Рішення

від 22.10.2020 по справі 909/377/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/377/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія"СКАНДТЕХІМПОРТ"

до відповідача: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"

про стягнення заборгованості в сумі 2399518 грн 89 к.

за участю:

від позивача: Кикіш С.-М.Р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія" "СКАНДТЕХІМПОРТ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про стягнення заборгованості в сумі 2399518 грн 89 к.

Ухвалою суду від 13.05.20 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та додатково повідомити сторін про дату і час проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 13.05.20 призначено підготовче судове засідання на 09.07.20.

Ухвалою суду від 09.07.20 підготовче засідання відкладено на 13.08.20.

Ухвалою суду від 13.08.20 задоволено клопотання відповідача вх.№10349/20 від 13.08.20 про продовження строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.20.

Разом з тим, судове засідання, призначене на 24.09.20, не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Матуляка П.Я. на лікарняному, відтак ухвалою суду від 07.10.20 призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.20.

В судовому засіданні 22.10.20 представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві вх.№6731/20 від 12.05.20 та відповіді на відзив вх.№9525/20 від 30.07.20. Зокрема, вказала на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору про закупівлю товарів за кошти підприємства №69 від 22.11.18 позивач поставив відповідачу обумовлений цим договором товар - насос занурювальний каналізаційний (код ДК 021:2015 - 42120000-6-Насоси та компресори), відтак, відповідно до пункту 4.3. Договору та враховуючи, що поставка Товару згідно накладної №12 здійснена 14 березня 2019 року, останній день для здійснення відповідачем повної оплати вартості Товару - 12 червня 2019 року. Зазначила, що станом на 12.06.2019 Покупцем сплачено лише 750000,00 грн., в період з 13.06.2019 по дату подання даного позову - ще 1450000,00 грн., а після відкриття провадження у справі ще 350000,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень. Зауважила, що станом на момент розгляду справи залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором становить 1502300,00 грн., відтак, у зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань за Договором позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу та умов Договору нараховано 468606,98грн. пені, 63437,97грн.3% річних та 15173,94грн. інфляційних втрат, які просила суд стягнути з відповідача, посилаючись при цьому на приписи ст. 11, 509, 549, 612, 625, 627, 629, 655, 712 Цивільного та ст.193, 230, 232, 343 Господарського кодексів України. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечила з підстав, викладених у відповіді на відзив. Зокрема, зауважила, що посилання відповідача на важке фінансове становище є безпідставними, оскільки на момент виникнення заборгованості та протягом усього періоду, за який нараховувалася пеня, фінансовий стан відповідача був задовільним, а наявного прибутку було достатньо для повного покриття заборгованості, що підтверджується звітом про фінансові результати відповідача за 2019 рік. Щодо посилань відповідача на карантинні заходи звернула увагу, що ці заходи не є форс-мажорними обставинами за відсутності сертифікату ТПП. Зазначила, що пеня нарахована позивачем до грудня 2019 року, а карантинні заходи запроваджені значно пізніше - 12.03.20. Зауважила, що розмір пені не перевищує розміру основної заборгованості, відтак підстави для зменшення пені відсутні. Щодо 3% річних та інфляційних втрат зазначила, що вони не є штрафними санкціями, відтак їх розмір не підлягає зменшенню судом. Крім того, подала клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень №160 від 15.10.20 та №167 від 19.10.20, якими підтверджується факт сплати відповідачем 150000,00грн. заборгованості. З огляду на приписи ст.207 ГПК України, зазначені докази судом долучено до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з"явився, однак подав клопотання вх.№14217/20 від 22.10.20 про відкладення розгляду справи у зв"язку із карантином та віднесенням міста Івано-Франківська до "червоної зони".

Представник позивача щодо даного клопотання заперечив, вказав на те, що дане клопотання є необґрунтованим та спрямоване на затягування розгляду справи.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Про дату, час та місце судового розгляду відповідач належним чином повідомлений ухвалою суду від 07.10.20. У зазначеній ухвалі від 07.10.20 суд постановив учасникам справи направити представників у судове засідання, проте не визнавав їх явку обов"язковою.

Натомість, не вчинивши залежних від нього і можливих дій для забезпечення участі його представника у судовому засіданні, відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, не вказавши, чому його участь в судовому засіданні є обов"язковою.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права. При цьому, при розгляді справи суд враховує визнання відповідачем позовних вимог в частині основного боргу, клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат та розстрочення виконання рішення, що викладені у відзиві вх.№9640/20 від 08.07.20.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

22 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерна компанія СКАНДТЕХІМПОРТ (надалі - Позивач, Продавець, ТОВ Інженерна компанія СКАНДТЕХІМПОРТ ) та Комунальним підприємством Івано-Франківськводоекотехпром (надалі - Відповідач, Покупець, КП Івано-Франківськводоекотехпром ) укладено Договір про закупівлю товарів за кошти підприємства № 69 (надалі - Договір).

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань (п.11.1 договору).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов`язався поставити Покупцю товар, зазначений у пункті 1.2. Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар, а саме насос занурювальний каналізаційний (код ДК 021:2015 - 42120000-6-Насоси та компресори) у кількості одна штука (п.1.2-1.3. Договору) (надалі - Товар).

Технічні характеристики Товару визначені Сторонами у Специфікації на обладнання №1, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктами 2.1.-2.2. Договору, Продавець повинен передати (поставити) Покупцю товар, якість якого повинна відповідати ГОСТам, ДСТУ, ТУ та іншим вимогам, встановленим чинним законодавством України та вимогам технічного завдання Покупця, а також надати Покупцю всі необхідні сертифікати якості або відповідності, а також паспорти якості на товар.

Зазначені норми кореспондуються з обов`язками Продавця, встановленими підпунктами 6.3.1. та 6.3.2 пункту 6.3 Договору, відповідно до яких Продавець зобов"язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором, та забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору.

Порядок поставки товару визначений розділом 5 Договору, яким встановлено, що передача товару здійснюється в місці поставки і оформляється накладними або актом прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками Сторін (п. 5.4. Договору).

Згідно з пунктом 5.5. Договору всі можливі зауваження щодо асортименту та кількості поставленого товару повинні бути вчинені при його прийманні за підписом представників сторін.

14 березня 2019 року на виконання вказаних умов Договору та Специфікації на обладнання №1, Продавцем поставлено Покупцю насос каналізаційний занурювальний ФЛЮГТ СТ3400/835.

Зазначений Товар прийнятий уповноваженим представником Покупця без будь-яких зауважень щодо кількості, якості та асортименту, що підтверджується копіями накладної №12 від 14.03.2019 та довіреності №653 від 13.03.2019, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 4052300,00 грн., у тому числі ПДВ 675383,33грн.

Вказана ціна Товару відповідає ціні, визначеній у Специфікації на обладнання №1 до Договору, рахунку-фактурі № СФ-23/ll/l від 23.11.2018,та накладній №12 від 14.03.2019.

Згідно з підпунктом 6.1.1. пункту 6.1. Договору, Покупець, зобов`язаний, зокрема, своєчасно (відповідно до умов Договору) сплатити за поставлений товар.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем згідно з наданим Продавцем рахунком на оплату товару і видаткової накладної на товар.

Згідно пункту 4.3. Договору оплата проводиться Покупцем протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару.

Враховуючи, що поставка Товару згідно накладної №12 здійснена 14 березня 2019 року, останній день для здійснення повної оплати вартості Товару - 12 червня 2019 року.

Проте, станом на 12.06.2019 Покупцем сплачено лише 750000,00 грн., а в період з 13.06.2019 по дату подання даного позову - ще 1450000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи. Зокрема, Покупцем здійснено наступні платежі за Договором:

-100 000,00 грн. (платіжне доручення (далі за текстом - п/д) № 629);

-100 000,00 грн. (п/д № 650);

-100 000,00 грн. (п/д № 653);

-100 000, 00 грн. (п/д № 667);

-100 000,00 грн. (п/д № 671);

-100 000, 00 грн. (п/д № 674);

- 50 000,00 грн. (п/д № 717);

- 50 000, 00 грн. (п/д № 718);

- 50 000,00 грн. (п/д 719);

- 200 000,00 грн. (п/д 721);

- 50 000,00 грн. (п/д №746);

- 50 000,00 грн. (п/д № 756);

-100 000,00 грн. (п/д № 776);

- 50 000, 00 грн. (п/д № 777);

- 200 000,00 грн. (п/д № 784);

- 200 000,00 грн. (п/д № 787);

-100 000,00 грн. (п/д № 789);

- 50 000,00 грн. (п/д № 792);

- 50 000,00 грн. (п/д № 810);

- 50 000,00 грн. (п/д № 814);

- 50 000,00 грн. (п/д № 818);

- 50 000,00 гри. (п/д № 843);

- 50 000,00 грн. (п/д № 864);

- 50 000,00 грн. (п/д № 865);

- 50 000,00 грн. (п/д № 875);

- 50 000,00 грн. (п/д № 884);

- 50 000,00 грн. (п/д № 931).

Крім того, після відкриття провадження у справі, відповідачем згідно платіжних доручень №984 від 15.05.20, 989 від 18.05.20 та 19.05.20 сплатив позивачу 200000,00грн., а згідно платіжних доручень №160 від 15.10.20 та №167 від 19.10.20 - 150000,00грн.

Тобто, Відповідачем здійснено часткову оплату Товару у розмірі 2550000,00 грн.

Таким чином, станом на момент винесення рішення залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором становить: 4052300,00 грн. - 2550000,00 грн. = 1502300,00 грн. та визнається відповідачем.

Доказів погашення заборгованості на вищезазначену суму матеріали срави не містять.

11 жовтня 2019 року ТОВ Інженерна компанія СКАНДТЕХІМПОРТ звернулося до КП Івано-Франківськводоекотехпром з претензією про стягнення заборгованості за Договором № 69 (вих. № 11/10-2).

Згідно відповіді КП Івано-Франківськводоекотехпром (вих. № 1348/75.4.1-11 від 17.10.2019) Покупець зобов`язувався в найкоротший термін погасити існуючу заборгованість згідно Договору № 69 від 22.11.2018.

10 квітня 2020 року ТОВ Інженерна компанія СКАНДТЕХІМПОРТ звернулося з повторною претензією до КП Івано-Франківськводоекотехпром про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором № 69 (вих. № 09/4-2 від 09.04.2020).

Вказана повторна претензія отримана КП Івано-Франківськводоекотехпром 15 квітня 2020 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту AT Укрпошта .

Проте, станом на дату подання даної позовної заяви відповіді на вказану претензію не отримано, а свої зобов`язання за Договором № 69 від 22.11.2018 щодо оплати заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з неоплатою поставленого товару КП Івано- Франківськводоекотехпром в повному обсязі так і не виконало.

У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань за Договором, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу та умов Договору нараховано 468606,98грн. пені, 63437,97грн.3% річних та 15173,94грн. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотивив їх застосування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою відносини між сторонами у справі є такими, що випливають із договору поставки, відтак до них застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 cтатті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар (пункт 1 частини 1 статті 664 ЦК України).

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи накладною №12 від 14.03.2019 та довіреністю №653 від 13.03.2019 та визнається відповідачем.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 4.3. Договору оплата проводиться Покупцем протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару.

Враховуючи, що поставка Товару згідно накладної №12 здійснена 14 березня 2019 року, останній день для здійснення повної оплати вартості Товару - 12 червня 2019 року.

Проте, свої обов`язки за договором Відповідач виконав частково, сплативши позивачу 2550000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Наведена норма встановлює види забезпечення виконання зобов`язання, а також можливість встановити інші види забезпечення виконання зобов`язання договором або законом, що узгоджується з положенням статті 627 ЦК України.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Наведена правова норма кореспондується зі ст.230 Господарського кодексу України: штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.173 ГКУ господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто, в розумінні ст.173 та ст.230 ГКУ пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати не тільки в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), але й в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо (негрошове зобов`язання).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною другою статті 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься також у статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , якою встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а сплата та інфляційних втрат - способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сторонами договору дотримано вимоги ст.547 ЦКУ щодо письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання: сторони у пункті 8.5. Договору дійшли згоди, що за несвоєчасне виконання зобов`язань, передбачених пунктом 4.3. Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Оскільки сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв"язку з простроченням грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 468606,98грн. пені за період з 13.06.19 по 13.12.19, 63437,97грн.3% річних за період з 13.06.19 по 28.04.20 та 15173,94грн. інфляційних втрат за період з 13.06.19 по за період з 13.06.19 по 28.04.20.

Згідно приписів ч.1ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення грошового зобов`язання відповідачем, позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного у позовній заяві періоду, та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Висновок суду.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено факт часткової несплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу документально підтверджені, обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи клопотання відповідача про зменшення їх розміру, суд констатує наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як свідчать встановлені судом обставини, сторони у Договорі погодили, що у разі прострочення відповідачем оплати за цим Договором, відповідач зобов`язаний сплатити пеню у визначеному розмірі.

Відповідач допустив порушення грошового зобов`язання з оплати вартості отриманого за Договором товару, у зв`язку з чим Позивач нарахував на суму боргу пеню, 3% річних та інфляційні втрати, розмір яких Відповідач просив зменшити.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У відзиві на позов Відповідач просив зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають до стягнення, до 1 грн. із врахуванням майнового стану. У клопотанні зазначив, що заборгованість за товар, отриманий від Позивача, виникла через незадовільну сплату споживачами комунальних послуг, які надає Комунальне підприємство "Водоекотехпром" та важке фінансове становище підприємства. Крім того, вказує на те, що виникнення заборгованості спричинене нестабільною економічною ситуацією та оголошеним на території України карантином, а стягнення значного розміру штрафних санкцій спричинить заборгованість по заробітній платі працівникам підприємства, несвоєчасну сплату податків. Зазначає, що несплата відповідачем заборгованості порушує лише майнові інтереси позивача, тоді як у відповідача - й інші інтереси, зокрема, соціальні (забезпечення безперебійного надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення).

Суд, дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про те, що обґрунтування Відповідачем щодо майнового стану дійсно мають місце, оскільки Відповідач є комунальним підприємством, що створене для задоволення потреб споживачів у водопостачанні та водовідведенні; сплата штрафних санкцій в повному обсязі, у даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси Відповідача, а й інші інтереси щодо можливості забезпечувати водопостачання та водовідведення споживачам м.Івано-Франківська.

Також судом враховано фінансовий стан Відповідача, його добросовісну поведінку щодо сплати коштів як до порушення провадження у справі, так і після порушення з метою зменшення заборгованості, а також те, що Позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку з таким простроченням.

При цьому, суд враховує, що зменшення розміру пені до 1 грн. фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні питання про зменшення пені приходить до висновку про її зменшення на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн. нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Клопотання відповідача в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн. задоволенню не підлягає, оскільки, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, так як виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково - до стягнення з відповідача підлягає 1502300,00грн. основного боргу, 234303,49грн. пені, 63437,97грн. 3% річних та 15173,94грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє у зв"язку із її зменшенням судом.

Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення суду, слід зазначити, що ст.239 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Наразі суд враховує, що відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Разом з тим, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочки виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз вищевикладених положень чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, ГПК України не визначає конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. А тому саме суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, та встановлює факти їх наявності або відсутності.

Як вбачається із відзиву, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду, посилаючись, зокрема, на неможливість його виконання у зв`язку із тим, що на території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, в результаті чого запроваджено ряд обмежень, наслідком чого є об`єктивне ускладнення здійснення відповідачем господарської діяльності; незадовільну сплату споживачами комунальних послуг, які надає Комунальне підприємство "Водоекотехпром" та важке фінансове становище підприємства. Крім того, вказує на можливість виникнення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства та несвоєчасну сплату податків.

Встановивши обставини та дослідивши подані відповідачем на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим докази, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, з огляду на недостатність поданих відповідачем доказів, зокрема, відсутність в матеріалах справи фінансового звіту за ІІІ квартал 2020 року та доказів щодо руху коштів на відкритих боржником рахунках в банківських установах в 2019-2020 роках, що унеможливлює висновок суду про неможливість виконання боржником зобов`язань перед стягувачем.

Окремо суд зауважує, що ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності боржника не може бути перекладений на іншу сторону, яка належним чином виконала свої зобов`язання та своєчасно поставила товар на виконання умов договору.

Відсутність належних доказів наразі позбавляє суд можливості встановити фактичне фінансове становище боржника станом на 22.10.2020 року, яке могло б слугувати підставою для встановлення обставин, які можуть ускладнювати або виключати виконання рішення суду.

Посилання боржника в заяві на те, що виконання рішення створить можливість виникнення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства та несвоєчасну сплату податків, визнаються судом безпідставними, оскільки відповідні докази на підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи відсутні.

Суд також наголошує, що карантин в Україні триває, однак законодавчо не визначено карантин як підставу для звільнення від оплати. Факт введення карантину не є достатнім для автоматичного розстрочення виконання рішення суду без доведення конкретних обставин впливу карантину на стан розрахунку і на можливість виконання рішення суду.

Зважаючи на необхідність дотримання під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду принципів співмірності та пропорційності, суд, ставлячи за мету забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, враховуючи, те що сторони на цей час знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, а також те, що розстрочка виконання рішення суду може призвести до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав, дійшов висновку про необґрунтованість заяви боржника про розстрочку виконання рішення.

За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення не підлягає до задоволення.

Судові витрати.

Щодо судових витрат, суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у розмірі 35992,79грн. слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача. При цьому суд виходить з того, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача заявила про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, слід призначити судове засідання для вирішення питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 55, 124, 129, 129-1 Конституції України, статтями 73-79, 86, 126-129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія"СКАНДТЕХІМПОРТ" до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про стягнення заборгованості в сумі 2399518 грн 89 к.

Стягнути з Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"(м.Івано-Франківськ, вул.Ботанічна, 2, код ЄДРПОУ 32360815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "СКАНДТЕХІМПОРТ"(м.Київ, вул.Генерала Алмазова (кутузова) 18/7, код ЄДРПОУ 32665431) 1502300,00(один мільйон п"ятсот дві тисячі триста гривень) основного боргу, 234303,49(двісті тридцять чотири тисячі триста три гривні сорок дев"ять копійок) пені, 63437,97(шістдесят три тисячі чотириста тридцять сім гривень дев"яносто сім копійок) 3% річних, 15173,94(п"ятнадцять тисяч сто сімдесят три гривні дев"яносто чотири копійки) інфляційних втрат та 35992,79(тридцять п"ять тисяч дев"ятсот дев"яносто дві гривні сімдесят дев"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія"СКАНДТЕХІМПОРТ" на професійну правничу допомогу провести 12.11.20 о 10:30 в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області в м. Івано-Франківську по вул. Грушевського, 32, зал судових засідань №4.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.11.2020

Суддя Матуляк П. Я.