Рішення

від 22.10.2020 по справі 909/561/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/561/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Військової прокуратури Тернопільського гарнізону,

проспект Злуки, 47в, м.Тернопіль, 46024, в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції в Тернопільській області,

вул.Шашкевича, 3, м.Тернопіль, 46008;

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий

ліспромкомбінат", вул. Л.Ребета, 6, м.Івано-Франківськ,76014;

про стягнення шкоди в сумі 1 022 076,26грн.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Військова прокуратура Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев в сумі 1 022 076,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Прокурор в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений в підготовчому засіданні 24.09.2020. Позовні вимоги прокурор виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, що полягає у незаконній рубці без спеціального на те дозволу - лісорубних квитків у лісах урочища "Бурдяківці" Кам"янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" 44 дерев різних порід, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 1 022 076,26грн, що встановлена інженерно-екологічною експертизою Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оскільки відповідач в добровільному порядку не відшкодовує завдану шкоду, то прокурор просить суд захистити порушене право держави шляхом стягнення з відповідача в судовому порядку 1 022 076,26грн. Позовні вимоги мотивує приписами статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 153, 222, 224 Господарського кодексу України, статей 1, 17, 19, 63, 64, 69, 86, 90, 91, 93, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 12, 20-2, 40, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.09.2020. Слід зазначити, що матеріали справи містять клопотання вх№11946/20 від 14.09.2020, в якому позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути спір без участі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 16.07.2020, від 08.09.2020, від 24.09.2020. Своїм правом наданим статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався, письмового відзиву на позовну заяву чи пояснень в спростування заявлених позовних вимог - відповідач суду не подав. Однак адресував суду клопотання вх№14132/20 від 21.10.2020 про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване неможливістю з"явитись в судове засідання через зайнятість представника відповідача у розгляді іншої справи.

З"ясуваши всі обставини на яких ґрунтується клопотання відповідача, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що клопотання необґрунтоване, носить неодноразовий характер (клопотання вх№12632/20 від 23.09.2020), а вказана обставина для відкладення розгляду справи - зайнятість представника у розгляді іншої справи визнається судом неповажною. Разом з тим ухвалою суду від 24.09.2020 явка відповідача не визнавалась судом обов"язковою. Норми пунктів 1, 2 частини 2 статті 42, частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України зобов"язують учасників справи виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; добросовісно користуватися процесуальними правами та не зловживати ними.

Так Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що кожен зобов"язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов"язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а прокурор та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області в присутності головного лісничого Шепетівського військового лісгоспу, лісничого та майстра лісу Кам"янець-Подільського військового лісництва, старшого оперуповноваженого в ОВС УЗЕ в Тернопільській області, прокурора військової прокуратури Тернопільського гарнізону, слідчого СУГУНП в Тернопільській області, згідно листа військової прокуратури Тернопільського гарнізону №30.35-1384вих-19 від 08.04.2019, проведено обстеження лісових насаджень урочища "Бурдяківці" Кам"янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та виявлено пні зрізаних дерев, зокрема у 1 кварталі 14 виділі - 6 дерев породи дуб, 1 дерево породи ясен; у 1 кварталі 5 виділі - 4 дерева породи ясен, 3 дерева породи граб; у 1 кварталі 1 виділі - 2 дерева породи ясен, 4 дерева породи граб та 1 сухостійне дерево породи клен; у 2 кварталі 5 виділі - 4 дерева породи дуб, 3 дерева породи граб та 1 дерево породи клен; у 2 кварталі 4 виділі - 11 дерев породи дуб, 2 дерева породи граб та 1 дерево породи ясен. Пні зрізаних дерев прикриті землею. Продукція зрізаних дерев на місці порізки відсутня. Наявні сліди вантажної техніки, якою ймовірно проводилось вивезення незаконно зрізаної деревини. Дозвіл - лісорубний квиток на рубку вищевказаних дерев не видавався. Дані порушення зафіксовано у акті обстеження від 09.04.2019 (а.с.18-19), підписаному без жодних зауважень головним лісничим Шепетівського військового лісгоспу, лісничим та майстром лісу Кам"янець-Подільського військового лісництва та протоколі огляду місця події від 09.04.2019 з фототаблицею (а.с.20-37).

Проведеною інженерно-екологічною експертизою Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 44 дерев різних порід та стану кварталів 1 (виділи 1,5, 14), 2 (виділи 4,5) Кам"янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу в лісовому урочищі "Бурдяківці" - 1 022 076,26грн (висновок експерта №1888/2059-2065/19-28 від 27.12.2019, а.с.41-60).

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога прокурора в особі позивача про відшкодування відповідачем шкоди заподіяної лісовому фонду незаконною рубкою дерев в розмірі 1 022 076,26грн.

Приписами статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісовим кодексом України, а також іншим законодавчими актами України.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною (стаття 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів (стаття 25 Лісового кодексу України).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з статтею 1 цього Закону державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Нормою статті 63 Лісового кодексу України обумовлено що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (стаття 86 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

У відповідності до статті 69 Лісового кодексу України спеціальним дозволом на використання лісових ресурсів в межах виділеної лісової ділянки є лісорубний квиток.

Пунктом 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 передбачено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів.

Судом встановлено, що лісорубних квитків - спеціальних дозволів на законну вирубку 44 дерев різних порід - відповідачем не видано, що зафіксовано у акті обстеження від 09.04.2019, який підписано без жодних зауважень головним лісничим Шепетівського військового лісгоспу, лісничим та майстром лісу Кам"янець-Подільського військового лісництва.

Пунктом 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягає у допущенні незаконної вирубки без спеціального дозволу 44 дерев різних порід, що підтверджено прокурором перед судом документальними доказами, а саме актом обстеження лісових насаджень урочища "Бурдяківці" Кам"янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" від 09.04.2019, протоколом огляду місця події від 09.04.2019 з фототаблицею (а.с.20-37).

Одночасно судом перевірено розрахунок шкоди завданої лісу внаслідок незаконної порубки 44 дерев різних порід у кварталі1 (виділи 1,5, 14), кварталі 2 (виділи 4,5) Кам"янець-Подільського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу, визначеної у висновоку експерта №1888/2059-2065/19-28 від 27.12.2019 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та визнано його таким, що здійснений у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" №665 від 23.07.2008.

За таких обставин в даному випадку в наявності усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у допущенні незаконної вирубки лісу; безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного та лісового законодавства; розміру самої шкоди.

Одночасно судом взято до уваги, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконну вирубку дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності, що полягає у не вчиненні дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках земель лісового фонду.

Відповідачем не доведено перед судом, що він на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства забезпечив охорону і збереження лісу на підвідомчій йому території від незаконної вирубки дерев, а також відсутність вини в такій бездіяльності.

Як вказують частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Заперечення відповідача не узгоджуються з вимогам чинного законодавства та спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача шкоди заподіяної лісовому фонду незаконною рубкою дерев в розмірі 1 022 076,26грн правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до пункту 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісовим кодексом України, статтею 1166 Цивільного кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов військової прокуратури Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області до відповідача Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення шкоди в сумі 1 022 076,26грн - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Л.Ребета, 6, м.Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 08033772) до фонду охорони навколишнього природного середовища смт.Скала-Подільська (р/р UA418999980333109331000019653, отримувач УК у Борщ.рн/отг смт.Ск.-Под./24062100, код ЄДРПОУ 37971052, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 1 022 076,26грн (один мільйон двадцять дві тисячі сімдесят шість грн 26коп.) - шкоди заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Л.Ребета, 6, м.Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 08033772) на користь Військової прокуратури Західного регіону України, вул. Клепарівська, 20, Львів, 79000 (код ЄДРПОУ 38326057) 15 331,14грн (п"ятнадцять тисяч триста тридцять одну грн 14 коп.) - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.11.2020

Суддя С.Кобецька