Ухвала

від 30.10.2020 по справі 640/21065/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/21065/19

адміністративне провадження № К/9901/26542/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шишова О.О ., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі №640/21065/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2017 № 0002061306, прийняте ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.03.2019 №0017654204, №0017674204, №0017664204, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві, визнано протиправним та скасовано рішення від 18.03.2019 №0017704204 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняте Головним управлінням ДФС у м.Києві, визнано протиправною та скасовано вимогу від 18.03.2019 № Ф-081 про сплату боргу (недоїмки), прийняту Головним управлінням ДФС у м. Києві. Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.03.2019 №0017754204, №0017744204.

15.10.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на вказані судові рішення.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу у справі №640/21065/19 подано втретє. Першу та другу касаційну скаргу повернуто скаржнику ухвалою Верховного Суду від 22.07.2020 та від 14.09.2020, оскільки у ній не були викладені підстави для оскарження рішення в касаційному порядку, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Податковий орган у касаційній скарзі зазначив, що підставою для касаційного оскарження є пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 по справі №807/250/18 та Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 у справі №К/800/22849/13.

Суд зауважує, що скаржником при повторному поданні касаційної скарги не враховано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення касаційної скарги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 22.07.2020 та від 14.09.2020.

Податковим органом не обґрунтовано обставини стосовно кожного податкового повідомлення - рішення, вимоги, рішення які є предметом розгляду у цій справі, не доведено подібність правовідносин справи №640/21065/19 та наведеної судової практики.

Крім того, скаржником наведено доводи стосовно частини податкових правопорушень, без прив`язки до акта індивідуальної дії, виду грошового зобов`язання (податку, збору, штрафу, недоїмки), підстав їх формування та підстав заявленого касаційного перегляду.

Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Перелічивши в касаційній скарзі норми Податкового кодексу України, які на думку скаржника застосовані судами неправильно (пункт 44.1, пункт 44.3 статті 44, пункт 177.2 статті 177, пункт 51.1 статті 51, пункт 187.1 статті 187, стаття 1698, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України), відповідач не обгрунтував, в чому полягає їх неправильне застосування судами і як вони мають бути застосовані.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У скарзі частково викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без конкретного зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Крім того, скаржник як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши при цьому, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а також не врахували висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 у справі №К/800/22849/13.

Суд звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України не є судом, висновки якого відповідно до вимог процесуального закону мають бути враховані судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні ними судових рішень. Крім того, скаржник не вказує яку норму матеріального права неправильно застосвано судами попередніх інстанцій, не зазначає висновки Верховного Суду, які не враховані судами, тощо.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі №640/21065/19, повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя О.О. Шишов