Рішення

від 30.10.2020 по справі 907/354/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/354/20

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Ушак І.Г.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників дану справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Леп , с. Плотича Тернопільської області

до приватного підприємства Раіс , м. Ужгород

про стягнення 27950,22 грн.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача зазначених сум, оскільки останній не сплатив вартості поставленого за договором поставки товару.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 02.06.20 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із доказами на його обгрунтування.

Приписами ст. 252 ГПК України, якими встановлено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі; якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Головуючий суддя у справі перебувала на лікарняному з 04.07.20 по 25.08.20 включно та із 27.08.20 по 08.10.20 включно - у щорічній основній відпустці, тому справа вирішена судом після закінчення наведених обставин.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, докази чого містяться у справі.

16.10.20 до суду надійшло клопотання відповідача, за змістом якого останній заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, просить суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Крім того, стверджує, що жодного боргу перед позивачем немає. Клопотання відповідача не підлягає задоволенню - оскільки дана справа є малозначною за змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні (ч. 1 ст. 247 ГПК України) і при її розгляді не застосовуються приписи ч.ч. 2-6 ст. 250 ГПК України про можливість переходу від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, суд, керуючись законом, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що спірні відносини сторін виникли з виконання ними умов договору поставки № 5, який укладений 13.01.20 позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем (далі - договір).

За умовами договору постачальник зобов`язався поставити товар, а покупець, у свою чергу, зобов`язався прийняти товар та оплатити його шляхом перерахування протягом 30 календарних днів після поставки суми вартості товару зазначеної у виставлених рахунках або оформлених видаткових накладних (п.п. 1.1, 4.1, 5.1 договору).

На виконання умов договору 17.01.20 позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на суму 27950,22 грн., що підтверджено долученою до матеріалів справи видатковою накладною за № 765 від 17.01.20. Зазначений товар був прийнятий відповідачем (видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена їх печатками міститься у матеріалах справи). Однак, всупереч умов договору відповідач не здійснив оплату вартості одержаного товару, в результаті чого виникла його заборгованість перед позивачем на суму 27950,22 грн. Наявність заборгованості сторони відобразили в акті звірки взаєморозрахунків, який також підписано представниками сторін та який долучений до матеріалів справи.

Наведені обставини передували та послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи спірна заборгованість доведена матеріалами справи; твердження відповідача про відсутність боргу перед позивачем відповідачем не доведено та спростовується матеріалами справи.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів господарського та цивільного законодавства.

Так, приписами ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведених вище фактичних обставин справи, оскільки належними та допустимими доказами доведено факт поставки товару відповідачу та невиконання останнім зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 27950,22 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом ст. 129 ГПК України на відповідача належить покласти судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи на суму 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з приватного малого підприємства Раіс (88000, м. Ужгород, вул.. Легоцького, 17/79, код ЄДРПОУ 20454157) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Леп (47704, с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ 25347041) заборгованість на суму 27950,22 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн. 22 коп.) та у відшкодування судових витрат - суму 2102.00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Текст рішення складено 30.10.20

Суддя Ушак І.Г.