Постанова

від 22.09.2020 по справі 910/305/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа№ 910/305/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 11.06.2020

у справі № 910/305/20 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Форс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ"

про стягнення 167967,61 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Форс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за Договорами від 08.10.2018 № 08\10-ОП та від 05.07.2019 № 05\07-ОП\2 про надання послуг щодо охорони майна у розмірі 167967,61 грн, а саме: 156772,80 грн основного боргу, 9848,53 грн пені, 852,10 грн трьох процентів річних, 494,18 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі №910/305/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Форс" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ" (03022, м. Київ, вул. Ямська,41, оф.4; ідентифікаційний код 39534806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Форс" (03190, м. Київ, вул. Черняховського, 16/30, оф.№5; ідентифікаційний код 41959544) 156772 (сто п`ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят дві) грн 80 коп. основного боргу, 7883 (сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 85 коп. пені, 840 (вісімсот сорок) грн 58 коп. трьох процентів річних, 179 (сто сімдесят дев`ять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 12110 (дванадцять тисяч сто десять) грн 52 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн 14 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідач погодився із обсягом та якістю наданих послуг за договорами, підписавши акти надання послуг, а саме: від 30.09.2019 № 76 та від 31.10.2019 № 83 на суму по 70000 грн за договором від 08.10.2018 № 08\10-ОП, та від 31.08.2019 № 64, від 30.09.2019 № 74, від 31.10.2019 № 84 на суму по 25000 грн за договором від 05.07.2019 № 05\07-ОП\2. Однак, оплату за надані за обома договорами послуги відповідач своєчасно та у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим за останнім утворився борг за договором від 08.10.2018 № 08\10-ОП у розмірі 90000 грн та за договором від 05.07.2019 № 05\07-ОП\2 у сумі 66772,80 грн. Задовольняючи вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції їх зменшив, з урахуванням часткового задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі №910/305/20. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована наступним. На думку скаржника рішення Господарського суду м. Києва прийняте із порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки суд першої інстанції не у повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також не вірно застосував норми матеріального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ" у справі №910/305/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.08.2020.

04.08.2020 розгляд справи відкладено на 15.09.2020.

10.08.2020 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі №910/305/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Крім того позивач просив суд покласти судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Усачова Олександра Дмитровича у апеляційній інстанції на відповідача. У додатках до відзиву позивачем було надано:

- копія Договору про надання правової допомоги №41 від 13.12.2019;

- копія додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №41 від 13.12.2019;

- копія додаткової угоди №2 від 13.07.2020 до Договору про надання правової допомоги №41 від 13.12.2019;

- копія акту №3 про прийняття-передачу наданих послуг від 07.08.2020.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.09.2020 № 09.1-08/3051/20 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/305/20 у зв`язку із перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 у справі №910/305/20 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ" визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ" до провадження у визначеному складі суддів, розгляд справи було відкладено до 22.09.2020.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Отже, беручи до уваги вищенаведене, після проведення колегією суддів наради головуючим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2020 без змін.

Як убачається із матеріалів справи, 08.10.2018 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг щодо охорони майна № 08\10-ОП, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання організувати та забезпечити охорону (код робіт-10) товарно-матеріальних цінностей на території та об`єктах замовника, зазначених у додатку № 2 (дислокація постів охорони) і прийнятих під охорону, не допускати їх розкрадання, не допускати проникнення сторонніх осіб на об`єкт охорони шляхом дотримання контрольно-перепускного режиму силами співробітників охорони у відповідності з Інструкцією № 1 щодо організації охорони об`єкту.

Як указано в дислокації постів охорони, пости № 1-3 здійснюють охорону території будівельного майданчику Житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-А у Голосіївському р-ні м. Києва.

Відповідно до пункту 6.1 договору послуги, надані виконавцем за даним договором, оплачуються замовником щомісячно, в суворій відповідності за фактично наданий об`єм послуг по договірній ціні. Сторони визначили, що загальна сума наданих послуг виконавцем з урахуванням ПДВ за один місяць підтримання порядку на об`єкті та охорони майна за цим договором, зазначена в затвердженому протоколі погодження договірної ціни (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору. Погоджена вартість послуг з розрахунку на 1 люд/год може змінюватися лише шляхом підписання нової договірної ціни, а об`єм наданих послуг може корегуватися актами приймання-передачі наданих послуг за фактично надані послуги.

Послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець до 25-го числа звітного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг за звітний період у паперовому вигляді у 3 екземплярах. Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання перевіряє надані акти та підписує їх і повертає один примірник виконавцю, або надає останньому мотивовану відмову від підписання (пункти 6.2, 6.3 договору).

Згідно з пунктом 6.4 договору розрахунок за надані послуги проводиться в термін 10 робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг у відповідності до затвердженого протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1).

Пунктами 11.1, 11.2 договору установлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019. Строк дії договору автоматично продовжується на тих самих умовах на кожний наступний 1 рік за умови, що не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не направить іншій стороні повідомлення про припинення цього договору.

Протоколом погодження договірної ціни від 08.10.2018 сторони погодили, що на термін дії договору розмір договірної ціни за повний місяць надання послуг становить 70000 грн.

Факт прийняття об`єкту до охорони підтверджується відповідним актом від 08.10.2018.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем протягом вересня 2019 - жовтня 2019 року надавалися послуги за договором на загальну суму 140000 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг від 30.09.2019 № 76 та від 31.10.2019 № 83.

Надалі, 05.07.2019 між сторонами укладено договір про надання послуг щодо охорони майна № 05\07-ОП\2, умови якого аналогічні за змістом договору про надання послуг щодо охорони майна від 08.10.2018 № 08\10-ОП.

Протоколом погодження договірної ціни до договору від 05.07.2019 № 05\07-ОП\2 сторони погодили, що на термін дії договору розмір договірної ціни за повний місяць надання послуг становить 25000 грн.

Згідно з дислокацією постів охорони - посту № 4, останній здійснює охорону території будівельного майданчику Житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури вздовж Лисогірського узвозу, навпроти групи будівель № 26-А у Голосіївському р-ні м. Києва.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкту під охорону від 05.07.2019 позивач прийняв під охорону у відповідача об`єкт згідно з дислокації постів охорони.

Як убачається із матеріалів справи, протягом серпня-жовтня 2019 року позивач надав послуги за договором від 05.07.2019 № 05\07-ОП\2 на загальну суму 75000 грн, що підтверджується відповідними актами від 31.08.2019 № 64, від 30.09.2019 № 74, від 31.10.2019 № 84.

Оскільки відповідач оплату послуг за договорами своєчасно та у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій просив сплатити борг за договором від 08.10.2018 № 08\10-ОП у розмірі 90000 грн та за договором від 05.07.2019 № 05\07-ОП\2 у сумі 66772,80 грн. Дана претензія отримана відповідачем 21.11.2019 згідно з інформацією щодо відстеження поштового відправлення 0210100263933, однак останній відповіді або грошових коштів не надав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи убачається, що відповідач погодився із обсягом та якістю наданих послуг за договорами, підписавши відповідні акти надання послуг, а саме: від 30.09.2019 № 76 та від 31.10.2019 № 83 на суму по 70000 грн за договором від 08.10.2018 № 08\10-ОП, та від 31.08.2019 № 64, від 30.09.2019 № 74, від 31.10.2019 № 84 на суму по 25000 грн за договором від 05.07.2019 № 05\07-ОП\2.

Оплату за надані за обома договорами послуги відповідач своєчасно та у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим за останнім утворився борг за договором від 08.10.2018 № 08\10-ОП у розмірі 90000 грн та за договором від 05.07.2019 № 05\07-ОП\2 у сумі 66772,80 грн.

Стосовно тверджень відповідача, що дані договори укладались директором відповідача із перевищенням повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Ц відповідності до норм ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача щодо укладення спірних договорів директором відповідача із перевищенням повноважень є безпідставними, оскільки доказів визнання вказаних договорів недійсними в установленому законом порядку матеріали справи не містять.

При цьому, положеннями статті 204 ЦК України установлено презумпцію правомірності правочину, що відповідачем у даній справі не спростовано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 156772,80 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як убачається із позовних вимог, позивачем до стягнення були заявлені вимоги про стягнення із відповідача пеню у розмірі 9848,53 грн за несвоєчасне здійснення оплати послуг за відповідними договорами.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пунктів 7.5 обох договорів при простроченні проведення розрахунків за договором з вини замовника останній має сплатити пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

При здійсненні перевірки нарахованого розміру пені та періоди судом першої інстанції було зазначено, що позивач неправильно визначив 15.10.2019 датою початку періоду прострочення оплати послуг за актами від 30.09.2019 № 76 та № 74, оскільки закінчення передбаченого пунктами 6.4 договорів строку в 10 робочих днів припадає на 14.10.2019, що було неробочим днем, а тому згідно з частиною 5 статті 254 ЦК України 15.10.2019 є останнім днем виконання зобов`язання. Також невірним є визначення останнього дня строку на виконання зобов`язання за актами від 31.10.2019 № 83 та № 84 (останній день - 14.11.2019).

Отже, за арифметичним перерахунком суду першої інстанції, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 7883,85 грн, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Також, за прострочення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 852,10 грн трьох процентів річних та 494,18 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Отже, з урахуванням вищенаведеного судом першої інстанції також було здійснено обґрунтований перерахунок заявлених компенсаційних виплат, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 840,58 грн трьох процентів річних та 179,18 грн інфляційних втрат. Також, судом першої інстанції було обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 12110 грн 52 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідно до норм ст. 129 ГПК України.

У суді апеляційної інстанції, як вже було зазначено вище, у відзиві позивач просив стягнути з відповідача 7 555 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не заявлялося.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід ураховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як убачається із наданих доказів позивачем, останнім було надано:

- копію Договору 41 від 13.12.2019 про надання правової допомоги;

- копія додаткової угоди №1 від 13.12.2019 до Договору;

- копія додаткової угоди №2 від 13.07.2020;

- копія акту про прийняття-передачу наданих послуг від 07.08.2020 на суму 7 555 грн.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що докази, які були надані позивачем у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі №910/305/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-УКРІНВЕСТ" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі № 910/305/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2020 у справі № 910/305/20 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБС-Укрінвест" (03022, м. Київ, вул. Ямська,41, оф.4; ідентифікаційний код 39534806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Форс" (03190, м. Київ, вул. Черняховського, 16/30, оф.№5; ідентифікаційний код 41959544) 7 555,00 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2020 (у зв`язку із перебуванням судді Буравльова С.І. на лікарняному із 28.09.2020 по 30.10.2020 (включно)).

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Н.Ф. Калатай