Рішення

від 22.10.2020 по справі 460/5636/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2020 року м. Рівне №460/5636/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача - прокурора О.М. Прищепи; представника відповідача - не прибув; представника третьої особи - адвоката М.А. Найдича; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Керівника Рівненської місцевої прокуратури (далі іменується - позивач) до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 06.03.2020 за №35/М Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва .

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що місцева прокуратура отримала від Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради лист від 03.06.2020 №6621-20, в якому зазначалося, що відповідно до Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 №135, громадянину ОСОБА_1 видані Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1 , затверджені наказом від 06.03.2020 №35/М. Позивач вказує, що рішення Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради - Наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 06.03.2020 за №35/м Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва суперечить вимогам Законів України Про регулювання містобудівної документації , Про основи містобудування , Порядку розроблення містобудівної документації, ДБН В.2.2-15:2019 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення . Зважаючи на те, що на момент звернення до суду з позовом контролюючого органу, який би міг здійснити перевірку правомірності видачі дозвільного документа, немає, тому після опрацювання отриманих документів місцевою прокуратурою встановлено, що при видачі Містобудівних умов та обмежень відповідач допустив порушення чинного законодавства: встановлено невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації та місцевому рівні.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що громадянин ОСОБА_1 звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою від 25.02.2020 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво торговельно-офісного центру . До такої заяви були надані усі необхідні документи, визначені статтею 29 Закону України України Про регулювання містобудівної документації та передпроектні пропозиції об`єкта будівництва, а тому правових підстав для відмови у видачі дозвільного документа не існувало. Вказує, що затверджені оскаржуваним рішенням - Наказом від 06.03.2020 за №35/м Містобудівні умови та обмеження у повній мірі відповідають Генеральному плату та Плану зонування: враховуючи наміри забудови заявника згідно поданих передпроектних пропозицій Управлінням містобудування та архітектури у Містобудівних умовах встановлена гранична висотність будівлі 22 м, що повністю відповідає зоні Ж-5. Також, відповідач вказує, що позивач жодним чином не довів можливості звернення до суду з таким позовом: прокурор може звертатися до суду з самостійним статусом позивача лише у випадку, коли відповідний контролюючий орган не здійснює повноваження у сфері нагляду і контролю або неналежно їх здійснює. Доказів того, що відповідного контролюючого органу немає, або він неналежно здійснює свої повноваження у сфері нагляду чи контролю суду не надано. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа подала до суду письмові пояснення по суті спору, де вказала, що Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво торговельно-офісного центру видані відповідачем у повній відповідності до існуючої містобудівної документації, а тому жодних підстав для скасування оскаржуваного рішення не існує. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 05.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 01.09.2020.

Даною ухвалою залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 01.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 125)), підготовче засідання відкладене на 24.09.2020.

Ухвалою суду від 24.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 146)) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22.10.2020.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

До суду також прибув представник третьої особи, заперечив проти позову та просив су відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув. Подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.10.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 157)), вирішено продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки підстав для відкладення розгляду справи у порядку статей 205, 223 КАС України не було.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 22.10.2020.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради скеровано Заступнику керівника Рівненської місцевої прокуратури лист від 03.06.2020 №6621-20, в якому зазначалося, що на лист від 29.05.2020 Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомляє наступне:

(1) Відповідно до Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 №135, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1 , затверджені наказом Управління від 06.03.2020 №35/М, внесені до реєстру містобудівних умов та обмежень не пізніше п`яти робочих днів з дати видання наказу про їх затвердження;

(2) Надаємо копії заяви ОСОБА_1 від 25.02.2020, зареєстрованої в Управлінні №01-М/48 від 26.02.2020, містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1 , затверджені наказом від 06.03.2020 № 35/М та доданих документів;

(3) Відповідно до генерального плану міста Рівного, затвердженого рішеннями Рівненської міської ради від 10.12.2003 №569 та від 11.04.2008 №1411 (коригування генплану) об`єкт будівництва знаходиться на території існуючої садибної забудови - фрагмент генерального плану міста надаємо;

Згідно плану зонування території міста Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421 об`єкт будівництва знаходиться в зоні мішаної багатоквартирної забудови з кількістю поверхів до 9 (історична частина міста) (Ж-5) - фрагмент плану зонування міста надаємо;

(4) Відповідно до Схеми зон охорони об`єктів культурної спадщини центральної частини м. Рівного об`єкт будівництва відноситься до зони регулювання забудови І категорії - фрагмент зон охорони об`єктів культурної спадщини центру м. Рівне надаємо;

(5) В містобудівних умовах та обмеженнях для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1 , затверджених наказом від 06.03.2020 №35/М, максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці не розраховується, оскільки об`єкт будівництва не відноситься до житлової забудови (а.с. 66).

Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 06.03.2020 за №35/М Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва (далі іменується - Наказ №35/М) затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва будівництва Нове будівництво торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Наказом №35/М зобов`язано замовника будівництва - ОСОБА_1 отримати вихідні дані на проектування та замовити в організаціях, що мають на це відповідний кваліфікаційний сертифікат, розроблення проектної документації Нове будівництво торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1 в м. Рівному ; розробити та погодити в Управлінні містобудування та архітектури паспорт опорядження фасадів; встановлення вивісок здійснювати відповідно до Порядку розміщення вивісок у місті Рівному, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.11.2018 №113; розробити та виконати проект благоустрою та озеленення прилеглої земельної ділянки; укласти договір зі спеціалізованим підприємством на вивіз будівельних відходів та забезпечити його виконання; протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта та до прийняття його в експлуатацію звернутися до Рівненської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі та перерахувати до бюджету кошти створення і розвитку інфраструктури населеного пункту; забезпечити умови для комфортного перебування та безперешкодного пересування маломобільних груп населення; забезпечити встановлення системи передачі даних та підключення до системи відеоспостереження вулиць міста Рівного; забезпечити протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі відповідного сертифіката направлення в електронній формі повідомлення про прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна Управлінню містобудування та архітектури.

Наказом №35/М затверджені Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1 ; замовник - ОСОБА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:015:0201 має цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); функціональне призначення (вид використання) - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5607468452020 від 17.02.2020 - відповідає генплану міста Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2003 №569 (коригування генерального плану міста Рівного, затверджене рішенням Рівненської міської ради від 11.04.2008 №1411) та плану зонування території м. Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421 (зона мішаної багатоквартирної забудови з кількістю поверхів до 9 (історична частина міста) - Ж -5) (а.с. 16).

Позивач вказує, що рішення Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради - Наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 06.03.2020 за №35/м Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва суперечить вимогам Законів України Про регулювання містобудівної документації , Про основи містобудування , Порядку розроблення містобудівної документації, ДБН В.2.2-15:2019 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення .

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011 (далі іменується - Закон України №3038-VI).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України №3038-VI, інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

За правилами частини першої статті 16 Закону України №3038-VI, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (частина перша статті 17 Закону України №3038-VI).

Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України №3038-VI).

План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України №3038-VI).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України №3038-VI, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

За приписами частини другої статті 18 Закону України №3038-VI, план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Генеральний план міста Рівного розроблений Українським державним науково- дослідним інститутом Діпромісто та затверджений рішеннями Рівненської міської ради від 10.12.2003 №569 та від 11.04.2008 № 1411 (коригування).

У складі затвердженого вказаними рішеннями Генерального плану розроблений План зонування території міста Рівного.

План зонування території міста Рівного в новій редакції, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом Діпромісто та затверджений рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421.

Відповідно до статті 26 Закону України №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України №3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Проектована земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:015:0201 відповідно до Генерального плану міста Рівного та Плану зонування території міста Рівного знаходиться в зоні мішаної забудови з кількістю поверхів до 9 (історична частина міста) (Ж-5).

Переважні види використання зони Ж-5: Одноквартирні та багатоквартирні житлові будинки з кількістю поверхів від 1-го до 9-ти. Гуртожитки. Бібліотеки. Клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення. Приміщення для занять спортом. Дитячі дошкільні установи. Загальноосвітні школи. Поліклініки, центри народної медицини, аптеки. Кабінети лікарів, що займаються практикою. Виставкові зали, музеї. Поштові відділення, телефон, телеграф. Торгові комплекси. Підприємства громадського харчування. Перукарні. Приймальні пункти пральні та хімчистки. Банківські відділення.

Допустимі види використання зони Ж-5: Вбудовані, підземні, напівпідземні гаражі та відкриті стоянки. Відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту з розрахунку, що проводиться відповідно до ДБН 360-92**.

Умовно допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або узгодження) зони Ж-5: Житлові будинки висотою вище 9 поверхів (відповідно до розробленої містобудівної документації в якості архітектурних акцентів і домінант). Спортивні зали, басейни. Лікарні, госпіталі, станції швидкої медичної допомоги. Навчальні заклади І - II та III - IV рівнів акредитації. Адміністративні споруди, офіси. Культові споруди. Готелі. Тимчасові споруди для роздрібної торгівлі.

Параметри забудови: Підприємства обслуговування, що дозволені за переважним використанням, розміщуються в перших поверхах житлових будинків, що виходять на вулицю, або добудовуються до них за умов, що входи для відвідувачів розміщуються з боку вулиці та є достатньо території для розміщення автостоянок для тимчасового зберігання автомобілів. Граничний показник площі забудови - 0,8.

Слід зазначити, що містобудівною документацією на місцевому рівні не визначено обмежень щодо гранично допустимої висотності будинків, будівель та споруд, максимально допустимої щільності населення в межах житлової забудови відповідно до житлової одиниці (кварталу, мікрорайону), мінімально допустимих відстаней від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, охоронних зон об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстаней від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Оскільки граничні параметри забудови в зоні Ж-5 містобудівною документацією на місцевому рівні не визначені, у відповідних пунктах Містобудівних умов та обмежень при їх видачі здійснювалися посилання на Державні будівельні норми (ДБН).

Однак, відповідно до рішень Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, прийнятих за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управлінням містобудування та архітектури при видачі містобудівних умов та обмежень, посилання на Державні будівельні норми України (ДБН) при визначенні граничної висотності будівель, у випадку їх не визначення містобудівною документацією, у містобудівних умовах та обмеженнях не допускається.

Відповідно до частини другої та третьої статті 29 Закону України №3038-VI, фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України Про адміністративні послуги .

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Саме враховуючи наміри замовника щодо параметрів об`єкта будівництва Управління містобудування та архітектури відповідно до Державних будівельних норм (ДБН) та містобудівної документації встановлює гранично допустиму висоту будівлі, допустимий відсоток забудови ділянки, допустиму щільність населення, допустиму відстань від проектованого об`єкта до червоних ліній, існуючих будинків, тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України №3038-VI, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою від 25.02.2020 (вх. від 26.02.2020) про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Нове будівництво торговельно-офісного центру (а.с. 90). До такої заяви були надані усі необхідні документи, визначені статтею 29 Закону України №3038-VI та передпроектні пропозиції об`єкту будівництва.

Тобто, підстав для відмови ОСОБА_1 у видачі Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва не було.

Враховуючи наміри забудови заявника згідно поданих передпроектних пропозицій Управлінням містобудування та архітектури у Містобудівних умовах встановлена гранична висотність будівлі 22 м.

Позивач - прокурор вказує, що оскаржуваним Наказом №35/М Управління містобудування та архітектури затвердило Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва з граничнодопустимою висотністю, що перевищує граничнодопустиму висотність забудови зони регулювання забудови І категорії, затверджену рішеннями Рівненської міської ради №1421 від 22.12.2011, №569 від 10.12.2003 та №1411 від 11.04.2008.

Однак, вказаними вище рішеннями Рівненської міської ради не затверджена граничнодопустима висотність забудови, а затверджена містобудівна документація: Генеральний план та План зонування.

Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 18 Закону України №3038-VI, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відтак, встановлена гранична висотність у 22 метри не суперечить Плану зонування, відповідно до якого у зоні Ж-5 переважним видом використання є житлові будинки до 9-ти поверхів, а отже відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Разом з тим, проектована земельна ділянка відповідно до Схеми зон охорони об`єктів культурної спадщини центральної частини м. Рівного, розробленою УДНДПІ Укрндіпроектреставрація у 2002 році відноситься до зони регулювання забудови І категорії.

Згідно пункту 1.4. Глави 5 Плану зонування для кожної земельної ділянки дозволяється таке використання, яке відповідає видам забудови та використання, режиму використання територій з відповідними планувальними обмеженнями.

Планом зонування встановлений режим використання і забудови територій із планувальними обмеженнями, який забезпечує охорону історичного середовища, об`єктів культурної спадщини (пункт 4 Глави 5).

Для зони регулювання забудови І категорії встановлений режим використання: регламентація нового будівництва за функціональним призначенням, прийомами забудови, масштабом, композицією та будівельними матеріалами, благоустроєм; заборона на розміщення промислових, транспортних, складських та інших споруд; заборона на будівництво транспортних магістралей, естакад та інших транспортних та інженерних споруд, що порушують історичний вигляд середовища; заборона на види діяльності, що змінюють історичне планування, цінну забудову, ландшафт, умови зорового сприйняття пам`яток.

Таким чином, будівництво торгівельно-офісного центру на АДРЕСА_1, відповідає видам забудови та використання (згідно Плану зонування зазначений вид забудови відноситься до переважних видів) та режиму використання територій (так як не підпадає під встановлені заборони та планувальні обмеження відповідно до Плану зонування).

Згідно пункту 5.2. Схеми зон охорони об`єктів культурної спадщини центральної частини м. Рівного проектна та дозвільна документація на нову забудову, реконструкцію, перебудову, надбудову поверхів, мансард тощо, у зоні регулювання І категорії має бути розглянута та затверджена Містобудівною радою та бути погодженою з органами культурної спадщини обласної та міської державної адміністрації.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України №3038-VI, для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах. Типове положення про архітектурно-містобудівні ради затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

За приписами частини четвертої статті 20 Закону України №3038-VI, архітектурно-містобудівні ради надають рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій у межах історичних ареалів населених місць і зон охорони пам`яток архітектури та містобудування з урахуванням рішень консультативних рад з питань охорони культурної спадщини.

Так, Розпорядженням Рівненського міського голови від 03.07.2017 №609-р Про архітектурно-містобудівну раду при Управлінні містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (а.с. 96), відповідно до Типового положення про архітектурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Мінрегіону від 07.07.2011 №108, затверджено Положення про архітектурно-містобудівну раду при Управлінні та за погодженням Рівненської обласної організації Національної спілки архітекторів України затверджено її новий склад (а.с. 98).

Архітектурно-містобудівна рада при Управлінні створена з метою професійного колегіального розгляду й обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних рішень містобудівної та проектної документації.

Згідно Протоколу №7 від 06.09.2019 Архітектурно-містобудівною радою при Управлінні розглянуті та погоджені передпроектні пропозиції будівництва офісного центру по АДРЕСА_3 (а.с. 93).

Обов`язок погодження розробленої проектної документації з органами культурної спадщини обласної та міської державної адміністрації покладено на проектну організацію, яка її розробляє.

Відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил несуть проектна організація, яка розробляє проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту.

Таким чином, дії Управління містобудування та архітектури при видачі та затвердженні Містобудівних умов та обмежень відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та прийняті у спосіб передбачений законодавством.

Позивач також зазначає, що відповідно до схеми Зони охорони об`єктів культурної спадщини центральної частини міста Рівного (та загальної пояснювальної записки, розробленої Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ в 2002 році), по АДРЕСА_4 визначено зоною охорони пам`яток, у зв`язку з розташуванням церкви Успіння Богородиці (Успенська церква) з дзвіницею, які є пам`ятками архітектури XVIII століття національного значення. Згідно зазначеної схеми та пояснювальної записки нова забудова у цій зоні обмежена висотою до 12 метрів; 10.12.2003 Рівненською міською радою прийнято рішення № 569 Про затвердження генерального плану міста Рівного , 11.04.2008 Генеральний план міста Рівного кореговано на підставі рішення Рівненської міської ради №1411 Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного , в пункті 2.4 Планувальні обмеження та їх використання розділу XX Правила використання і забудова територій пояснювальної записки Генерального плану міститься Схема планувальних обмежень на території міста Рівне ; зони охорони об`єктів культурної спадщини центру міста Рівного та його графічна частина Схема зон охорони об`єктів культурної спадщини центральної частини міста Рівного - це містобудівна документація, яка врахована в розроблені Генерального плану міста Рівного, про що свідчить частина 4 Збереження та охорона історико-культурної спадщини розділу III Архітектурно-планувальна структура міста пояснювальної записки Генерального плану міста Рівне, затвердженого та коригованого рішенням Рівненської міської ради №569 та № 1411.

Щодо таких посилань позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про охорону культурної спадщини №1805-III від 08.06.2000 (далі іменується - Закон України №1805-III), зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Частиною першою статті 32 Закону України №1805-III встановлено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що схема Зони охорони об`єктів культурної спадщини центральної частини міста Рівного та загальна пояснювальна записка, які розроблені Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ у 2002 році, були затверджені відповідним органом охорони культурної спадщини.

Окрім того, відповідно до положень статті 32 Закону України №1805-III, науково-проектною документацією мала б бути встановлена охоронна зона та зона регулювання забудови конкретної пам`ятки, а не центральної частини міста.

Позов також обґрунтований посиланням на скоригований Генеральний план міста Рівного, затверджений рішенням Рівненської міської ради №1411 від 11.04.2008 Про затвердження скоригованого Генерального плану міста Рівного .

Суд зазначає, що такий план було затверджено з відкладальною умовою. Зокрема, пунктом 1 зазначеного рішення передбачено: Затвердити скоригований генеральний план міста Рівного, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом Діпромісто , за умови проведення погоджень власників земельних ділянок з управлінням містобудування та архітектури в межах діючих норм і Правил забудови міста Рівного .

Доказів настання відкладальної умови (проведення погоджень власників земельних ділянок з управлінням містобудування та архітектури) позивачем суду не надані.

Отже, щодо належної третій особі земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:015:0201 не встановлені обмеження по висоті у 12 метрів, наміри забудови земельної ділянки відповідають вимогам чинної містобудівної документації, в тому числі в частині висотності будівлі, а тому у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для відмови третій особі у наданні та затвердженні Містобудівних умов та обмежень.

Суд також звертає увагу на те, що третя особа, отримавши від компетентного органу дозвільний документ - Містобудівні умови та обмеження, мав законні очікування та сподівання на реалізацію такого документа.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції від 20.03.1952 закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття цивільних прав і обов`язків , концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном .

У розумінні Європейського суду з прав людини до поняття майно відносяться і правомірні очікування / законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (справа Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії ).

Стаття 1 Першого протоколу, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (рішення ЄСПЛ Броньовський проти Польщі ). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між загальною суспільною потребою та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення Спорронг та Льоннрот проти Швеції а також рішення Брумареску проти Румунії ).

У справі Еліа СРЛ проти Італії Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що заборони на здійснення будівництва на належній приватній фірмі земельній ділянці протягом відповідного періоду позбавили заявника можливості повною мірою володіти і користуватися належним йому майном та спричиняли інші негативні наслідки - такі, наприклад, як істотне зменшення ймовірності продажу земельної ділянки. Суд також вказав на відсутність у національному законодавстві положень, котрі б гарантували компенсацію заявнику завданих йому збитків. Зважаючи на обставини справи, зокрема, на невизначеність ситуації, у якій опинився заявник, та на відсутність ефективного засобу правового захисту від такої невизначеності, а також від втручання у володіння заявником своєю власністю, поєднане із відсутністю будь-якої компенсації можливих збитків, Суд дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, котре полягало у відсутності справедливого балансу між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та приватного інтересу заявника на володіння майном.

Суд також вважає за необхідне окреслити питання можливості звернення до суду прокурора з позовом до контролюючого органу про скасування рішення, яким затверджений дозвільний документ - Містобудівні умови та обмеження.

Представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Питання представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема, у статусі позивача пов`язане з такими юридичними проблемами як Конституційний принцип рівності та його особливості в адміністративному судочинстві , Міжнародні стандарти дотримання принципу змагальності в судовому процесі , а також Правові підстави звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суб`єкта приватного права .

Процесуальний статус прокурора в адміністративному суді зумовлений роллю інституту прокуратури, яку остання виконує згідно із Конституцією України та Законом України Про прокуратуру .

Статус прокуратури зазнав суттєвих змін після прийняття у 2014 році нового Закону України Про прокурату та внесення у 2016 році змін до Конституції України щодо правосуддя.

Зміну статусу прокуратури було закладено в Перехідних положеннях Основного Закону 1996 року, якими визначено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Отже, після прийняття нового Закону України Про прокуратуру роль прокуратури у сфері представництва інтересів держави носить допоміжний характер, оскільки передбачається, що основну роль відіграють профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які самостійно звертатимуться до суду (для цього у відповідні закони, зокрема Про центральні органи виконавчої влади , Про місцеве самоврядування в Україні та Про місцеві державні адміністрації , були внесені зміни, які передбачають, що суб`єкти владних повноважень звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

З цього приводу у Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

У Законі України Про прокуратуру закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Таке представництво відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону здійснюється лише у випадках порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо: 1) захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) відсутній компетентний орган.

Згідно з частиною четвертою статті 23 цього Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді, звернула увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У постанові від 3 грудня 2019 року у справі №810/3164/18 Верховний Суд звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор; щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних' повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно; у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Отже, необхідність обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, шляхом зазначення та доведення відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері, або неналежного виконання таким органом своїх повноважень, є обов`язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 41-1 Закону України №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Відповідно до частини четвертої статті 40-1 Закону України №3038-VI, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду посадові особи об`єктів нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, головний інспектор будівельного нагляду повідомляє голову відповідного органу місцевого самоврядування для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності винної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначав процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Призупинено чинність постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 - 18.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №219 Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду утворено Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади архітектурно-будівельного контролю та пунктом 3 зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування.

27 травня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №422 Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду , яка дозволяє Державній інспекції містобудування України (ДІМ) розпочати виконувати свої функції та повноваження. Даною постановою утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної інспекції містобудування за переліком згідно з додатком 2, серед яких Західне міжрегіональне головне управління Державної інспекції містобудування (м. Рівне).

Проект постанови розроблено на продовження реформи системи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, яка розпочалась у березні 2020 року і сприяє відновленню дії постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю , яка була призупинена до початку виконання функцій і повноважень ДІМ.

Дана інформація під заголовком Державна інспекція містобудування України може розпочинати свою діяльність - рішення Уряду опублікована в новинах 27 травня 2020 року Міністерством розвитку громад та територій України на Урядовому порталів - Єдиному веб- порталі сайту виконавчої влади України.

Таким чином, твердження прокурора про те, що чинним законодавством не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про скасування містобудівних умов та обмежень є безпідставним.

Крім того, в матеріалах справи відсутнє підтвердження повідомлення уповноваженого органу про намір органу прокуратури для звернення до суду та взагалі не доведено, що уповноважений орган не здійснює або не належним чином здійснює захист інтересів у сфері містобудівної діяльності.

Разом з тим, стосовно наявності такої підстави для звернення прокурора до суду, як факт порушення або існування загрози порушенню інтересів держави, Верховним Судом застосовується широкий підхід до тлумачення поняття державний інтерес , в основі якого, як правило, знаходиться суспільні (публічні) інтереси, що охоплюють собою певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Поняття державний інтерес є оціночним, а тому повинне бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів, які би підтверджували порушення інтересів територіальної громади Рівного при видачі Управлінням містобудування та архітектури оскаржуваного Наказу №35/М та нездійснення належним чином уповноваженими органами своїх повноважень, наданих та визначених Конституцією та законами України.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем не доведено протиправності оскаржуваного Наказу №35/М, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави (вулиця Гарна, 29, місто Рівне, 33001; код ЄДРПОУ 02910077) до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (вулиця Лермонтова, 6, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 02499015), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 листопада 2020 року.

Суддя К.М. Недашківська