Постанова

від 29.10.2020 по справі 922/1169/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. Справа №922/1169/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників:

від прокуратури - не з`явився,

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Східукртранс (вх.№2095Х/1 від 09.07.2019) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 у справі №922/1169/19 (м. Харків, суддя Кухар Н.М., повний текст складено 18.06.2019),

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Східукртранс , с. Пісочин, Харківського р-ну, Харківської обл.,

про стягнення 19968,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 звернувся 18.04.2018 до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю Східукртранс , с. Пісочин Харківського району Харківської області, про стягнення плати на проїзд великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 19968,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування , не в повному обсязі здійснив плату за проїзд великовагового транспортного засобу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Східукртранс в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) - плату за проїзд великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 19968,14 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Східукртранс на користь Прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач вказує на наступне:

- положення Правил №30 та Порядку №879 втратили свою чинність в силу Законів України у сфері дозвільної системи та адміністративних послуг, а їх недотримання відповідачем не може ставитися йому у вину;

- Законами України Погодження не визначене як документ дозвільного характеру, що не передбачає необхідності його отримання, незалежно від згадок у підзаконних нормативно-правових актах. Відповідно плата за проїзд, яка сплачується за отримання Погодження, і повинна встановлюватися виключно Законами України, є також прямо забороненою до справляння з відповідача

- жоден Закон України відповідальності у вигляді збільшення розміру плати за проїзд на п`ять не передбачає, а відтак, положення п.31-1 Порядку №879 не може бути застосоване до відповідача в силу норм Конституції;

- позивачем та судом у спірному рішенні не наведено законних підстав для виникнення у відповідача зобов`язання щодо внесення плати за проїзд на користь державного бюджету;

- незалежно від використаних у нормативно-правовому акті формулювань чи термінології, відносини, що склалися між сторонами, підлягають судовій оцінці на предмет їх суті і підстав виникнення;

- посилання суду на рішення КСУ №1-рп/99 від 09.02.1999 є недоречними, скільки з прийняттям ГК України 16.01.2003, право встановлювати юридичну відповідальність віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України;

- сертифікат перевірки типу, сертифікат відповідності та декларація відповідності жодним чином не засвідчують тієї обставини, що конкретних засіб вимірювальної техніки надає змогу достовірно визначити результати зважування; таким доказом є повірка засобів вимірювальної техніки;

- прокурор не довів наявність підстав для представництва Укртрансбезпеки в суді.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У випадку надіслання відзиву засобами поштового зв`язку, в цей же день направити його на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.gov.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

Від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6779 від 22.07.2019), в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ Східукртранс , а рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 по справі №922/1169/19 - без змін.

Обґрунтовуючи свою позицію по справі позивач вказує про наступне:

- враховуючи, що відповідач не звернувся до відповідних органів для отримання дозволу, погодження маршруту руху та не вніс до початку руху великовагового транспортного засобу плату за проїзд, застосування коефіцієнту, передбаченого п. 31-1 Порядку №879 є правомірним та законодавчо обґрунтованим;

- за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування;

- первинна повірка автоматичного приладу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Е-АS2-PWIA (серійний номер приладу 424) не передбачена Технічним регламентом, а періодична повірка повинна проводитися лише через один рік після введення його в експлуатацію;

- ані Конституцією України, ані Законами України Укртнасбезпеку та її територіальні органи не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 призначено справу №922/1169/19 до розгляду на 04 вересня 2019 р. о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено сторони про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 апеляційне провадження у справі №922/1169/19 зупинено. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ №926/16/19, №917/210/19 та Окружним адміністративним судом міста Києва справи №640/10810/19.

Від Начальника управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури області надійшло клопотання (вх.№9617 від 09.10.2019), в якому учасник справи просить поновити провадження у справі №922/1169/19 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ Східукртранс про стягнення 19968,14 грн. Зокрема, заявник посилається на усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, а саме розгляд Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц та оприлюднення повного тексту постанови.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019, у зв`язку з відпусткою судді Хачатрян В.С. для розгляду справи №922/1169/19 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 поновлено провадження у справі №922/1169/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Прокуратури Харківської області про поновлення провадження у справі №922/1169/19. Апеляційне провадження у справі №922/1169/19 зупинено. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ №926/16/19, №917/210/19 та Окружним адміністративним судом міста Києва справи №640/10810/19.

Від представника Укртрансбезпеки надійшло клопотання (вх.№8130 від 31.08.2020), в якому просить поновити провадження у справі та призначити її до розгляду. Зокрема, заявник посилається на усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, а саме розгляд Великою Палатою Верховного Суду справ №926/16/19, №917/210/19 та Окружним адміністративним судом міста Києва справи №640/10810/19. Вказані судові рішення роздруковані з Єдиного реєстру судових рішень та долучені до клопотання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 поновлено провадження у справі №922/1169/19. Розгляд справи призначено на 06 жовтня 2020 р. об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020, у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/1169/19 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Східукртранс про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/1169/19, яке відбудеться у залі судового засідання №132 06 жовтня 2020 р. об 11:00 год., в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а) забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/1169/19, розгляд якої відбудеться 06 жовтня 2020 р. об 11:00 год., в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 розгляд справи відкладено. Призначено судове засідання на 29 жовтня 2020 року об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132 . Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№9801 від 13.10.2020) у справі №922/1169/19 відмовлено.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 29.10.2020 учасники справи не з`явились.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Прокуратура Харківської області отримала копію ухвали суду - 13.10.2020; Державна служба України з безпеки на транспорті - 12.10.2020; Керівник Харківської місцевої прокуратури №6 - 13.10.2020; ТОВ Східукртранс - 13.10.2020 (т. 2, а. с. 114-117).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про виконання обов`язку з належного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи.

Від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№10047 від 21.10.2020) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю представника взяти участь в судовому засіданні. Також відповідачем наведені додаткові пояснення у справі, з урахуванням висновків ВС у справах №820/1203/17, №803/3/18, №917/210/19, №926/16/19.

Від Укртрансбезпеки, також, надійшло клопотання (вх.№10379 від 29.10.2020), в якому просить розгляд справи відкласти, у зв`язку із довготривалою хворобою представника, справу розглядати за участі представника Укртрансбезпеки.

Розглянувши надані сторонами клопотання про відкладення розгляду справи , суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) розгляд справи вже неодноразово відкладався, ухвалою суду від 06.10.2020 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а заявниками у своїх клопотаннях не обґрунтовано мотивів, з яких їх участь слід вважати обов`язковою;

3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України;

5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

В період з 03.09.2018 по 09.09.2018 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області, згідно з графіком проведення рейдових перевірок, була здійснена рейдова перевірка великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що підтверджується направленням на перевірку № 029369 від 03.09.2018 (т. 1, а. с. 42) та щотижневим графіком роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на мережі доріг загального користування Харківської області на вересень 2018 року (т.1, а. с. 43-44).

У ході проведеної перевірки 07.09.2018 співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Харківській області виявлено факт перевищення транспортним засобом за замовленням вантажоперевезення ТОВ Східукртранс нормативних вагових параметрів.

За результатами перевірки складено акт №0010377 від 07.09.2018, довідку №0023377 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.09.2018 та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 752,60 євро, що еквівалентно (на момент складення вказаного розрахунку) 24715,38 грн. (т. 1, а. с. 31-33).

Як вбачається з Акту №0010377 від 07.09.2018, автомобільним транспортом DAF XF 94.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , перебуває у власності ОСОБА_1 , з причепом KOGEL AN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , перебуває у власності ОСОБА_2 , 07.09.2018 керував водій ОСОБА_3 , який здійснював перевезення пшениці. Разом з цим, фактичним вантажоперевізником зазначено ТОВ Східукртранс .

Згідно пояснень, наданих ОСОБА_3 07.09.2018 співробітникам Управління Укртрансбезпеки Харківській області, останній працює водієм на ТОВ Східукртранс та фактичним замовником вантажоперевезення за ТТН № 161 від 06.09.2018 є ТОВ Східукртранс , а не TOB АСК Торгагротранс , як це зазначено у вказаній ТТН. Останній суб`єкт господарювання є логістом вказаного вантажоперевезення (т.1, а. с. 40).

Згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0010377 від 07.09.2018, вищевказаний автомобіль з причепом мав фактичну повну масу - 60,20 т, при нормативно допустимій масі - 44,00 т, а також фактичне осьове навантаження - 5.90, 16.95, 8.95, 9.60, 9.40, 9.40 тонн при нормативно допустимих 11.00, 8.00, 8.00, 11.00, 8.00, 8.00 тонн відповідно.

Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0023377 від 07.09.2018 підтверджено тип транспортного засобу, результати вагового та габаритного контролю (т.1, а. с. 32).

Згідно з розрахунком, плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0010377 від 07.09.2018 становить 752,60 євро (т. 1, а. с. 33). Наведена сума еквівалентна 24715,38 грн. по курсу валют Національного банку України станом на 07.09.2018 (3283,6537 за 100 €), що підтверджується роздруківкою офіційного сайту Національного банку України.

10.10.2018 директором ТОВ Східукртранс ОСОБА_4 власноручно отримано в Управлінні копії документів, а саме: акту №0010377 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 07.09.2018, довідку № 0023377 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.09.2018 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0010377.

12.10.2018 відповідачем було сплачено адміністративно-господарський штраф згідно з постановою № 074141 у сумі 1700,00 грн. та 14.11.2018 частково внесено плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 4747,24 грн., що підтверджується квитанцією №D3V55142 від 12.10.2018 і платіжним дорученням № 630 від 14.11.2018, відповідно (т.1, а. с. 56-57).

Проте, плату за проїзд відповідачем сплачено не у повному обсязі, а саме з 24715,38 грн. (еквівалентно 752,60 євро за курсом Національного банку України на 07.09.2018), нарахованої плати за проїзд відповідачем сплачено лише 4747,24 грн.

Отже, заборгованість ТОВ Східукртранс з плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування станом на даний час становить 19968,14 грн. (еквівалентно 608,03 євро за курсом Національного банку України на 07.09.2018), що є порушенням пункту 31-1 Порядку №879, згідно з яким перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Вказане стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Керівника Харківської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил № 1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням нормативно вагових параметрів транспортним засобом - автомобілем марки DAF XF 94.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , перебуває у власності ОСОБА_1 , з причепом KOGEL AN 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , перебуває у власності ОСОБА_2 , 07.09.2018 керував водій ОСОБА_3 , який здійснював перевезення пшениці. Разом з цим, фактичним вантажоперевізником зазначено ТОВ Східукртранс .

07.09.2018 працівниками Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю було встановлено невідповідність фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу; було складено усі передбачені Порядком №879 документи, а саме матеріли справи містять: довідку № 0023377 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт №0010377 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 752,60 євро (т. 1, а. с. 31-33).

Розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

12.10.2018 відповідачем було сплачено адміністративно-господарський штраф згідно з постановою №074141 у сумі 1700,00 грн. та 14.11.2018 частково внесено плату за проїзд великовагових транспортних засобі автомобільними дорогами загального користування в сумі 4747,24 грн. Проте, плату за проїзд відповідачем було сплачено не в повному обсязі: з 24715,38 грн. (еквівалентно 752,60 євро за курсом НБУ на 07.09.2018) сплачено лише 4747,24 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у сумі 19968,14 грн. (еквівалентно 608,03 євро за курсом НБУ на 07.09.2018). Цих коштів відповідач у повному обсязі у встановлений строк не сплатив.

Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 ГК України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Разом з тим відповідачем не було надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває в його користуванні.

При цьому доводи скаржника про те, що встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов`язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України; спірна плата за проїзд не передбачена жодним законом України і не повинна справлятись з набранням чинності Законами України № 5203-VI та № 2806-IV, визнаються необґрунтованими з огляду на те, що, як вже зазначено вище, предметом спору є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо.

Натомість визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акту, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Отже, доводи відповідача щодо невідповідності підстав та порядку нарахування йому спірної плати положенням законодавства про адміністративні послуги та порядку застосування адміністративно-господарських санкцій спростовуються висновками суду, щодо визначення цього спору як цивільного спору про стягнення збитків.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19 та у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2020 у справі №917/210/19.

Щодо доводів апелянта про невідповідність засобу вимірювальної техніки вимогам законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

В пункті габаритно-вагового контролю в Харківській області на 516 км а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський 07.09.2018 використовувались ваги - Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Е-AS2-PWIA .

Згідно ст. 1 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до статті 16 вказаного Закону сертифікат затвердження типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.

Відповідно до п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження технічного регламенту у разі коли тип засобу вимірювальної техніки відповідає вимогам Технічного регламенту, призначений орган видає виробникові сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки (далі - сертифікат перевірки типу), який повинен містити найменування та адресу виробника, результати перевірки, умови (за наявності) його чинності та необхідні дані для ідентифікації затвердженого типу. Сертифікат перевірки типу може мати один або кілька додатків.

Сертифікат перевірки типу та додатки до нього повинні містити інформацію, яка дає змогу оцінювати відповідність виготовлених засобів вимірювальної техніки затвердженому типу і здійснювати контроль під час експлуатації.

Зокрема, для забезпечення проведення оцінки відповідності виготовлених засобів вимірювальної техніки затвердженому типу щодо відтворюваності їх метрологічних характеристик під час їх належного регулювання із застосуванням відповідних технічних засобів у сертифікаті перевірки типу зазначаються:

метрологічні характеристики типу засобу вимірювальної техніки;

заходи, що необхідно здійснити для забезпечення цілісності засобу вимірювальної техніки (пломби, ідентифікація програмного продукту тощо);

інформація про інші вузли, необхідні для ідентифікації засобу вимірювальної техніки та візуальної перевірки їх відповідності типу;

інформація, необхідна для перевірки характеристик виготовлених засобів вимірювальної техніки (у разі потреби);

інформація, необхідна для забезпечення сумісності з іншими вузлами або засобами вимірювальної техніки (стосовно вузлів).

Строк дії сертифіката перевірки типу становить 10 років від дати його видачі і може бути продовжений на кожні наступні 10 років.

У разі коли тип не відповідає застосовним вимогам Технічного регламенту, призначений орган повинен відмовити у видачі сертифіката перевірки типу та повідомити про це заявнику з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до пп.51-54 51. У декларації про відповідність зазначається про те, що дотримання суттєвих вимог, установлених у додатку 1, та вимог, установлених у відповідних додатках 3-12, доведено.

Декларація про відповідність складається за формою згідно з додатком 13 із зазначенням відомостей, передбачених відповідними модулями оцінки відповідності, встановленими у додатку 2, та постійно оновлюється. Декларація про відповідність складається державною мовою, а в разі її складення іншою мовою перекладається державною мовою.

У разі коли на засіб вимірювальної техніки поширюється дія кількох технічних регламентів, що вимагають складення декларації про відповідність, складається єдина декларація про відповідність. У такій декларації про відповідність повинні бути зазначені відповідні технічні регламенти, у тому числі відомості про їх офіційне опублікування.

Єдина декларація про відповідність може мати форму досьє, що складається з окремих декларацій про відповідність.

Виробник шляхом складення декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам цього Технічного регламенту.

Відповідно до Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювання техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016, для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь міжповірочний інтервал становить 1 рік.

У матеріалах справи наявний Сертифікат перевірки типу від 27.11.2017, який дійсний до 27.11.2027 (т.1, а. с. 45); Декларація про відповідність №6 від 20.12.2017 (т.1, а. с. 46) та Сертифікат відповідності №UA.TR.002.CB/0310-17 з додатком, виданий органом з оцінки відповідності продукції ДП Харківстандартметрологія від 20.12.2017 (т.1, а. с. 47-48).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо недоведеності прокурором підстав для представництва інтересів держави у даній справі з огляду на таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може переставляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до Державного бюджету України, що, на думку заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №1, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

В той же час, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, що зокрема підтверджується висновками зробленими в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

Відповідно до ч.2 ст. 29 Бюджетного кодексу України плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, включена до складу загального фонду Державного бюджету України.

Управлінням Укртрансбезпеки в Харківській області листом №5906/36-18 від 19.09.2018 надсилалось відповідне повідомлення ТОВ Східукртранс щодо необхідності оплати нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, проте в добровільному порядку вказана оплата у повному обсязі відповідачем не здійснена.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та належним чином обґрунтовано порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню, відповідачем протилежного доведено не було.

Таким чином, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, у зв`язку з чим підстав для задоволення скарги - колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 233, 240, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Східукртранс на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 у справі №922/1169/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 у справі №922/1169/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.С. Хачатрян