Рішення

від 22.10.2020 по справі 600/592/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 р. м. Чернівці справа № 600/592/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Вепрюка М.Ю.

учасників справи:

представника позивача - Жукова Д.О.

представника відповідача - Мазурок Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський"

до Головного управління ДПС у Чернівецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський" (далі - позивач, ТОВ СЗ Сокирянський ) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000800501 від 31.01.2020 р. про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 р. на суму 616000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000810501 від 31.01.2020 р. про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 р. на суму 3629012,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000820501 від 31.01.2020 р. про донарахування податку на прибуток підприємств на суму 1773184,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000830501 від 31.01.2020 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2032672,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки відповідач склав акт № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р., в якому зроблено висновки по заниження позивачем доходів та завищення податкового кредиту з ПДВ щодо операцій з постачання яблук ТОВ Українська фруктова компанія . На підставі вказаних висновків відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час їх прийняття відповідач не врахував, операції з постачання яблук ТОВ Українська фруктова компанія є реальними, а придбаний товар використаний у виробництві соку яблучного консервованого та проданий покупцям.

На думку позивача, єдиною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало припущення відповідача про нереальність господарських операцій між ТОВ Українська фруктова компанія внаслідок дефектів ТТН, виписаних між ТОВ Українська фруктова компанія та його контрагентом, до якого позивач не має жодного відношення.

Позивач та ТОВ Українська фруктова компанія є зареєстрованим у належний спосіб суб`єктами господарювання та платниками податків.

Податкові накладні видані ТОВ Українська фруктова компанія зареєстровані в ЄРПН без жодних зауважень з боку податкових органів, тому позивач має право на віднесення сплачених коштів до витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Позивач також наголошував на тому, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів постачальника по ланцюгу постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформаційний характер та не є належним доказом в розумінні КАС України.

Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) не погоджуючись із позовними вимогами позивача, подало до суду відзиві на позовну заяву.

Відповідач зазначав, що за результатами перевірки позивача встановлено заниження ним задекларованих показників у рядку 2120 Звіту Інші операційні доходи на загальну суму 11212563 грн, у тому числі за 2018 рік на суму 11212563 грн, чим порушено вимоги п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України. На формування цього показника вплинув договір щодо фінансово-господарської операції ТОВ Соковий завод Сокирянський щодо придбання яблук у постачальника ТОВ Українська фруктова компанія на загальну суму 11212562,99 грн.

На формування вищезазначеного показника та встановленого порушення, мало вплив зобов`язання за договором про поставку сільськогосподарської продукції від 06.04.2017 р. №0604201701 між позивачем та ТОВ Українська фруктова компанія . На думку відповідача, враховуючи сукупність об`єктивних обставин, відповідна договірна операція складена лише на папері, формально з метою створення штучних показників господарської діяльності, формування податкового кредиту, ухилення від сплати податків у встановленому розмірі, формування штучних схем, на доведення здійснення даної операції позивачем надано мінімальні аргументи її реальності здійснення та при комплексній оцінці доказів довести реальне відбування цієї операції неможливо.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 11.06.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.06.2020 р. вирішено провести розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю сторін.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.07.2020 р., занесеною про протоколу судового засідання, продовжено на 30 днів підготовче провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

У вступному слові представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду заявах по суті. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" (вулиця Пушкіна, буд 1 "а", село Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39761131) зареєстроване, як юридична особа 23.04.2015 р. та взяте на облік 23.04.2015 р. як платник податків. 06.05.2015 р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (Т. 2 а.с. 163-166).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 02.20 - лісозаготівлі; код КВЕД 10.32 - виробництво фруктових і овочевих соків (основний); код КВЕД 10.39 - інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; код КВЕД 10.86 - виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів; код КВЕД 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво; код КВЕД 46.31- оптова торгівля фруктами й овочами; код КВЕД 77.32 - надання в оренду будівельних машин і устаткування; код КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 52.21 - допоміжне обслуговування наземного транспорту.

16.10.2019 р. ГУ ДПС у Чернівецькій області видано наказ № 35, яким наказано провести документальну планову перевірку ТОВ Соковий завод Сокирянський з 29.10.2019 р. тривалістю 10 робочих днів за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р. з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Т.2 а.с. 88).

25.11.2019 р. ГУ ДПС у Чернівецькій області за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Соковий завод Сокирянський складено акт № 1165/24-13-05-01/39761131.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 1165/24-13-05-01/39761131 від 25.11.2019 р., позивач подав заперечення до ГУ ДПС у Чернівецькій області (Т.2 а.с. 95 - 106).

За результатами розгляду вказаних заперечень та доданих до них документів, відповідач видав наказ від 26.12.2219 р. № 309, яким наказано провести документальну позапланову перевірку ТОВ Соковий завод Сокирянський з 13.01.2020 р. тривалістю 5 робочих днів за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р. з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що стали предметом заперечення (Т.2 а.с. 108).

З матеріалів справи видно, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. (Т. 1 а.с. 12 - 49).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем, в т.ч.:

1. п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 140.4.4 ст. 140 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, в результаті чого:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у періоді, що перевірявся на суму 3629012,00 грн, у т.ч. за 2018р. на суму 3629012,00 грн.

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1733184,00 грн, у т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн, за 2018 р. в сумі 1655069,00 грн;

2. п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено визначення сум податку на додану вартість, що підлягали бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника всього у сумі 2032672,00 грн, у т.ч. за грудень 2017 р. в сумі 2032672,00 грн;

- занижено значення рядка 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2019 р. в сумі 717748,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 31.01.2020 р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000800501, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 616000,00 грн (Т.1 а.с. 51, Т. 2 а.с. 121);

- № 0000810501, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3629012,00 грн (Т.1 а.с. 52, Т. 2 а.с. 122);

- № 0000820501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2599776,00 грн, з яких 1733184,00 грн за податковими зобов`язаннями та 866592,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т.1 а.с. 53, Т. 2 а.с. 123);

- № 0000830501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2032672,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1016336,00 грн (Т.1 а.с. 54, Т. 2 а.с. 124);

Згадані вище податкові повідомлення-рішення, 31.01.2020 р. відповідач направив на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням та не заперечувалася позивачем (Т. 2 а.с. 113).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Стосовно висновку контролюючого органу щодо заниження задекларованих позивачем показників на загальну суму 11212563 грн, в результаті чого порушено вимоги п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок того, що проведеною перевіркою не підтверджено фактичного постачання позивачу яблук контрагентом ТОВ Українська фруктова компанія , оскільки вказане товариство провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди.

Так, у п.п. 2.2. п. 3.1.1.1 розділу ІІІ акту документальної позапланової виїзної перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. відображено, що перевіркою відображених у рядку 2120 Звіту Інші операційні доходи показників за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2018 р. в загальній сумі 149157 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації інших оборотних активів (ферменти, тріска, ТМЦ) , операції з придбання та продажу іноземної валюти та дохід від операційних курсових різниць.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2018 р. сумі 149157 грн встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2120 Звіту Інші операційні доходи на загальну суму 11212 563 грн, у тому числі за 2018 р. на суму 11212563 грн, чим порушено вимоги п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у періоді, що перевірявся на суму 3629012,00 грн, у т.ч. за 2018 р. на суму 3629012,00 грн та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1733184,00 грн, у т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн, за 2018 р. в сумі 1655069,00 грн.

На думку контролюючого органу, на формування цього показника вплинув договір фінансово-господарських операцій позивача щодо придбання яблук у постачальника ТОВ Українська фруктова компанія на загальну суму 11212562,99 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено задокументовані фінансово-господарські операції ТОВ Соковий завод Сокирянський щодо придбання яблук у постачальника - ТОВ Українська фруктова компанія (код ЄДРПОУ 37627846) на загальну суму 11212562,99 грн.

До перевірки надано договір № 0604201701 від 06.04.2017 р., згідно якого ТОВ Соковий завод Сокирянський уклало договір з ТОВ Українська фруктова компанія про поставку сільськогосподарської продукції (яблук).

Протягом серпня - жовтня 2017 р. відповідно до даних регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та представлених первинних документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) ТОВ Українською фруктовою компанією реалізовано ТОВ СЗ Сокирянський яблука в кількості 1871299 кг на загальну суму 13709053,38 грн, в тому числі ПДВ - 2284842,23 грн.

ТОВ СЗ Сокирянський за отриману продукцію сплачено грошові кошти на користь ТОВ Українська фруктова компанія на розрахунковий рахунок у сумі 13709053,38 грн.

У бухгалтерському обліку задокументовано господарські операції з придбання яблук у ТОВ Українська фруктова компанія наступними записами:

серпень-жовтень 2017 року

Дт 201 "Сировина і матеріали" Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 11212562,98 грн;

Дт 644 Податковий кредит Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 2242512,62 грн;

Дт 631 Розрахунки з постачальниками Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті" 3108270,74 грн;

Дт 631 Розрахунки за виданими авансами Кт 371 "Поточні рахунки в національній валюті" 10346804,86 грн;

Дт 371 Розрахунки за виданими авансами Кт 311 "'Поточні рахунки в національній валюті" 10346804,86 грн.

Згідно оборотно-сальдових відомостей та виробничих звітів дана сировина використана для виробництва готової продукції, що відображено в регістрах бухгалтерського обліку наступними записами:

Дт 231 Виробництво Кт 201 Сировина і матеріали на суму 11212562,98 грн;

Дт 26 Готова продукція Кт 231 Виробництво на суму 11212562,98 грн.

Згідно фінансової звітності (Баланс форма-1), оборотно-сальдових відомостей, книг складського обліку станом на 01.01.2018 р. обліковуються залишки по рахункам бухгобліку: Кт 201 Сировина і матеріали - 2098706,70 грн Кт 26 Готова продукція в сумі 15982140,88 грн, що підтверджують наявність сировини та виготовленої продукції на балансі підприємства.

Аналізом первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, регістрів бухгалтерського обліку встановлено віднесення у 2018 році до складу собівартості реалізованої готової вартість виготовленої продукції у сумі 12087036,55 грн.

Відображено записами:

Дт 901 Собівартість реалізованої готової продукції Кт 26 Готова продукція на суму 12087036,55 грн;

Дт 791 Фінансові результати 901 Собівартість реалізованої готової продукції на суму 12087036,55 грн.

Станом на 01.01.2019 р. залишки по рахункам бухгобліку: Кт 201 Сировина і матеріали - 1615039,60 грн, Кт 26 Готова продукція в сумі 5033447,41 грн, що підтверджує факт списання (реалізації) сировини та готової продукції з балансу підприємства.

Враховуючи наведені обставини, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що господарські операції по придбанню яблук у ТОВ Українська фруктова компанія протягом 3 - 4 кварталу 2017 р. вплинули на собівартість реалізованої продукції та фінансовий результат у 2018 р.

У акті перевірки також зазначено, що в ході проведення перевірки надано товарно-транспортні накладні про перевезення яблук від ТОВ Українська фруктова компанія до ТОВ СЗ Сокирянський за вересень 2017 року в кількості 72 шт., відповідно до яких перевезено яблук на загальну суму 10261077 грн (в т.ч. ПДВ 1699238 грн) та за жовтень 2017 р. в кількості 19 шт., відповідно до яких перевезено яблук на загальну суму 3130998 грн (в т.ч. ПДВ 531833 грн). Всього перевезено яблук на загальну суму 13 392075 грн.

Відповідно до даних первинних документів бухгалтерського обліку (видаткові накладні, платіжні доручення) ТОВ Українською фруктовою компанією реалізовано ТОВ СЗ Сокирянський яблука в кількості 1871299 кг на загальну суму 13709053,38 грн, в тому числі ПДВ - 2284842,23 грн, що на 316978,38 грн більше ніж перевезено яблук відповідно до ТТН.

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на початок періоду, що перевірявся, 01.07.2017 р. та станом на 31.12.2017 р. дебіторська (кредиторська) заборгованість по рах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ТОВ СЗ Сокирянський по розрахунках з ТОВ Українська фруктова компанія , відсутня.

Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить про невідповідність даних первинних документів бухгалтерського обліку (видаткові накладні, платіжні доручення) даним, зазначеним в ТТН.

При здійсненні аналізу фактичного руху товарів відповідно до наданих товарно-транспортних накладних встановлено нереальність та дефектність здійснених господарських операцій, зокрема: в ТТН №№ 27, 28, 28 від 09.09.2017 р., № 30 від 19.10.2017 р., №№ 31, 32, 33 від 11.09.2017 р., №№ 34, 63, 63-1 від 12.09.2017 р., №№ 36, 36-1, 37, 38, 39, 39-1 від 13.09.2017 р., № 40-1, 40, 41, 41-1, 42, 42-1, 43, 44, 44-1 від 14.09.2017 р., №№ 45, 45-1, 46, 46-1, 46-2, 47, 48, 48-1, 54, 54-1, 55, 56-1, 56-2, 57, 57-1, 58, 58-1, 59, 59-1, 60, 60-1, 61, 61-1, 62, 62-1 від 15.09.2017 р., №№ 49, 49-1, 50, 50-1, 52, 52-1, 53, 53-1 від 16.09.2017 р. зазначено автомобільного перевізника: ТОВ Виробництво меблів Альфа (код ЄДРПОУ № 41264661).

Перевіркою встановлено, що у зареєстрованих видах діяльності згідно КВЕД не передбачено надання ТОВ "Виробництво меблів Альфа " (код ЄДРПОУ 41264661) транспортних послуг, а також відсутність у СГ необхідних матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення транспортних послуг, та наявність сукупності очевидних даних щодо не провадження ним реальної економічної діяльності.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ДПС України (далі - ЄРПН) основними постачальниками яблук для ТОВ Українська фруктова компанія (код ЄДРПОУ 37627846) в 2017 році були: ТОВ "ТАТ груп" (код ЄДРПОУ 37627453), ТОВ "Галич Екофрукт" (код ЄДРПОУ 38429416), ТОВ "Технопромторг" (код ЄДРПОУ 41379947), ТОВ "Компанія Сонячна долина" (код ЄДРПОУ 41442332), ТОВ "Ера компані" (код ЄДРПОУ 40947894).

За результатами аналізу руху товарів по ланцюгу постачання відповідно до побудованої" схеми руху товарно-грошових потоків встановлено факт відсутності придбання яблук від виробника чи імпортера (обрив ланцюга).

Тобто, перевіркою встановлено відсутність фактів (джерел) законного введення в обіг або реально задекларованого вирощування у безпосередніх постачальників , а також відсутність у останніх необхідних матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення конкретної операції з постачання яблук, та наявність сукупності очевидних даних щодо не провадження ними реальної економічної діяльності.

Перевіркою також встановлено, неможливість фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ Українська фруктова компанія так як:

- за результатами аналізу руху товарів по ланцюгу постачання відповідно до побудованої схеми руху товарно-грошових потоків встановлено факт відсутності придбання яблук від виробника чи імпортера (обрив ланцюга), а саме згідно інформації з ЄРПН постачальники ТОВ Українська фруктова компанія (по ланцюгу проходження) яблука не придбавали та відповідно не могли їх постачати на товариство, ряд підприємств-постачальників взагалі не звітують про свою діяльність;

- перевізники, які зазначені в товарно-транспортних накладних на перевезення яблук від ТОВ Українська фруктова компанія до ТОВ СЗ Сокирянський не здійснювали такі перевезення, зокрема:

ТОВ Виробництво меблів Альфа (ЄДРПОУ 41264661) не міг здійснювати транспортні послуги оскільки товариство не забезпечене матеріально-технічними та трудовими ресурсами для виконання транспортних послуг, а також у товариства відсутній необхідний вид діяльності згідно КВЕД; наявні пояснення ряду осіб, які заперечують факт здійснення транспортування яблук ( ОСОБА_1 заперечує факт надання транспортних послуг з перевезення яблук ним та його синами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 заперечує факт надання транспортних послуг з перевезення яблук її чоловіком ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також заперечують факт надання транспортних послуг з перевезення яблук).

Спираючись на записи бухгалтерського обліку, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та дані Єдиного реєстру податкових накладних, на думку відповідача, ТОВ "СЗ Сокирянський" шляхом маніпулювання бухгалтерськими записами здійснено неправомірне відображення показників бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ Українська фруктова компанія , що в свою чергу призвело до викривлених (неправдивих) даних у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО за перевіряємий період.

З огляду на наведене, в акті перевірки відповідачем зазначено, що неправдиві (викривлені) записи у бухгалтерському обліку мають очевидний нереальний (сумнівний) характер (тобто відсутні будь-які об`єктивні обставини можливості реального здійснення постачання (отримання) товарів як у теперішньому часі, так і у майбутньому).

ТОВ "СЗ Сокирянський" набуто актив (у вигляді товарно-матеріальнних цінностей яблука), дійсне джерело походження якого невідоме та одержане в результаті не облікового виробництва.

Враховуючи вищенаведене, бухгалтерські, податкові документи та проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагента ТОВ Українська фруктова компанія не підтверджують фактичного постачання яблук.

Отже, первинні документи між ТОВ "'СЗ Сокирянський" та ТОВ Українська фруктова компанія складено всупереч вимогам діючого законодавства.

Таким чином, ТОВ "СЗ Сокирянський" отриманий актив у вигляді товарно-матеріальних цінностей (яблук) невідомого походження, що вважаються безоплатно отриманими.

У п. 3.1.1.2 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р., відповідачем відображено, що ТОВ СЗ Сокирянський за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2018 р. задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 4248012 грн, з них за 2 півріччя 2017 р. на суму 619000 грн (з урахуванням позитивного показника за 1 півріччя 2017 року у сумі 3000 грн). За 2018 рік від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності склало 616 000 грн та за 2018 рік на суму 3629012 грн.

З огляду на виявлені порушення, які відображені в п.п. 2 п. 3.1.1.1 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р., відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. встановлено:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у періоді, що перевірявся на суму 3629012,00 грн, у т.ч. за 2018р. на суму 3629012,00 грн.

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1733184,00 грн, у т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн, за 2018 р. в сумі 1655069,00 грн.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України Кодексу базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно визначення наведеного в п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно п.п 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996-ХІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, визначених ст. 4 Закону № 996-ХІV є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення №88, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За приписами п. 2.2. Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно із абз.1 п. 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153 (далі - П(С)БО № 15 "Дохід", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО № 15 "Дохід" визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

За приписами п. 8 П(С)БО № 15 "Дохід" дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Отже, при невиконанні хоча б однієї з наведених вимог, дохід у бухгалтерському обліку не визначається.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за 751/4044 (далі - П(С)БО № 9 "Запаси", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно п. 9 П(С)БО № 9 "Запаси" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць;

- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - П(С)БО № 16 "Витрати", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 5, 6, 7 П(С)БО № 16 "Витрати" встановлено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з П(С)БО № 16 "Витрати", усі витрати підприємства поділяють на виробничі (виробнича собівартість продукції, робіт, послуг), операційні (адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) та інші витрати діяльності (фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати).

Відповідно до п. 10 П(С)БО № 16 "Витрати" собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на нереальність здійснення господарської операції за договором поставки сільськогосподарської продукції № 0604201701 від 06.04.2017 р., посилаючись на наступне: відсутність істотних умов у договорі на поставку сільськогосподарської продукції; відсутність актів прийому-передачі (жодних); наявність ТТН, що не можуть підтвердити перевезення; відсутність будь-яких документів, що підтвердили зберігання на обліку саме цього товару; подальший продаж саме цього товару; відсутність економічної ефективності від укладеного договору; відсутність у контрагента технічних та матеріальних можливостей зберігати таку кількість яблук, здійснити навантаження, перевезення; відсутність доказів реальності здійснення перевезення яблук; відсутність конкретизації товару, а саме: не конкретизований сорт, гатунок, відсутні будь-які заявки, погодження асортименту та якості яблук; ланцюг постачання сформований штучно, з метою формування штучних показників діяльності.

Стосовно наведених посилання відповідача, суд зазначає, що 06.04.2017 р. між ТОВ Українська фруктова компанія (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір № 0604201701 на поставку сільськогосподарської продукції, на умовах якого продавець зобов`язувався поставити свіжу сировину (сільськогосподарську продукцію) на протязі сезону заготівлі, а саме яблука. Асортимент сільськогосподарської продукції обумовлюється Продавцем і Покупцем окремо за домовленістю сторін. Ціна за одиницю зданої сільськогосподарської продукції - договірна. Покупець зобов`язувався в свою чергу прийняти їх і оплатити згідно умов даного Договору (Т.1 а.с. 57-58).

Пунктами 2.1 - 2.3 договору № 0604201701 від 06.04.2017 р. на поставку сільськогосподарської продукції передбачено наступні умови поставки, зокрема: термін постачання сільськогосподарської продукції, її кількість та асортимент в кожному конкретному випадку уточняється продавцем і покупцем шляхом телефонних або усних переговорів; доставка сільськогосподарської продукції здійснюється адресу Покупця необхідними партіями за двосторонньою угодою автотранспортом покутня або продавця з усіма необхідними документами, а саме: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок на оплату; продавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну згідно чинного законодавства України, з моменту відвантаження товару покупцю.

Згідно п. 4.1 та 4.2 вказаного договору, ціна на сільськогосподарську продукцію встановлюється за домовленістю сторін та може змінюватись на протязі всього терміну поставки. Сторони домовилися, шо оплата здійсняться таким чином: покупець перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця за фактом прийняття партії продукції на складі покупця за наявності всіх необхідних документів, протягом десяти банківських днів.

Судом встановлено, що на виконання вимог вказаного договору, в період серпня - жовтня 2017 р. ТОВ Українська фруктова компанія поставило позивачу яблука в кількості 1871299 кг на загальну суму 13709053,38 грн, в тому числі ПДВ 2284842,23 грн.

За отриману продукцію позивачем сплачено грошові кошти на користь ТОВ Українська фруктова компанія у сумі 13709053,38 грн.

З матеріалів справи видно, що в ході проведення перевірки позивач надав відповідачу товарно-транспортні накладні на перевезення яблук від ТОВ Українська фруктова компанія до ТОВ СЗ Сокирянський за вересень 2017 року в кількості 72 шт., відповідно до яких перевезено яблук на загальну суму 10261 077 грн (в т.ч. ПДВ 1699238 грн) та за жовтень 2017 р. в кількості 19 шт., відповідно до яких перевезено яблук на загальну суму 3130998 грн (в т.ч. ПДВ 531833 грн). Всього перевезено яблук на загальну суму 13392075 грн.

Наведені вище обставини підтверджуються також змістом висновку № 24 судово-економічної експертизи від 30.06.2020 р., яка проведена судовим експертом Перепелюк С.М.

Так, у висновку № 24 судово-економічної експертизи від 30.06.2020 р. зазначено, що за даними банківських виписок та платіжних доручень ТОВ Соковий завод Сокирянський , що надані на дослідження, за період серпень-жовтень 2017 р. підприємством на рахунок ТОВ Українська фруктова компанія перераховано грошові кошти на загальну суму 13709053,38 грн.

У висновку також зазначено, що надані на дослідження видаткові накладні відповідають вимогам Закону № 996-ХІ та Положенню № 88 щодо оформлення первинних документів, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

З огляду на наведене, судовим експертом зроблено висновок, що документально та нормативно не підтверджуються висновки, зазначені в акті № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. щодо заниження ТОВ Соковий завод Сокирянський податку на прибуток в сумі 1733184,00 грн, в т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в 'сумі 78115,00 грн та за 2018 рік в сумі 1655069,00 грн, завищення від`ємного знамення об`єкта оподаткування за 2018 рік на суму 3629012,00 грн.

Дослідженням висновку судово - економічної експертизи № 24 від 30.06.2020 р. встановлено, що вказана експертиза проведена судовим експертом Перепелюк С.М., яка внесена до реєстру атестованих судових експертів та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у відповідності до ст. 384 КК України (Т. 2 а.с. 178 - 196).

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновок відповідача про нереальність здійснення господарської операції за договором поставки сільськогосподарської продукції, спростовується матеріалами справи та зроблений без урахування усіх обставин справи.

Статтею 108 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Враховуючи наведене, суд погоджуються з висновками експерта в цій частині.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти висновку експерта в цій частині, посилаючись на сумніви щодо її правильності та повноти, відповідач не скористався правом передбаченим ст. 111 КАС України щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

Стосовно доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом через: відсутність будь-яких документів, що підтвердили зберігання на обліку саме цього товару; подальший продаж саме цього товару; відсутність економічної ефективності від укладеного договору; відсутність у контрагента технічних та матеріальних можливостей зберігати таку кількість яблук, здійснити навантаження, перевезення; відсутність доказів реальності здійснення перевезення яблук; відсутність конкретизації товару, а саме: не конкретизований сорт, гатунок, відсутні будь-які заявки, погодження асортименту та якості яблук; ланцюг постачання сформований штучно, з метою формування штучних показників діяльності, необхідно зазначити наступне.

Зазначені вище обставини встановлені податковим органом відповідно до електронних баз даних ДФС та інформації, отриманої із Державних реєстрів.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Під час розгляду справи по суті судом встановлено, що господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та АС Податковий блок та Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Необхідно відмітити, що ні до проведення перевірки позивача, ні під час її проведення не була проведена зустрічна звірка або перевірка господарської діяльності контрагента позивача, не було також звернень до цього підприємства про надання пояснень або підтверджуючих документів.

З аналізу акту перевірки та зафіксованих у ньому порушень видно, що в акті податковим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, натомість висновки про господарську діяльність контрагента - ТОВ Українська фруктова компанія та його контрагентів-постачальників зроблені виключно на підставі електронних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередніх учасників господарських операцій.

Суд також звертає увагу, що період діяльності позивача, який підлягав перевірці, склав три роки, а саме: з 01.01.2017 р. по 31.12.2019 р. Протягом всього цього періоду контрагент позивача здійснював діяльність і у податкового органу не було жодних зауважень до такої діяльності, оскільки акт перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. не містить жодних посилань на інші акти перевірок контролюючих органів стосовно контрагента позивача із приводу безпідставності формування останніми податкового кредиту, зобов`язання або витрат чи доходів.

Виходячи із наведеного, суд приходить до переконання, що вказані вище висновки відповідача неможливо вважати обґрунтованими, оскільки в акті перевірки позивача не відображена інформація про проведення податкової перевірки контрагента - постачальника, а отже інформація, висвітлена без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку контрагентів постачальника позивача. За таких обставин, такі висновки не можуть містити підтверджені належним чином обставини здійснення контрагентами постачальника власної господарської діяльності з посиланням на первинні документи, які б могли вважатися належними та допустимими доказами, у розумінні КАС України. Отже, податковим органом досліджувалася лише податкова звітність контрагентів постачальника позивача, на підставі якої зроблено висновок про неможливість здійснення суб`єктом господарювання постачання яблук.

Відтак, факти, які викладені податковим органом, не можуть бути використані в якості доказів здійснення безтоварних операцій та впливати на господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом у вигляді застосування до позивача фінансової відповідальності.

Також як на факт, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відповідач в акті перевірки вказав на відсутність постачальника та його контрагентів необхідних трудових ресурсів для здійснення продажу товарів та надання послуг.

Такі обставини, як відсутність у контрагента необхідної кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань. Звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Ще однією підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулись податковий орган стверджує про наявність ТТН, що не можуть підтвердити перевезення.

Так, у акті перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. зазначено, що при здійсненні аналізу фактичного руху товарів відповідно до наданих товарно-транспортних накладних встановлено нереальність та дефектність здійснених господарських операцій, зокрема: в ТТН №№ 27, 28, 28 від 09.09.2017 р., № 30 від 19.10.2017 р., №№ 31, 32, 33 від 11.09.2017 р., №№ 34, 63, 63-1 від 12.09.2017 р., №№ 36, 36-1, 37, 38, 39, 39-1 від 13.09.2017 р., № 40-1, 40, 41, 41-1, 42, 42-1, 43, 44, 44-1 від 14.09.2017 р., №№ 45, 45-1, 46, 46-1, 46-2, 47, 48, 48-1, 54, 54-1, 55, 56-1, 56-2, 57, 57-1, 58, 58-1, 59, 59-1, 60, 60-1, 61, 61-1, 62, 62-1 від 15.09.2017 р., №№ 49, 49-1, 50, 50-1, 52, 52-1, 53, 53-1 від 16.09.2017 р. зазначено автомобільного перевізника: ТОВ Виробництво меблів Альфа (код ЄДРПОУ № 41264661).

Перевіркою встановлено, що у зареєстрованих видах діяльності згідно КВЕД не передбачено надання ТОВ "Виробництво меблів Альфа " (код ЄДРПОУ 41264661) транспортних послуг, а також відсутність у товариства необхідних матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення транспортних послуг, та наявність сукупності очевидних даних щодо не провадження ним реальної економічної діяльності.

Згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тобто, товарно-транспортну накладну визнано обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та посвідчувати факт перевезення вантажу.

Відповідно до розділу 1 Правил № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно - транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 15.08.2019 р. у справі № 804/19857/14.

Суд також зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов`язували б платника податків контролювати дотримання контрагентами норм законодавства. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства постачальником та його контрагентами. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Разом з тим, надані позивачем документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірної господарської операції та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасника цієї операції та встановити факт поставки товару (яблук). Видані контрагентом позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Суд також зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, відповідач повинен був надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару у ТОВ Українська фруктова компанія в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цієї операції з метою завищення податкового кредиту та заниження доходу без фактичного отримання від цього контрагенту товару. Оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне судове рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак, відповідач не посилається на факти вчинення представниками позивача чи його контрагентом таких дій і не надав докази притягнення їх до відповідальності.

У судовому засіданні представник відповідача зазначав про відсутність інформації про порушені кримінальні провадження стосовно посадових осіб позивача, контрагента позивача ТОВ Українська фруктова компанія та судових рішень щодо вказаних осіб.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинена позивачем господарська операція з ТОВ Українська фруктова компанія є сумнівною, не відповідає дійсному економічному змісту і вчинена з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Спірний контрагент на час здійснення господарської операції був платниками податку на додану вартість, що не заперечується податковим органом, а тому мав право виписувати податкові накладні. Виписані ТОВ Українська фруктова компанія податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується змістом акту перевірки.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що на час здійснення господарської операції із позивачем в ЄДРПОУ був в наявності запис про скасування державної реєстрації цього підприємства, визнання його банкрутом чи припинення юридичної особи.

Тобто, на час здійснення господарської операції з позивачем ТОВ Українська фруктова компанія мала належну правосуб`єктність.

Таким чином, податковим органом не встановлено дефектів у юридичному статусі ТОВ Українська фруктова компанія .

У акті перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ "СЗ Сокирянський" шляхом маніпулювання бухгалтерськими записами здійснено неправомірне відображення показників бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ Українська фруктова компанія , що в свою чергу призвело до викривлених (неправдивих) даних у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО за перевіряємий період. Здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагента ТОВ Українська фруктова компанія не підтверджують фактичного постачання яблук. Первинні документи між ТОВ "'СЗ Сокирянський" та ТОВ Українська фруктова компанія складено всупереч вимогам діючого законодавства. Відповідно, позивач отримав актив у вигляді товарно-матеріальних цінностей (яблук) невідомого походження, що вважаються безоплатно отриманими. Зазначені висновки податкового органу мали наслідком висновок про заниження позивачем доходів та відповідне визначення зобов`язань із податку на прибуток та ПДВ.

Фактом визнання, що позивачем оприбутковано на баланс товарно - матеріальні цінності (яблука) невідомого походження, без наявності будь-яких первинних документів, свідчить про набуття позивачем за період: серпень - жовтень 2017 р. у власність безоплатного отримання товарів, які використані у господарській діяльності на суму 13709053,38 грн, податковий орган фактично визнає факт повного оприбуткування придбаного позивачем товару та його використання з метою отримання прибутку.

Тобто, податковий орган не ставить під сумнів оприбуткування позивачем товару від ТОВ Українська фруктова компанія за перевірений період та його використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Разом із тим, у акті перевірки відсутня будь-яка інформація про подальший рух товару, оприбуткованого позивачем від ТОВ Українська фруктова компанія , відтак дана обставина, що має значення для повного дослідження господарської діяльності позивача, залишена податковим органом поза увагою.

Водночас, судом встановлено, що у 2017 р. позивач придбав 4982751,36 кг яблук на загальну суму 37740291,32 грн (з ПДВ), в т.ч. у ТОВ Українська фруктова компанія у кількості 1844351,06 грн за суму 13455075,59 грн.

З придбаних яблук у 2017 р., позивачем перероблено 4960318,36 кг яблук, відвантажено яблук ТОВ СО`ОК - 22433,00 кг, вироблено яблучного концентрату 771306,56 кг.

Вироблений у 2017 р. яблучний концентрат реалізовано позивачем компанії Doeller та ТОВ СО`ОК у 2017 - 2019 р.р. у кількості 757251 кг. Залишок становить 14055 кг (Т. 3 а.с. 233).

Під час розгляду справи позивачем підтверджено рух товару та коштів під час виконання господарської операції із ТОВ Українська фруктова компанія , тобто зміну у майновому стані ТОВ "'СЗ Сокирянський".

Верховний суд у постанові від 02.04.2019 р. по справі № 826/6245/18, висловив позицію щодо безтоварності господарських операцій: "…Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку..."

Необхідно також звернути увагу на позицію Верховного суду, викладену в постанові від 27.02.2018 р. у справі № 813/1766/17. Зокрема, Верховний Суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, що було досліджено та встановлено судом в ході розгляду даної справи.

Первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018 р. у справі № 870/9721/12, в постанові від 27.02.2018 р. у справі № 813/1766/17.

Окремо необхідно зауважити, що згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, ст. 215 ЦК України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, ч. 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму необхідно застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та спірним контрагентом, недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Суд також зазначає, що податкові накладні по господарським операціям позивача зареєстровані у законному порядку, що свідчить про підтвердження відповідачем наявності здійснення господарських операцій позивачем.

Як на час перевірки, так і станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ Українська фруктова компанія , пов`язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов`язаних із порушенням податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновок відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагента ТОВ Українська фруктова компанія без фактичного постачання яблук, складання первинних документів всупереч вимогам діючого законодавства, отримання позивачем активу у вигляді товарно-матеріальних цінностей (яблук) невідомого походження, є необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість в період, що перевірявся, суд зазначає наступне.

У п.п. 3.1.2.2 п. 3.1.1.1 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. зафіксовано, що за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р. ТОВ СЗ Сокирянський задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 39502244 грн.

Проведеною перевіркою у рядку 10.1 Декларацій Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території за основною ставкою відображених показників за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р. встановлено завищення сум податкового кредиту задекларованих позивачем показників всього на суму 2284714 грн, в тому числі: за серпень 2017 р. на суму 250000 грн, за вересень 2017 р. на суму 1451381 грн, за жовтень 2017 р. на суму 583333 грн з вартості оприбуткованих ТМЦ (сировини для виготовлення соку - яблук) постачальником яких задокументовано ТОВ Українська фруктова компанія (код ЄДРПОУ 37627846), на загальну суму ПДВ 2284714,65 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ СЗ Сокирянський декларувало взаємовідносини щодо придбання яблук у ТОВ Українська фруктова компанія , яке зареєстровано платником ПДВ, відповідно включало до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості отриманої сировини, зокрема: відображено податковий кредит з урахуванням коригування за листопад 2017 р. з ПДВ на загальну суму 2242512,62 грн, на підставі податкових накладних та розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників, продавцем в яких значиться ТОВ Українська фруктова компанія , які зареєстровано в ЄРПНН в серпні - листопаді 2017 р.

Включено до податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 р. на суму 250000 грн., за вересень 2017 р. на суму 1451381 грн, за жовтень 2017 р. на суму 583333 грн, за листопад 2017 р. на суму (мінус) 42202 грн (коригування проведено в листопаді до податкової накладної за жовтень 2017 р.).

З огляду на виявлені порушення, які відображені в п.п. 3.1.1.1 п. 3.1.1.1 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. відповідачем зроблено висновок, що ТОВ СЗ Сокирянський безпідставно сформовано податковий кредит по операціях з вищенаведеними контрагентами - постачальниками всього на суму 2242512 грн, в тому числі: за серпень 2017 р. на суму 250000 грн, за вересень 2017 р. на суму 1451381 грн, за жовтень 2017 р. на суму 583333 грн, за листопад 2017 р. на суму (мінус) 42202 грн (коригування проведено в листопаді до податкової накладної за жовтень 2017 року).

Враховуючи наведене, у в п. 3.1.2.3 розділу 3.1.2 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. відповідачем зроблено висновок, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлатала бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р.) встановлено завищення визначення сум податку на додану вартість, що підлягали бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника всього у сумі 2032672 грн, у тому числі за грудень 2017 р. в сумі 2032672 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.1.1. п.3.1.2.2 розділу ІІІ акту перевірки.

Стосовно порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2599776,00 грн, з яких 133184,00 грн за податковими зобов`язаннями та 866592,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2032672,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1016336,00 грн), суд зазначає, що вказані донарахування є протиправними, оскільки здійснені відповідачем на підставі висновку про здійснення фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагента ТОВ Українська фруктова компанія без фактичного постачання яблук, складання первинних документів всупереч вимогам діючого законодавства, отримання позивачем активу у вигляді товарно-матеріальних цінностей (яблук) невідомого походження, помилковість яких судом визнано вище.

Підпунктом 54.3.2. п. 54.3. ст. 54. ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Дослідженням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до акту позапланової документальної перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. встановлено, що за порушення:

- по податку на прибуток - п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 140.4.4 ст. 140 ПК України, в результаті чого: завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2017 р. на суму 61600,00 грн, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2018 р. на суму 3629012,00 грн, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1733184,00 грн, у т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн, за 2018 р. в сумі 1655069,00 грн, позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 616000,00 грн та у розмірі 3629012,00 грн, а також збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2599776,00 грн, з яких 1733184,00 грн за податковими зобов`язаннями та 866592,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- по податку на додану вартість - п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено визначення сум податку на додану вартість, що підлягали бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника всього у сумі 2032672,00 грн, у т.ч. за грудень 2017 р. в сумі 2032672,00 грн, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2032672,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1016336,00 грн.

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносин протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки прийняв їх необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 та ст. 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд відхиляє, оскільки вони спростовується матеріалами справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 72300,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.05.2020 р. № 1211, від 18.05.2020 р. № 1219, від 05.06.2020 р. № 1244 (Т. 2 а.с. 43, 44, 52).

Враховуючи рішення суду про задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 72300,00 грн, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір) у розмірі 72300,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 9, 14, 72 - 77, 90, 241, 246 та 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000800501 від 31.01.2020 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000810501 від 31.01.2020 р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000820501 від 31.01.2020 р.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000830501 від 31.01.2020 р.

6. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський" судові витрати (судовий збір) в сумі 72300,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.11.2020 р.

Повне найменування сторін:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський" (вул. Пушкіна, буд. 1А, с. Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39761131);

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя В.К. Левицький