Рішення

від 02.11.2020 по справі 620/1376/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1376/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Линовицької селищної ради, третя особа, - Фермерське господарство ''Агросервіс-МСЛ'' про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 16.04.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Линовицької селищної ради (далі - Линовицька селищна рада), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення по її заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5293 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, орендованих Фермерським господарством Агросервіс-МСЛ за межами населених пунктів на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5293 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, орендованих Фермерським господарством Агросервіс-МСЛ за межами населених пунктів на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що нею до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було подано всі необхідні документи для отримання дозволу, однак відповідач протиправно відповідне рішення не прийняв, чим порушив її права та інтереси.

Ухвалою судді від 23.04.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав неналежності розгляду даного позову у порядку адміністративного судочинства, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, та копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї документами надіслано позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2020, справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду

Ухвалою судді від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу термін для надання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що бажана земельна ділянка входить до складу вже сформованої земельної ділянки, площею 3,0585 га, яка має кадастровий номер 7424185800:06:000:0312 та перебуває в оренді у ФГ Агросервіс-МСЛ з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . Також зазначив, що вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Линовицької селищної ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Від третьої особи пояснення по суті спору не надійшли.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

04.02.2020 позивач звернулась до Линовицької селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки, площею 1,5293 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, орендованих ФГ Агросервіс-МСЛ , за межами населених пунктів на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, до якої додала графічний матеріал із бажаним місцем розташування земельної ділянки. Також позивачем було надано документи, що стосуються оренди земельної ділянки ФГ Агросервіс-МСЛ та нотаріально завірену заяву ФГ Агросервіс-МСЛ від 21.01.2020 про надання згоди на вилучення з метою подальшої передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 1,5293 га (а.с. 99-109).

Листом від 23.03.2020 за №03-04/177 Линовицька селищна рада повідомила, що розгляд заяви ОСОБА_1 від 04.02.2020 було знято з порядку денного пленарного засідання 39-ї сесії сьомого скликання, так як дана земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ Агросервіс-МСЛ . Про припинення оренди даної земельної ділянки до виконкому Линовицької селищної ради фермерське господарство попередньо не зверталось. Також додатково повідомлено, що депутатський корпус Линовицької селищної ради не вважає доцільним виведення з оренди земель, що знаходяться на території Линовицької ОТГ, так як такі дії негативно вплинуть на наповнення бюджету та розвиток громади в цілому (а.с. 110).

На запит позивача листом від 08.04.2020 за №03-04/225 відповідач надав витяг з Протоколу 39-ї сесії 7го скликання (а.с. 111-113).

Вважаючи вказану бездіяльність Линовицької селищної ради протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україна визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом а частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до пункту в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом. Згідно із частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 Земельного кодексу України щодо прав громадян на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Виходячи з аналізу вищевказаних положень законодавства, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 №44-у/2015 "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" (справа №2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача, як уповноваженого органу на розпорядження земельними ділянками комунальної власності на території Линовицької селищної ради, із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5293 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, орендованих Фермерським господарством Агросервіс-МСЛ за межами населених пунктів на території Линовицької селищної ради.

До заяви ОСОБА_1 були додані всі необхідні документи для її розгляду, передбачені частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, в тому числі: копія паспорту громадянина України, копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків, схему бажаного місця розташування земельної ділянки. Також, оскільки земельна ділянка перебуває в оренді третьої особи Фермерського господарства Агросервіс-МСЛ , що підтверджується договором оренди землі від 04.03.2015, позивачем також була надана нотаріально посвідчена заява Фермерського господарства Агросервіс-МСЛ від 31.01.2020, якою господарство надало згоду на вилучення земельної ділянки, площею 1,5293 га, для ведення особистого селянського господарства з метою її подальшої передачі позивачу у власність.

Отже, при подачі заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем були дотримані всі вимоги щодо подання заяви та необхідних документів для отримання такого дозволу згідно вимог Земельного кодексу України.

Проте, відповідач жодного рішення щодо заяви позивача не прийняв, чим фактично, відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, та не навів жодних обґрунтованих підстав такої бездіяльності, передбачених нормами Земельного кодексу України, що підтверджується витягом з протоколу 39-ї сесії сьомого скликання Линовицької селищної ради від 17.03.2020 (а.с. 112).

При цьому, як було встановлено судом, листом від 23.03.2020 №03-04/177 ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд її заяви було знято з порядку денного пленарного засідання 39-ї сесії сьомого скликання Линовицької селищної ради, так як дана земельна ділянка знаходиться в оренді Фермерського господарством Агросервіс-МСЛ , яке попередньо не зверталось до виконкому Линовицької селищної ради щодо припинення оренди даної земельної ділянки. Одночасно повідомлялось, що депутатський корпус ради не вважає доцільним виведення з оренди земель, що знаходяться на території Линовицької ОТГ.

Отже, відповідач протиправно не прийняв жодного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову, що вказує на протиправну бездіяльність відповідача.

У своєму листі-відповіді, відповідач вказує, що третя особа Фермерське господарство Агросервіс-МСЛ попередньо не зверталось до виконкому Линовицької селищної ради з заявою про припинення оренди даної земельної ділянки.

Втім, суд зазначає, що для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою подається виключно погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Більш того, погодження третьої особи (Фермерського господарства Агросервіс-МСЛ ) на вилучення земельної ділянки є ніщо іншим як його згода на подальше припинення права оренди на цю земельну ділянку у разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття рішення про передачу її у приватну власність.

Разом з тим, питання щодо припинення права оренди земельної ділянки у третьої особи Фермерського господарства Агросервіс-МСЛ , внесення змін до договору оренди чи його переукладення, має вирішуватись за наслідками розроблення проекту землеустрою з визначенням меж земельної ділянки, яка підлягає вилученню, та вже при вирішенні питання щодо передачі у приватну власність земельної ділянки згідно частини п`ятої статті 116 та частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України.

Щодо доводів відповідача про недоцільність виведення з оренди земель, що знаходяться на території Линовицької ОТГ, та негативного впливу на поповнення бюджету та розвиток громади в цілому, суд наголошує, що частина сьома статті 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, і такий перелік не містить зазначених відповідачем підстав для відмови.

Кожен громадянин України має право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства і таке право не може бути обмежене відповідачем в зв`язку з негативним впливом на поповнення бюджету та розвиток громади.

Суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 Земельного кодексу України не передбачено, що обумовлює висновок про протиправну та необґрунтовану відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством.

За таких обставин та з урахуванням того факту, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у цьому, а відповідач не мав права відмовляти позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених чинним законодавством, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправної бездіяльності Линовицької селищної ради щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5293 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, орендованих Фермерським господарством Агросервіс-МСЛ за межами населених пунктів на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, та задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Линовицької селищної ради прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суд зазначає таке.

У відповідності до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 11 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі листа, тощо. В той же час зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №806/862/17.

За таких обставин та з урахуванням того, що позивач вже звертався до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та отримав, як встановлено судом вище, фактично протиправну відмову, викладену у формі листа, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5293 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, орендованих Фермерським господарством Агросервіс-МСЛ за межами населених пунктів на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, та прийняти відповідне рішення, викладене у формі розпорядчого індивідуального правового акту.

Згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Линовицької селищної ради слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

У поданому позові ОСОБА_1 просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Линовицької селищної ради на її користь витрати на сплату судового збору та правничу допомогу.

Суд зазначає, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із частиною першою статі 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин сьомої та дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.03.2020 ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої правової допомоги, у зв`язку із чим адвокатом виписано відповідний ордер серії ЧН №089868, складено акт здачі-прийняття наданої правничої допомоги з описом (а.с. 114, 115, 149). Згідно наданих документів, вартість наданих послуг складає 5000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 (адміністративне провадження №К/9901/52416/18) суд на підставі аналізу змісту статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Такий розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на надання кожного виду послуги.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії , заява №34884/97, п.30).

Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17.

Разом з тим, на підтвердження проведення розрахунку за надану правничу допомогу, ОСОБА_1 надано виписану адвокатом довідку, яка не є розрахунковим документом у розумінні вимог чинного законодавства та, відповідно, не може бути належним і допустимим доказом сплати позивачем коштів в сумі 5000,00 грн.

За наведених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на правничу допомогу слід відмовити, оскільки належні докази, які б підтверджували понесення позивачем зазначених ним фактичних витрат, не надані.

У свою чергу, оскільки позовні вимоги задоволені частково, то суд, в силу вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Линовицької селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420,40 грн.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає, що дане питання регулюється статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України та відноситься до дискреційних повноважень суду і не містить в собі імперативного обов`язку, а отже суд вільний у виборі щодо застосування заходів впливу до правопорушника. Враховуючи положення вказаної норми, суд вважає, що підстави для зобов`язання Линовицької селищної ради подати звіт про виконання рішення відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, третя особа, - Фермерське господарство ''Агросервіс-МСЛ'' про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 04.02.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5293 га, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, орендованих Фермерським господарством Агросервіс-МСЛ , за межами населених пунктів на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Зобов`язати Линовицьку селищну раду Прилуцького району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5293 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, орендованих Фермерським господарством Агросервіс-МСЛ , за межами населених пунктів на території Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, та прийняти рішення, викладене у формі розпорядчого індивідуального правового акту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Линовицька селищна рада Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412455, вул. Шевченка, буд. 1, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584).

Третя особа: Фермерське господарство ''Агросервіс-МСЛ'' (код ЄДРПОУ 31999313, вул. Вокзальна, 2, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584).

Суддя С.В. Бородавкіна