Рішення

від 21.10.2020 по справі 922/2387/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2020 р.Справа № 922/2387/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши заяву (вх.№23994 від 15.10.2020) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, 28-А; код ЄДРПОУ: 23647276) до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, б. 299; код ЄДРПОУ: 00213121) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Петруніної К.О., довіреність №248-410/20 від 11.08.20.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Харківської області розглянуто справу №922/2387/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" суму заборгованості у розмірі 1 854 011,68 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 1 736 614,84 грн., пеня у розмірі 67 689,10 грн., 1% річних у розмірі 5 216,86 грн., інфляційні витрати у розмірі 26 502,81 грн., а також судові витрати по справі, з урахуванням зменшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2020 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Юнікон" до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" заборгованість у розмірі 1 736 614,84 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 26 502,81 грн., суму 1% річних у розмірі 5 202,61 грн., пеню у розмірі 33 844,55 грн., а також судовий збір у розмірі 27 526,58 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

15.10.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява (вх.№23994 від 15.10.2020) щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 400,00 грн.

Разом із заявою представник позивача надав копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.09.2019, додаткової угоди від 10.09.2019 до договору, протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги від 30.07.2020 до договору, акту прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 12.10.2020, рахунку-фактури від 09.10.2020, оригінали опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та платіжного доручення №12945 на суму 20 400,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2020 заяву (вх.№23994 від 15.10.2020) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" щодо вирішення питання про розподіл судових витрат прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви (вх.№23994 від 15.10.2020) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на 21.10.2020.

21.10.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області представник відповідача надав клопотання (вх.№24488 від 21.10.2020) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а в разі її задоволення зменшити розмір витрат на правову (правничу) допомогу у зв`язку з розглядом справи до 4 000,00 грн.

В судове засідання 21.10.2020 представник позивача не з`явився, проте на електронну скриньку господарського суду Харківської області надіслав заяву (вх.№4087 від 21.10.2020), в якій просив суд розглядати заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат без участі в судовому засіданні представника позивача за наявними доказами в матеріалах справи.

Присутній в судовому засіданні 21.10.2020 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні заяви або зменшити розмір витрат на правову допомогу.

У відповідності до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши заяву (вх.№23994 від 15.10.2020) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві (вх.№2387/20 від 29.07.2020) просив суд у разі задоволення позову стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу та надав попередній розрахунок на суму 48 010,18 грн.

Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та адвокатом Макотченко Л.М. на момент розгляду справи господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової правничої допомоги від 20.09.2019, додатковою угодою від 10.09.2019 до договору про надання правової правничої допомоги від 20.09.2019 (а.с.202-203 т.1) та довіреністю №1 від 11.09.2019 (а.с.14 т.1).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката представник позивача надав суду: копію протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги від 30.07.2020, копію акту прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 12.10.2020 на загальну суму 20 400,00 грн., копія рахунку-фактури від 09.10.2020 на загальну суму 20 400,00 грн., опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та платіжного доручення №12945 на суму 20 400,00 грн.

Вищевказані докази підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 400,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати

- консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта : лани я такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу

- це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти Україїш" від 10.12.2009р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

При цьому, згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в постанові від 01 серпня 2019 року по справі №915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач, не погоджуючись з розміром витрат на оплату послуг адвоката позивача, надав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що у Протоколі узгодження вартості правової (правничої) допомоги від 30.07.2020 сторони домовились, що вартість гонорару адвоката становить: 3600,00 грн. за вивчення матеріалів справи та визначення судових перспектив з підготуванням аналітичної довідки щодо судової практики; 10800,00 грн. за складання позовної заяви до ДП "Завод "Електроважмаш" про стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань за договором №238-16/663 -ВК від 24.10.2019; 6000,00 грн. за вивчення відзиву ДП "Завод "Електроважмаш" на позовну заяву клієнта та підготовку відповіді на відзив. При цьому в пункті 1 опису робіт (наданих послуг) до Договору №б/н від 20.09.2019 сторони також встановили, що було надано наступну правову (правничу) допомогу: вивчення матеріалів справи та визначення судових перспектив з підготуванням аналітичної довідки щодо судової практики - 3 год.; складання позовної заяви до ДП "Завод "Електроважмаш" про стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань за договором №238-16/663 -ВК від 24.10.2019 р. - 9 год.; вивчення відзиву ДП "Завод "Електроважмаш" на позовну заяву Клієнта та підготовку відповіді на відзив - 5 год. 00 хв. Таким чином, в двох різних документах, які є додатками до основного Договору про надання правової допомоги №б/н від 20.09.2019 р. міститься два різних механізми розрахунку гонорару адвоката, а саме: в протоколі - фіксований розмір, а в описі робіт - у погодинній формі оплати, при цьому навіть не вказуючи скільки коштує одна година роботи адвоката. На думку представника відповідача, як відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру), так і наявність в договорі одночасно цих двох форм не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Крім того, просить суд врахувати, що у судовій справі №922/2312/20, 922/1556/20 та інших справах позивачем в яких є AT "Юнікон", а Відповідачем ДП "Завод "Електроважмаш", позивачем вже було заявлено відшкодування збитків на формування інформативної довідки, зазначеної в акті прийому-передачі та описі робіт, враховуючи, що правовідносини, зокрема нарахування пені, відсотків річних та інфляційних витрат мають однакову правову природу, підстави нарахування та складається з однієї і тієї ж судової практики. Також просить суд врахувати, що відповідна позовна заява є типовою у господарських правовідносинах. Додатково, AT "ЮНІКОН" було подано до господарського суду Харківської області такі ж позовні заяви, лише щодо інших договорів та із іншими цифрами, зміст яких є ідентичним (справа №922/2517/20, 922/2554/20, 922/2500/20 тощо). Крім того, враховуючи, що послуга "вивчення матеріалів справи" та послуга "складання позовної заяви" розділені між собою та стягуються окремі суми щодо кожної, вважаю, що формальне викладення обставин справи в позовній заяві, без проведення аналітичної діяльності не може коштувати 10800,00 грн. При цьому, зміст відповідей на відзив у справах №922/2517/20, 922/2554/20, 922/2500/20, №922/2467/20 тощо є однаковим. При його складанні не було вчинено значної аналітичної та правової роботи. Крім того із змісту відповіді на відзив, що міститься в матеріалах справи №922/2387/20 вбачається, що розділ 1 та 2 є тотожними, позивач фактично говорить одне і те саме за допомогою різних стилістичних конструкцій.

Проаналізувавши подані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та заперечення представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись приписами ст.129 ГПК України, позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази виконання робіт та оплати позивачем наданих послуг, прийнятих згідно з актом виконаних робіт за договором та факт понесених позивачем витрат у розмірі 20 400,00 грн.

Водночас, суд частково погоджується з позицією відповідача та зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки). У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч щодо факту поставки товару і його часткової оплати, судова практика є сталою.

При цьому, представник відповідача факт наявності заборгованості перед позивачем не спростовував.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Так, предметом дослідження за позовною заявою є один договір поставки, 4 специфікації до договору, 2 додаткових угоди до договору, 3 видаткових накладних, 4 товарно-транспортних накладних, а також розрахунок штрафних санкцій.

Тобто, для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором. Адвокат при поданні позовної заяви мав дослідити умови договору, розрахувати вартість поставленої продукції і відрахувати від неї суму фактичної оплати з боку відповідача, а також розрахувати розмір штрафних санкцій.

При цьому, розрахунок штрафних санкцій представником позивача був здійснений невірно.

В той же час судом здійснено моніторинг справ №922/2517/20, 922/2554/20, 922/2500/20, №922/2467/20, під час якого встановлено, що AT "ЮНІКОН" дійсно було подано до господарського суду Харківської області позовні заяви до ДП "Завод "Електроважмаш" предметом спору в яких є аналогічні правовідносини.

При цьому суд зазначає, що визначення судових перспектив з підготування аналітичної довідки щодо судової практики та вивчення відзиву не можуть бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаної послуги не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 9901/264/19 від 04 листопада 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи те, що рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/2387/20 позов задоволено частково, суд вважає за доцільне заяву представника позивача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити частково, а саме у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву (вх.№23994 від 15.10.2020) представника Приватного акціонерного товариства "Юнікон" - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, б. 299; код ЄДРПОУ: 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, 28-А; код ЄДРПОУ: 23647276) суму витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст додаткового рішення складено 02 листопада 2020 року.

Суддя Т.О. Пономаренко