Рішення

від 26.10.2020 по справі 914/1636/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 справа №914/1636/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства ДЖЕТРОН

до відповідача: Акціонерного товариства ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО

про: стягнення 21008,53грн.,

Представники сторін: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2020р. до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства ДЖЕТРОН до Акціонерного товариства ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО про стягнення 21008,53грн.

07.07.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 12.08.2020р.; викликати представників сторін у судове засідання.

28.07.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№22804/20.

05.08.2020р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуальних строків, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№23400/20.

Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 20.07.2020р. по 07.08.2020р., а також те, що 08.08.2020р. та 09.08.2020р. - вихідні дні, 10.08.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив відмовити Приватному підприємству ДЖЕТРОН у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№22804/20 від 28.07.2020р.).

11.08.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв`язку із запровадженими карантинними заходами, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№23976/20.

У судове засідання 12.08.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

12.08.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив: відмовити Акціонерному товариству ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО у задоволенні клопотання про продовження процесуальних строків (вх.№23400/20 від 05.08.2020р.); відкласти судове засідання на 26.08.2020р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнати обов`язковою.

25.08.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№25022/20.

У судове засідання 26.08.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

26.08.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив відкласти судове засідання на 16.09.2020р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнати обов`язковою.

26.08.2020р. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО до Приватного підприємства ДЖЕТРОН про визнання договору недійсним.

31.08.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: у задоволенні клопотання Акціонерного товариства ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО про відстрочку сплати судового збору відмовити; зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО до Приватного підприємства ДЖЕТРОН про визнання договору недійсним - залишити без руху; надати Акціонерному товариству ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення ухвали цієї ухвали.

Враховуючи те, що у зв`язку із відпусткою судді Король М.Р., відкладене на 16.09.2020р., судове засідання у цій справі не відбулося, 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив: судове засідання призначити на 15.10.2020р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнати обов`язковою.

01.10.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№28470/20.

05.10.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив відмовити Приватному підприємству ДЖЕТРОН у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№28470/20 від 01.10.2020р.).

08.10.2020р., з огляду на те, що встановлений судом строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви закінчився, проте, до суду не надано доказів усунення недоліків зустрічної позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали від 31.08.2020р. (заяв чи клопотань з цього приводу не надходило), Господарський суд Львівської області ухвалив повернути Акціонерному товариству ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО зустрічну позовну заяву та додані до неї документи.

13.10.2020р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№29672/20.

У судове засідання 15.10.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Протокольною ухвалою від 15.10.2020р. судове засідання відкладено на 26.10.2020р.

Крім того, ухвалою від 16.10.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

У судове засідання 26.10.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Враховуючи наведене, 26.10.2020р. фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу під час судового засідання у цій справі не здійснювалося.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника (вх.№23976/20 від 11.08.2020р.).

При цьому, з метою належного повідомлення сторін, в тому числі і відповідача у справі, ухвали Господарського суду Львівської області у цій справі надсилалися засобами поштового зв`язку на адреси їх місцезнаходження.

Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи наведені вище нормативні строки пересилання поштової кореспонденції, а також адреси місцезнаходження відповідача та суду, у випадку здачі відповідачем до установи зв`язку клопотань чи заяв, такі, станом на момент ухвалення цього рішення, мали б бути отримані судом, проте, від відповідача з моменту постановлення попереднього (15.10.2020р.) судового засідання у цій справі на адресу суду жодної кореспонденції у цій справі не надходило.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Отже, процесуальні строки (в тому числі і для подання відзиву на позовну заяву), які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, в тому числі і строк для подання відзиву на позов, закінчилися 07.08.2020р.

Відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

12.08.2020р., за результатами розгляду клопотання відповідача про продовження процесуальних строків (вх.№22804/20 від 05.08.2020р.), у якому відповідач просив суд продовжити строк для направлення відзиву на позовну заяву у цій справі на 15 календарних днів з дати завершення карантину, Господарський суд Львівської області ухвалив відмовити у задоволенні вищевказаного клопотання.

При цьому, в ухвалі від 12.08.2020р. у цій справі суд звернув увагу відповідача на те, що останній не позбавлений права повторно звернутися до суду із клопотання про продовження відповідного строку, доповнивши його, зокрема, відповідними обґрунтуваннями та долучивши підтверджуючі докази.

Проте, від відповідача на адресу суду ні відзиву на позов, ні клопотання про поновлення (продовження) строку на його подання після постановлення вищевказаної ухвали не надходили.

Суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Беручи до уваги викладене, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.07.2020р., з врахуванням продовження такого у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позиція позивача:

Позивач з підстав невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю товару №2743-3Э-БуТЭС від 09.04.2019р., просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 21008,53грн., з яких: 19680грн. - основний борг, 984,00грн. - пеня, 344,53грн. - три проценти річних.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив таке:

09.04.2019р. між Акціонерним товариством ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО (надалі по тексту - Покупець , відповідач ) та Приватним підприємством ДЖЕТРОН (надалі по тексту - Постачальник , позивач ) укладено договір про закупівлю товару №2743-3Э-БуТЭС (надалі по тексту - Договір ), відповідно до п.1.1. якого, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар, зазначений в специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: 7315820000; код ДК 021-2015 Знаряддя, замки, ключі, петлі, кріпильні деталі, ланцюги та пружини- 44500000-5 (надалі по тексту - Товар ), 2019 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією:

№ п/пВиробникНайменування ТоваруНомер та/або індекс стандарту, ГУ тощоОд. вимірК-стьЦіна без ПДВ, грнВартість, грнСтрок поставки ТоваруКод поставки (інформація для служб Покупця) 1УкраїнаЛанцюг оцинкованийдіаметр 8м 200,0 82,00 16400,00 10 DDP Загальна вартість Товару, згідно п.1.1. Договору, становить 19680,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі 3280,00грн.

Відповідно до п.1.6. Договору, при поставці Товару за цим договором сторонами будуть використовуватися вимоги Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. Поставка Товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з Правилами ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р. у місце призначення поставки Товару: ДТЕК БУРШТИНСЬКА ТЕС м.Бурштин Івано-Франківська обл. (п.5.2. Договору).

Як зазначає позивач, ним, на виконання умов Договору, поставлено, а відповідачем прийнято Товар, загальною вартістю 19680,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000040 від 18.04.2019р., копія якої міститься в матеріалах справи.

У пункті 4.1. Договору сторонами погоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем поставленого Покупцю Товару на 60 (шістдесятий ) календарний день з дати поставки відповідного Товару на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього Договору. Так, згідно з п.5.7. Договору, при поставці товару Постачальник надає Покупцю одночасно з Товаром, що поставляється видаткову накладну на Товар, що поставляється, товарно-транспортну накладну або експрес накладну.

Відповідно до п.6.1.1. Договору, Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.

Проте, як зазначає позивач, оплату поставленого Товару відповідачем не здійснено, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 19680,00грн.

Крім того, у зв`язку із допущеним відповідачем порушенням виконання зобов`язання щодо оплати вартості Товару, позивачем нараховано 984,00грн. пені та 344,53грн. трьох процентів річних.

З метою досудового врегулювання спору, 17.01.2020р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію вих.№3 від 16.01.2020р. про сплату заборгованості, що виникла внаслідок неоплати останнім вартості Товару. Проте, така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у вищевказаному розмірі.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 09.04.2019р. між сторонами укладено Договір, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар, загальною вартістю 19680,00грн. (з ПДВ), а Покупець - прийняти і оплатити його.

Згідно з п.11.1. Договору, цей Договір може бути скріплений печатками Сторін, набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов`язань.

Доказів розірвання Договору чи визнання Договору (або окремих його положень) недійсними в матеріалах справи відсутні та сторонами не подано.

Отже, на підставі укладеного Договору у сторін виникли відповідні права та обов`язки.

Так, на виконання умов Договору, позивачем здійснено поставку відповідачу Товару, загальною вартістю 19680,00грн. (з ПДВ), що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою відтисками печаток юридичних осіб - сторін у цій справі видатковою накладною №РН-0000040 від 18.04.2019р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до положень п.4.1. Договору, розрахунки за Товар здійснюються Покупцем впродовж 60 календарних днів з дати поставки відповідного Товару.

Враховуючи наведене, строк для оплати вартості Товару є таким, що настав.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Водночас, відповідно до п.4.5. Договору, сторони дійшли згоди датою оплати Товару вважати дату списання грошових коштів із поточного банківського рахунку Покупця.

Доказів оплати відповідачем вартості отриманого Товару сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, у відповідача виник борг у загальному розмірі 19680,00грн.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у вищевказаному розмірі є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.

У зв`язку із допущеним відповідачем простроченням оплати вартості Товару, позивачем за період з 18.06.2019р. по 16.01.2020р. нараховано 344,53грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, умовами Договору передбачено, що розрахунки за Товар здійснюються Покупцем впродовж 60 календарних днів з дати поставки відповідного Товару.

Враховуючи те, що відповідач прийняв поставлений позивачем Товар 18.04.2019р., то останнім днем 60-денного строку, наданого відповідачу для оплати вартості такого товару, був 18.06.2019р., оскільки 60-й днем з дати поставки є 17.06.2019р., який є вихідним днем, а відповідно до п.4.7. Договору, який узгоджується з положеннями ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку для оплати, шо встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Отже борг в розмірі 19680,00грн. виник у відповідача, починаючи з 19.06.2019р.

Всупереч наведеному, позивач здійснює нарахування трьох процентів річних, починаючи з 18.06.2019р.

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок заявленої позивачем суми трьох проценті річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 19680,00 19.06.2019 - 16.01.2020 212 3 % 342,85 Таким чином, позовні вимоги про стягнення 344,53грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 342,85грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем визначеного строку оплати вартості прийнятого Товару, позивач просить стягнути з відповідача 984,00грн. пені.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до п.7.14. Договору, у разі прострочення оплати Товару, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого Товару, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого Товару.

Сума пені, яку позивач просить стягнути з відповідача, нарахована за період з 18.06.2019р. по 16.01.2020р.

Проте, як зазначено вище, борг виник у відповідача 19.06.2019р.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, умовами Договору сторонами не встановлено іншого строку нарахування пені, ніж передбачений положеннями ГК України.

Зважаючи на те, що першим днем періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості Товару був 19.06.2019р., то позивач вправі нараховувати пеню по 18.12.2019р., а не по 16.01.2020р. (як це здійснено позивачем).

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок суми пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 19680,00 19.06.2019 - 18.07.2019 30 17,5000 % 0.096 % 566,14 19680,00 19.07.2019 - 05.09.2019 49 17,0000 % 0.093 % 898,27 19680,00 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16,5000 % 0.090 % 871,85 19680,00 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15,5000 % 0.085 % 819,01 19680,00 13.12.2019 - 18.12.2019 6 13,5000 % 0.074 % 87,35 Таким чином, загальна сума пені складає 3242,62грн.

Однак, вищевказана сума пені перевищує 5% вартості невчасно оплаченого Товару, оскільки 19680,00/100*5=984?3242,62грн.

Отже, враховуючи досягнені між сторонами у п.7.14. Договору домовленості щодо максимального розміру пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 984,00грн. пені підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як доказ сплати судових витрат позивач подав квитанцію №12 від 22.06.2020р. про сплату судового збору в розмірі 2102,00грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, в тому числі, наявність підстав для частково задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2101,83грн. (21006,85 (сума заборгованості, що підлягає стягненню) / 21008,53 (сума заборгованості, яку заявлено до стягнення) * 2102,00 (сплачений судовий збір) = 2101,831908 ? 2101,83). При цьому, 0,17грн. (2102,00 - 2101,83 = 0,17) судового збору слід залишити за позивачем.

Також, суд звертає увагу, що згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.126 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, позивачем заявлено про понесення ним 4000,00грн. витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі, які він просить стягнути з відповідача.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст.16 ГПК України.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Судом встановлено, що 10.01.2020р. між Приватним підприємством ДЖЕТРОН (надалі по тексту - Клієнт ) та Адвокатом Мальцевою Оленою Олександрівною (надалі по тексту - Адвокат ) укладено договір про надання правової допомоги (адвокатську угоду) №11-01/20-1 (надалі по тексту - Договір від 10.01.2020р. ), предметом якого, у відповідності до п.1.1., є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх цивільних, господарських та адміністративних справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.2.3.1. Договору від 10.01.2020р., обов`язком Клієнта є сплата гонорару Адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними.

Згідно з п.4.2. Договору від 10.10.2020р., розмір гонорару Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 24.09.2020р. у справі №904/3583/19, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Так, у додатковій угоді №1 від 15.06.2020р. до Договору від 10.01.2020р. (надалі по тексту - Додаткова угода ), що є невід`ємною частиною Договору від 10.01.2020р., сторони узгодили наступну вартість послуг із правової допомоги Адвоката по господарського спору між сторонами у цій справі з метою погашення останнім заборгованості за поставлений товар за Договором:

- одна година роботи Адвоката з усних консультацій Клієнта по формулюванню правової позиції, правового аналізу наданих Клієнтом документів по справі, аналізу реєстру судових рішень з аналогічних правовідношень зі справою - 1000,00грн. за одну годину (п.1.1. Додаткової угоди);

- складання позовної заяви по справі, формування пакету документів з позовної заяви та додатків до неї, надіслання позову та додатків на адресу відповідача; надіслання позову та додатків до нього до Господарського суду Львівської області - 2000,00грн. (п.1.2. Додаткової угоди).

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до поданого разом із позовною заявою Акту здачі приймання наданих адвокатом послуг №1 від 24.06.2020р. по Договору від 10.01.2020р. (надалі по тексту - Акт ), який містить детальний опис із зазначенням вартості наданих Адвокатом, відповідно до умов Договору від 10.01.2020р., Клієнту послуг, Адвокатом надано послуги з професійної правничої допомоги, загальна вартість яких становить 4000,00грн., що також відповідає вартості правової допомоги, визначеної умовами Договору, а саме Додатковою угодою.

Частиною 4 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд звертає увагу, що клопотання про зменшення розміру витрат позивача відповідачем не подано.

Отже, враховуючи імперативність положень ч.5 ст.126 ГПК України щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виключно за клопотанням сторони, підстави для зменшення розміру витрат позивача відсутні.

Аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 24.09.2020р. у справі №904/3583/19, відповідно до якої, суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як зазначено вище, зазначені та деталізовані в Акті послуги (роботи) щодо надання правової допомоги є такими, що надані Адвокатом Клієнту як правова допомога у цій справі, а отже, пов`язаними з розглядом цієї справи, при цьому розмір таких є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову. При цьому, вартість послуг, зазначена в Акті не виходить за межі вартості правової допомоги, визначеної в Договорі від 10.01.2020р., а саме в Додатковій угоді.

Також, враховуючи наведене вище, суд зазначає, що підстави, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, відсутні.

Враховуючи викладене, за результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів та доводів сторін, на підставі перевірки відповідності заявленої до стягнення суми виконаному обсягу робіт (послуг), та витраченим на їх виконання часом, з огляду на їх співмірність з розумною необхідністю витрат для цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для розподілу між сторонами 4000,00грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи те, що наявні підстави для часткового задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3999,68грн. (21006,85 (сума заборгованості, що підлягає стягненню) / 21008,53 (сума заборгованості, яку заявлено до стягнення) * 4000,00 (витрати позивача, які підлягають розподілу між сторонами) = 3999,68013 ? 3999,68) витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, загальна сума судових витрат позивача, що підлягають стягненню з відповідача становить 6101,51грн. (3999,68 + 2101,83 = 6101,51).

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО (місцезнаходження: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 15; ідентифікаційний код: 23269555) на користь Приватного підприємства ДЖЕТРОН (місцезнаходження: Україна, 69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Маршала Чуйкова, будинок 23, квартира 55; ідентифікаційний код: 35499255) 21006,85грн., в тому числі основний борг в сумі 19680,00грн., пеню за прострочення оплати в сумі 984,00грн., три проценти річних в сумі 342,85грн., а також 6101,51грн. судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України .

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено 02.11.2020р.

Суддя М.Р. Король