Постанова

від 26.10.2020 по справі 914/2673/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. Справа №914/2673/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Скрипчук О.С

суддів Матущака О.І.

Мирутенка О.Л.

Секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" вх. № ЗАГС 01-05/2207/20 від 10.08.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2020 (повний текст рішення складено 16.07.2020, м. Львів, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/2673/19

за позовом: Державного підприємства "Львівський державний завод "ЛОРТА", м. Львів

до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", м. Львів

про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом відновлення постачання природного газу на підприємство.

за участю представників:

від позивача: Юхименко Р.І. - ордер серії ВС № 1039301 від 29.09.2020

від відповідача: Бандирський А.С. - довіреність № 007.1Др-285-1219 від 27.12.2019

ВСТАНОВИВ:

ДП Львівський державний завод ЛОРТА звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом відновлення постачання природного газу на підприємство.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2020 позов задоволено повністю. Зобов`язано АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз відновити постачання природного газу до ДП Львівський державний завод ЛОРТА за адресою: м. Львів, вул. Патона, буд. 1.

Рішення суду мотивоване тим, що за змістом п. 6 Глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС відповідач повинен був відновити газопостачання протягом двох робочих днів з моменту звернення позивача, однак, необґрунтовано відмовився від виконання вказаного обов`язку, відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2020 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку доказам, зокрема, суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не проводив самочинну реконструкцію комерційного вузла обліку газу та газової мережі, адже, на думку апелянта, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач всупереч нормам Кодексу ГРМ самочинно демонтував частину обладнання, без розроблення та погодження з оператором ГРМ. В результаті вчинених позивачем дій фактична максимальна втрата лічильника газу ЛГК - 200 G1600, зав. № 4861 не відповідає вимогам абз. 6 п.4 гл.2 розділу Х Кодексу ГРМ. Відтак, відповідач вважає, що експлуатація комерційного ВОГ позивача та відновлення відповідачем подачі газу на вказаний КВОГ є неможливою.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме, судом було прийнято рішення у даній справі на підставі доказів, які були подані позивачем з порушення вимог ст. ст. 80, 119 ГПК України, оскільки такі докази не були подані разом з позовною заявою, а позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання доказів.

Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з карантином.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

26.10.2020 представником АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку необхідністю подання додаткових доказів, оскільки у зв`язку з запровадженням карантину, відповідач не мав можливості зібрати додаткові докази та подати їх до суду.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Водночас, суд зазначає, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні 26.10.2020, однак не конкретизував, які саме документи має намір подати до суду.

Крім того, за клопотаннями відповідача, розгляд даної справи двічі відкладався, а саме ухвалами суду від 29.09.20 та від 20.10.20.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання відповідача є необґрунтованим та до задоволення не підлягає.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши учасників справи, суд встановив наступне.

Між ДП "Львівський державний завод "ЛОРТА" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" існують договірні відносини із розподілу природного газу. Вказане не заперечується жодною із сторін.

16.05.2019 ДП "Львівський державний завод "ЛОРТА" надіслало ПАТ Львівгаз лист №533-806 від 15.05.2019 з проханням направити представника відповідача на ДП ЛДЗ Лорта , м. Львів, вул. Патона, 1 для припинення подачі газу на літній період 2019.

24.05.2019 газопостачання позивачу було припинено, що підтверджується Актом на припинення газопостачання та пломбування запірних пристроїв № Е 827/19, який підписано представниками позивача та відповідача.

20.09.2019 позивач звернувся до відповідача з листом №520-1596 від 18.09.2019р. з проханням направити інженера-метролога для розпломбування та для повірки лічильника газу ЛГ-К-200 1600 1:200 зав. № 4861, дата випуску 1998.

26.09.2019 відповідачем складено Акт №916 технічної перевірки комерційного ВОГ (вид акту зняття на чергову повірку), в якому зазначено, що комерційний ВОГ позивача складається з наступних ЗВТ та допоміжного обладнання: 1) лічильник газу ЛГ-200 G1600, заводський №4861; 2) коректор Універсал 02, заводський №6247; 3) перетворювач тиску Aрisens PC 28, заводський № 01086893; 4) перетворювач температури ПВТ-01, заводський №6841. Крім цього на підприємстві встановлено два котли Колбі-4000.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Акту №916 від 26.09.2019, (примірник якого надано відповідачем) вбачається, що в ньому міститься два приписи для відновлення газопостачання позивачу: 1) до пуску газу представити проектну документацію на ВОГ; 2) привести ВОГ до вимог Кодексу ГРМ в частині типорозміру лічильника.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що позивачем також було долучено до матеріалів справи наявний в нього примірник Акту технічної перевірки комерційного ВОГ.

Суд першої інстанції встановив, що відмінність між наявними в обидвох сторін актами полягає в тому, що примірник акту, який знаходиться в позивача є б/н та б/д, заводський номер перетворювача температури ПВТ-01 є №684, а не №6841 (як це зазначено в примірнику відповідача), а також в примірнику позивача відсутній припис про необхідність приведення ВОГ до вимог Кодексу ГРМ в частині типорозміру лічильника. Обидва примірники актів, підписані зі сторони позивача головним інженером Костюком В., а зі сторони відповідача старшим інженером Сидоровим Я.

З матеріалів справи вбачається, що ДП Львівстандартметрологія здійснило повірку лічильника газу ЛГ-К-200 1600 1:200 зав. № 4861, і такий було встановлено позивачу та опломбовано відповідачем, що підтверджується Актом про пломбування лічильника газу №286 від 13.11.2019.

12.12.2019 позивач направив відповідачу лист № 580-2212 в якому просив невідкладно відновити газопостачання, оскільки його відсутність може призвести до зриву виконання робіт за Державним оборонним замовленням та соціальної напруги серед трудового колективу.

23.12.2019 відповідач направив позивачу лист №790-Сл-12951-1219 від 20.12.2019 в якому повідомив останнього, що встановлене по факту газоспоживаюче обладнання (2 котли Колві-4000 , сумарна витрата 924 м3/год.) не в повному обсязі відповідає погодженому робочому проекту (сумарна витрата згідно робочого проекту: 3062 м3/год.). Все інше обладнання згідно погодженого проекту виведено з експлуатації (відрізано від газової мережі). Згідно проведених розрахунків по існуючому (ГСО) необхідний для КВГО лічильник G-400, замість існуючого ЛГ-К G-1600. ВОГ не прийнято як комерційний у зв`язку з невиконанням зауважень акту № 916 від 26.09.2019, щодо приведення його до вимог Кодексу ГРС в частині типорозміру лічильника (Розділ Х, Глава 9, пункт 1, підпункт 1) та надання гарантійних зобов`язань щодо їх виконання.

У зв`язку із невідновленням газопостачання позивачу, останній звернувся за захистом своїх прав із даним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

На момент виникнення спірних правовідносин взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 (далі Кодекс ГРС).

Відповідно до п. 1 Глави 1 Розділу VI Кодексу ГРС суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Обов`язковою умовою для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ (п. 3 Глави 3 Розділу I Кодексу ГРС).

Згідно п. 2 Глави 3 Розділу I Кодексу ГРС оператор ГРМ не має права відмовити замовнику в доступі (приєднанні) до об`єктів газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають в його власності чи користуванні (у тому числі експлуатації), за виключенням випадків, передбачених розділами V та VІ цього Кодексу.

За змістом п. 1 Глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у випадку подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

Судом встановлено, що на підставі листа позивача №533-806 від 15.05.2019 відповідач припинив його газопостачання, що підтверджується Актом № Е 827/19 від 24.05.2019.

Відповідно до п. 6 Глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Судом встановлено, що жодною із сторін не заперечувався той факт, що не зважаючи на звернення позивача про відновлення йому відповідачем газопостачання, останній його не відновив ні станом на момент подання позовної заяви, ні станом на момент розгляду справи в суді.

Відповідач, мотивуючи відмову у відновленні газопостачання, покликається на те, що відповідно до Проекту облатування вузла обліку газу, встановлення електронного коректора газу ЛДЗ Лорта РП 1.0044.Х.2007, копія якого долучена позивачем до позову (п.п. 1.1, 1.2) вихідними даними даного проекту є споживання природного газу газовикористовуючим обладнанням. В користуванні позивача знаходяться 2 котли ТВГМ 30 (Q=2600 м. куб./год), один котел в резерві, 2 котли Колві-4000 (Q=250-462 м.куб./год.), один котел в резерві та ковальське горно в ковальському цеху. Для обліку споживання газу передбачено два паралельно встановлені лічильники газу ЛГК-200/1600, які встановлені паралельно з максимальною робочою витратою Qmax=2500 м.куб. кожен.

Однак, в результаті проведеної 26.09.2019 технічної перевірки КВОГ позивача, було встановлено, що частина обладнання, передбаченого вищезазначеним проектом, а саме: один лічильник ЛГК-200 G-1600, два котли ТВГМ 30 (Q=2600 м. куб./год) та ковальське горно були демонтовані.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем було порушено вимоги проектної документації КВОГ та здійснено його самочинну реконструкцію. А тому, відповідно до абз. 2 п.3 Глави 6 Розділу Х Кодексу ГРС експлуатація комерційного ВОГ та його складових без наявності визначених в главі 4 цього розділу документів не допускається.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про самочинну реконструкцію КВОГ та демонтаж двох котлів ТВГМ 30 та ковельського горна всупереч Кодексу ГРС не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до Проекту облаштування вузла обліку газу встановлення електронного корректора газу ЛДЗ Лорта м. Львів, вул. Патона, 1 РП 1.0044.Х.2007 від 2007 року його вихідними даними є споживання природного газу газовикористовуючим обладнанням. В використанні є 2 котли ТВГМ 30 (Q=2600 м. куб./год) один котел в резерві, 2 котли Колбі 4000 (Q=250-462 м.куб./год.) один котел в резерві та ковельське горно в ковальському цеху. Існуючі два лічильники газу ЛГК-200 G-1600, які встановлені паралельно. Робочий тиск газу Р=10000 мм.вод.ст.

Разом з цим, в 2008 році на замовлення позивача було розроблено та затверджено Робочий проект по капітальному ремонту в котельні ДП ЛДЗ Лорта по вул. Патона, 1 у м. Львові із встановленням двох водогрійних котлів марки Колві-4000 взамін парового котла ДКВР-10/13, у якому з метою економії енергоносіїв та зменшення експлуатаційних затрат передбачено заміну існуючого котла ДКВР-10/13 на два котли Колві-4000 з високим ККД.

У книзі 3 Котельня. Газопостачання. цього Робочого проекту передбачено, що в котельній встановлено водонагрійний і паровий котли: один водогрійний котел марки КВ-ГМ-50 (не введений в експлуатацію), два марки ТВГМ-30 та два парові котли марки ДКВР 10/13, які підлягають демонтажу. Крім цього, у книзі 3 Котельня. Газопостачання. передбачено, що в котельному залі встановлюються два водогрійні котли марки Колві-4000 замість демонтованих котлів ДКВР-10/13 .

Як вбачається з робочих креслень котельні та схеми газопроводів, цими проектними кресленнями передбачено газопостачання котлів Колві-4000 від газопроводу середнього тиску, прокладеного від ГРП, до якого раніше були підключені котли ТВГМ-30. Робочим кресленням котельні не передбачено підключення існуючих парових котлів ТВГМ-30 до газопроводу, а лише котлів Колві-4000 .

Відповідно до Висновку експертизи з питань охорони праці та промислової безпеки, експертиза проектної документації. за №1486.09.46.40.30.0/2139 від 04.03.2009 (вказаний висновок міститься в Робочому проекті) зазначено, що в котельні, що проектується, передбачено роботу двох котлів Колві-4000 (один робочий, один резервний) потужністю 4000 кВт кожний для покриття навантаження опалення. У висновку експертизи жодної інформації про наявність у котельні двох котлів марки ТВГМ-30 не відображено. Натомість, зазначено, що до установки прийнято два водогрійні котли Колві-4000 , які комплектуються блочними пальниками, що працюють на газі середнього тиску та автоматикою безпеки.

Аналогічна за змістом інформація відображена і у Експертному висновку №09В1400254030065 від 18.03.2009 про відповідність об`єкта нормативним актам з енергозбереження, а також в заявці про прийняття газифікації від 27.04.2009р. та виконавчій документації №265 по газифікації від 27.04.2009: Акті про приймання закінченого будівництвом об`єкта системи газопостачання; будівельному паспорті внутрішньо будинкового (внутрішньо цехового) газообладнання.

Зокрема, у Будівельному паспорті внутрішньо будинкового (внутрішньо цехового) газообладнання в розділі Характеристика газового обладнання міститься інформація про газове обладнання, яке складається з двох котлів Колві-4000 , лічильника газу, клапана електромагнітного, труб сталевих та кранів кульових. В таблиці, яка міститься в будівельному паспорті, міститься перелік газифікованого обладнання два котли Колві-4000 . Інформація про котли марки ТВГМ-30 у вказаних документах не відображена.

В дозволі на початок експлуатації обладнання підвищеної небезпеки №358.09.46-32.20.1 від 23.10.2009 зазначено, що дозволяється експлуатація обладнання підвищеної небезпеки: двох котлів типу Колві-4000.

Таким чином, жоден із перелічених вище документів, які датовані періодом 2008-2009 роки не передбачають на ДП ЛДЗ Лорта в 2009 році такого газового обладнання як парові котли марки ТВГМ-30 та ковальське горно. Після реконструкції в ДП ЛДЗ Лорта в 2009 році газові котли ТВГМ-30, як зазначає позивач, в експлуатацію не вводилися. Відповідачем доказів, які б спростовували відповідне твердження, суду не надано.

Відтак, суд колегія суддів вважає, що твердження відповідача про самочинну реконструкцію КВОГ та демонтаж двох котлів ТВГМ 30 та ковельського горна не підтверджуються матерілами справи, оскільки вся проектна та дозвільна документація, яка наявна у позивача, передбачає наявність на підприємстві, починаючи з 2009 року, двох газових котлів типу Колві-4000.

Колегія суддів також зазначає, що з моменту введення в експлуатацію комерційного ВОГ позивача (2009 рік) і до моменту виникнення спірних відносин у 2019 році відповідач неодноразово, за твердженням позивача, проводив регулярні перевірки цього ВОГ і жодних зауважень щодо самочинної реконструкції не висловлював.

Щодо тверджень відповідача, що фактична максимальна витрата лічильника газу ЛГК-200 G-1600, зав. №4861 не відповідає вимогам абз. 3 п. 4 гл. 2 розділу Х Кодексу ГРС, а саме: є більшою за максимальну витрату газоспоживаючого обладнання в 2,7 раза, тоді як абз. 6 п. 4 гл. 2 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що у випадку реконструкції існуючих газових мереж об`єктів споживачів фактична максимальна витрата лічильника газу не повинна бути більша в 1,6 раза за максимальну витрату газоспоживаючого обладнання, то суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що оскільки реконструкція у позивача відбулася ще у 2009 році і за чинності Кодексу ГРС позивач жодної реконструкції не здійснював, тому положення абз. 6 п. 4 Глави 2 Розділу Х Кодексу ГРС до нього не можуть застосовуватися.

Водночас реконструкція позивачем ВОГ відбулася ще у 2009 році, тобто задовго до моменту набрання чинності Кодексу ГРС і проектною документацією на газове обладнання було закладено вказану різницю.

Щодо твердження апелянта, що судом першої інстанції було прийнято рішення у даній справі на підставі доказів, які були подані позивачем з порушення вимог ст. 80 ГПК України, оскільки такі докази не були подані разом з позовною заявою, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 10 статті 80 ГПК України встановлено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно з частинами 1,4,5 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Судом встановлено, що позивач через канцелярію суду подав заяву про надання суду додаткових пояснень, на обґрунтування якої долучив копії проектної та дозвільної документації щодо газового обладнання. Вказані пояснення подані до суду на стадії підготовчого провадження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права безпідставними, оскільки у даному випадку суд, вчинивши необхідні для цілей підготовчого провадження дії, діяв згідно з вимогами ГПК України, а позивач реалізував своє право на письмове подання своїх вимог, заперечень, аргументів, пояснень щодо предмета спору.

Також колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в підготовчому засіданні 28.05.2020р. всі сторони підтвердили ту обставину, що вони подали наявні в них докази, інших доказів по справі в них не має та погодилися з тим, що в даній справі можна закривати підготовче провадження та переходити до розгляду справи по суті. В судовому засіданні 15.06.2020р. позивачем та відповідачем було надано пояснення по справі. Відтак, у даній справі сторонам було створено всі можливості, як подати відповідні докази, так і висловити свою позицію по справі.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269 , 270 , 275 , 276 , 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2020 року у справі № 914/2673/19 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.11.2020

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

суддя О.І. Матущак

суддя О.Л. Мирутенко