Постанова

від 23.10.2020 по справі 922/3488/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2020 р. Справа № 922/3488/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської державної зооветеринарної академії на рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 ухвалене суддею Сальніковою Г.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст складено 02.01.2020 у справі №922/3488/19

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Харківської державної Зооветеринарної академії, смт. Мала Данилівка Харківської області

про стягнення коштів в розмірі 1351318,95грн

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2019 року, Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Харківської державної зооветеринарної академії шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 1351318,95 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі №922/3488/19 позов задоволено повністю, стягнуто з Харківської державної Зооветеринарної академії на користь держави шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 1351318,95 грн; 20269,78 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення господарським судом першої інстанції встановлено, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389; а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному користуванні надрами.

Харківська державна Зооветеринарна академія не погодилася з вказаним рішенням, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове рішення у справі, яким скасувати рішення Господарського суду від 23.12.2019 у справі №922/3488/19.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, всупереч вимогам статей 209, 210 ГПК України не в повній мірі досліджені обставини справи, зокрема, в частині визначення правильності розрахунків розміру відшкодування збитків на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Також, скаржник зазначає про те, що приписами статті 23 Кодексу України про надра встановлено право на видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами в обсязі до 300 кубічних метрів на добу із кожного водозабору (свердловини), тоді як на балансі Харківської державної Зооветеринарної академії знаходяться три свердловини, фактичний видобуток здійснюється зі свердловини № 1 і №3. На думку відповідача, відсутні підстави для отримання спеціального дозволу на користування надрами, оскільки на нього розповсюджується дія ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра.

Крім того, як зазначає відповідач, в спірних правовідносинах відсутній склад правопорушення з боку відповідача, адже водовидобування останнім із вказаних свердловин, які є єдиним джерелом видобутку води для потреб населення Малоданилівської ОТГ, відбувається з метою постачання води населенню Малоданилівської ОТГ, однак для власних потреб відповідачем використано 28,2% і 25,9% від загального обсягу водовидобутку за 2017 та 2018 роки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 20.02.2020.

10.02.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить суд залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

19.02.2020 від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги та письмові обгрунтування щодо безпідставності рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у даній справі.

В судовому засіданні 20.02.2020 оголошено перерву до 24.03.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 розгляд справи відкладено без визначення дати наступного судового засідання, у зв`язку з запровадженням на території України карантину та з метою захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 призначено розгляд справи на 26.05.2020.

26.05.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 02.06.2020

02.06.2020 від відповідача надійшло клопотання (вх.№ 5398) про призначення судової інженерно-екологічної експертизи, в якому він просить, з метою об`єктивного вирішення питання щодо кількості водозабірних споруд, котрі перебувають на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, а також встановлення фактичного обсягу води з окремих водозабірних споруд за 2017-2019 роки, призначити у справі інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім Засл. проф М.С.Бокаріуса.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 оголошено перерву до 16.06.2020 та запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо свого ставлення до призначення у справі інженерно-екологічної експертизи, навести свої питання для вирішення їх експертом (в разі наявності).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 частково задоволено клопотання Харківської державної Зооветеринарної академії про призначення судової інженерно-технічної експертизи від 05.06.2020 вих № 54-01-316 (вх. №5667 від 10.06.2020), призначено у справі № 922/3488/19 судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, Харківська обл., місто Харків, вулиця Золочівська, будинок 8А).На вирішення судового експерта поставити наступне питання:

1) Чи є водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, окремими водозаборами чи вони в комплексі складають єдиний водозабір?

