Ухвала

від 09.04.2021 по справі 640/21065/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/21065/19

адміністративне провадження № К/9901/10935/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.01.2017 №0002061306, від 18.03.2019 №0017654204, № 0017674204, №0017664204; рішення від 18.03.2019 № 0017704204 про застосування штрафних санкцій; вимогу від 18.03.2019 №Ф-081 про сплату боргу (недоїмки). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26.03.2021 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вище зазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає нормі пункту 4 частини другої статті 330 КАС, якою встановлено, що у касаційні скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

ГУ ДПС у касаційні скарзі наводить довід про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме: пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) (без урахування висновку Верховного Суду в постановах від 18.03.2020 у справі № 804/708/16, від 27.02.2020 у справі № 822/1212/16, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18) та абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК (без урахування висновку Верховного Суду в постановах від 14.04.2020 у справі № 803/1316/16, від 04.09.2020 у справі № 805/4480/16-а).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Підстава касаційного оскарження судового рішення, яку особа, що звертається з касаційною скаргою, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС зазначає у касаційній скарзі, повинна відповідати підставам задоволення (або відмови у задоволенні) позову.

Доводи ГУ ДПС на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень, однак, стосуються інших підстав, ніж ті, з яких суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов.

Так, ГУ ДПС доводить, що позивач не надав під час перевірки документи на підтвердження витрат у розмірі 285 165,61 грн. (за 2016 рік) та у розмірі 257 303,64 грн. (за 2017 рік), а суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду в постанові від 27.02.2020 у справі № 822/1212/16, згідно з яким у разі не надання платником податків документів, що підтверджують показники податкового обліку, під час перевірки або впродовж строку, встановленого пунктом 44.7 статті 44 ПК, вважається, що такі документи були у нього відсутні на час складання податкової звітності.

Також ГУ ДПС наводить довід, що ФОП ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та не нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування вартості придбання та утримання транспортних засобів. При цьому посилається на висновок Верховного Суду в постанові від 14.04.2020 у справі № 803/1316/16 щодо застосування пункту 120 1 .1 статті 120 1 ПК та пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи недоведеним висновок контролюючого органу в акті перевірки про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу (за період, за який проведена перевірка) на загальну суму 1 068 878,55 грн. та про завищення від`ємного значення податку на додану вартість, яке зараховується до податкового кредиту наступного податкового звітного періоду за березень 2016 року - грудень 2017 року, виходили з того, що цей висновок зроблений без посилання на конкретні обставини щодо контрагентів та господарських операцій, первинні документи обліку, а дані програмного забезпечення Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (на яку зроблено посилання в акті перевірки) не є належним доказом вчинення позивачем податкових правопорушень.

Суди також зробили висновок, що позивач правомірно задекларував податковий кредит у сумі 599 967,00 грн. за податковими накладними ТОВ Вельтон-Україна та ТОВ Сканія Кредит Україна у зв`язку з придбанням транспортних засобів (сідельні тягачі) на умовах фінансового лізингу.

З урахуванням змін до глави 2 розділу ІІІ КАС, які набрали чинності з 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 КАС,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко