.2020, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній не визнає позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , найменування якого на підставі постанови КМУ від 14.12.2016 №1044 (в редакції постанови КМУ від 06.03.2019 №226) змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач/продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка» (далі - відповідач/покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2447/15-ТЕ-17 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього договору.

Згідно пп. 1.2, 6.1 та 11 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Надалі, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими, зокрема, внесено до договору зміни щодо ціни газу та реквізитів продавця.

Копії означеного договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

Відповідно до викладених у позові доводів, позивач свої обов`язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином, на виконання умов договору протягом січня-квітня, грудня 2015 року поставив відповідачу, а відповідач прийняв, природний газ загальною вартістю 24036,43 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.01.2015 на суму 4760,24 грн,

- б/н від 28.02.2015 на суму 3080,56 грн,

- б/н від 31.03.2015 на суму 3622,56 грн,

- б/н від 30.04.2015 на суму 3320,69 грн,

- б/н від 31.12.2015 на суму 9252,38 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, за доводами позивача, відповідач свої обов`язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши повністю та остаточно розрахунки за поставлений за договором газ з порушенням погоджених сторонами строків - 05.02.2016.

В підтвердження зазначених вище обставин позивач надав відомість по операціям з 01.12.2014 по 30.11.2019 за підписом заступника головного бухгалтера товариства, а також розрахунок заборгованості відповідача за договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, що полягає у порушенні передбачених п. 6.1 договору строків оплати поставленого вартості газу, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 1307,87 грн пені та 71,70 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

з 17.02.2015 по 29.03.2015 на 4760,24 грн заборгованості за січень 2015 року;

з 17.03.2015 по 15.04.2015 на 3080,56 грн заборгованості за лютий 2015 року;

з 15.04.2015 по 16.06.2015 на 3622,56 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 15.05.2015 по 02.07.2015 на 3320,69 грн заборгованості за квітень 2015 року;

з 15.01.2016 по 04.02.2016 на 9252,38 грн заборгованості за грудень 2015 року;

- 92,98 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за періоди:

з 01.05.2015 по 30.06.2015 на 3622,56 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 01.06.2015 по 31.06.2015 на 3320,69 грн заборгованості за квітень 2015 року;

з 15.01.2016 по 04.02.2016 на 9252,38 грн заборгованості за грудень 2015 року.

Відповідачем вимоги, викладені в позові не визнаються, оскільки 21.02.2020 останнім погашено заборгованості перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у сумі 1472,55 грн. На підтвердження зазначених обставин відповідачем до відзиву долучено копію платіжного доручення № 85 від 21.02.2020.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень, грудень 2015 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та породжує для останнього обов`язок щодо його оплати у повному обсязі, у передбачені п. 6.1 договору строки відповідно до: 14.02.2015, 14.03.2015, 14.04.2015, 14.05.2015 та 14.01.2016.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що наведений вище обов`язок відповідачем належним чином виконаний не був, оскільки остаточна оплата вартості поставленого газу за вказаний період здійснена відповідачем з порушенням встановлених договором строків - 05.02.2016.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. ст. 610 та 614 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 (далі - Закон). Згідно зі статтею 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Поряд з тим, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З системного аналізу наведених вище норм матеріального права слідує, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, застосування якої не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом.

Також, застосування вказаної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача (боржника) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

З матеріалів справи слідує, що суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, вимоги про стягнення яких є предметом позову у даній справі, нараховані позивачем на заборгованість за природний газ, поставлений відповідачу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, тоді як означена заборгованість погашена відповідачем остаточно 05.02.2016, тобто до 30.11.2016 - набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

Отже, на зазначену заборгованість не підлягають нарахуванню неустойка та проценти річних згідно положень частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1307,87 грн пені, 71,70 грн 3% річних та 92,98 грн інфляційних втрат не відповідають законодавчим приписам, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду встановленої судом вище необґрунтованості позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , судом не приймаються до уваги обставини сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка» 1472,55 грн, як підстава для закриття провадження в означеній справі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на позивача повністю.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Білогородка» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 60, ідентифікаційний код 00849416) про стягнення 1307,87 грн пені, 71,70 грн 3% річних та 92,98 грн інфляційних втрат відмовити.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 30.10.2020.

Суддя В.А. Ярема