Провадження у справі № 922/3488/19 зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 розгляд справи поновлено у зв`язку із надходженням клопотання експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса про надання додаткових вихідних даних, необхідних для проведення судової комплексної інженерно-технічної експертизи №11979, розгляд клопотання призначено на 30.07.2020. Зобов`язано відповідача надати у судове засідання експлуатаційну документацію стосовно системи водопостачання Харківської державної зооветеринарної академії; топографічну схему ділянки місцевості (Google-карту) території, на якій розташовані свердловини №1, №2, №3, з яких здійснюється водопостачання Харківської державної зооветеринарної академії з вказанням просторових меж між ними та водонапірною вежею; докази оплати рахунків по проведенню експертизи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 задоволено клопотання судового експерта (вх. №6765) про надання додаткових вихідних даних, необхідних для проведення судової комплексної інженерно-технічної експертизи №11979; погодження проведення експертизи №11979 у строки понад 90 календарних днів; зобов`язано Харківську державну зооветеринарну академію вчинити дії щодо проведення натурних досліджень ділянки місцевості на якій розташовані свердловини №1, №2, №3, з яких здійснюється водопостачання Харківської державної зооветеринарної академії та забезпечити доставку експертів до місця проведення досліджень та належні умови роботи, дату та час узгодити з експертом за телефоном (057) 372-28-29. Також зобов`язано Харківську державну зооветеринарну академію здійснити оплату проведення експертизи №11979 протягом сорока п`яти днів з дня отримання рахунку № 1241 від 08.07.2020; попереджено Харківську державну зооветеринарну академію, що не виконання вимог суду може бути підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 102 ГПК України.

Провадження у справі №922/3488/19 зупинено на час проведення експертизи.

30.09.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта про проведення судової комплексної інженерно-технічної експертизи №11979.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 поновлено провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2020.

В судовому засіданні 22.10.2020 оголошено перерву до 23.10.2020.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 23.10.2020 представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, навів відповідні пояснення. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, що оскаржене та доводів апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Харківська державна зооветеринарна академія (далі -академія) є державною організацією, місцезнаходження: 63241, Харківська область, Дергачівський район, селище Мала Данилівка, вул. Академічна, 1 (код 00493758).

Основним видом діяльності академії є вища освіта, а також вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення коней та інших тварин родини конячих, розведення свиней, свійської птиці та зведене сільське господарство.

Наказом №259/01-04 від 28.03.2019 Державної екологічної інспекції у Харківській області Про здійснення планового заходу (перевірки) Харківської зооветеринарної академії та, відповідно до направлення №259/01-04/03-06, уповноважених працівників інспекції направлено до Харківської зооветеринарної академії для здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства у період з 08.04.2019 по 19.04.2019.

За результатами проведеної перевірки уповноваженими працівниками позивача складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 259/01-04/03-06 від 19.04.2019.

Під час проведеної перевірки, зокрема, встановлено, що відповідачем для питних, санітарно - гігієнічних та виробничих потреб, а також для потреб вторинних водокористувачів використовується артезіанська свердловина, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Академічна, 1. За 2017 рік академією використано 148400 куб м на водопостачання, водовідведення та теплопостачання, за 2018 рік - 161500 куб м, що свідчить про використання академією водних ресурсів в середньому більше ніж 300 куб м. за добу.

В акті позивачем зроблено висновок про те, що в порушення ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та ч. 5 ст. 17 Закону України Про питну воду та питне водопостачання відповідачем здійснюється використання надр (підземні води) за відсутністю дозволу на користування надрами (підземні води), та як наслідок - Харківською державною зооветеринарною академією допущено самовільне користування надрами (підземні води).

Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу та складеного Акта, що мають місце з боку суб`єкта господарювання - відсутні.

Також із матеріалів справи вбачається, що Харківська державна зооветеринарна академія має Дозвіл на спеціальне водокористування №21/ХР/49д-17 від 16.08.2017, яким відповідачу був встановлений ліміт на забір води - 680,338 куб.м/добу та 196,543 тис.куб.м/рік (т.с. І а.с. 69-72).

Відповідно до аналітичної довідки Харківської державної зооветеринарної академії та листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 02.05.2019 № 06-12/600 (т.с. 1, а.с. 48) забір води академією становить: за 2017 рік забрано 148,4 тис. куб.м., у тому числі 110,5 тис. куб.м. на потреби населення; за 2018 рік забрано 161,5 тис. куб.м., у тому числі 113,0 тис. куб.м. на потреби населення.

23.04.2019 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією у Харківській області винесено Припис №88/03-13 (т.с. І а.с. 40-42), пунктом 10 якого зобов`язано Харківську державну зооветеринарну академію отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) до 24.06.2019.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Білоножко С.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення №000875 від 23.04.2019 та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № 03-14-281 від 23.04.2019, відповідно до яких ректора Харківської державної зооветеринарної академії Барановського Д.І. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (т.с. І а.с. 44-45).

11.05.2019 відповідачу направлено претензію №62, відповідно до якої, Державною екологічною інспекцією у Харківській області з урахуванням норм, передбачених п. 9 Методики та даними аналітичної довідки Харківської державної зооветеринарної академії, здійснено Розрахунок шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 рік, розмір якої склав 1351318,95 грн. та повідомлено відповідача про сплату вказаних коштів протягом 10-денного строку з дня отримання вказаної претензії. (Листом від 15.11.2019 за вих. №4255/03-06 в претензії виправлено допущену технічну помилку та правильно вказано дату - 31.12.2018).

Однак, вимоги претензії щодо відшкодування завданої шкоди відповідачем у добровільному порядку не виконано.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність складу цивільного правопорушення, оскільки для застосування такого виду правопорушення як відшкодування шкоди необхідно встановити наявність у діях винної особи усіх елементів правопорушення, зокрема, протиправну поведінку, а також ступень вини заподіювача. Відповідач зазначає, що добуває воду зі свердловин, також і з метою постачання питної води населенню Малоданилівської ОТГ, які (свердловини) є єдиним джерелом постачання питної води населенню Малоданилівської ОТГ.

Численними зверненнями до органів державної влади та місцевого самоврядування відповідач спробував вирішити існуючу з цього приводу проблему використання власних свердловин для постачання питної води населенню Малоданилівської ОТГ, однак станом на час розгляду справи це питання не вирішено. Разом з тим, відповідач наголошує, що для власних потреб використував у 28,2% у 2017 році та 25,9% у 2018 році від всього обсягу видобутої води.

Враховуючи наведені доводи, відповідач зазначає, що на нього розповсюджуються дія частини 1 статті 23 Кодексу України про надра.

23.12.2019 Господарськими судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.

Як зазначалось, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив правомірність позовних вимог, визнав, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, тому внаслідок порушення ним норм природоохоронного законодавства відповідач має сплатити до державного бюджету розмір шкоди.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, вважає, що судом першої інстанції з`ясовані не всі обставини, що мають значення для справи та не в повній мірі досліджені докази, які надані сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 5 ст. 17 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, частина 1 статті 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (частини 2, 4 статті 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, розмір якої визначається за формулою відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом з тим, статтею 23 Кодексу про надра закріплено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Тобто, вказана норма звільняє землевласників та землекористувачів від обов`язку отримувати саме спеціальний дозвіл на користування надрами за умови не перевищення добового ліміту видобування підземних вод із кожного з водозаборів 300 м3 на добу.

Видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами можливе у випадках здійснення видобування в межах наданих землевласникам і землекористувачам земельних ділянок, при видобуванні підземної води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, а також коли продуктивність водозаборів підземних вод не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову у цій справі є вимога Державної екологічної інспекції у Харківській області про стягнення з Харківської державної Зооветеринарної академії шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок видобування підземних вод без спеціального дозволу понад встановленого статтею 23 Кодексу України про надра обсягу добового видобування.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Статтями 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та статтями 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено, в обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на приписи статті 23 Кодексу України про надра вказує на те, що відповідачем заподіяно шкоду державі внаслідок самовільного користування надрами (підземною водою) із артезіанської свердловини у період із 01.01.2017 по 31.12.2018 за відсутності відповідного дозволу.

В свою чергу, відповідач в апеляційній скарзі та інших поданих до апеляційного господарського суду документах, заперечуючи проти наявності підстав для відшкодування шкоди, вказує на додержання ним вимог статті 23 Кодексу України про надра внаслідок користування надрами для видобування підземних вод з дотриманням умови щодо обсягу такого видобування без спеціального дозволу. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує на те, що статтею 23 Кодексу України про надра передбачено необхідність такого дозволу у випадку, якщо видобуток з одного водозабору перевищує добовий обсяг 300 метрів кубічних.

При цьому, відповідач зазначає, що наявні на його балансі свердловини є окремими водозаборами, що в свою чергу зумовлює необхідність встановлення факту дотримання (перевищення) добового обсягу видобування підземних вод із кожного з водозаборів (свердловин) та спростовує твердження позивача щодо порушення вимог статті 23 Кодексу України про надра.

Натомість, за твердженнями позивача, артезіанські свердловини - 4349/1, 3980 (№2), 4349/3, розташовані на вул. Академічна, 1, смт Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, які є на балансі Харківської державної Зооветеринарної академії входять до складу єдиного водозабору, а тому добовий обсяг видобутої води з цього водозабору перевищує 300 м. куб, що є наслідком отримання дозволу на спеціальне водокористування.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач також посилається на Інструкцію із застосування Класифікацій запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженого наказом Державної комісії України по запасам корисних копалин при комітеті України з питань геології та використання надр від 04.02.2000 № 23, відповідно до якої, водозабір це споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта. Водозабір підземних вод може складатися з одної або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

Тож, позивач зазначає, що оскільки видобування підземних вод як корисної копалини загальнодержавного значення здійснюється з ділянки надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількість свердловин єдиного водозабору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у академії на балансі знаходиться три свердловини № 1, № 2, № З, які розташовані на території академії, відстань від свердловин до водонапірної вежі становить: № 1, № 3 - 300 метрів, друга № 2 - 200 метрів; водозабір із наявних свердловин здійснювався через один лічильник. Глибина свердловини №2 - 680 м, свердловини №1 - 100 м, свердловини №3 - 96 м.

Станом на час проведення обстеження та складання акту, свердловина №2 вийшла з ладу та не використовується у видобутку води. Після виходу з ладу свердловини № 2, на свердловинах № 1, № З стоять насоси ЕЦВ 9-25/100 рівної потужності.

Академія здійснює послуги з водопостачання питної води місцевому населенню, Малоданилівському ліцею, амбулаторії загальної практики сімейної медицини та ДНЗ ясла-садочок Дзвіночок .

Відповідно до листа Регіонального фонду водних ресурсів у Харківській області від 02.05.2019 №06-12/300 (а.с. 47 т.1), забір води Харківської державної зооветакадемії згідно зі звітами №2ТП-водгосп (річна) становить:

2016 рік - 159,0 тис. м куб, у тому числі 120,3 тис куб м на потреби населення;

2017 рік - 148,4 тис. м куб, у тому числі 110,5 тис куб м на потреби населення;

2018 рік - 161,5 тис. м куб, у тому числі 113,0 тис куб м на потреби населення.

Зазначене також підтверджується аналітичною довідкою по водопостачанню, водовідведенню та теплопостачанню по Харківській державній зооветеринарній академії (а.с. 48 т.1).

Отже, середньорічне видобування води за вказані три роки становить 150,2 тис м куб з двох свердловин у загальному обсязі, або 411,5 м куб на добу, що становить навантаження на одну свердловину 205,8 м куб на добу.

Крім того, згідно Дозволу на спеціальне водовикористання від 16 серпня 2017 року № 21/ХР/49д-17 (а.с. 69-72 т.1), що виданий відповідачу Державним агентством водних ресурсів України, встановлено ліміти забору по кожній із трьох свердловин у загальній сумі 680,338 м3/добу (по 226,78 м куб на добу із кожної свердловини) та ліміт використання води на власні потреби у загальній сумі 264,105 м куб на добу, у т.ч. на питні і санітарно-гігієнічні потреби - 116,275 м куб на добу та на виробничі потреби - 147,83 м куб на добу.

Значення цих показників (ліміт водозабору із кожної свердловини - 226,78 м3/добу та ліміт використання води - 264,105 м3/добу) є меншими від встановленого граничного рівня продуктивності водозаборів 300 м3/добу. Увесь обсяг видобутої води у спірний період фактично використовувався для як задоволення власних господарсько-питних потреб даної установи так і для водопостачання мешканців академмістечка, Малоданилівського ліцею, амбулаторії загальної практики сімейної медицини та ДНЗ ясла-садочок Дзіночок .

Як зазначалось, судом апеляційної інстанції призначено у справі судову інженерно-технічну експертизу, на вирішення судового експерта поставлено наступне питання: 1) Чи є водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, окремими водозаборами чи вони в комплексі складають єдиний водозабір?

