Постанова

від 02.11.2020 по справі 911/943/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа№ 911/943/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.06.2020

у справі №911/943/20 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області Рокитнетепломережа

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" про стягнення 24710,03 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №1158/16-БО-17 від 15.12.2015 року, а саме: 22957,08 грн. пені, 1722,95 грн. 3% річних, 30,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №1158/16-БО-17 від 15.12.2015 в частині своєчасної оплати отриманого у 2016 році природного газу, у зв`язку з чим позивачем з посиланням на п. 8.2 договору нараховано відповідачу 22957,08 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 1722,95 грн. 3% річних і 30,00 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/943/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до заборгованості у розмірі 819034,77 грн., що виникла і погашена до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, виконання частини 3 статті 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта зводяться до того, що застосування судом до спірних правовідносин положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є неправомірним, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 10.08.2020, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач вказує на те, що Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, погашену до набрання чинності цим Законом. Застосування вказаної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача (боржника) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнетепломережа" (споживач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1158/16-БО-17 з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 30.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016 (далі - договір).

Відповідно до п. п. 1.1.,1.2 договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (п. 1.3. договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2015).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 100 тис.куб.м. (сто тисяч куб.м.), у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): січень 44,0, лютий 38,0, березень 18,0), і квартал - 1 квартал 100,00.

Відповідно до п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2015 року) постачальник передає споживачу газ газорозподільних станціях (ГРС) ПАТ "Укртрансгаз" або у точці балансового розмежування (для об`єктів, які безпосередньо приєднані до магістральних трубопроводів ПАТ "Укртрансгаз"). Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. (п. 3.4. договору).

Згідно п. 3.5. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 5.1., 5.2 договору передбачено, що ціна за природний газ на дату укладення договору визначається відповідно до п. 5.2. цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Ціна на за 1000 куб м. газу на дату укладення договору становить 6474,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6603,48 грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ - 7924,18 грн. Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов`язковим за цим Договором з моменту введення їх в дію (в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2015 року до Договору).

В подальшому, відповідно до додаткових угод №1 від 30.12.201, №2 від 29.01.2016, №3 від 22.02.2016 до договору, сторонами вносились зміни до договору, зокрема, в п.п. 5.1., 5.2. договору стосовно ціни за газ.

Відповідно до п. 5.4. договору, загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2015 до договору) встановлено, що оплата обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрнасгаз" проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1. даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. умов цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.3. договору сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до розділу 12 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем з січня 2016 року по березень 2016 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 819034,77 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі природного від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, повністю розрахувався за газ, переданий за договором №1158/16-БО-17 від 15.12.2015, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками по операціям та сальдо "Рокитнетепломережа КП РРР", однак, з порушенням встановленого договором строку, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалось, згідно пункту 6.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2015 до договору) оплата обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрнасгаз" проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1. даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, у відповідача на час звернення з даним позовом до суду відсутня заборгованість за поставлений природний газ. Проте, оплата здійснювалась відповідачем з порушенням строків, визначених умовами договору.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань згідно договору купівлі-продажу природного газу, який придбався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо - комерційної діяльності).

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII від 03.11.2016 року (далі - Закон).

Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно ст.2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Ч.1 ст.3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користуванню зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас ч.3 ст.7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч.3 ст.7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів ч.3 ст.7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 905/299/18.

Як визначено умовами договору купівлі-продажу природного газу №1158/16-БО-17 від 15.12.2015 (з урахуванням додаткових угод), газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Заборгованість з оплати природного газу на суму 819034,77 грн., є саме заборгованістю за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії.

Судом встановлено, що відповідач остаточно розрахувався із позивачем за природний газ, поставлений в період з січня 2016 року по березень 2016 року, станом на 30.11.2016 відповідач не має перед позивачем заборгованості за природний газ, що вбачається з доданих до матеріалів справи документів, зокрема, сальдо та довідкою по операціям "Рокитнетепломережа КП РРР" за підписом заст.головного бухгалтера позивача (заборгованість остаточно погашена відповідачем 18.10.2016 року).

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку з приводу того, що з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016) відповідачу не підлягали нарахуванню неустойка (штраф, пеня), інфляційні та 3% річних на заборгованість, а нараховані - підлягали списанню.

Враховуючи наведене, Господарським судом Київської області у даній справі правильно застосовано норми матеріального права, а відтак висновки про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі повного дослідження усіх обставин справи.

Суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про неправомірне застосування судом до спірних правовідносин норм Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії з підстав не включення відповідача до відповідного реєстру, оскільки вони зводяться до довільного тлумачення позивачем норм вищенаведеного нормативно-правового акту. Крім того, за змістом вказаного Закону до реєстру включаються непогашені суми боргу перед постачальником природного газу, тоді як підставою звернення з даним позовом стало нарахування позивачем неустойки, інфляційних та трьох відсотків.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, не порушено відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 24710,03 грн не підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 стаття 80 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/943/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/943/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2020 у справі №911/943/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/943/20повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська