Рішення

від 22.10.2020 по справі 915/646/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Справа № 915/646/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (56101, Миколаївська обл., м. Баштанка, пров. Пожежний, 3)

в інтересах держави в особі:

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34)

до відповідачів:

1) Снігурівське міжрайонне управління водного господарства (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 196)

2) Фермерське господарство Гармонія (57320, Миколаївська обл., Снігурівський район, село Червона Долина)

про: визнання недійсним договору про спільний обробіток від 09.02.2017 та зобов`язання повернути у розпорядження держави земельну ділянку,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бескровна І.І., прокурор за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

Суть спору:

08.05.2020 Перший заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 33/4-2597вих-20 від 04.05.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- визнати недійсним договір № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 з актом приймання-передачі земельної ділянки від 09.02.2017, укладені між Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01033935) та Фермерським господарством Гармонія (код ЄДРПОУ 24059268);

- зобов`язати Фермерське господарство Гармонія (код ЄДРПОУ 24059268) повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства частину земельної ділянки з кадастровим номером 4825783200:05:000:0012 площею 36,45 га вартістю 2442806,10 грн, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області та використовується фермерським господарством Гармонія на підставі договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 та акту приймання-передачі земельної ділянки до цього договору від 09.02.2017;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA74820172034150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 82072, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 38744,09 грн;

- про день розгляду справи повідомити прокуратуру Миколаївської області.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 з додатками та додатковою угодою до нього; виписок по рахунку; державного акту на право постійного володіння землею № 9; Положення про Снігурівське міжрайонне управління водного господарства; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.02.2020 (номер кримінального провадження: 12020150310000104), протоколу огляду місця події від 18.03.2020 з планом-схемою та фототаблицями; Акту управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Снігурівського міжрайонного управління водного господарства № 15-14-11/1 від 10.01.2020; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 204632961 від 18.03.2020; листування учасників справи; застосування норм статей 203, 215, 235, 1130-1131, 1133, 1212 Цивільного кодексу України, статей 15-1, 78, 92, 93, 96, 152 Земельного кодексу України, статті 202 Господарського кодексу України, статті 64 Податкового кодексу України, статей 1, 4, 13, 15, 33 Закону України Про оренду землі , та мотивовані тим, що 09.02.2017 між відповідачами укладено Договір № 1 про спільний обробіток частини земельної ділянки з кадастровим номером 4825783200:05:000:0012, а саме земельної ділянки загальною площею 36,45 га терміном дії до 31.12.2021.

За твердженням прокуратури, за результатами системного аналізу умов спірного Договору вбачається невідповідність його змісту істотним умовам спільної діяльності, що передбачені нормами Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим Договір підлягає визнанню недійсним. Снігурівське міжрайонне управління водного господарства фактично передало земельні ділянки Фермерському господарству Гармонія ; жодної спільної господарської мети сторони не мали, оскільки лише ФГ Гармонія здійснює господарську діяльність на земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні Снегурівського МУВГ, і лише ФГ Гармонія отримує вигоду у вигляді виробленої сільськогосподарської продукції; фактично будь-яких прав на вироблену сільгосппродукцію управління не набуває, а отримує від фермерського господарства лише грошові кошти; Договором фактично не визначено вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137-1139 Цивільного кодексу України є визначальними при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями.

Разом із тим, в позовній заяві стверджується, що укладаючи Договір про здійснення спільної діяльності, відповідачі мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами цього договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується земельна ділянка. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка установи - передана у платне строкове користування.

Ухвалою суду від 29.05.2020, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/646/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30 червня 2020 року об 11:15; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

11.06.2020 на офіційну електронну адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли письмові пояснення № 9-14-0.6-4119/2-20 від 11.06.2020, в яких позивач повідомив суд, що підтримує в частині позовні вимоги Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області щодо визнання недійсним Договору № 1 про спільний обробіток землі від 09.02.2017, укладеного між Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства та Фермерським господарством Гармонія з підстав наведених у позовній заяві. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Фермерського господарства Гармонія повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства частину земельної ділянки з кадастровим номером 4825783200:05:000:0012 площею 36,45 га, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області позивач зазначив, що матеріали справи не містять інформації про те, що земельна ділянка вибула з розпорядження держави та з постійного користування Снігурівського міжрайонного управління водного господарства.

Суд відмічає, що оригінал відповідних письмових пояснень додатково надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку 19.06.2020.

15.06.2020 до суду надійшла кореспонденція від Управління каналів річки Інгулець:

- повідомлення № 11/509 від 12.06.2020, в якому заявник повідомив суд про те, що відповідно до наказу Державного агента водних ресурсів України від 28.01.2020 року № 77 Про реорганізацію Снігурівського МУВГ , Снігурівське міжрайонне управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01033935, вул. Центральна, 196, м. Снігурівка, Миколаївська обл., 57300) реорганізовано шляхом приєднання до Управління каналів річки Інгулець (код ЄДРПОУ 42749093, вул. Центральна, 196, м. Снігурівка, Миколаївська обл., 57300). Крім наведеного, заявник зазначив, що 10.06.2020 між Управлінням каналів річки Інгулець та Фермерським господарством Гармонія укладена додаткова угода № 2 до договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 щодо заміни сторони по договору, а саме: в преамбулі та в тексті договору, в усіх додатках до договору Снігурівське міжрайонне управління водного господарства замінено на Управлінням каналів річки Інгулець;

- клопотання № 11/510 від 12.06.2020, в якому заявник повідомив, що 10.06.2020 між Управлінням каналів річки Інгулець та Фермерським господарством Гармонія укладена угода про дострокове розірвання договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017. З урахуванням наведеного Управління просить суд закрити провадження у справі № 915/646/20, в зв`язку з відсутністю предмета спору. Судовий збір за подачу позову в розмірі 38744,09 грн, понесений позивачем для розгляду цієї справи заявник просить віднести за рахунок держави.

Зауваження суду щодо вказаної кореспонденції, з наведенням відповідної мотивації, викладені в ухвалі від 30.06.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 04 серпня 2020 року об 11:00.

03.08.2020 на офіційну електронну адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшло клопотання № 9-14-0.6-5457/2-20 від 03.08.2020, в якому просить суд розглянути справу без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, з урахуванням пояснень, що викладені у листі від 11.06.2020 № 9-14-0.6-1419/2-20.

Суд відмічає, що оригінал відповідних письмових пояснень додатково надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку 10.08.2020.

Ухвалою суду від 04.08.2020 за клопотанням прокурора було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23 вересня 2020 року о 09:10.

22.09.2020 до суду від прокуратури надійшло клопотання № 15.33/4-48/4-5745-20 від 22.09.2020 про закриття провадження у справі № 915/646/20 в частині позовних вимог про повернення земельної ділянки державі та повернення сплаченого судового збору, в якому заявник просить суд:

- закрити провадження у справі № 915/646/20 в частині позовних вимог про зобов`язання повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства частину земельної ділянки з кадастровим номером 4825783200:05:000:0012 площею 36,45 га вартістю 2442806,10 грн, що розташована в межах 32,8004, розташованих в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області;

- повернути прокуратурі Миколаївської області (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UА748201720343150001000000340) сплачений по платіжному дорученню №77 від 30.01.2020 судовий збір в сумі 36 642,09 грн.

Крім того, 22.09.2020 до суду від Снігурівського міжрайонного управління водного господарства надійшло клопотання № 01/568 від 21.09.2020, в якому заявник просить суд:

- долучити до матеріалів справи копії Угоди про дострокове розірвання договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 р. та Акту приймання - передачі земельної ділянки;

- провадження у справі № 915/646/20 закрити, в зв`язку з відсутністю предмету спору;

- вирішити питання щодо повернення суми сплаченого органами прокуратури, судового збору за подачу позовної заяви до суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2020 було закрито підготовче провадження у даній справі з призначенням її до судового розгляду по суті на 22 жовтня 2020 року о 09:00.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.

Так, як уже було наведено, ухвалою суду від 30.06.2020 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали була отримана відповідачем-1 05.06.2020, а відповідачем-2 06.06.2020, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400140530634, 5400140530626.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, х урахуванням вихідних днів для обох відповідачів мав тривати до 22.06.2020 включно .

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України було продовжено строк дії карантину до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідачі відзивів на позовну заяву не надали. Крім того, відповідачі намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для цієї процесуальної дії суду не заявляли.

В судове засідання 22.10.2020 з`явився лише прокурор, якого суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання позивачем (29.09.2020), відповідачем-1 (29.09.2020) та відповідачем-2 (26.09.2020) копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2020 у справі № 915/137/20 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами 5400141583090, 5400141583081, 5400141583073.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за участю прокурора та за відсутності представників позивача та відповідачів.

В судовому засіданні 22.10.2020 прокурор доповів предмет та підстави заявлених вимог, підтвердив актуальність правової позиції прокуратури, викладеної в письмових заявах по суті справи. При цьому просив вказівку на акт приймання-передачі земельної ділянки від 09.02.2017 у першій позовній вимозі вважати технічною помилкою та розглядати першу позовну вимогу лише в частині визнання недійсним договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017, укладеного між Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01033935) та Фермерським господарством Гармонія (код ЄДРПОУ 24059268).

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 22.10.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, беручи до уваги відсутність відзивів по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши прокурора в судових засіданнях , суд -

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про законність розпорядження належними державі земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно зі ст. 151 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Як вказувалось вище, за приписами ст. ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України власник має право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та захищати свої порушені права, в тому числі у судовому порядку.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в області має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Баштанська місцева прокуратура зверталась до Головного управління Держгеокадастру в області щодо порушення вимог земельного законодавства при укладанні спірного договору.

У відповіді ГУ Держгеокадастру від 10.04.2020 вказано про відсутність порушень вимог законодавства при укладанні спірного договору та зазначено, що будь-які заходи, спрямовані на усунення порушень не вживалися.

Отже, викладене свідчить про не здійснення Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області захисту інтересів держави, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Матеріали справи свідчать про таке.

Відповідно до рішення Новопетрівської сільської ради народних депутатів від 28.02.1992 Снігурівському управлінню зрошувальних систем м. Снігурівка, правонаступником якого є Снігурівське міжрайонне управління водного господарства, видано державний акт на право постійного володіння земельною ділянкою площею 50,6 га в межах згідно з планом землеволодіння. Землю надано у постійне володіння для ведення сільського господарства. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за № 9.

З інформаційної довідки № 204632961 від 18.03.2020 з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що за Снігурівським міжрайонний управлінням водного господарства зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер земельної ділянки 4825783200:05:000:0012).

09 лютого 2017 року між Снігурівським управлінням водного господарства, як Стороною І, та Фермерським господарством Гармонія, як Стороною ІІ, був укладений Договір № 1 про спільний обробіток земельної ділянки (далі - Договір).

За умовами наведеного договору:

- Сторона І і Сторона ІІ уклали даний договір про спільну господарську діяльність з метою отримання доходу, спільної обробітки земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 36,45 га, вирощувати зернові культури, олійні олійних культури, буряків, займатися садівництвом, здійснювати оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, заготівлю, виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, надавати послуги у сфері сільського господарства (здійснювати інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД) (п. 1.1);

- Сторона І за даним договором зобов`язується: у термін протягом 15 днів із моменту підписання цього Договору забезпечити доступ Стороні ІІ до земельної ділянки кадастровий номер 4825783200:05:000:0012, місце розташування: Миколаївська область, Снігурівський район, Новопетрівська сільська рада, яка підлягає обробітку згідно кадастрового плану земельної ділянки, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.1.1); надавати в разі необхідності техніку та працівників для обробки земельної ділянки за цим договором (п. 3.1.2);

- Сторона ІІ за даним договором зобов`язується: у термін протягом 15 днів із моменту підписання цього Договору приступити до здійснення комерційних проектів, передбачених умовами договору (п. 4.1.1); вжити заходів щодо найму відповідного персоналу для виконання робіт за цим договором (п. 4.1.2); надавати Стороні І інформацію про перебіг виконання спільних проектів (п. 4.1.3); у встановленому порядку вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції (п. 4.1.4); проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт (п. 4.1.5); забезпечувати комерційну діяльність по реалізації виготовленої продукції (виконання робіт, послуг), вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди, (п. 4.1.6); надавати Стороні І довідку про посівні площі сільськогосподарських культур до 01.05. кожного року (п. 4.1.7); надавати Стороні І довідку про площі та валовий збір врожаю (п. 4.1.8);

- внесок Сторони І: право на використання земельної ділянки площею 36,45 га (п. 6.1.1); порядок і терміни подачі внесків: протягом 15 днів з моменту підписання цього договору (п. 6.1.2);

- земельна ділянка, право на використання якої вноситься в якості вкладу у спільний обробіток є державною власністю, знаходиться на праві постійного користування Сторони І (згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.06.2016, номер запису про речове право: 15184713) підлягає використанню за призначенням, згідно умов даного договору та законодавства України. Форма власності та статус земельної ділянки є незмінними на весь період дії договору (п. 6.2);

- внесок Сторони ІІ: забезпечує: посівний матеріал; охорону і збирання вирощеної продукції; транспортом для збирання і вивезення врожаю с/г культур тощо (п. 6.3);

- внески сторін не є спільною власністю (п. 6.4);

Ціну і порядок розрахунків сторони узгодили розділом 7 Договору, передбачивши, зокрема, таке:

- підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл доходу між Сторонами здійснюється на підставі окремого балансу, який складає Сторона ІІ (п. 7.1);

- за результатами спільної діяльності Сторін в першу чергу відшкодовуються витрати по забезпеченню спільного обробітку земельної ділянки (визначені законодавством податки, збори та платежі, вартість матеріальних ресурсів, енергоносіїв, витрати на оплату праці, тощо) (п. 7.2);

- Сторони домовилися, що незалежно від отриманого доходу від спільного обробітку земельної ділянки, Сторона І отримає від Сторони ІІ компенсацію понесених сільськогосподарських витрат, а саме фіксовану суму грошових коштів у розмірі 58665,31 грн за відпрацьований календарний рік (щорічно ця сума уточнюється додатковою угодою з врахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки) (п. 7.3);

- оподаткування доходу здійснюється у порядку встановленому законодавством України (п. 7.4);

- перерахування коштів відповідно до п.7.3 Стороною ІІ здійснюється щоквартально рівними частинами до 15 числа, що слідує за звітним кварталом включно (п. 7.5);

Термін дії Договору передбачений п. 6.1, відповідно до якого Договір діє з дати підписання, укладений на 5 років і діє до 31.12.2021 р., після закінчення якого спільна діяльність припиняється.

На виконання умов вищезазначеного Договору між відповідачами 09.02.2017 було оформлено Акт приймання-передачі земельної ділянки до Договору про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017, з якого вбачається, що Снігурівське управління водного господарства передало, а Фермерське господарство Гармонія прийняло для використання у спільній господарській діяльності на період з 09.02.2017 по 31.12.2021 земельну ділянку (Кадастровий номер: 4825783200:05:000:0012), сільськогосподарського призначення, площею 36,45 га в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для здійснення сільськогосподарського виробництва.

Додатковою угодою № 1 від 11.01.2019 до Договору сторони дійшли згоди в преамбулі та в тексті укладеного Договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 змінити найменування Снігурівського управління водного господарства на Снігурівське міжрайонне управління водного господарства.

Договір та Додаткова угода до нього, а також Акт приймання-передачі земельної ділянки скріплені підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступають дві позовні вимоги: немайнового характеру щодо визнання недійсним договір спільного обробітку землі та майнового характеру щодо зобов`язання повернути у розпорядження держави земельні ділянки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин відповідності приписам чинного законодавства спірного договору.

Прокурор підтверджує правову позицію такими доказами:

- Договір № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 з додатками та додатковою угодою до нього;

- Акт приймання-передачі земельної ділянки від 09.02.2017;

- виписки по рахунку;

- державний акт на право постійного володіння землею № 9;

- Положення про Снігурівське міжрайонне управління водного господарства;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.02.2020 (номер кримінального провадження: 12020150310000104), протокол огляду місця події від 18.03.2020 з планом-схемою та фототаблицями;

- Акт управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Снігурівського міжрайонного управління водного господарства № 15-14-11/1 від 10.01.2020;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 204632961 від 18.03.2020;

- листування учасників справи.

Снігурівське міжрайонне управління водного господарства надало суду такі докази:

- угода про дострокове розірвання Договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017;

- Акт приймання передачі земельної ділянки до Договору про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017.

Інші учасники справи будь-яких доказів суду не надали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що оспорюваний договір про спільний обробіток земельної ділянки № 1 від 09.02.2017, укладений між відповідачами, є удаваним, оскільки фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки. При цьому, сам прихований договір оренди укладено з порушенням земельного законодавства, з огляду на що підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, ч. 1 ст. 203 названого Кодексу визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Оспорюваний у даній справі договір укладений сторонами як Договір про спільний обробіток земельної ділянки, тобто договір про спільну діяльність.

Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

На переконання суду, умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України Про оренду землі та Земельним кодексом України.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.8-1 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 21 Закону України Про оренду землі визначено, що розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

При цьому, зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

За умовами договору про спільний обробіток земельної ділянки № 1 від 09.02.2017, передбачені пунктом 7.3 договору грошові кошти, є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою, в даному випадку, оброблення та збирання врожаю (здійснення відповідачем-2 на користь відповідача-1 відповідних платежів підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 24-34)). При цьому, за умовами Договору, відповідач-2 виконує всі необхідні юридичні дії для досягнення поставленої за договором цілі, крім того зобов`язаний за договором, зокрема, у встановленому порядку вирішувати питання фінансування виробництва, транспортування та реалізації продукції, забезпечувати комерційну діяльність по реалізації виготовленої продукції (виконання робіт, послуг), вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди, проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт. За наведеного вбачається, що фактично організаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення реалізації господарських цілей спірного договору здійснюється тільки відповідачем-2 без участі відповідача-1, який, у свою чергу, лише отримує грошові кошти у фіксованому розмірі, незалежно від отримання доходу від спільної діяльності, при цьому надає відповідачу-2 земельну ділянку, належну йому на праві постійного користування.

Факт використання відповідачем-2 спірної земельної ділянки, крім того, підтверджується протоколом огляду місця події від 18.03.2020, проведеного в рамках кримінального провадження № 12020150310000104 та копіями сторінок № 1, 58, 59, 68 з акту планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Снігурівського міжрайонного управління водного господарства від 10.01.2020 № 15-14-11/1 Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, а умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки, а відтак, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити таке:

В силу приписів ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України унормовано, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. У даному випадку, судом установлено недотримання відповідачами вимог земельного законодавства, яким обумовлено порядок та умови для передачі земельних ділянок в оренду, недотримання яких тягне за собою недійсність договору.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки № 1 від 09.02.2017, укладеного між Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства та Фермерським господарством Гармонія є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Фермерського господарства Гармонія повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства частину земельної ділянки з кадастровим номером 4825783200:05:000:0012 площею 36,45 га вартістю 2442806,10 грн, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області та використовується фермерським господарством Гармонія на підставі договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 та акту приймання-передачі земельної ділянки до цього договору від 09.02.2017, суд зазначає таке.

В період розгляду даної справи, відповідачем-1 подано суду докази, які свідчать про те, що 17.09.2020 (після відкриття провадження у справі) між Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства та Фермерським господарством Гармонія (сторонами оскаржуваного договору) було укладено Угоду про дострокове розірвання Договру № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017, відповідно до умов якої сторони за взаємною згодою домовилися достроково розірвати вказаний договір, а також складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 21.09.2020, внаслідок чого земельна ділянка сільськогосподарського призначення, (кадастровий номер 4825783200:05:000:0012) площею 36,45 га в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, повернута відповідачем-2 постійному землекористувачу - відповідачу-1.

На підставі викладеного, відповідач-2 у клопотанні № 01/568 від 21.09.2020 просить суд закрити провадження у справі № 915/646/20 за відсутністю предметі спору та вирішити питання щодо повернення суми сплаченого органами прокуратури судового збору за подачу позовної заяви до суду.

Крім того, прокурор у клопотанні № 15.33/4-48/4-5745-20 від 22.09.2020 просить суд закрити провадження у справі № 915/646/20 в частині позовних вимог про зобов`язання повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства відповідної земельної ділянки, а також повернути Прокуратурі Миколаївської області сплачений судовий збір в сумі 36642,09 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом перевірені вищевикладені обставини та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що 21.09.2020 припинилося фактичне користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою, а отже - заявлений прокурором предмет даного позову в частині позовної вимоги про його повернення станом на момент проведення судового засідання припинив своє існування, тобто відсутній.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, у зв`язку з тим, що між сторонами в даній справі не залишилось спірних питань по суті спору в частині другої позовної вимоги, оскільки фактичне користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою припинено 21.09.2020 шляхом повернення спірної земельної ділянки її постійному землекористувачу - відповідачу-1, провадження у справі в даній частині підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Суд відмічає, що у клопотанні № 15.33/4-48/4-5745-20 від 22.09.2020 прокурор, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , просить суд повернути судовий збір у розмірі 36642,09 грн.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, враховуючи закриття судом провадження у справі в частині п. 2 позовної заяви, суд вважає за можливе повернути позивачу (прокурору) з Державного бюджету України сплачений за дану позовну вимогу судовий збір у розмірі 36642,09 грн.

При цьому, оригінал платіжного доручення № 550 від 17.04.2020 на суму 38744,09 грн залишається в матеріалах господарської справи № 915/646/20.

В іншій частині, судовий збір в сумі 2102,00 грн, сплачений за першу позовну вимогу, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017, укладений між Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства (ідентифікаційний код 01033935) та Фермерським господарством Гармонія (ідентифікаційний код 24059268).

3. Стягнути з Снігурівського міжрайонного управління водного господарства (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 196; ідентифікаційний код 01033935) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) 1051,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Фермерського господарства Гармонія (57320, Миколаївська обл., Снігурівський район, село Червона Долина; ідентифікаційний код 24059268) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) 1051,00 грн судового збору.

5. Провадження у справі № 915/646/20 в частині позовних вимог щодо зобов`язання Фермерського господарства Гармонія повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з правом постійного користування Снігурівським міжрайонним управлінням водного господарства частину земельної ділянки з кадастровим номером 4825783200:05:000:0012 площею 36,45 га вартістю 2442806,10 грн, що розташована в межах території Новопетрівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області та використовується фермерським господарством Гармонія на підставі договору № 1 про спільний обробіток земельної ділянки від 09.02.2017 та акту приймання-передачі земельної ділянки до цього договору від 09.02.2017 - закрити.

6. Повернути Прокуратурі Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36642,09 грн, перерахований згідно платіжного доручення № 550 від 17.04.2020 на суму 38744,09 грн.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (56101, Миколаївська обл., м. Баштанка, пров. Пожежний, 3);

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404);

Відповідач-1: Снігурівське міжрайонне управління водного господарства (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Центральна, буд. 196; ідентифікаційний код 01033935);

Відповідач-2: Фермерське господарство Гармонія (57320, Миколаївська обл., Снігурівський район, село Червона Долина; ідентифікаційний код 24059268).

Повне рішення складено та підписано судом 02.11.2020.

Суддя О.Г. Смородінова