Постанова від 11.01.2021 по справі 922/2464/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2021 р. Справа № 922/2464/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

За участю секретаря судового засідання Гончарова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача -Скульського С.І., ордер від 09.12.20 р.АН № 1023541;

відповідача - Поліщука Д.В., ордер від 07.12.20 р. серія АТ № 1006073;

розглянувши в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EаsyCon, з використанням власних технічних засобів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (вх. №3201 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.20 (ухвалене суддею Кухар Н.М., повний текст складено 02.11.2020) у справі № 922/2464/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс",м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар", м. Харків

про стягнення коштів.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" про стягнення 713957,20 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за період березень-травень 2020 року за договором оренди рухомого складу від 28.12.2019 № 2/02/-2018 та нарахованих на цю заборгованість 3% річних у розмірі 9562,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15083,85 грн. за періоди прострочення з березня по липень 2020року.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди рухомого складу від 28.12.2019 № 2/02/-2018 зі сплати орендної плати за період березень-травень 2020 року .

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2020 у справі № 922/2464/20 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" заборгованість у розмірі 713957,20 грн; 3% річних у розмірі 6337,41 грн; інфляційні втрати в розмірі 4718,12 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10875,19 грн.

В частині стягнення 3224,97 грн - 3% річних та 10365,73 грн. інфляційних втрат у позові відмовлено.

В обгрунтування рішення суд послався на те, що позивач взяті на себе зобов`язання за умовами Договору виконав в повному обсязі, передавши відповідачу в користування об`єкт оренди, в той час як відповідач обов`язки зі сплати орендної плати за березень-травень 2020 року виконав частково, у зв`язку з чим у нього за цей період утворилась заборгованість в сумі 713957,20 грн., яка є простроченою та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначив про здійснення перерахунку зазначених сум через неправильне визначення позивачем початку періодів прострочення з 1-го числа поточного місяця оренди, оскільки згідно п. 5.3 Договору, останнім днем оплати вартості оренди є 20 число поточного місяця, а тому 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за березень 2020 року повинні нараховуватися з 21 березня 2020 року, а не з 01 березня 2020 року; на заборгованість за квітень 2020 року - з 21 квітня 2020 року, а не з 01 квітня 2020 року; на заборгованість за травень 2020 року - з 21 травня 2020 року, а не з 01 травня 2020 року, як це зазначено позивачем у розрахунку суми позову.

Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди рухомого складу від 28.12.2019 № 2/02/-2018, оскільки відповідачем не було отримано від позивача жодного рахунку на сплату орендної плати, який відповідно до умов п. 5.3. Договору є підставою для її сплати. При цьому скаржник зазначає про необґрунтованість посилання суду на доведеність факту направлення позивачем рахунку-фактури на сплату орендної плати, оскільки з наданої позивачем копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не вбачається відомостей про вміст поштового відправлення, отриманого відповідачем, який відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку може підтверджуватися виключно описом вкладення до поштового відправлення.

Також скаржник зазначає, що в порушення вимог норм процесуального права суд прийняв оскаржуване рішення без дослідження витребуваних ним ухвалою від 10.08.2020 оригіналів документів, доданих до позовної заяви.

Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 для розгляду судової справи №922/989/20 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (вх. №3201 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.20 у справі № 922/2464/20 та призначено розгляд справи на "14" грудня 2020 р. о 15:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

02.12.2020 (вх. № 11931) на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника позивача - адвоката Скульського С.І. надійшло клопотання про проведення всіх судових засідань по розгляду справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення « EasyCon» .

Ухвалою суду від 07.12.2020 вказане клопотання представника було задоволено.

08.12.2020 (вх. № 12231) на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача - адвоката Поліщука Д.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник прийматиме участь у інших судових засіданнях.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар"про відкладення розгляду справи.Розгляд справи відкладено на 11.01.2021 року о 15:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 12391 від 11.12.2020) просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (відповідач) укладено Договір оренди залізничного рухомого складу № 28/12, згідно з п. 1.1 якого позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає в оплатне тимчасове користування для перевезень вантажів залізницями СНД, Балтії та третіх країн рухомий склад, що належить орендодавцю на правах власника.Передання рухомого складу в оренду здійснюється за актами приймання-передачі, в яких вказується найменування рухомого складу, модель, кількість, номера.Акти приймання-передачі є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Розмір орендної плати складає 460,20 грн з урахуванням ПДВ за добу користування за кожну одиницю.

У п. 5.3 Договору сторони визначили, що оплата вартості оренди здійснюється у вигляді 100% передоплати не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що орендна плата обчислюється, виходячи з фактичного часу роботи кожного вагону протягом звітного періоду за вирахуванням часу слідування вагона з (в) планового капітального і деповського ремонту та часу перебування в ремонті.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що орендодавець направляє Акт наданих послуг орендареві до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди.Орендар протягом 5-ти календарних днів від дати отримання Акта наданих послуг повинен затвердити і завірити його своєю печаткою та направити його орендодавцеві.

Сторонами було підписано та скріплено печатками:

- Акт приймання-передачі цистерн в оренду за договором від 28.12.2019 № 28/12, за яким позивачем відповідачу передано в оренду цистерни модель № 15-1443П для перевезення олії в кількості 30 штук;

- Акт наданих послуг від 31.03.2020 № 3, в якому сторони підтвердили вартість оренди залізничних цистерн за договором від 28.12.2019 № 28/12 у березні 2020 року на суму 356655,00 грн, що разом з ПДВ становить 427986,00 грн.;

- Акт наданих послуг від 30.04.2020 № 4, в якому сторони підтвердили вартість оренди залізничних цистерн за договором від 28.12.2019 № 28/12 у квітні 2020 року на суму 345150,00 грн, що разом з ПДВ становить 414180,00 грн.;

- Акт наданих послуг від 31.05.2020 № 5, в якому сторони узгодили вартість оренди залізничних цистерн за договором від 28.12.2019 № 28/12 у травні 2020 року на суму 59826,00 грн,що разом з ПДВ становить 71791,20,00 грн.

Також сторонами було складено Акт звірки взаємних розрахунків за Договором станом на 01.06.2020, в якому вони відобразили зазначені в Актах наданих послуг господарські операції з отримання відповідачем за Договором у період з березня по травень 2020 року в оренду залізничних цистерн за встановленою орендною платою на загальну суму 913 957,20 грн. та часткову сплату орендної плати за Договором за травень 2020 року 200000,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати за Договором за період з березня по травень 2020 року в сумі 713 957,20 грн. разом з нарахованими на неї на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 9562,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15083,85 грн. за періоди прострочення з березня по липень 2020 року.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарськізобов`язання таорганізаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як правомірно встановлено господарським судом першої інстанції на підставі сукупності належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, позивач виконав свої зобов`язання за Договором з передання відповідачу у спірному періоді - з березня по травень 2020 року в оренду рухомого складу на загальну вартість оренди 913957,20 грн.

Проте, відповідач сплатив орендну плату за цей період частково- на суму 200 000 грн, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за Договором в сумі 713957,20 грн.

Зазначені обставини підтверджуються в сукупності вищенаведеними підписаними сторонами та скріпленими їх печатками Актами наданих послуг за березень, квітень та травень 2020 року та Актом звірки взаєморозрахунків.

Як зазначено вище, складання зазначених Актів наданих послуг передбачено пунктом 5.6. Договору на підтвердження вартості оренди, яка згідно з п. 5.4. визначається сторонами щомісяця, виходячи з кількості переданого в оренду рухомого складу (кількості цистерн) та часу його експлуатації.

Окрім того, що складання зазначених Актів наданих послуг на підтвердження щомісячної вартості оренди передбачено умовами Договору, зазначені Акти також у відповідності до статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинними документами, які фіксують господарські операції з передання позивачем відповідачу в оренду за Договором рухомого складу, включаючи обсяг та вартість таких операцій.Тому, підписанням зазначених Актів сторони у встановленому Договором порядку підтвердили обсяг оренди, з якого й обчислили орендну плату у спірному періоді.

В Акті звірки сторони також пдтвердили здійснення зазначених в Актах наданих послуг господарських операцій з передання позивачем відповідачу за Договором у період з березня по травень 2020 року в оренду залізничних цистерн з встановленою орендною платою на загальну суму 913 957,20 грн. та часткову сплату орендної плати за травень 2020 року в розмірі 200000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо того, що неотримання ним рахунків на сплату орендної плати свідчить про відсутність підстав для сплати орендної плати відповідно до умов п. 5.3. Договору.

Як зазначено вище, у п. 5.3 Договору сторони визначили, що оплата вартості оренди здійснюється у вигляді 100% передоплати не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу рахунків на сплату орендної плати за спірний період, проте зазначена обставина не впливає на обов`язок відповідача з її сплати у встановлений в п. 5.3. Договору строк, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Посилання у п. 5.3. Договору на здійснення оплати на підставі виставленого рахунку не є визначенням конкретного строку чи терміну сплати орендної плати в розумінні ст.252 Цивільного кодексу України, в той час як граничний строк сплати орендної плати визначено в зазначеному пункті Договору - не пізніше 20-го числа поточного місяця.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, у вищевказаному пункті Договору сторони визначили конкретне число місяця, до якого потрібно здійснити оплату вартості оренди, а саме не пізніше 20-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди і при цьому ніякого 20-денного терміну відстрочення платежу після отримання рахунку умовами Договору не передбачено.

Тому зазначена в пункті 5.3. Договору умова, що оплата здійснюється на підставі виставленого орендодавцем рахунку не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується не пізніше 20-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди.

Відповідно до положень статті 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (ч.1). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина) (ч.2). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала (ч.3). Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала (ч.4).

Виставлення рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України , оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, з якою пов`язано виникнення прав та обов`язків за Договором, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Частиною першою статті 613 наведеного Кодексу визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Проте, з обставин справи та доводів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачається, що відповідач не міг виконати свого обов`язку зі сплати орендної плати до отримання рахунку на оплату, з огляду на те, що: умовами Договору (п. 5.7) передбачено перерахування орендної плати на поточний рахунок орендодавця, який визначений в цьому Договорі і відповідач повністю сплатив орендну плату за січень -лютий 2020 року та частково у спірному періоді - травні 2020 року на суму 200000 грн.; обсяги господарських операцій з передання позивачем щомісяця в оренду відповідачу рухомого складу - кількість орендованого в кожному місяці рухомого складу та час його експлуатації, з якого відповідно до п. 5.4 обчислюється щомісячна орендна плата (вартість оренди) підтверджені складеними сторонами за спірний період в установленому Договором порядку Актами наданих послуг, які як первинні документи фіксують здійснення відповідних господарських операцій, в той час як рахунок на оплату за своєю правовою природою первинним документом не є, а тому не оформлює здійснення таких операцій, й відповідно не підтверджує їх обсягів.

Таким чином, зазначення в Договорі про здійснення орендної оплати на підставі виставленого рахунку на оплату не є встановленням строку чи терміну виконання зобов`язання, який в Договорі чітко визначений, виставлення рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, а його ненадання не є простроченням кредитора в розумінні статі 613 цього кодексу, у зв`язку з чим відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити обумовлену умовами Договору орендну плату у встановлений строк-протягом 20 календарних днів поточного місяця.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі №37/405, постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

Таким чином господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за період березень-травень 2020 року за договором оренди рухомого складу від 28.12.2019 № 2/02/-2018.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованих на зазначену заборгованість 3% річних у розмірі 9562,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15083,85 грн. за періоди прострочення з березня по липень 2020року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх часткове задоволення, пославшись на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем в розрахунку суми позову невірно визначено початок періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат за кожним місяцем оренди у спірному періоді (березень, квітень, травень 2020 року).

Так, позивачем визначено, що нарахування повинно починатися з 1-го числа поточного місяця оренди, в той час, як згідно з п. 5.3 Договору, останнім днем оплати вартості оренди є 20 число поточного місяця.

Отже, 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за березень 2020 року повинні нараховуватися з 21 березня 2020 року, а не з 01 березня 2020 року; на заборгованість за квітень 2020 року - з 21 квітня 2020 року, а не з 01 квітня 2020 року; на заборгованість за травень 2020 року - з 21 травня 2020 року, а не з 01 травня 2020 року, як це зазначено у розрахунку позовних вимог позивачем.

Оскільки основна заборгованість, яка підлягає стягненню, виникла за період з березня по травень 2020 року, суд, перерахувавши 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за кожний місяць окремо, встановив, що:

- 3% річних, нараховані за період з 21.03.2020 по 30.05.2020) на заборгованість, що виникла у березні 2020 року (427986,00 грн), становлять 2490,74 грн;

- інфляційні втрати за цей період становлять 4718,12 грн;

- 3% річних, нараховані за період з 21.04.2020 по 30.07.2020) на заборгованість, що виникла у квітні 2020 року (414180,00 грн), становлять 3428,87 грн;

- інфляційні втрати за цей період становлять 0 грн, у зв`язку з тим, що сукупний індекс інфляції у період травень-липень 2020 року дорівнювався 99,8975964.

- 3% річних, нараховані за період з 21.05.2020 по 30.07.2020) на заборгованість, що виникла у травні 2020 року (71791,20 грн), становлять 417,80 грн;

- інфляційні втрати за цей період становлять 0 грн, у зв`язку з тим, що сукупний індекс інфляції у період червень-липень 2020 року дорівнювався 99,5988.

Таким чином, загальний розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 6337,41 грн; загальний розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, становить 4718,12 грн.

Колегія суддів також відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо того, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального права прийняв оскаржуване рішення без дослідження витребуваних ним ухвалою від 10.08.2020 оригіналів документів, доданих до позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву та додані до неї документи подано в системі електронний суд, яка дозволяє подавати процесуальні документи в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, який прирівнюється до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис .

Отже, додані до позовної заяви документи є електронними копіями паперових документів, що посвідчені електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Виходячи з наведеної статті, витребувати оригінали письмових доказів, в разі подання учасником справи належним чином завірених копій(в тому числі електронні копії) таких доказів, є правом суду та відповідні копії не беруться до уваги лише в тому разі, коли відповідний учасник не надав витребувані судом оригінали а суд при цьому ставить під сумнів відповідність поданої копії(електронної копії) оригіналу або інший учасник навів доводи, з яких вбачається наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності поданих копій оригіналу.

З матеріалів справи вбачається, що в п. 7 ухвали від 10.08.2020 суд першої інстанції витребував у позивача для огляду оригінали доданих до позовної заяви електронних копій документів через достатньо низьку якість зображення.

Крім цього ухвалою від 18.08.2020 суд задовольнив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Торгсервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у зв`язку з чим розгляд справи проводився в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням представником Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Торгсервіс" власних технічних засобів за допомогою сервісу для проведення відеоконференцій EasyCon.

В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що під час розгляду справи по суті судом було досліджено додані до позовної заяви копії документів, поданих за допомогою системи "Електронний суд". Існування таких документів та їх достовірність не була спростована представником відповідача, що зафіксовано в протоколі судового засідання за допомогою технічних засобів.

З наведеного вбачається, що у суду першої інстанції не виникло жодних сумнівів щодо відповідності оригіналам поданих позивачем до позовної заяви електронних копій документів.

Разом з тим, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 витребувано у сторін оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи, зокрема позивача зобов`язано надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів; сторонам - витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

На виконання зазначеної ухвали позивач надав суду апеляційної інстанції витрубувані у нього документи, які були досліджені судом в судовому засіданні 11.01.2021, в результаті чого встановлено відповідність оригіналам наданих позивачем до позовної заяви електронних копій документів.

В той же час відповідачем як в суді першої інстації, так і в суді апеляційної інстанції не було наведено жодного доводу щодо того, що належним чином завірені позивачем та подані ним до суду в якості додатку до позовної заяви електроннї копії документів викликають обґрунтовані сумніви з приводу їх відповідності оригіналам, а тому відсутні підстави для неприйняття до уваги належним чином завірених електронним цифровим підписом електронних копій цих документів.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.20 у справі № 922/2464/20залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.01.2021

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль