Рішення

від 20.10.2020 по справі 280/2373/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2020 року Справа № 280/2373/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

представника позивача Васильєвої Н.В.,

представника відповідача Єфіменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури (69051, м.Запоріжжя, вул. Володарська, буд. 30; код ЄДРПОУ 26338191) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25; код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

07.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2476/314/АВ/П/ТД-ФС від 17 березня 2020 р. у сумі 47230,00 грн., винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненком О.О.;

- визнати протиправним та скасувати припис на усунення порушень №ЗП2476/314/АВ/П від 04.02.2020 р., складений головним державним інспектором Стрілець А.А.;

- визнати дії та бездіяльність відповідача щодо недотримання вимог законодавства після здійснення заходу державного нагляду (контролю) в ГО ЦРБТК - неправомірними і, в рамках повноважень і юрисдикції Запорізького окружного адміністративного суду, зобов`язати усунути вчинені порушення і відновити права позивача з приводу внесених недостовірних відомостей в інтегровану автоматизовану систему державного нагляду та ненадання копій документів по розпорядженню бюджетними коштами, у випадках, коли це прямо заборонено законом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року позовну заяву у справі №280/2373/20 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 5 днів з дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем недоліки позовної заяви усунені у визначений судом строк, надано до суду уточнену позовну заяву, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2476/314/АВ/П/ТД-ФС від 17 березня 2020 р. у сумі 47230,00 грн., винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненком О.О.

Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.05.2020.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 16.07.2020.

Прокольною ухвалою суду від 16.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.09.2020.

Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2020

суддя Лазаренко М.С. в період з 23.09.2020 по 25.09.2020 включно перебував у відпустці, у звязку з чим судове засідання відкладено на 20.10.2020.

20.10.2020 судом в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано за результатами проведеного інспекційного відвідування прийнято постанову, якою на позивача накладено штраф. Так, позивач вважає, що відповідач необґрунтовано встановив наявність фактичних неоформлених трудових відносин позивача з фізичною особою ОСОБА_1 , оскільки правовідносини за угодою ЦПХ-04 від 15.07.2019р. між Позивачем та ОСОБА_1 є цивільно-правовими і не регулюються статтею 24 Кодексу законів про працю України, а, отже, позивачем не було допущено порушення вимог ч.1,3 ст.24 КЗпП України при їх укладанні та виконанні.

Крім того, позивач вказував на те, що взаємодія між ГО "ЦРБТК" і фізичною особою ОСОБА_1 відбувалась в рамках реалізації разового короткострокового грантового проекту "Арт-резиденція для винаходу музичних інструментів та створювання акустичних скульптур Sound Art Space " (www.soundartspace.org). Цей грантовий проект реалізовувала ГО "ЦРБТК" за договором про надання гранту з Українським культурним фондом №141941 від 01.07.2019р. Грантовий проект тривав з 10.07.2019 по 04.10.2019р. і мав конкретні цілі, завдання та засоби реалізації, а також кошторис, який було заборонено змінювати умовами надання гранту. Тож, проект мав чітко окреслені обсяги всіх робіт, що мали бути виконані в його рамках і строках. Оплата винагороди за виконані послуги відбулась 23 грудня 2019р. після отримання другої частини грантового фінансування від Українського культурного фонду, -при чому разом з одинадцятьма іншими виконавцями ЦПХ угод по реалізації грантового проекту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час проведення інспекційного відвідування інспектором Держпраці було встановлено факт використання найманої праці без офіційного працевлаштування, зокрема ОСОБА_1 , допущена до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням вимог ч.1,3 ст.24 КЗпП України. Відповідач зазначає, що В результаті аналізу наданих позивачем документів, встановлено, що з 15 липня 2019 року по 04 жовтня 2019 року було укладено цивільно - правову угоду ЦПХ-04 між ГО Центр розвитку бізнес - технологій та культури в якості Замовника та громадянкою ОСОБА_1 в якості Виконавця . Згідно умов укладеного договору, ОСОБА_1 зобов`язана була виконувати роботу з ведення всієї облікової діяльності в рамках проекту (у т.ч. нарахування усіх обов`язкових платежів) та підготовки звітності у ДФС та інші державні служби. За даним договором складено також, відповідно, акт виконаних робіт від 04 жовтня 2019 року б/н. Обов`язки ОСОБА_1 збігаються з колом обов`язків за посадою бухгалтер , яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами): - код за КП - 3433. При цьому, класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. В укладеному договорі жодним чином не визначено обсягу роботи (види документів, які мають бути складені, їх кількість тощо), яка має бути виконана та жодним чином не зазначено конкретного кінцевого результату, який мала б передати ОСОБА_1 із зазначенням кількісних та якісних показників. Навпаки, послуги являються комплексними і містять не разовий, а постійний характер виконання, включають в себе процес здійснення робіт згідно посадових обов`язків бухгалтера, а результат виконання умов договору не має будь-якого матеріального визначення. При цьому, ОСОБА_1 здійснювала роботу в рамках реалізації проекту, виконавцем якого був позивач, однак жодних зазначень про те, що дана особа, у такому випадку, є субпідрядником чомусь не зазначається, з огляду на що незрозуміло як саме повинна була дана особа продати/передати результати своєї роботи.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі інформації, отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області за вх.№227-08 від 08.01.2020р., керівництвом Головного управління було прийнято рішення про необхідність проведення інспекційного відвідування Позивача та видано наказ від 11.01.2020 №57 про проведення заходу державного нагляду (контролю) ГО Центр розвитку бізнес - технологій та культури . На підставі наказу оформлено направлення від 13.01.2020 №47 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. Під час заходу державного нагляду перевірялося наступне: порядок оформлення трудових відносин.

У період з 24.01.2020 по 29.01.2020 інспектором праці проведено інспекційне відвідування Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури , за результатами якого складено Акт від 29.01.2020 №ЗП2476/314/АВ.

Відповідно до висновків Акту інспекційного відвідування від 29.01.2020 №ЗП2476/314/АВ встановлено порушення позивачем приписів ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України, а саме відповідач дійшов висновку, що позивач використовує найману працю ОСОБА_1 , без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

17.03.2020 ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2476/314/АВ/П/ТД-ФС, якою до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 47230,00 грн., за допущення до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_1 та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року (далі - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідачем було порушено порядок проведення інспекційного відвідування, оскільки, на думку позивача, не було правових підстав для його проведення, оскільки у разі якщо позивач вважав, що відсутні підстави для проведення інспекційного відвідування, то мав право не допускати інспекторів до проведення інспекційного відвідування, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Разом з тим, позивач відповідним правом не скористався, а навпаки надавав інспекторам відповідні пояснення та документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з чим дослідженню підлягають саме результатами інспекційного відвідування.

Разом з тим, суд не може погодитись із правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій та з обґрунтованістю висновків щодо порушення позивачем вимог ч.1., ч.3 ст.24 КЗпП України, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір являється укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19).

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що протягом спірного періоду між Громадською організацією Центр розвитку бізнес-технологій та культури та ОСОБА_1 укладалася Цивільно-правова угода №ЦПХ-04.

Відповідно до пунту 1.1. Цивільно-правової угоди роботи в рамках цієї цивільно-правової угоди виконуються в рамках реалізації проекту Арт-резиденція для винаходу музичних інструментів і створення акустичних скульптур Sound Art Space , що реалізується громадською організацією Центр розвитку бізнес-технологій та культури за підтримки Українського культурного фонду з 10 липня 2019 року по 04 жовтня 2019 року.

Відповідно до пункту 1.2 Цивільно-правової угоди для реалізації завдань проекту Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати в рамках проекту такі роботи:

1.2.1 Ведення всієї облікової діяльності в рамках проекту (у т.ч. нарахування усіх обов`язкових платежів;

1.2.2 Підготовка звітності у ДФС та інші державні служби;

1.2.3 Підготовка проектної фінансовї звітності.

Відповідно до п.1.3 -п.1.5 Цивільно-правової угоди робота має відповідати вимогам, які висуваються до даного виду робіт. Замовник зобовязаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Виконавець виконує роботу за цим Договором самостійно та має право за потреби залучати третіх осіб за погодженням із Замовником.

Згідно п. 2.1 Цивільно-правової угоди під час виконання робіт (надання послуг) за цим договором оплачується не процес роботи, а його результат. Результат визначається після закінчення роботи.

Відповідно до п. 2.2-2.6 Цивільно-правової угоди підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт Виконавцем за цим договором є підписаний Акт приймання виконаних робіт. На підставі акту приймання виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцеві винагороду 8000 грн. Винагорода, встановлена в п.2.3 цього договору, розуміється як платіж брутто. У випадках, встановлених законом, Замовник виступає податковим агентом Виконавця та утримує з сум, що виплачуються Виконавцю, всі необхідні податки та платежі. Виплата винагороди Виконавцеві Замовником може здыйснюватися частинами. Вся сума винагороди має бути виплачена Виконавцю не пізніше 60 банківських днів після підписання Акту приймання виконаних робіт. Виплата винагороди здійснюється переказом на банківську карту, вказану при заключенні даної ЦПХ угоди, якщо інше не передбачено домовленістю Сторін.

Згідно з п.3.1 Цивільно-правової угоди сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань за цією угодою відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.7.1 Цивільно-правової угоди на виконавця не розповсюджуются правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. Виконавець самостійно й на власний ризик організує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства. Підприємство не має дотримуватися трудового законодавства в рамках цього договору.

Згідно з п.9 Цивільно-правової угоди термін дії угоди з 10 липня 2019 року до 04 жовтня 2019.

Також, до матеріалів адміністративної справи надано акт надання послуг до цивільно-правової угоди №ЦПХ-04 від 15 липня 2019 року, за яким відбувалась прийняття-здача виконаних робіт.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність між позивачем та громадянкою ОСОБА_1 саме трудових відносин.

Так, до матеріалів справи не надано доказів того, що громадянка ОСОБА_1 здійснювала ведення всієї облікової діяльності в рамках проекту (у т.ч. нарахування усіх обов`язкових платежів, підготовку звітності у ДФС та інші державні служби, підготовку проектної фінансовї звітності щоденно, не надано доказів на підтвердження того, що така особа підлягала правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача, доказів того, що ОСОБА_1 щоденно прибувала на визначене робоче місце, тощо.

Також, до суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 виплачувалась заробітна плата щомісячно та не залежно від об`єму виконаної роботи.

Опитування ОСОБА_1 відповідачем під час інспекційного відвідування також проведено не було.

Посилання відповідача на те, що трудові відносини підтверджуються тим, що обов`язки ОСОБА_1 збігаються з колом обов`язків за посадою бухгалтер , яка передбачена Класифікатором професій ДК 003/2010, затвредженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами): - код за КП -3433., то суд зазначає, що такі обставини не суперечать умовам цивільно-правової угоди та не свідчать про наявність саме трудових відносин.

Отже, характер взаємовідносин між позивачем та ОСОБА_1 відповідають вимогам встановленим до цивільно-правового договору, ознаки які притаманні трудовим відносинам судом не встановлено та відповідачем не доведено.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури (69051, м.Запоріжжя, вул. Володарська, буд. 30; код ЄДРПОУ 26338191) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25; код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2476/314/АВ/П/ТД-ФС від 17 березня 2020 року.

Стягнути на користь Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 29.10.2020.

Суддя М.С. Лазаренко