Згідно висновку проведеної судової інженерно-технічної експертизи, експерти відповідаючи на поставлене питання встановили, що свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії є трьома окремими водозаборами. До такого висновку експерт дійшов з урахуванням наступного:

- вказані сверловини розташовані на певній відстані одна від одної, здійснюють водозабір з використанням окремих електронасосів із підземних джерел різних водоносних горизонтів (підземних басейнів) розташування яких обумовлено конкретними конструктивними глибинами кожної із свердловин (довжиною обсадних колон свердловини),

- в нижній частині цих свердловин облаштовані робочі фільтри, які здійснюють доступ води із конкретної обмеженої глибини водоносного горизонту (підземного басейну) згідно із конструктивними глибинами кожної із свердловин (довжиною обсадних колон свердловин).

- в конструкції цих сверловин (в обсадних колонах свердловин) відсутні проміжні водозабірні фільтри, використання яких дозволяє здійснювати одночасний доступ води в свердловину із різних водоносних горизонтів (підземних басейнів)

- забір води із водоносного горизонту (підземного басейну) із свердловин № 4349/1, № 3980/(№2), № 4349/3 здійснюється із кожної окремо за допомогою глибинних електронасосів з подальшим її транспортуванням по водопровідній мережі через станцію знезалізнення в водонапірну башту, застосуванням насосної станції II підйому, з подальшим розподілом води споживачам через локальну місцеву систему водопостачання із замкнутим циклом водокористування.

До того ж, під час проведення експертизи, експертами встановлено, що робота водозабору із свердловини № 1 є незалежною від роботи водозабору із свердловини № З, оскільки свердловини облаштовані насосами ЕЦВ 8-25/100 рівної потужності та мають незалежне один від одного підключення до мережі електричного живлення. Насоси на кожній свердловині працюють незалежно один від одного з дотриманням наступної вимоги документу Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. СНиП 2.04.02-84 (мовою оригіналу): ... 13.11. В водозаборах подземных вод управление насосами следует предусматривать автоматическое в зависимости от уровня воды в водонапорной башне (сборном резервуаре) или дистанционное (телемеханическое) из пункта управления ... .

Колегія суддів зазначає, що призначення у даній справі експертизи зумовлено з`ясуванням питання щодо обставин та обсягів використання відповідачем артезіанських свердловин №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, що входить до предмету доказування у даній справі, та з метою встановлення факту додержання відповідачем вимог законодавства під час видобування підземних вод.

Положеннями статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

Частинами 1-3 статті 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Однак, зважаючи на наявність спору щодо встановлення та документального підтвердження кількості водозабірних споруд (свердловин), що знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, з яких було здійснено видобуток підземних вод, добовий обсяг яких входить до предмету дослідження та доказування у цій справі з урахуванням предмету та підстав позову, доводів та вимог апеляційної скарги, фактів, на які учасники справи посилаються в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приймає висновок експерта як доказ у справі, який підтверджує наявність на балансі відповідача трьох артезіанських сверловин, що є різними водозаборами.

А тому, колегія суддів вважає, що у даній справі документально доведений факт видобування відповідачем підземних вод із артезіанських свердловин: №4349/1, №4349/3, що є різними водозаборами, менше ніж 300 куб метрів на добу з кожної свердловини. В такому разі отримання спеціального дозволу не вимагається.

Разом з тим, порушення з боку відповідача встановлені в Акті проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 259/01-04/03-06 від 19.04.2019, не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються фактами встановленими в мотивувальній частині даної постанови.

Зазначене є підставою для висновку про відсутність у спір них правовідносинах складу правопорушення, передбаченого статтею 1166 ЦК України та статтями 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Враховуючи приписи статті 23 Кодексу України про надра, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, зокрема, бездозвільного видобування підземних вод, є неправомірними, та такими, що не підтверджені матеріалами справи та дійсними обставинами спору, адже за фактичними обсягами забору підземних вод за 2017, 2018 роки з кожного водозабору (свердловини - №4349/1, №4349/3), відповідач не перевищував встановленого статтею 23 Кодексу України про надра добового ліміту водовидобутку.

У справі Устименко проти України (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні Серявін та інші проти України (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Таким чином, обставини встановлені під час розгляду апеляційної скарги Харківської державної зооветеринарної академії, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, прийняття нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Харківської державної зооветеринарної академії задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 у справі № 922/3488/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.11.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель