Постанова

від 13.10.2020 по справі 914/362/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/362/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.

за участю представників:

Позивача: не з`явився

Відповідача 1: не з`явився

Відповідача 2: не з`явився

Відповідача 3: Лавренчук Т.В.

Третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020

(головуючий - Зварич О.В., судді Дубник О.П., Хабіб М.І.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2019

(суддя Стороженко О.Ф.)

у справі №914/362/19

за позовом Гніздичівського державного спиртового заводу

до 1) Жидачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

2) Державного підприємства "СЕТАМ",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про визнання недійсними електронних торгів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Гніздичівський державний спиртовий завод (далі - Гніздичівський державний спиртзавод) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Жидачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Жидачівський РВ ДВС), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (далі - ТОВ "Традєкс") про визнання недійсними електронних торгів, проведених ДП "СЕТАМ" 22.02-24.02.2016 (з реалізації лотів №124409, №124391, №124392) у ході здійснення РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області звернення стягнення на майно позивача у зведеному виконавчому провадженні №36706870.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що примусова реалізація комплексу будівель та споруд з метою виконання судових рішень в межах зведеного виконавчого провадження є незаконною, оскільки реалізоване на торгах майно є майном державного підприємства, на яке поширюються положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та Закону України "Про управління об`єктами державної власності", яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації щодо такого майна та заборонено його відчужувати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.12.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020, позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП "СЕТАМ" 22.02-24.02.2016 року з реалізації лоту № 124409: частина №1 будівель та споруд (будівля підробного відділення; зерносклад; склад арочний; будівля стайні; будівля матеріального складу-гаражу; будівля механічної майстерні; будівля котельні незавершеної будівництвом; огорожа: від приміщення для велосипедів до компресорної станції; став) Гніздичівського державного спиртзаводу, за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, 4, які оформлено Протоколом №145904 проведення електронних торгів від 03.03.2016, переможцем яких визнано ТОВ "ТРАДЄКС". Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП "СЕТАМ" з реалізації лоту № 124391: частина №2 будівель та споруд (приміщення для велосипедів; будівля котельні; склад мокрого зберігання солі; газовий лічильник) Гніздичівського державного спиртзаводу, за адресою: Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичів, вул. Коновальця, 4, які оформлено Протоколом №146223 проведення електронних торгів від 03.03.2016, переможцем яких визнано ТОВ "ТРАДЄКС". Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП "СЕТАМ" з реалізації лоту № 124392: приміщення спиртосховища Гніздичівського державного спиртзаводу, за тією ж адресою, які оформлено Протоколом №145905 проведення електронних торгів від 03.03.2016, переможцем яких визнано ТОВ "ТРАДЄКС". Здійснено розподіл судових витрат.

4. Судові рішення мотивовано тим, що:

- Гніздичівський державний спиртовий завод є державним підприємством, при цьому, завод внесено до Переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, відповідно до положень Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", тоді як, положеннями ч. 9 ст.11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" заборонено будь-яке відчуження нерухомого майна об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації;

- судами зазначено, що зважаючи на положення розділу 2 частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління об`єктами державної власності" до правовідносин між сторонами у справі, положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" застосовуються лише в тій частині, яка не суперечить положенням спеціального законодавства, тобто Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

- отже, суди дійшли висновку, що реалізація майна на спірних торгах відбулась всупереч положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", а тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій інстанції, ТОВ "ТРАДЄКС" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

8. Судові рішення оскаржено з підстав визначених п.п.1, 3 частини другої ст. 287 ГПК України.

9. Посилаючись на п. 3 частини другої ст. 287 ГПК України, скаржник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України. Скаржник вказує на те, що апеляційний суд позбавив можливості відповідачів 1, 2 та третю особу у справі подати відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ТРАДЄКС", а також, розглянув справу без участі у судовому засіданні сторін у справі, що позбавило сторін права на участь у судовому засіданні, при цьому, судовий розгляд справи (від дати першого судового засідання до дати винесення постанови апеляційним судом ) здійснювався протягом дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", який продовжувався, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, а тому, апеляційний суд був зобов`язаний застосувати положення пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та продовжити процесуальні строки розгляду справи та відповідно строки на подання сторонами відзиву на апеляційні скарги.

10. Оскаржуючи судові рішення з підстав, передбачених п. 1 частини другої ст. 287 ГПК України скаржник зазначає, що висновки апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин Закону України "Про управління об`єктами державної власності", суперечать правовим висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 10.10.2019 у справі № 918/376/17, у якій визначено, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити по-перше, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, а по-друге, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, а саме, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Вказаних порушень судами встановлено не було.

11. Також, скаржник зазначає, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17, зокрема про те, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. Позивач подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

13. ДП "СЕТАМ" у письмових поясненнях, поданих до суду касаційної інстанції, підтримало доводи викладені ТОВ "ТРАДЄКС" у касаційній скарзі і просило суд касаційної інстанції скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Гніздичівський державний спиртовий завод є державним підприємством, яке засноване на державній власності.

15. Відповідно до пунктів 3.4, 3.6 статті 3 Статуту виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі Підприємства, становлять майно Підприємства, яке є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об`єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів Підприємство має право лише за попередньою згодою з Органом управління майном на конкурентних засадах.

16. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гніздичівський державний спиртовий завод з 08.06.2011 року перебуває в стані припинення, за рішенням засновників .

17. На виконанні у Жидачівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебували виконавчі провадження про стягнення коштів з Гніздичівського державного спиртового заводу, які були об`єднані у зведене виконавче провадження №36706870.

18. Фонд державного майна України в листі № 10-24-11350 від 26.08.2014 року "Щодо примусової реалізації майна ДП "Гніздичівський державний спиртовий завод" наголошував відповідачу-1 на необхідності забезпечення дотримання вимог Законів України "Про управління об`єктами державної власності", "Про виконавче провадження" та "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" під час виконання зведеного виконавчого провадження № 36706870 про стягнення заборгованості з ДП "Гніздичівський державний спиртовий завод".

19. В період з 22.02.2016 по 24.02.2016 організатором торгів - ДП "СЕТАМ" були проведені електронні торги з реалізації частини будівель та споруд Гніздичівського державного спиртового заводу, що знаходяться за адресою: смт. Гніздичів, вул. Коновальця, 4, результати яких оформлені:

- протоколом № 145904, реєстраційний номер лота 124409; найменування майна: частина будівель та споруд Гніздичівського державного спиртзаводу №1; місцезнаходження майна: Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичів, вул.Коновальця, будинок 4; переможець торгів: учасник 5; ціна продажу: 714 000, 00 грн;

- протоколом № 146223, реєстраційний номер лота 124391; найменування майна: частина будівель та споруд Гніздичівського державного спиртового заводу (№2); місцезнаходження майна: Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичів, вул.Коновальця, будинок 4; переможець торгів: учасник 4; ціна продажу 51 566,00 грн.;

- протоколом №145905, реєстраційний номер лота - 124392; найменування майна: приміщення спиртосховища Гніздичівського Державного спиртового заводу; місцезнаходження майна: Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів, вул.Коновальця, будинок 4; переможець торгів: учасник 6; ціна продажу: 395 000,00 грн.

20. Також. судами встановлено. що із наявних у справі копій спірних Протоколів проведення електронних торгів №№145904, 146223, 145905 вбачається, що дати формування цих протоколів різні. У копіях, які надав позивач, зазначено дату формування протоколів - 03.03.2016, а в копіях протоколів, які надав відповідач-1, дата їх формування - 25.02.2016.

21. Також із змісту копій актів Жидачівського РВ ДВС "Про проведені електронні торги? від 17.03.2016 вбачається, що згідно протоколів проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна за № 145904, 149223, 145905 від 03.03.2016 ДП "Сетам" при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження за №36706870 по примусовому виконанню 28-ми виконавчих документів на загальну суму 563738,35 грн. про стягнення з Гніздичівського державного спиртового заводу, на користь фізичних, юридичних осіб та держави, відбулися торги по реалізації переліченого в актах майна. Переможцем електронних торгів стало ТОВ "ТРАДЄКС".

Позиція Верховного Суду

22. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача 3, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

23. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених ДП "СЕТАМ" 22.02-24.02.2016 (з реалізації лотів №124409, №124391, №124392) у ході здійснення РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області звернення стягнення на майно позивача у зведеному виконавчому провадженні №36706870.

24. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржуване судове рішення без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 918/376/17, у постанові Верховного Суду України від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17. Також, скаржник зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та зазначає про відсутність правового висновку щодо застосування зазначеної норми процесуального права.

25. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

26. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

27. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

28. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

29. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

30. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

31. При цьому згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Отже, звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у справі, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 918/376/17, у постанові Верховного Суду України від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17.

33. Щодо постанови Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 918/376/17: у вказаній справі Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" звернувся до господарського суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, ДП "СЕТАМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест" про визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу нерухомого майна, яке належить державі, в особі Державного концерну ?Укроборонпром?. Правовими підставами позову визначено ст.ст. 207, 133, 136, 137 ГК України, ст.ст. 326, 656, 658 ЦК України.

34. Зі змісту постанови Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 918/376/17 вбачається, що вона хоча й прийнята за схожої за змістом позовної вимоги у даній справі, але суб`єктний склад та матеріально правове обґрунтування вимоги у даній справі та у справі № 918/376/17 є різними. Крім того, суди у справі № 918/376/17 та у даній справі дійшли відповідних висновків у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

35. Отже, суд касаційної інстанції відхиляє помилкові доводи скаржника про неврахування апеляційним судом правових висновків викладених у постанові із справи № 918/376/17 оскільки, вважає, що справа № 914/362/19 є відмінною від справи № 918/376/17 за істотними правовими ознаками, отже, ці справи не є подібними.

36. Щодо постанови Верховного Суду України від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17. ПАТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом до ДП "СЕТАМ" та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна. У позові ПАТ "Дельта Банк" вказувало на незаконність дій державного виконавця, щодо передачі арештованого майна боржника на реалізацію за заниженою початковою ціною, позов обґрунтовано посиланням на положення Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку".

Відмовляючи у позові у справі № 910/10136/17 суди зазначили, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, в тому числі щодо оцінки майна боржника, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними, тоді як позивач був ознайомлений з результатами оцінки нерухомого майна та надав позитивну рецензію на них та не оскаржував їх в судовому порядку. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

37. Отже, зі змісту вказаної постанови Верховного Суду у справі № 910/10136/17 вбачається, що у справі № 910/10136/17 та у даній справі схожі за змістом позовні вимоги, але стосуються майна з різним правовим статусом, у вказаних справах різне матеріально правове обґрунтування позову. Отже, суди у справі № 910/10136/17 та у даній справі дійшли відповідних висновків у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, доказової бази та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку, з різним матеріально правовим обґрунтуванням.

38. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження щодо оскарження постанови апеляційного суду з підстав п. 1ч. 2 ст. 287 ГПК України.

39. Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

40. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду.

41. На думку скаржника, апеляційний суд розглянувши справу по суті позбавив можливості відповідачів 1, 2 та третю особу у справі подати відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ТРАДЄКС", оскільки строк на подання відзиву встановлений в ухвалі про відкриття провадження не закінчився, зважаючи на карантинні заходи і автоматичне продовження строків, при цьому, апеляційний суд розглянув справу без участі у судовому засіданні сторін у справі, що позбавило сторін права на участь у судовому засіданні, тоді як судовий розгляд справи (від дати першого судового засідання до дати винесення постанови апеляційним судом) здійснювався протягом дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", який продовжувався, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, а тому, апеляційний суд був зобов`язаний застосувати положення пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та продовжити процесуальні строки розгляду справи та відповідно строки на подання сторонами відзиву на апеляційні скарги.

42. Як вбачається з матеріалів справи, Західним апеляційним господарським судом, ухвалою від 11.02.2020, відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТРАДЄКС", розгляд справи призначено на 16.03.2020, позивачу, відповідачу 1, 2 та третій особі надано строк на подання відзиву(пояснень) до початку судового засідання.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП ?СЕТАМ? розгляд скарги призначено на 16.03.2020, іншим сторонам у справі запропоновано надати відзиви (пояснення) до початку судового засідання. Зазначені ухвали відповідач 1, 2 та третя особа у справі отримали, що підтверджено відповідними повідомленнями про вручення.

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

44. Згідно Указу Президента від 13.03.2020 № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.

45. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон від 30.03.2020 № 540-IX) внесено зміни до ГПК України, зокрема розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."

46. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25.03.2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24.04.2020 на усій території України.

47. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22.04.2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11.05.2020 усій території України.

48. Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 22.05.2020 на усій території України.

49. Як вбачається з матеріалів справи, у судове засідання апеляційного суду 16.03.2020 прибув представник відповідача 3, інші учасники справи у судове засідання не прибули. Зважаючи на вказані обставини, ухвалою апеляційного суду від 16.03.2020 розгляд справи було відкладено на 27.04.2020. У зазначеній ухвалі апеляційним судом зокрема вказано, що з урахуванням положень ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка уповноважених представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою апеляційного суду від 27.04.2020 розгляд справи було відкладено на 01.06.2020, враховуючи клопотання відповідача - 3 про відкладення розгляду справи та у зв`язку з продовженням карантинних заходів на території України. Вказаною ухвалою також було визначено, що з урахуванням положень ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка уповноважених представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідачем - 3 надавались письмові пояснення у справі 13.05.2020, які було направлено на електронну адресу апеляційного суду. Також, відповідачем - 3 письмові пояснення було направлено на поштову адресу суду, які отримані апеляційним судом 18.05.2020.

Ухвалою апеляційного суду від 01.06.2020, розгляд справи було відкладено на 06.07.2020. При цьому, апеляційний суд ухвалив рішення щодо відкладення розгляду зважаючи на клопотання відповідачів 1, 3, які надійшли на електронну адресу апеляційного суду.

У судове засідання апеляційного суду 06.07.2020 представники сторін не прибули, при цьому відповідачем -3 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

50. Апеляційний суд розглянувши вказане клопотання відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, апеляційний суд посилався на положення ст. 197 ГПК України (зі змінами), та врахував положення пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (зі змінами внесеними Законом України від 30.03.2020 № 540 -ІХ) та зазначав про те, що сторони не позбавлені можливості прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. Крім того, апеляційний суд вказав, що на виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови, дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Апеляційний суд також зазначив, що відповідачі 1, 2, 3 не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Суд апеляційної інстанції також врахував, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що апеляційним судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, а подальше відкладення розгляду справи суперечитиме принципу розгляду справи впродовж розумного строку, оскільки справа розглядається з 11.02.2020 розгляд справи відкладався вже тричі. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, справу може бути розглянуто за відсутності позивача, відповідачів та третьої особи.

51. Проаналізувавши вказані встановлені апеляційним судом обставини, суд касаційної інстанції вважає, що підстава касаційного оскарження визначена частиною 3 ст. 287 ГПК України є необґрунтованою, з огляду на таке.

52. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

53. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

54 . Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

55. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

56. Відповідно до частини першої, третьої статті 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

57. Отже, учасник справи, який не є апелянтом, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу іншого учасника справи.

58. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у справі. При цьому подання відзиву, процесуальним законодавством визначено саме правом учасника судового процесу, а не його обов`язком, яке реалізується ним на власний розсуд.

59. Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалах суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Традєкс" та ДП "СЕТАМ", іншим сторонам у справі визначено строк на подання відзиву на апеляційні скарги - до початку судового засідання. Зазначені ухвали було надіслано на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

60. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

61. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

62. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

63. Зважаючи на дію карантинних заходів введених на території України, розгляд справи неодноразово відкладався апеляційним судом, в тому числі і за клопотанням відповідачів - 2, 3. Отже учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на апеляційну скаргу.

64. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції відхиляє, як безпідставні, доводи касаційної скарги про позбавлення можливості відповідачів 1, 2 та третьої особи у справі подати відзиви на апеляційну скаргу ТОВ "ТРАДЄКС", оскільки, по - перше, учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на апеляційну скаргу, і в учасників процесу була можливість реалізувати вказане право протягом дії карантинних заходів, по - друге подання відзиву є правом учасника судового процесу, яке він реалізує на власний розсуд, а по- третє, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, згідно частини 3 ст. 263 ГПК України. А тому відсутність відзиву на апеляційні скарги не перешкоджала апеляційному суду розглянути справу по суті.

65. Щодо доводів касаційної скарги про порушення права учасників судового процесу прийняти участь у судовому засіданні апеляційного суду.

66. Як вказувалось у судове засідання апеляційного суду 06.07.2020 представники сторін не прибули, при цьому відповідачем -3 подано клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на відсутність об`єктивної можливості дістатися з Рівненської області до м. Львів, оскільки, транспортне сполучення не відновлене. Апеляційним судом відхилено вказане клопотання та розглянуто справу по суті, з огляду на таке.

67. Статтею 197 ГПК України передбачено право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та у приміщенні суду (за клопотанням учасника, поданим не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання).

68. Апеляційний суд вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

69. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

70. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на таке.

71. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

72. Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статей 2, 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

73. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

74. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

75. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

76. Разом з цим, Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

77. Крім того, 02.04.2020 набрав чинності Закон України № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

78. Згідно частин 1, 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

79. Із зазначеної норми вбачається, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними.

80. При цьому, Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

81. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні апеляційного суду, призначеному на 06.07.2020 обов`язковою не визнавалась.

82. З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки скаржник та його представник не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, приймаючи також до уваги тривалість розгляду даної справи, а також, що з клопотанням про відкладення розгляду справи звернувся представник скаржника, який є адвокатом, зважаючи на постанову Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343, при цьому, адвокат Лавренчук Т.В. висловила свою позицію у справі, надіславши на адресу суду письмові пояснення, водночас, апеляційний суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, отже, відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що справу можливо розглянути за відсутності позивача, відповідачів та третьої особи.

83. З врахуванням зазначеного, щодо вказаних доводів касаційної скарги суд касаційної інстанції також зазначає, що необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок ефективного розгляду справ впродовж розумного строку.

84. Як вказувалось, в обґрунтування підстав для оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду.

85. Як наводилося вище, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

86 . Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

87 . Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання порушення норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

88. Зважаючи на зазначене та враховуючи, що касаційним судом не було встановлено порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

89. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в частині оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 з підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у зазначеній частині.

91. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

92. Передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження, проте касаційну скаргу ТОВ "Традєкс" в частині цієї підстави необхідно залишити без задоволення, оскільки відсутність, на момент ухвалення цієї постанови, висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України у подібних правовідносинах жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду.

Розподіл судових витрат

93. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 287, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2019 у справі № 914/362/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в частині оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі № 914/362/19 з підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі № 914/362/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

І.Д. Кондратова