Рішення

від 20.10.2020 по справі 909/667/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/667/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Трейд Енерджі",

про стягнення заборгованості в сумі 122 639 грн 57 к.

за участю:

від позивача: представники не з`явились

від відповідача: представники не з`явились

установив: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Трейд Енерджі" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 122 639,57 грн.

Господарським судом Івано-Франківської області відповідно до ухвали від 13.08.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.09.2020 року.

Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 29.09.2020 року.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року Господарський суд Івано-Франківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020 о 12:00.

Позивач направлення повноваженого представника всудове засідання не забезпечив, однак через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області його представник подав клопотання (вх.№13942/20 від 20.10.20) про розгляд справи без участі представника позивача. У вказаному клопотанні також зазначив про підтримання позовних вимог та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач свого повноваженого представника в судове засідання не направив, відзив на позов не подав. На адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду від 29.09.2020 року, яка направлена вказаній стороні за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

За наведеного суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач по справі мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Факт неотримання будь-якою із сторін справи кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не є об`єктивною причиною, а є суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлень від відповідача по справі про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання до суду не надходило.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд констатує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Верховний Суд у справі № 916/3188/16 зазначив, що держава в особі судових органів має забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту. Заінтересовані особи, в свою чергу, повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30 жовтня 2019 року між Публічним акціонерним товариством "акціонерним банком "Украгазбанк" (надалі - Банк, по договору - кредитор/по справі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Трейд Енерджі" (по договору - позичальник/по справі - відповідач) укладений Договір №17/2019/WO-02 про приєднання до Правил надання кредиту на усовах овердрафту (надалі - Договір про приєднання), відповідно до умов якого відповідач по справі в повному обсязі акцептує Правила надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк" (оферту, що розміщена на сайті http:// www/ukrgasbank/com), з якими позичальник (відповідач по справі) ознайомився, погоджується та зобов`язується виконувати.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

Договір визначає загальні умови та порядок здійснення банком на користь позичальника кредитних операцій у межах ліміту овердрафту, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії кредитного договору та до всіх відносин , що виникнуть на підставі кредитного договору.

У відповідності до п. 1. та п.3 Договору Банк надав відповідачу по справі грошові кошти у розмірі 100 000 грн 00 к. на умовах строковості , платності, забезпеченості, повернення та цільового використання, строком до 29.10.2020 року (включно).

Відповідно до п. 6 Договору тарифи за кредитні операції наведені у Додатку 1 до цього Договору.

Пунктом 4 вказаного Договору сторони узгодили, що за користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти виходячи із встановленої Банком базової процентної ставки в розмірі 30,0 процентів річних в національній валюті.

Пункт 5 кредитного договору передбачає, що за користування кредитними коштами, не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором відсоткова ставка встановлюється у розмірі 40, 0 процентів річних.

Пунктом 9 Договору сторони встановили, що інші умови надання кредитних коштів не передбачені цим Договором про приєднання регулюються положеннями Правил надання кредиту на умовах овердрафту в АБ "Укргазбанк".

Листом-вимогою №172/12186/2020 від 28 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо належного виконання кредитного договору та погашення заборгованості.

Однак, вимога залишена без реагування, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оскільки зобов`язання відповідача перед позивачем у даній справі є грошовим, до нього застосовуються перелічені норми закону.

У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов`язання є обов`язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Наявними в матеріалах доказами підтверджується, що відповідач прострочив сплату по кредиту в сумі 107 910 грн 91 к. (з них по тілу кредиту в сумі 96 300 грн 99 к. та по процентах за користування кредитом в сумі 11 609,92 грн). На підставі вказаної основної заборгованості позивач, з урахуванням вказаних вимог чинного законодавства та умов договору нарахував пеню за прострочення основної заборгованості, зокрема в сумі 7 888 грн 40к. (з яких: 7 6467 грн 20к. - пені по тілу кредиту та 242 грн 20к. - пені по відсотках за користування кредитом); та проценти від суми простроченої заборгованості за основною заборгованістю в сумі 6 840 грн 26к. (з яких: 6 104 грн 33к. - проценти від суми простроченої заборгованості за сумою кредиту та 735 грн 93 к.- проценти від суми простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами).

Суд здійснивши перевірку їх нарахування, прийшов до висновку про арифметично вірне їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в повному обсязі та таких, що підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір по справі, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 610-612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 73-79, 86, 129, 178, 202, 233, 236, 237, 242, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Трейд Енерджі" про стягнення заборгованості в сумі 122 639 грн 57 к. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Трейд Енерджі" ( вул. В.Стуса, буд. 28, офіс 40, м. Івано-Франківськ, код 40940616) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, код 23697280 ) - 122 639 грн 57 к. (сто двадцять дві тисячі шістсот тридцять дев`ять гривень п`ятдесят сім копійки) - заборгованості та 2102 грн 00к. (дві тисячі сто дві гривні) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2020

Суддя Фанда О. М.