Постанова

від 17.03.2021 по справі 911/410/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. Справа№ 911/410/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

Розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі № 911/410/20 (суддя Ярема В.А., м. Київ)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка"

про стягнення 1 472,55 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач/АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білогородка" (далі - відповідач/ ТОВ "Агрофірма "Білогородка") про стягнення 1 472,55 грн, з яких: 1 307,87 грн пені, 71,70 грн 3% річних та 92,98 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 2447/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі №911/410/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи рішення про відмову у позовних місцевий господарський суд посилався на те, що:

- відповідачем здійснювалася сплата за поставлений позивачем природний газ із порушенням строків визначених у п. 6.1. Договору купівлі-продажу природного газу № 2447/15-ТЕ-17 від 30.12.2014;

- 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII), відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

- відповідач погасив заборгованість за зобов`язаннями за січень-квітень, грудень 2015 року - 05.02.2016, тобто до набрання чинності Законом № 1730-VIII (тобто до 30.11.2016), отже, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем за порушення відповідачем зобов`язань з оплати придбаного газу за січень-квітень, грудень 2015 року не підлягають стягненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У поданій апеляційні скарзі скаржник посилався на те, що:

- згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 списання заборгованості є частиною процедури врегулювання заборгованості у відповідності до ст. 1 наведеного закону, і дія вказаного закону розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення у відповідності до ст. 2 Закону. В свою чергу, учасниками процедури врегулювання заборгованості (у т.ч. процедури списання) є підприємства та організації, включені до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

- застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 правомірне лише щодо підприємств та організацій, включених до відповідного Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, до якого відповідач не включений;

- матеріали справи не містять документів щодо включення підприємства відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості;

- дія Закону України №1730-VIII від 03.11.2016 поширюється на теплопостачальні підприємства, які мають ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії;

- матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснює ліцензовану діяльність, в саме виробництво та постачання теплової енергії.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у. своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 справу №911/410/20 передано на розгляд колегії суддів - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

30.11.2020 суддя Іоннікова І.А. заявила про самовідвід від розгляду справи № 911/410/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №911/410/20 задоволено. Справу №911/410/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/410/20 передано на розгляд колегії суддів - Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі №911/410/20 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

21.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшла заява (на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху).

Разом з тим, в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі №911/410/20.

Однак, вищевказане клопотання не прийнято до розгляду колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки скаржником подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі №911/410/20 в межах строку передбаченого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/410/20; розгляд апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі №911/410/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, що 30.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", найменування якого на підставі постанови КМУ від 14.12.2016 №1044 (в редакції постанови КМУ від 06.03.2019 №226) змінено на АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач/продавець), та ТОВ "Агрофірма "Білогородка" (далі - відповідач/покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2447/15-ТЕ-17 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього договору.

У відповідності до пп. 1.2, Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2 711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.3. Договору).

Згідно із п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 27,5 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень - 4,5; лютий - 4,0; березень - 3,5.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4. Договору).

У п. 5.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 1 091,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 218,00 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 1 309,20 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.5. Договору).

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (Розділ 11. Договору).

Надалі, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими, зокрема, внесено до договору зміни щодо ціни газу та реквізитів продавця.

Позивач на виконання умов Договору, з урахуванням додаткових угод, поставив відповідачу у власність природний газ протягом січня-квітня, грудня 2015 року, а відповідач прийняв, природний газ загальною вартістю 240 36,43 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.01.2015 на суму 4 760,24 грн,

- б/н від 28.02.2015 на суму 3 080,56 грн,

- б/н від 31.03.2015 на суму 3 622,56 грн,

- б/н від 30.04.2015 на суму 3 320,69 грн,

- б/н від 31.12.2015 на суму 9 252,38 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Проте, відповідач свої обов`язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши повністю та остаточно розрахунки за поставлений за договором газ з порушенням погоджених сторонами строків - 05.02.2016.

В підтвердження зазначених вище обставин позивач надав відомість по операціям з 01.12.2014 по 30.11.2019 за підписом заступника головного бухгалтера товариства, а також розрахунок заборгованості відповідача за договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, що полягає у порушенні передбачених п. 6.1 Договору строків оплати поставленого вартості газу, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 1 307,87 грн пені та 71,70 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

з 17.02.2015 по 29.03.2015 на 4 760,24 грн заборгованості за січень 2015 року;

з 17.03.2015 по 15.04.2015 на 3 080,56 грн заборгованості за лютий 2015 року;

з 15.04.2015 по 16.06.2015 на 3 622,56 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 15.05.2015 по 02.07.2015 на 3320,69 грн заборгованості за квітень 2015 року;

з 15.01.2016 по 04.02.2016 на 9 252,38 грн заборгованості за грудень 2015 року;

- 92,98 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за періоди:

з 01.05.2015 по 30.06.2015 на 3 622,56 грн заборгованості за березень 2015 року;

з 01.06.2015 по 31.06.2015 на 3 320,69 грн заборгованості за квітень 2015 року;

з 15.01.2016 по 04.02.2016 на 9 252,38 грн заборгованості за грудень 2015 року.

