Ухвала

від 02.11.2020 по справі 927/976/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/976/20

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви вих.№16 від 23.10.2020

Позивач: Приватне підприємство Аметіз ,

код ЄДРПОУ 31480151, вул. Івана Мазепи (Щорса), 57, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Північна митниця Держмитслужби,

код ЄДРПОУ 43332675, пр-т Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про зобов`язання підписати та оплатити акти приймання-передачі наданих послуг

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Аметіз звернулось до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби, у якому позивач просить зобов`язати відповідача підписати акти приймання-передачі наданих послуг за квітень-вересень 2020 року та оплатити дані акти.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про відповідальне зберігання майна та транспортних засобів №123 від 01.10.2014 (далі - Договір).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір ).

За подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.

Позивач у позовній заяві просить зобов`язати відповідача підписати акти приймання-передачі наданих послуг та оплатити відповідні акти, тобто здійснити оплату за надані послуги.

Вимоги про підписання актів і обов`язок їх сплатити лише пов`язані між собою, але не є однорідними.

За своєю правою природою зобов`язання здійснити оплату є вимогою сплатити певні грошові кошти, тобто виконанням грошового зобов`язання у відповідному розмірі, навіть незважаючи на те, що позивач у позові такого розміру не зазначив.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.01.2018 у справі № 916/1220/17.

Кожен із спірних актів приймання-передачі наданих послуг визначає вартість наданих послуг, тобто суму, що підлягає сплаті.

Отже, вимога оплатити зазначені акти має чітко виражений грошовий характер, пропорційний вартості наданих послуг.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача оплатити акти приймання-передачі наданих послуг має майновий характер, а вимога зобов`язати відповідача підписати зазначені акти має немайновий характер, тому, відповідно, судовий збір повинен сплачуватись за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Загальна вартість наданих послуг за спірними актами приймання-передачі наданих послуг складає 94 823,20 грн, а відтак позивач фактично просить зобов`язати стягнути зазначену суму.

Отже, ціна позову становить 94 823,20 грн, відповідно 1,5 відсотка ціни позову складає 1422,35 грн, але оскільки судовий збір не може бути менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то розмір судового збору за вимогу майнового характеру становить 2102,00 грн.

Таким чином, загальний розмір судового збору, який позивач мав сплатити за подання цієї позовної заяви, становить 4 204,00 грн (2102+2102).

Позивач як доказ, що підтверджує сплату судового збору, до позовної заяви додав квитанцію від 22.10.2020 на суму 2102,00 грн.

Таким чином, позивач сплатив судовий збір у розмірі, який є на 2102,00 грн меншим за ставки, визначені законом.

Отже, позивач не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3 ст. 126 ГПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема, пунктом 7 ч. 3 ст. 165 ГПК України передбачено що, відповідач у відзиві може надати заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, передбачає надання саме математичного розрахунку із зазначенням обсягу і вартості усіх складових послуг, що планується надати (вивчення матеріалів справи, підготовка заяв по суті, збір доказів, участь у судових засіданнях тощо), як це здійснюється під час укладення відповідного договору про надання правової допомоги.

При цьому надання такого деталізованого розрахунку при поданні позову не обмежує права позивача та його представника, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Натомість надання відповідного розрахунку та доказів, зокрема на стадії судових дебатів або після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, обмежить права іншої сторони щодо підготовки та доведення неспівмірності таких витрат у розрізі п. 7 ч. 3 ст. 165, ч. 6 ст. 126 ГПК України та унеможливить порівняння судом попередніх (орієнтовних) з фактичними обсягами і вартістю надання адвокатом послуг у призмі ч. 2 ст. 124 ГПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначення у позові лише загальної суми витрат на правничу допомогу не може вважатись виконанням позивачем вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

У справах "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany", "Kreuz v. Poland", "Пелевін проти України", "Наталя Михайленко проти України" та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі "Вайт і Кеннеді проти Німеччини", п. 59; рішення у справі "Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства" (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі "Z. Та інші проти Сполученого Королівства" (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та відповідачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України:

- доказів сплати (доплати) судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на висновки суду, викладенні у мотивувальній частині ухвали.

Докази направлення відповідачу вказаних документів надати суду у встановлений судом десятиденний строк.

3. У разі зазначення у заяві про усунення недоліків нових обставин спірних взаємовідносин на обґрунтування своїх позовних вимог позивач повинен зазначити та надати відповідні докази, що підтверджують викладені обставини, а за необхідності і правові підстави позову щодо таких нових обставин.

Звернути увагу позивача, що повторне залишення позовної заяви без руху у разі зазначення нових обставин, але ненадання відповідних доказів, що підтверджують викладені обставини нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Таким чином, недотримання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України при наведенні у заяві про усунення недоліків таких нових обставин тягнуть за собою наслідки у вигляді повернення позовної заяви.

4. Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 4, 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

5. Попередити позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо неподання або несвоєчасного подання своїх доводів та доказів на їх підтвердження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун