Постанова

від 02.11.2020 по справі 923/602/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 923/602/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон

на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року, м. Херсон, суддя Закурін М.К., повний текст рішення складено та підписано 13.08.2020 року

у справі № 923/602/20

за позовом Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, м. Херсон

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон

про стягнення 179 915 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В червні 2020 року Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області, м.Херсон звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон, в якій просило суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон заборгованість з відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 179 915 грн. на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, м. Херсон, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 07.06.2018 року № 2069-СГ Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона затверджено проект землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною площею 12,4315 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення, а саме переведено із категорії земель сільськогосподарського призначення (угіддя пасовища) в категорію - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, іншого призначення (угіддя - землі під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення), в зв`язку з чим, відповідач мав сплатити 179 915 грн. втрат сільськогосподарського виробництва, але цього не зробив, що і стало підставою для звернення до суду для їх примусового стягнення.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі №923/602/20 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рахунок № UA718999980334199848000021143, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37953845, ККДБ 21110000 - надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва - 179 915 грн. заборгованості з відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва; стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона на користь Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 2 698,72 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки втрати сільськогосподарського виробництва підлягають відшкодуванню відповідно до здійсненого розрахунку, разом з тим, відповідач у визначений строк зазначені кошти не сплатив, що є порушенням порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, м. Херсон з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі № 923/602/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, м.Херсон відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, посилаючись на приписи норм ст. 3, 18, 19, 22, 149 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України Про використання земель оборони , зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення зробив помилковий висновок про те, що у момент зміни цільового призначення земельних ділянок у відповідача виник обов`язок відшкодування відповідних втрат, оскільки у жодному нормативному документі це прямо не зазначено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі № 923/602/20; вирішено розглянути апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі № 923/602/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

20.10.2020 року електронною поштою та 22.10.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, м. Херсон надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі №923/602/20 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач зазначає, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 07.06.2018 року № 2069-СГ Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона затверджено проект землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною площею 12,4315 га, в тому числі ділянку № 1 площею 6,6315 га, ділянку № 2 площею 5,8000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення, розташованих на території Олександрівської (Краснознам`янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Відповідно до п. 2 вказаного Наказу земельні ділянки: площею 6,6315 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1118, площею 5,8000 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1119 переведено із категорії земель сільськогосподарського призначення (угіддя пасовища) в категорію - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики оборони та іншого призначення (угіддя - землі під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення).

Отже, як зауважує позивач, процес переведення вказаних земельних ділянок із однієї категорії земель в іншу, а також зміна цільового призначення, відбувся, у результаті чого у апелянта і виник обов`язок відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Позивач зазначив, що ст. 149 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач, встановлює порядок вилучення земельних ділянок у постійних користувачів. Норми вказаної статті не мають відношення до предмету спору, оскільки предметом спору у вищевказаній справі є стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, а не вилучення земельних ділянок у постійних користувачів.

Також Головне управління наголошує, що посилання скаржника на ст. 4 Закону України Про використання земель оборони в частині можливості використання земельних ділянок в якості земель сільськогосподарського призначення стосуються порядку використання апелянтом земельних ділянок, а не його обов`язку сплатити втрати сільськогосподарського виробництва у разі зміни цільового призначення сільськогосподарських угідь.

Посилання скаржника на те, що в жодному нормативному документі прямо не зазначено про обов`язок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є помилковим, оскільки поняття, умови та розміри відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також напрями використання коштів від відшкодування втрат визначені главою 36 Земельного кодексу України та Порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 року № 1279.

Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ;ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Отже з огляду на викладене, позивач вважає, що у скаржника виник обов`язок по відшкодуванню втрат сільськогосподарських угідь - ріллі, спричинених переведенням спірних земельних ділянок із категорії земель сільськогосподарського призначення (угіддя пасовища) в категорію - землі промисловості, транспорту., зв`язку, енергетики оборони та іншого призначення.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м.Херсон не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі № 923/602/20 не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

07.06.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області видано Наказ № 2069-СГ "Про затвердження документації із землеустрою зі зміною цільового призначення" за змістом якого Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона затверджено проект землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною площею 12,4315 га, в тому числі ділянку № 1 площею 6,6315 га, ділянку № 2 площею 5,8000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення, розташованих на території Олександрівської (Краснознам`янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Згідно з п. 2 Наказу земельні ділянки площею 6,6315 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1118 та площею 5,8000 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1119 переведено із категорії земель сільськогосподарського призначення (угіддя пасовища) в категорію - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, іншого призначення (угіддя - землі під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення).

29.12.2017 року за вих. № 1/5943 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру здійснено Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь (пасовища) із земель, що надаються в постійне користування для створення державного випробувального полігону, площею 5,8000 га, на території Краснознам`янської (Олександрівської) сільської ради Голопристанського району, який становить 83 944 грн.

29.12.2017 року за вих. № 1/594 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру здійснено Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь (пасовища) із земель, що надаються в постійне користування для створення державного випробувального полігону, площею 6,6315 га, на території Краснознам`янської (Олександрівської) сільської ради Голопристанського району, який становить 95 971 грн.

22.11.2018 року та 23.05.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листами вих. № 11-21-0.12-859/90-18 та вих. № 19-21-0.42-2537/2-19 звернулось до відповідача у справі з вимогою про необхідність повідомлення про стан здійснення оплат зазначених нарахувань.

Матеріали справи відповіді на ці звернення позивача не містять, як і не містять доказів оплати нарахованих коштів.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом с. 18, 19 цього Кодексу до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, як, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б)сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в)сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г)несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ)оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

За змістом ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31 (землі фермерського господарства), 33 - 37 (земельні ділянки особистих фермерських господарств; землі для сінокосіння і випасання худоби; земельні ділянки для садівництва; земельні ділянки для городництва; право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю) цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 122 цього Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

За змістом ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв`язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Із зазначеної норми випливає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 208 Земельного кодексу України передбачено, що від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об`єктів охорони здоров`я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об`єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об`єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об`єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, об`єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю. Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається (ст. 209 Земельного кодексу України).

Порядок визначення втрат регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню .

Згідно з п. 1, 4 Порядку втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов`язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою, визначеною у Порядку і підлягають відшкодуванню юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

З огляду на матеріали справи, 07.06.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області видано Наказ № 2069-СГ "Про затвердження документації із землеустрою зі зміною цільового призначення" за змістом якого Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона затверджено проект землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок загальною площею 12,4315 га, в тому числі ділянку № 1 площею 6,6315 га, ділянку № 2 площею 5,8000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення, розташованих на території Олександрівської (Краснознам`янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Згідно з п. 2 Наказу земельні ділянки площею 6,6315 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1118 та площею 5,8000 га з кадастровим номером 6522383400:04:001:1119 переведено із категорії земель сільськогосподарського призначення (угіддя пасовища) в категорію - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, іншого призначення (угіддя - землі під військовими базами, об`єктами, фортецями, фортами укріплення).

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, у цьому разі внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок, відбулось фактичне вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Вказане свідчить про обов`язок відповідача відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на землі іншої категорії, не пов`язаної із веденням сільського господарства.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.04.2019 року у справі № 925/295/18.

Що стосується посилань скаржника на ст. 3, 18, 19, 22, 149 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України Про використання земель оборони , судова колегія зазначає, що ст. 3, 18, 19 та 22 Земельного кодексу України стосуються суто загальних положень земельного законодавства та визначення відповідних категорій земель, а ст. 149 Земельного кодексу України встановлює порядок вилучення земельних ділянок у постійних користувачів, при цьому, як вірно зауважує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, норми вказаної статті не мають відношення до предмету спору, оскільки предметом спору у вищевказаній справі є стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, а не вилучення земельних ділянок у постійних користувачів.

Також не може бути прийнято до уваги посилання скаржника на ст. 4 Закону України Про використання земель оборони , яка регулює використання земель оборони в господарських цілях, що в даному випадку відсутнє.

Ураховуючи викладене, доводи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м.Херсон, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Ураховуючи викладене, судова колегія уважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі № 923/602/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі №923/602/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 13.08.2020 року у справі № 923/602/20 - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош