Рішення

від 22.10.2020 по справі 911/1152/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1152/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (08131, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67, код 02909996) в інтересах держави в особі:

1) Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15, код 35278561);

2) Державного підприємства Димерське лісове господарство (07313, Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Шевченка,1, код 000992036)

до 1) Вишгородської районної державної адміністрації (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шевченка, 1, код 23569369);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Проектехнотрейд ( 03162, м. Київ, просп. Леся Курбаса, 10-Ж, кв. 45, код 36008748);

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк (21000, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Андрія Іванова, 12-А, кв.7, код 33828991)

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та витребування майна з незаконного володіння

за участю представників:

прокурор - Івашин О.Є.;

позивач 1,2 - не з`явились;

відповідача-2 - Романишен Р.М.;

відповідача-1,3 - не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Димерське лісове господарство до відповідачів - Вишгородської районної державної адміністрації, ТОВ Проектехнотрейд та ТОВ Тренд Лендмарк , в якому просив:

- визнати незаконними та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 20 від 15.01.2008 Про надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк під існуючу базу відпочинку на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 24.01.2008 між Вишгородською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк зареєстрований приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області в реєстрі за № 361 та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- витребувати на користь держави в особі ДП Вищедубечанське лісове господарство з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Проектехнотрейд земельну ділянку площею 1,4991 га з кадастровим номером 3221888600:02:147:0001, вартістю 55426,13 грн., яка розташована на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано прокурору усунути недоліки позовної заяви.

01.06.2020 на адресу Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.07.2020.

03.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області представником відповідача-2 було подано клопотання про продовження строку подання відзиву на позовну заяву, яке обґрунтоване тим, що ТОВ Проектехнотрейд подало ряд запитів до різних установ, з метою отримання документів, які необхідні для надання обґрунтованого відзиву.

Втім, у зв`язку з запровадженням в Україні карантинних заходів, у ТОВ Проектехнотрейд виникли труднощі зі своєчасним отриманням цих документів.

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 5 статті 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Статтею 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Таким чином, одним з основних завдань підготовчого провадження у господарській справі є надання сторонам можливості подати всі наявні у них докази та викласти свої доводи та заперечення щодо суті спору.

Враховуючи викладене, а також з огляду на поважність повідомлених відповідачем-2 причин, через які він позбавлений можливості у встановлений судом строк реалізувати своє право на подачу відзиву, суд вважає за можливе продовжити строк на подання відзиву.

17.08.2020 на адресу Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 09.07.2020 та 03.09.2020 оголошено перерву до 03.09.2020 та 24.09.2020 відповідно.

09.09.2020 на адресу Господарського суду Київської області від прокурора надійшов лист з відповіддю на відзив.

24.09.2020 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшла заява про застосування строку позовної давності та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/1152/20 та призначено справу до розгляду по суті на 22.10.2020.

22.10.2020 через канцелярію суду представник відповідача 2 подав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів надсилання учасникам справи заперечення на відповідь на відзив.

Представники позивачів, відповідача 1 та відповідача 3 в судове засідання 22.10.2020 не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез`явлення представників позивачів та відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивачів та відповідачів, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 22.10.2020, заслухавши вступне слово прокурора та представника відповідача-2, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі та заслухав свідків.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Учасники справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

22.10.2020 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням кримінального провадження внесеного 26.02.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018111200000145, за інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства щодо незаконного відведення у власність земельних ділянок за рахунок земель лісового фонду встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 20 від 15.01.2008 передано в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування існуючої бази відпочинку, яка знаходиться на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження 24.01.2008 між Вишгородською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк (далі за текстом - ТОВ Тренд Лендмарк ) укладено договір оренди земельної ділянки зареєстрований в реєстрі за № 361 (далі за текстом - Договір).

Згідно п. 2 Договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 1,4991 га, з них під будинками відпочинку - 1,4991 га кадастровий номер 3221888601:21:147:0001.

Однак, згідно відомостей з Державного земельного кадастру України земельна ділянка, яка перебуває в оренді ТОВ Тренд Лендмарк має кадастровий номер 3221888600:02:147:0001.

В пункті 3 Договору вказано, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належить Орендарю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Голуб Л.А., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області 31.10.2005 за № 5466.

Товариство з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк згідно договору купівлі- продажу від 15.08.2008 за № 5932 відчужило базу відпочинку за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Толокунь вул. Леніна, 54 на користь товариства з обмеженою відповідальністю САНТОС-КЛН .

В свою чергу ТОВ САНТОС-КЛН згідно договору купівлі продажу від 20.08.2008 за №21683 відчужило базу відпочинку за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Толокунь вул. Леніна, 54 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Проектехнотрейд (далі за текстом ТОВ Проектехнотрейд ).

Відчужуване нерухоме майно складається з: адміністративного будинку зазначеного на плані літерою А , загальною площею 111,8 кв.м.; туалету, зазначеного на плані літерою В ; літнього будинку, зазначеного на плані літерою Г , загальною площею 21,3 кв.м.; сараю зазначеного на плані літерою Д , складського приміщення, зазначеного на плані літерою Є , загальною площею 73,2 кв.м.; їдальні зазначеної на плані літерою Ж , загальною площею 27,3 кв.м.; погреба, зазначеного на плані літерою З ; літнього будинку, зазначеного на плані літерою І , загальною площею 26,3 кв.м.; убиральня, зазначена на плані літерою К ; огорожі зазначені на плані № 1,2; навіс зазначений на плані літерою Л , навіс зазначений на плані літерою М .

Загальна площа нерухомого майна складає 259,9 кв.м., що становить всього 0,0259 га.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 120 Земельного та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексів України до особи, яка набуває право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування земельною ділянкою, на якій їх розміщено, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були в попереднього землекористувача.

А згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташовано такий житловий будинок, будівлю або споруду.

В постановах Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 922/3655/17 та від 07.11.2018 р. у справі № 910/20774/17 викладена правова позиція, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, до ТОВ Проектехнотрейд після набуття у власність бази відпочинку, під розміщення якої була передана в оренду земельна ділянка з кадастровим номером 3221888601:21:147:0001, також перейшли права та обов`язки орендаря земельної ділянки.

Згідно інформації наданої Українським державним проектним виробничим об`єднанням Укрдержліспроект листом № 493 від 24.06.2019 та наданих ним фрагменту публічної кадастрової карти України межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221888601:21:147:0001 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП Димерське лісове господарство , а саме на 9, 10 виділи 22 кварталу Ясногородського лісництва ДП Димерське лісове господарство за матеріалами лісовпорядкування 2004 року.

Також згідно листа № 59 від 12.10.2017 Українського державного проектного виробничого об`єднання Укрдержліспроект та наданого ним фрагменту публічної кадастрової карти України межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221888601:21:147:0001 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП Димерське лісове господарство , а саме на 12, 13 виділ 22 кварталу Ясногородського лісництва ДП Димерське лісове господарство за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Згідно планшету № 3 (лісовпорядкування 1993 року) Ясногородського лісництва ДП Димерський держлісгосп та планшету № 3 (лісовпорядкування 2003 року) Ясногородського лісництва ДП Київська лісова-науково дослідна станція площа та контури 9, 10 виділів 22 кварталу Ясногородського лісництва не змінились.

Також, згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства Димерського державного лісового господарства 2004 року, (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), земельна ділянка передана в оренду на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 20 від 15.01.2008 є частково земельними ділянками лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю та мали наступні таксаційні характеристики: виділ 9, берегозахисні лісові ділянки площа 1 га, склад - 10 сосни звичайної, береза повисла вік 48 років, середня висота -16м., середній діаметр - 18 см., запас на 1 га - 234 метрів кубічних; виділ 10, берегозахисні лісові ділянки площа 1,5 га, склад - 8 сосни звичайної, 2 береза повисла вік 48 років, середня висота - 16м., середній діаметр - 18 см., запас на 1 га - 203 метрів кубічних.

За проектом організації та розвитку лісового господарства ДП Димерське лісове господарство 2015 року, (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), земельна ділянка передана в оренду на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 20 від 15.01.2008 також є частково земельними ділянками лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю та мали наступні таксаційні характеристики: виділ

берегозахисні лісові ділянки площа 1 га, склад - 10 сосни звичайної, береза повисла вік 59 років, середня висота -18м., середній діаметр - 22 см., запас на 1 га - 280 метрів кубічних; виділ

берегозахисні лісові ділянки площа 1,5 га, склад - 9 сосни звичайної, 1 береза повисла вік 59 років, середня висота -18 м., середній діаметр - 24 см., запас на 1 га - 210 метрів кубічних.

Як стверджує прокурор, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №20 від 15.01.2008 Про надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк під існуючу базу відпочинку на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області є незаконним та повинно бути скасовано, оскільки прийнято Вишгородською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, всупереч вимогам ст. ст. 116, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, відведено в оренду земельні ділянки лісогосподарського призначення без попереднього вилучення у постійного землекористувача ДП Димерське лісове господарство , без отримання погодження органу з питань лісового господарства на зміну цільового призначення та без зміни цільового призначення земель лісового фонду.

З огляду на вищевказане, Договір оренди від 24.01.2008, на думку прокурора, укладений всупереч положенням статей 6, 13, 14 Лісового кодексу України, 124, 149 Земельного кодексу України, 6, 15 Закону України Про оренду землі на підставі рішення неуповноваженого органу, у зв`язку з чим Договір оренди підлягає визнанню недійсним.

Крім того, прокурором зазначено про те, що держава, як власник спірної земельної ділянки лісового фонду та її постійний користувач ДП Димерське лісове господарство вправі вимагати її повернення.

У зв`язку з наведеними вище обставинами, прокурор звернувся до суду із цим позовом до суду.

Відповідач-2 проти позову заперечив, зокрема посилаючись на те, що на момент прийняття оскаржуваного Розпорядження, земельна ділянка пл. 1,5 га не перебувала у користуванні Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 06.12.1977 р. № 949-р та Додатку № 14 була вилучена з Димерського лісгоспзагу Мінлісгоспу УРСР та передана в довгострокове користування Науково-виробничому об`єднанню Електронприбор під зону відпочинку.

Крім того, відповідач-2 зазначив, що станом на момент прийняття оскаржуваного Розпорядження, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, як орган, який погоджував зміну цільового призначення земель, зокрема, земель лісового фонду не існував, а отже права та інтереси цього органу не порушувались.

Поряд із цим, відповідач-2 заперечуючи проти позовних вимог вказує на пропуск строку для звернення із даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Згідно ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Київське обласне та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, як державний орган, що здійснює контроль за дотриманням лісового господарства та реалізацією політики держави в цій сфері та ДП Димерське лісове господарство , як постійний лісокористувач не вжили заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у зв`язку з чим, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом з метою повернення земельної ділянки, яка незаконно вибули з постійного користування ДП Димерське лісове господарство в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Димерське лісове господарство .

Не звернення Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Димерське лісове господарство до суду із відповідним позовом свідчить про не здійснення ними захисту інтересів держави в сфері ведення лісового господарства, захисту земель лісового фонду та інтересів держави в сфері регулювання спірних правовідносин, що і стало підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП Димерське лісове господарство з метою їх захисту у вказаному спорі.

Згідно листа ДП Димерське лісове господарство від 24.04.2019 № 01-364 про незаконність відведення в оренду земельної ділянки ТОВ Тренд Лендмар ДП Димерське лісове господарство було відомо принаймні вже з 24.04.2019, однак ніяких заходів реагування щодо повернення цих земель ним так і не було вжито, що свідчить про його бездіяльність.

Про відсутність можливості звернутися до суду за захистом Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило в листі № 04-48/552 від 19.03.2020 зазначивши, що Управління не звертається до суду за захистом прав у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

ДП Димерське лісове господарство на запит прокурора чи буде підприємство звертатись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Вишгородської РДА №20 від 15.01.2008, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки з незаконного володіння в листі від 24.04.2020 за № 01-260 лише зазначило, що не зверталось до суду з позовом.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, згідно якої, розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженим державним органом та державним підприємством покладених на них законом обов`язків із захисту державних інтересів у сфері земельних правовідносин та ведення лісового господарства, яке полягає у невжитті Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ДП Димерське лісове господарство заходів щодо припинення порушень інтересів держави, визнання недійсним договору оренди та витребування з незаконного володіння земельних ділянок лісового фонду.

Сам факт не звернення уповноваженого органу до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо витребування з незаконного володіння земельних ділянок лісового фонду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла до висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом встановлено, що прокурором належно обґрунтовано підстави представництва інтересів держави, вірно визначено позивачів - орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах, належно в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру надано повідомлення позивачам про намір звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому позивачі не оскаржили дії прокурора та не повідомили про жодні практичні дієві заходи до самостійного захисту інтересів держави та усунення допущених порушень.

Стаття 55 Земельного кодексу України визначає, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

За змістом ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України (редакції станом на момент виникнення правовідносин) спірна земельна ділянка відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Зокрема, статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Згідно статті ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Як визначено ст. 39 Лісового кодексу України ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії до яких відносяться і захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції).

За статтями 45, 47, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення ДП Димерське лісове господарство підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства Димерське лісове господарство 2004 року, проектом організації та розвитку лісового господарства Димерське лісове господарство 2015 року, викопіюваннями з планшету № 3 Ясногородського лісництва ДП Димерське лісове господарство за матеріалами лісовпорядкування 2003, 2014 років, протоколом другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Димерського лісгоспу

Відповідно до ч. 2 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 142 зазначеного кодексу встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 5 Закону України Про оренду землі визначає, що Орендарями земельних ділянок можуть бути: районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території надають у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Положеннями ч. 7 цієї ж статті установлено, що Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Частина 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб.

Так, за ст. 18 Лісового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Як вбачається з листа ДП Димерське лісове господарство від 24.04.2019 № 01-364, спірна земельна ділянка розташована на землях лісогосподарського призначення лісового фонду та погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення та/або вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало.

Пунктом 3 розпорядження вишгородської районної державної адміністрації № 20 від 15.01.2008визначено надати земельну ділянку загальною площею 1,4991 га, з них під будинками відпочинку (гр. 57) - 1,4991 га.

Згідно Форми державної статистичної звітності, № 6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (річна) затвердженої наказом Державного комітету статистики України 05.11.98 № 377 графа 57 містить відомості про забудовані землі у тому числі землі, які використовуються для відпочинку, та інші відкриті землі у тому числі кемпінгів, будинків для відпочинку або для проведення відпусток.

Відповідно до ст. 52 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів.

Виходячи з вказаного, оскаржуваним розпорядженням також порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена всупереч вимогам Земельного кодексу України та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства

Отже, процедура вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення потребує обов`язкового погодженням органу з питань лісового господарства.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 20.03.2013 у справі № 6-13цс13 та від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Однак, відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від № 04-48/552 від 19.03.2020, останнє не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порядок зміни цільового призначення земель державної та комунальної власності чинним на час прийняття спірного розпорядження законодавством не врегульовано, водночас порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у приватній власності є нормативно визначеним.

Так відповідно до ч. 3 вказаної статті зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 2-11 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502, процедура зміни цільового призначення земельної ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб передбачає розробку відповідного проекту відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється, його погодження з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, проведення державної землевпорядної експертизи та затвердження проекту відведення рішенням відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, у даному випадку слід застосовувати норми законодавства, що врегульовують подібні за змістом відносини щодо зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності.

Однак, в порушення зазначених норм закону оскаржуваним розпорядженням не змінено цільове призначення земельних ділянок та передано Вишгородською районною державною адміністрацією у власність відповідачам землю лісового фонду.

Аналогічна правова позиція щодо протиправності рішень органу державної влади щодо відведення у приватну власність земельних ділянок без попереднього прийняття рішення щодо зміни цільового призначення викладена в постанову Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №761/1554/13-ц.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в порушення вимог законодавства, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №20 від 15.01.2008 прийнято без отримання згоди на надання в оренду чи вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача - ДП Димерське лісове господарство , без отримання погодження органу з питань лісового господарства на зміну цільового призначення та без зміни цільового призначення земель лісового фонду.

Порушення порядку зміни цільового призначення земель відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути в тому числі визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та про наявність підстав для визнання незаконними та скасування розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 20 від 15.01.2008 Про надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк під існуючу базу відпочинку на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області .

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.01.2008 між Вишгородською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк зареєстрований приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області в реєстрі за № 361 та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, суд зазначає наступне.

За приписами частин 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За визначеннями, наведеними у ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на зазначене та оскільки укладення спірного договору здійснено на підставі неправомірного рішення, тобто з порушенням вимог законодавства, зазначене є підставою для визнання укладеного 24.01.2008 між Вишгородською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Стосовно вимоги про повернення спірної земельної ділянки, суд вважає за необхідне зазначити, що зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Тобто, тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі №363/3032/16-ц).

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку про відсутність у ТОВ Проектехнотрейд законних підстав користування спірною земельною ділянкою, а відтак остання підлягає поверненню на користь держави в особі Державного підприємства Димерське лісове господарство .

Стосовно заперечень відповідача-2 про те, що спірна земельна ділянка була вилучена з постійного користування ДП Димерське лісове господарство станом на час прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією розпорядження № 20 від 15.01.2008, суд зазначає наступне.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 06.12.1977 № 949-р земельну ділянка площею 1,5 га було вилучено з Димерського Лісгоспзагу Мінлісгоспу УРСР та передано в довгострокове користування Науково-виробничому об`єднанню Електронприбор під зону відпочинку та стоянку Чернишевський .

Разом з тим, у вказаному розпорядженні Ради Міністрів УРСР від 06.12.1977 № 949-р зазначено, що земельні ділянки, що надаються в тимчасове користування, після закінчення строку користування мають бути повернуті попереднім землекористувачам у стані, придатному для господарського використання.

Відповідно до ст. 15 Земельного кодексу Української PCP (в редакції до діяла на час прийняття розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.12.1977 № 949-р) тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Як вбачається з проекту організації та розвитку лісового господарства Димерського Держлісгоспу 1994 року, проекту організації та розвитку лісового господарства Димерське лісове господарство 2004 року, проекту організації та розвитку лісового господарства Димерське лісове господарство 2015 року, викопіювання з планшету № 3 Ясногородського лісництва ДП Димерське лісове господарство за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 років, спірна земельна ділянка була повернута попередньому землекористувачу.

Суд також не погоджується з запереченнями відповідача-2 стосовно того, що права Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не були порушені, з огляду на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства була проведена 05.02.2013 в результаті перетворення, однак як юридична особа код ЄДРПОУ:35278561 зареєстровано ще 13.07.2007 тобто до прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження.

Усі інші твердження та заперечення сторін та третьої особи не спростовують вищевикладених висновків суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, варто зазначити, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Таким чином, суд не має підстав вважати, що прокурором пропущений строк позовної давності.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, доведеного доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачами.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені прокурором у зв`язку з оплатою позову судовим збором у розмірі 6306,00 грн., підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів, а саме по 2102,00 гривень з кожного.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 20 від 15.01.2008 Про надання в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк під існуючу базу відпочинку на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області .

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 24.01.2008 між Вишгородською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк зареєстрований приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області в реєстрі за № 361 та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

4. Витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Димерське лісове господарство з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Проектехнотрейд земельну ділянку площею 1,4991 га з кадастровим номером 3221888600:02:147:0001, вартістю 55426,13 грн., яка розташована на території Толокунської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

5. Стягнути з Вишгородської районної державної адміністрації (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шевченка, 1, код 23569369) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, р/р UA028201720343190001000015641 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 02909996) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектехнотрейд (03162, м. Київ, просп. Леся Курбаса, 10-Ж, кв. 45, код 36008748) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, р/р UA028201720343190001000015641 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 02909996) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тренд Лендмарк (21000, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Андрія Іванова, 12-А, кв.7, код 33828991) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, р/р UA028201720343190001000015641 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Код ЄДРПОУ 02909996) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.11.2020

Суддя Т.Д. Лилак