Відповідачем вимоги, викладені в позові не визнаються, оскільки 21.02.2020 останнім погашено заборгованості перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 1 472,55 грн. На підтвердження зазначених обставин відповідачем до відзиву долучено копію платіжного доручення № 85 від 21.02.2020.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу № 2447/15-ТЕ-17 від 30.12.2014 позивач, передавав відповідачу протягом січня - квітня 2015 року та грудня 2015 року природний газ на загальну суму 240 36,43 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в обсягах, які підписані сторонами без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу, свідчить про прийняття відповідачем цього газу та породжує для останнього обов`язок щодо його оплати у повному обсязі, у передбачені п. 6.1 Договору строки відповідно до: 14.02.2015, 14.03.2015, 14.04.2015, 14.05.2015 та 14.01.2016.

Остаточна сплата основного боргу відповідачем проведена 05.02.2016.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII від 03.11.2016 року (далі - Закон).

Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно ст. 2 Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Ч.1 ст.3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користуванню зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Пунктом 3 Порядку визначено, що реєстр формується з метою забезпечення збирання, накопичення, обробки, захисту, обліку та надання інформації про теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону (далі - підприємства).

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведені приписи Закону, дійшов висновку, що частина 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" - є імперативною нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 30.08.2019 у справі № 905/2796/17, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 14.05.2019 у справі № 905/300/18, від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2278/18.

Крім того, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами врозуміннні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що відповідач не відноситься до теплопостачального підприємства, яке має ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що на підставі укладеного з позивачем договору відповідач придбав природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (що чітко зазначено в пункті 1.2 Договору).

Наведеним спростовуються доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, щодо необхідності включення відповідача до зазначеного Реєстру, як підстави для застосування ч. 3 ст. 7 Закону.

Також, як встановлено судом першої інстанції, і що не заперечувалось учасниками спору, відповідачем всупереч умов ст. ст. 526, 692 Цивільного кодексу України допущено прострочення перед позивачем виконання своїх зобов`язань з своєчасної оплати вартості товару (газу), отриманого по Договору за актами приймання - передачі, оплата здійснювалась частково, що наведено позивачем у відповідному розрахунку, перевіривши який щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з вірністю зазначених у ньому показників щодо сум, строків та ставок нарахувань.

Таким чином, позивач вважає, що в силу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України у нього наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді 3% річних (розраховані позивачем до стягнення в розмірі 71,70 грн) та інфляційних втрат (розраховані позивачем до стягнення в розмірі 92,98 грн), а в силу приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України - наявні підстави для застосування штрафної санкції у вигляді пені (розраховані позивачем до стягнення в розмірі 1 308,87 грн).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що борг погашено відповідачем у повному обсязі у 05.02.2016, тобто до набрання чинності Законом (30.11.2016), що підтверджується витягом по операціям відповідача, сформованим позивачем, який подано позивачем разом з позовом, а також і відповідним розрахунком позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, керуючись ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності наведених обставин та добровільності їх визнання сторонами, а також в сукупності з приписами ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України враховує, що вказані обставини підтверджуються належними, допустимими, достовірними доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нараховані позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 71,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 92,98 грн та пені в розмірі 1 308,87 грн за несвоєчасне виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу № 2447/15-ТЕ-17 від 30.12.2014- не підлягали нарахуванню в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону, а тому обумовлені законом підстави для їх стягнення в судовому порядку - відсутні, у зв`язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.

З огляду, як на встановлення місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції необґрунтованості заявлених позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України", місцевим господарським судом правомірно було не прийнято до уваги обставини сплати ТОВ "Агрофірма "Білогородка" 1 472,55 грн, як підставу для закриття провадження в означеній справі.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016, а також доводи про те, застосування зазначених положень закону правомірне лише щодо підприємств та організацій, включених до відповідного Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, до якого відповідач не включений, спростовані у мотивувальній частині даної постанови.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі № 911/410/20, та, відповідно, апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі № 911/410/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/410/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала