Рішення від 22.10.2020 по справі 922/2464/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2464/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс", м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м.Харків, про стягнення 738603,43 грн, за участю представників:

позивача - Скульського С.І. (ордер серії АН № 1016055 від 30.07.2020),

в режимі відеоконференції;

відповідача - Поліщука Д.В. (ордер серії АТ № 1003782 від 03.08.2020);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс", м.Харків, 05.08.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м.Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 713957,20 грн; 3% річних у розмірі 9562,38 грн; інфляційних втрат у розмірі 15083,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору оренди рухомого складу № 2/02/-2018 від 28.12.2019 та приписів чинного законодавства взяті на себе зобов`язання виконав не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2020 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/2464/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 26.08.2020, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем, в порушення умов п. 5.3 Договору оренди рухомого складу № 2/02/-2018 від 28.12.2019, не було направлено жодного оригіналу рахунку на оплату оренди рухомих складів, у зв`язку з чим підстави для оплати у відповідача відсутні. Надані позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2020 та акти наданих послуг за березень, квітень та травень 2020 року, на думку відповідача, не стосуються предмету позову та не є належними доказами по справі, оскільки дані документи не є підставою для оплати за Договором, а тому у відповідача не виникло зобов`язання оплатити оренду РС у розумінні п. 5.3 Договору. Отже, відповідач вважає, що предмет позову у даній справі відсутній, у зв`язку з чим просить закрити провадження у справі.

09.09.2020 позивачем надано відповідь на відзив відповідача, в якому позивач зазначив, що доказ направлення відповідачу рахунку на оплату вартості оренди за березень, квітень, травень 2020 року рекомендованою кореспонденцією міститься в додатках до позовної заяви, та був отриманий відповідачем 02.07.2020. Крім того, відповідач повторно отримав рахунок-фактуру № 22/06-1 від 22.06.2020 разом із позовною заявою. Позивач також звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача. Так, відповідач вказує, що не отримував від позивача жодного оригіналу рахунку на оплату оренди рухомих складів, хоча сплачував орендну плату у січні, лютому, березні, квітні 2020 року, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.06.2020.

17.09.2020 відповідачем надано письмові заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 02.07.2020 не підтверджує, що дане поштове відправлення містило саме рахунок-фактуру № 22/06-1 від 22.06.2020. Відтак, належних доказів направлення рахунків-фактур на адресу відповідача позивачем не надано. За таких обставин, відповідач вважає, що ним не було порушено зобов`язань за Договором, а тому вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій є безпідставними.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/2464/20 закрито; розгляд справи по суті призначено на 22.10.2020.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.10.2020, представник позивача, в режимі відеоконференції, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.

Під час розгляду справи по суті судом було досліджено додані до позовної заяви копії документів, які не були належним чином засвідчені у зв`язку з формуванням та поданням позовної заяви за допомогою системи "Електронний суд". Існування таких документів та їх достовірність не була спростована представником відповідача, що зафіксовано в протоколі судового засідання за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (відповідач) було укладено Договір оренди залізничного рухомого складу № 28/12, згідно з п. 1.1 якого позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв в оплатне тимчасове користування для перевезень вантажів залізницями СНД, Балтії та третіх країн рухомий склад, що належить орендодавцю на правах власника, за актами приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Розмір орендної плати складає 460,20 грн з урахуванням ПДВ за добу користування за кожну одиницю.

У п. 5.3 Договору сторони визначили, що оплата вартості оренди здійснюється у вигляді 100% передоплати не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов`язання за умовами Договору виконав в повному обсязі.

Так, відповідно до Акту наданих послуг № 3 від 31.03.2020, орендодавцем у березні 2020 року були надані послуги по здачі в оренду залізничних цистерн на суму 356655,00 грн, що разом з ПДВ становить 427986,00 грн.

Як свідчить Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2020, за вказаний вище послуги позивачем було сплачено у травні 2020 року 200000,00 грн.

Відповідно до Акту наданих послуг № 4 від 30.04.2020, орендодавцем у квітні 2020 року були надані послуги по здачі в оренду залізничних цистерн на суму 345150,00 грн, що разом з ПДВ становить 414180,00 грн.

Згідно з Актом наданих послуг № 5 від 31.05.2020, орендодавцем у травні 2020 року були надані послуги по здачі в оренду залізничних цистерн на суму 59826,00 грн, що разом з ПДВ становить 71791,20,00 грн.

За послуги, надані згідно Акту № 4 від 30.04.2020 та Акту № 5 від 31.05.2020, відповідачем сплачено не було.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з березня по травень 2020 року в сумі 713957,20 грн, що підтверджується двостороннє підписаним актом звірки розрахунків станом на 01.06.2020.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що строк оплати вартості оренди не настав, оскільки згідно п. 5.3 Договору, орендні платежі повинні здійснюватися на підставі наданого позивачем рахунку, протягом 20 днів після його отримання.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вона ґрунтується на помилковому тлумаченні умов пункту 5.3 Договору.

Так, у вищевказаному пункті Договору сторони визначили конкретне число місяця, до якого потрібно здійснити оплату вартості оренди, а саме не пізніше 20-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди. Ніякого 20-денного терміну відстрочення платежу після отримання рахунку умовами Договору не передбачено.

Відповідач також заперечує проти отримання його представником 02.07.2020 рахунку на оплату вартості оренди за березень, квітень, травень 2020 року рекомендованою кореспонденцією, на підтвердження чого позивачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15, т. 1). Водночас, відповідачем не доведено, що даною рекомендованою кореспонденцією ним було отримано будь-які інші документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний про розмір орендної плати та дату, до якої він мав здійснити оплату вартості оренди, встановлені Договором, тому, відповідно, нездійснення відповідачем оплати оренди є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість оренди виникає в силу закону та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату вартості оренди.

Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі виставленого орендодавцем рахунку", однак за змістом пункту 5.3 Договору така умова Договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "не пізніше 20-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди".

При цьому, послуги з оренди, надані позивачем у попередні періоди (січень, лютий, березень 2020 року), були оплачені відповідачем своєчасно та в повному обсязі.

Крім того, рахунок-фактуру № 22/06-1 від 22.06.2020 було повторно направлено позивачем на адресу відповідача разом із позовною заявою, проте не оплачено відповідачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг за Договором оренди залізничного рухомого складу № 28/12 від 28.12.2019 та їх вартість підтверджується матеріалами справи.

Строк оплати наданих послуг визначено умовами Договору (п. 5.3) та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 713957,20 грн основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд встановив, що позивачем невірно визначено початок періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат по кожному періоду надання послуг (березень, квітень, травень 2020 року).

Так, позивачем визначено, що нарахування повинно починатися з 1-го числа поточного місяця, за який надавалися послуги, в той час, як згідно п. 5.3 Договору, останнім днем оплати вартості оренди є 20 число поточного місяця.

Отже, 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за березень 2020 року повинні нараховуватися з 21 березня 2020 року, а не з 01 березня 2020 року; на заборгованість за квітень 2020 року - з 21 квітня 2020 року, а не з 01 квітня 2020 року; на заборгованість за травень 2020 року - з 21 травня 2020 року, а не з 01 травня 2020 року, як це зазначено у розрахунку позовних вимог позивачем.

Оскільки основна заборгованість, яка підлягає стягненню, виникла за період з березня по травень 2020 року, суд, перерахувавши 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за кожний місяць окремо, встановив, що:

- 3% річних, нараховані за період з 21.03.2020 по 30.05.2020) на заборгованість, що виникла у березні 2020 року (427986,00 грн), становлять 2490,74 грн;

- інфляційні втрати за цей період становлять 4718,12 грн;

- 3% річних, нараховані за період з 21.04.2020 по 30.07.2020) на заборгованість, що виникла у квітні 2020 року (414180,00 грн), становлять 3428,87 грн;

- інфляційні втрати за цей період становлять 0 грн, у зв`язку з тим, що сукупний індекс інфляції у період травень-липень 2020 року дорівнювався 99,8975964.

- 3% річних, нараховані за період з 21.05.2020 по 30.07.2020) на заборгованість, що виникла у травні 2020 року (71791,20 грн), становлять 417,80 грн;

- інфляційні втрати за цей період становлять 0 грн, у зв`язку з тим, що сукупний індекс інфляції у період червень-липень 2020 року дорівнювався 99,5988.

Таким чином, загальний розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 6337,41 грн; загальний розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, становить 4718,12 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" в частині стягнення з відповідача 713957,20 грн основного боргу, 6337,41 грн - 3% річних та 4718,12 грн інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 3224,97 грн - 3% річних та 10365,73 грн інфляційних втрат суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, як неправомірно нарахованих.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (61058, м.Харків, вул. Данилевського, буд. 38, оф. 16; код ЄДРПОУ: 36036864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" (61195, м.Харків, вул. Леся Сердюка, буд. 50, кв. 15; код ЄДРПОУ: 31234756) - заборгованість у розмірі 713957,20 грн; 3% річних у розмірі 6337,41 грн; інфляційні втрати в розмірі 4718,12 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10875,19 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3224,97 грн - 3% річних та 10365,73 грн інфляційних втрат у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "02" листопада 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар