Рішення

від 31.10.2020 по справі 640/16879/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2020 року м. Київ № 640/16879/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адель Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2019 року № 00011061402, № 00011071402,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Адель Україна (далі - ТОВ Адель Україна , позивач) із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення від 21 серпня 2019 року № 00011061402, № 00011071402.

Позов обґрунтований тим, що Акт перевірки від 31.07.2919 року № 504/26-15-14-02- 02/36272639 на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить фактів порушень позивачем податкового законодавства, неналежного складання первинних документів, водночас висновки акту зроблені лише на підставі наявності інформації про начебто фіктивність контрагентів позивача, з чого вбачається безпідставність висновків акту, а також протиправності винесених на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень.

Позивач зазначає, що на момент здійснення ним господарських операцій з ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Салтор Лімітед ТОВ Фест Стар , ТОВ Латонік , ТОВ Альмабудкор , ТОВ Екопром Лімітед , які зазначені в акті перевірки, були діючими, вели господарську діяльність та не викликали сумнівів, жодної інформації щодо фіктивності або заборгованості щодо зазначених підприємств на сайті Державної фіскальної служби не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

02 жовтня 2019 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем надано відзив на адміністративний позов, яким проти позовних вимог заперечено у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Салтор Лімітед ТОВ Фест Стар , ТОВ Латонік , ТОВ Альмабудкор , ТОВ Екопром Лімітед , у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про свідоме заниження позивачем суми податку на прибуток на суму 177 817,00 грн. та податку на додану вартість на суму 120199,00 грн.

Також, відповідач зазначає, що ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Салтор Лімітед ТОВ Фест Стар , ТОВ Латонік , ТОВ Альмабудкор , ТОВ Екопром Лімітед були створенні без мети здійснення реальної господарської діяльності, що підтверджується показаннями директорів зазначених підприємств.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2018 року ТОВ Адель Україна взято на облік у Державній податковій інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві. Одним із основних видів діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля промисловими інструментами, обладнанням, запасними частинами.

31 липня 2019 року на підставі наказу від 17.07.2019 року № 10248 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Адель Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Салтор Лімітед (код 40932516) за січень 2017 року, з ТОВ Фест Стар (код 41228733) за травень 2017 року, з ТОВ Латонік (код 39540060) за липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року, з ТОВ Альмабудкор (код 40473328) за травень 2017 року, з ТОВ Екопром Лімітед (код 40768879) за грудень 2016 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства та з ТОВ Бліц Профіт (код 39661983) за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено акт № 504/26-15-14-02-02/36272639.

Зазначеним актом встановлено порушення вимог:

- підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999року за № 860/4153, пункту 6 П(С)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/ 4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 177 817,00 грн., (2016 рік - 76 982,00 грн., 2017 рік 100 835,00 грн.);

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму сумі 120 199,00 грн. (грудень 2016 року - 10 496,00 грн., квітень 2017 року - 1320,00 грн., травень 2017 року - 9 036,00 грн., липень 2017 року -31 693,00грн.,серпень2017року-21 156,00 грн., вересень 2017року-26 878,00грн., жовтень 2017 року-19 620 грн.).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення- рішення від 21.08.2019 року.

Відповідно до податкового повідомлення рішення від 21.08.2019 року № 00011061402, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 150 249,00 грн. (120 199,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 30 050,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Податковим повідомленням рішенням від 21.08.2019 року №00011071402, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 222 271,00 грн. (177 817,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 44 454 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Позивач вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин далі - ПК України ).

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

Відповідно до статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-XIV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Проаналізувавши первинні документи подані позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Салтор Лімітед ТОВ Фест Стар , ТОВ Латонік , ТОВ Альмабудкор , ТОВ Екопром Лімітед , факти встановлені відповідачем під час проведення перевірки та висновки за її результатами, суд зазначає наступне.

04 серпня 2015 року ТОВ Адель Україна уклав договір купівлі-продажу № 1 з ТОВ Бліц Профіт , предметом якого Продавець (ТОВ Бліц Профіт ) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця (ТОВ Адель Україна ), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1. даного договору, ціна і номенклатура товару, що підлягає продажу, технічні, якісні та кількісні характеристики, визначаються Сторонами у рахунках- фактури, накладних або специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до пункту 4.2. даного договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс-2000 .

Відповідно до пункту 3.1. даного договору, Покупець повинен повністю оплатити товар згідно рахунку-фактур шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця (наведений у реквізитах) на умовах відстрочки платежу, на протязі ЗО (тридцяти) календарних днів після отримання товару.

Як передбачено умовами договору купівлі-продажу № 1 від 04.08.2015 року поставку товару (побутового призначення диски діамантові та корпуси коронки) ТОВ Бліц Профіт здійснювала частинами на склад Покупця, про що свідчать видаткові накладні від 25.01.2016 року № 49, від 28.01.2016 року № 60, від 10.02.2016 року № 80, від 04.03.2016 року № 152, від 17.03.2016 року № 221, від 29.03.2016 року № 225, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, ТОВ Бліц Профіт згідно зазначеного вище договору також виконував на замовлення позивача послуги з ремонту та відновлення диків та коронок, що підтверджується актами наданих послуг від 14.01.2016 року № 23, від 28.01.2016 року № 61, від 25.01.2016 року №48, від 10.02.2016 року №79, від 16.02.2016 року № 102, від 19.02.2016 року № 114, від 04.03.2016 року № 152, від 11.03.2016 року № 182, від 29.03.2016 року №254, що надані в матеріли справи.

Також, на виконання вимог податкового законодавства були виписані податкові накладні з квитанціями від 14.01.2016 року № 23, від 25.01.2016 року № 47, від 25.01.2016 року № 48, від 28.01.2016 року № 58, від 28.01.2016 року № 59, від 10.02.2016 року № 15, від 10.02.2016 року № 16, від 16.02.2016 року №35, від 19.02.2016 року №47, від 04.03.2016 року № 16, від 04.03.2016 року № 17, від 11.03.2016 року №46, від 17.03.2016 року № 85, від 29.03.2016 року № 117, від 29.03.2016 року № 118, що надані в матеріли справи.

Позивач розрахувався за поставлений товар, про що свідчать надані до матеріалів справи банківські виписки від 11.01.2016 року, № 634, від 20.01.2016 року, № 640, від 29.01.2016 року №641, від 12.02.2016 року №648, від 19.02.2016 року № 653, від 02.03.2016 року №656, від 11.03.2016 року №662, від 22.03.2016 року №668, від 25.03.2016 року №669, від 30.03.2016 року № 670, від 08.04.2016 року № 677, від 18.04.2016 року № 678.

Зазначені вище податкові накладні, акти виконаних робіт та видаткові накладні зі сторони ТОВ Бліц Профіт підписані директором Кох Д.В. та скріплені печаткою підприємства.

Загалом ТОВ Бліц Профіт поставив товару, за період охоплений перевіркою, на загальну суму 408 694.80 грн., товар був оприбуткований ТОВ Адель Україна , про що свідчить виписка з оборотної-сальдової відомості по балансовому рахунку 631 за 2016 рік.

Податкові накладні, отримані ТОВ Адель Україна від ТОВ Бліц Профіт , внесені до Єдиного реєстру податкових накладних, їх форма, зміст та заповнення відповідає вимогам пункту 201.1. статті 201 ПК України.

В подальшому ТОВ АДЕЛЬ УКРАЇНА отримані товари (диски алмазні) від ТОВ Бліц Профіт продав безпосереднім Покупцям, а також передав отримані на ремонт диски які раніше передавав ТОВ Бліц Профіт на ремонт, що підтверджується рахунком - фактурою від 18.12.2015 року №СФ-0139, Видатковою накладною від 11.02.2016 року № РН-03, Довіреністю № 68 від 12.02.2016 p., випискою з банку від 11.02.2016 року, рахунком - фактурою від 12.01.2016 року № СФ-00002, Актом виконаних робіт від 19.01.2016року№ 001, випискою з банку від 19.01.2016 року, рахунком-фактурою від 12.01.2016 року №СФ-00003, Актом виконаних робіт від 14.01.2016 року №00001, випискою з банку від 14.01.2016 року, та рахунком - фактурою від 12.01.2016 року № СФ-00019, Видатковою накладною від 14.01.2016 року № РН-00003, випискою з банку за 10.03.2016 року.

Водночас, перевіркою встановлено відсутність документів що підтверджують джерело товарів а саме корпусів коронок та діамантових дисків, що були продані позивачу ТОВ Бліц Профіт , адже на балансі останнього такі товари не зазначались, перевіркою також встановлено відсутність первинного продавця таких товарів, а також відсутність доказів реальності поставки даних товарів від ТОВ Бліц Профіт до позивача, що не спростовано матеріалами справи.

Крім того, суд акцентує увагу позивача, що відповідно до ухали Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/76592/17-к встановлено, що ТОВ Бліц Профіт було створено Кохом Д.В. , який є підписантом зазначених вище первинних документів, без наміру здійснення господарської діяльності та у 2016 році дане підприємство використовувалось з метою надання послуг з переводу безготівкових коштів у готівкові шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій, формування валових витрат та податкового кредиту підприємств контрагентів.

Водночас, суд не погоджується з посиланнями позивача, що обставини зазначені у вище згаданій ухвалі суду не можуть прийматись до уваги, з огляду на закриття кримінального провадження відносно Коха Д.В. , адже відповідно до ухали Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/76592/17-к Кох Д.В. був звільнений від кримінальної відповідальності за спливом строку давності, а отже з нереабілітуючих підстав.

Так, суд зазначає, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов`язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (тобто звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав), виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року № 826/19939/16.

Водночас, позивачем не надано до матеріалів справи документів, які посвідчують якість товару (сертифікати якості, відповідності, походження) із зазначенням виробника, його відповідність технічні умовам та стандартам; документів, що підтверджують факт розвантаження-навантаження товарів, транспортування товару, ТТН, довіреностей.

Таким чином, суд дійшов до переконання про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ Бліц Профіт , а як наслідок про протиправність врахування сум витрат по даним операціям до податкового кредиту.

03 липня 2017 року ТОВ Адель Україна з ТОВ Латонік уклав договір купівлі- продажу № 1, предметом якого Продавець (ТОВ Латонік ) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця (ТОВ Адель Україна ), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. даного договору, ціна і номенклатура товару, що підлягає продажу, технічні, якісні та кількісні характеристики, визначаються Сторонами у рахунках-фактури, накладних або специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 4.2. даного договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотерме-2000 .

Відповідно до п. 3.1. даного договору, Покупець повинен повністю оплатити товар згідно рахунку-фактур шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця (наведений у реквізитах) на умовах відстрочки платежу, на протязі ЗО (тридцяти) календарних днів після отримання товару.

Як передбачено умовами договору купівлі-продажу від 03.07.2017 року № 1 поставку товару (корпуси коронок та сегменти в асортименті, диск діамантовий) ТОВ ЛАТОНІК здійснювала частинами на склад Покупця, про що свідчать видаткові накладні від 14.07.2017 року № РН-7-14002 та від 04.09.2017 року № РН-9-04014.

Також на підставі вище наведеного договору ТОВ Латонік виконано роботи з ремонту та відновлення дисків та коронок що підтверджується актами виконаних робіт від 14.07.2017 року № 140717, від 21.07.2017 року №210717, від 03.07.2017 року №030717, від 08.08.2017 року № 080817, від 10.08.2017 року № 100817, від 04.09.2017 року № 040917, від 02.10.2017 року № 021017,що містяться в матеріалах справи, всього на 526 020,00 грн.

За результатами зазначених господарських операцій були виписані податкові накладні від 14.07.2017 року № 50, від 17.07.2017 року № 51 від 21.07.2017 року № 158, від 03.07.2017 року №2, від 08.08.2017 року №80, від 10.08.2017 року №24, від 04.09.2017 року №88, від 04.09.2017 року № 89 від 02.10.2017 року № 60.

Зазначені вище податкові накладні, акти виконаних робіт та видаткові накладні зі сторони ТОВ Латонік підписані директором Притулою Л.М. та скріплені печаткою підприємства.

Позивач розрахувався за поставлений товар, про що свідчать надані до матеріалів справи банківські виписки від 31.07.2017 року, № 935, від 31.07.2017 року, № 936, від 15.08.2017 року №941, від 23.08.2017 року №946, від 02.10.2017 року №965, від 30.10.2017 року №980, від 08.11.2017 року №987.

Загалом ТОВ Латонік поставив товару, за період охоплений перевіркою, на загальну суму 596 083,00 грн., товар був оприбуткований ТОВ Адель Україна , про що свідчить виписка з оборотної-сальдової відомості по балансовому рахунку 631 за 2017 рік.

В подальшому ТОВ Адель Україна отримані товари (диски алмазні) від ТОВ Латонік продав безпосереднім Покупцям, а також передав отримані на ремонт диски які раніше передавав ТОВ Бліц Профіт на ремонт, що підтверджується рахунками фактурами від 11.07.2017 року № СФ-00057, від 17.07.2017 року № СФ-00060, від 18.07.2017 року № СФ- 00062, від 15.08.2017 року № СФ-00075, від 17.08.2017 року № СФ-00076, від 28.08.2017 року № СФ-00079, від 04.10.2017 року № СФ-00097, від 06.10.2017 року № СФ-00099, від 06.10.2017 року № СФ-00100, від 10.10.2017 року № СФ-00101, від 17.10.2017 року № СФ- 00102; видатковими накладними від 17.07.2017 року № РН-00103, від 19.07.2017 № РН-00105; актами виконаних робіт від 18.07.2017 року № РН-00104, від 17.08.2017 року № РН-00054, від 29.08.2017 року № PН-000055, від 06.09.2017 року № РМ-00057, від 04.10.2017 року № РН- 00068, від 10.10.2017 року № РН-00069, від 13.10.2017 року № РН-00071, від 12.10.2017 року № PI 1-00070, від 18.10.2017 року № РН-00069; банківськими виписками від 17.07.2017 року, від 18.07.2017 року, від 19.07.2017 року, від 16.08.2017 року, від 29.08.2017 року, від 06.09.2017 року, від 04.10.2017 року, від 10.10.2017 року, від 12.10.2017 року, від 18.10.2017 року,

Водночас, перевіркою встановлено, що у 2017 році ТОВ Латонік не подано інформації до податкових органів щодо наявності трудових ресурсів, фінансових звітів та декларації з податку на прибуток, крім того ТОВ Латонік не декларує на балансі наявності основних засобів, які б давали змогу виконувати послуги з ремонту, більше того відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних підприємством придбавались продукти харчування, іграшки, засоби гігієни та побутова техніка, жодна інформація щодо придбання корпусу коронок їх сегментів та діамантових дисків відсутня, що свідчить про ознаки фіктивності господарських операцій.

Крім того, 24 липня 2017 року Оперативним управління ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено відносно ТОВ Латонік облікову картку фіктивного підприємства № 2029/8/26-55-21 -05.

При цьому, згідно протоколу допиту свідка від 20.07.2017 року відібраного ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Прнтула Л.М. , який є підписантом всіх первинних документів по згаданим вище господарським операціям, надав покази, що ТОВ Латонік йому не знайоме, до реєстрації та діяльності вказаного підприємства відношення він не має.

З огляду на зазначене, суд акцентує увагу позивача, що заперечення керівника ТОВ Латонік щодо участі у створенні та діяльності товариства - постачальника, зокрема і у підписанні будь-яких первинних документів, є підставою для не врахування судом первинних документів підписаних такою особою, як належних доказів реальності господарських операцій, а податкові накладні підписані такого особою, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами.

Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.05.2019 року у справі №826/10711/14.

Також, позивачем не надано до матеріалів справи документів, які посвідчують якість товару (сертифікати якості, відповідності, походження) із зазначенням виробника, його відповідність технічні умовам та стандартам; документів, що підтверджують факт розвантаження-навантаження товарів, транспортування товару, ТТН, довіреностей

Таким чином, суд дійшов до переконання про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ Латонік , а як наслідок про протиправність врахування сум витрат по даним операціям до податкового кредиту.

Аналогічна ситуація встановлена судом по господарським операціям позивача з ТОВ Салтор Лімітед , ТОВ Фест Стар , ТОВ Екопром Лімітед .

Між позивачем та ТОВ Салтор Лімітед укладено аналогічний з попередніми договір купівлі - продажу № І від 10.01.2017 року на підставі якого ТОВ Салтор Лімітед здійснив ремонт та відновлення дисків та коронок для з/бетону за січень 2017 року на суму 7 920 гри, що підтверджується актом виконаних робіт від 27.01.2017 року №270117. Підписантом документів зі сторони ТОВ Салтор Лімітед є директор Жицький В.В.

27 січня 2017 року складена податкова накладна №124, яка внесена до реєстру податкових накладних 15.02.2017 року за № 302526.

Відповідно до банківської виписки від 05.06.2018 року, позивач 03.02.2017 року розрахувався за виконані роботи з ТОВ Салтор Лімітед у повному обсязі (7 920,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи у договорі купівлі - продажу № 1 від 10.01.2017 року вказано розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .

Водночас, з інформаційної системи Податковий Блок вбачається, що зазначений рахунок відкритий у ПАТ ВіЕс Банк 23.01.2017 року, тобто пізніше ніж укладено сам договір.

Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, зареєстрованою Постановою Національного банку України від 12.11.2013 року № 492 (далі - Інструкція) Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 1.13 розділу І Інструкції, Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк мас право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзац 2 пункту 69.3 статті 69 Г1К України.

Відповідно до пункту 69.1 статті 69 ПК України, банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п. 69.2 ст. 69 ПКУ).

Так, суд погоджується з позицією відповідача, що дана обставина свідчить що первинна документація оформлена виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Також, у 2017 році позивачем здійснювались господарські відносини з ТОВ Фест Стар з ремонту та відновлення дисків та коронок для з/бетону відповідно до акту виконаних робіт від 19.05.2017 року № 190717 на суму 21 816,00 грн., за результатами чого виписана податкова накладна від 19.05.2017 року № 42. Підписантом зазначених документів зі сторони ТОВ Фест Стар є директор Жицький В.В .

Водночас, перевіркою встановлено, що починаючи з 2017 році ТОВ Салтор Лімітед та ГОВ Фест Стар не подано інформації до податкових органів щодо наявності трудових ресурсів, фінансових звітів та декларації з податку на прибуток, крім того ані ТОВ Салтор Лімітед , ані ТОВ Фест Стар не декларують на балансі наявності основних засобів, які б давали змогу виконувати послуги з ремонту, більше того відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних підприємством придбавались послуги з ремонту і відновлення дисків та коронок для з/бетону, що свідчить про ознаки фіктивності підприємства.

Крім того, відповідно до довідок від 30.01.2018 року № 389/26-15-19 та № 390/26-15-19 ДФС встановлено відносно ГОВ Салтор Лімітед та ТОВ Фест Стар картку суб`єкта фіктивного підприємства.

При цьому, згідно протоколу допиту свідка від 17.01.2018 року відібраного ОУ ГУ ДФС у м. Києві громадянин Жицький В.В. , який є підписантом всіх первинних документів по згаданим вище господарським операціям від ТОВ Салтор Лімітед та ТОВ Фест Стар , падав покази, що зазначені товариства директором яких він начебто є, йому не знайомі, до реєстрації та діяльності вказаних підприємств відношення він не має, останній загубив паспорт у червні 2015 року.

Також, 01.12.2016 року між позивачем та ТОВ Екопром Лімітед укладено договір купівлі-продажу №1 на аналогічних умовах, що із попередніми контрагентами.

Так в реквізитах зазначеного договору вказаний рахунок ТОВ Екопром Лімітед № НОМЕР_2 .

Водночас, як вбачається з інформаційної системи Податковий Блок зазначений рахунок відкритий у AT УкрСиббанк 09.12.2016 року, тобто пізніше ніж укладено сам договір, що є ознакою фіктивності господарських операцій на підставі зазначеного договору.

Разом з тим, на підставі договору купівлі- продажу від 01.12.2016 року №1 ТОВ Екопром Лімітед виписано акта виконаних робіт від 01.12.2016 року № 0112 та №011216 щодо здійснення ремонту коронок та відновлення дисків, також виписані податкові накладні від 01.12.2016 року № 57, №64. Зазначені документи підписані директором ТОВ Екопром Лімітед Полянським В.О .

Відповідно до виписки по банківському рахунку позивача з 12.12.2016 року по 16.12.2016 року послуги були оплачені позивачем у повному обсязі.

Водночас, перевіркою встановлено, що з 2016 по 2017 рік ТОВ Екопром Лімітед не подано інформації до податкових органів щодо наявності трудових ресурсів, фінансових звітів та декларації з податку на прибуток, крім того ТОВ Екопром Лімітед не декларує на балансі наявності основних засобів, які б давали змогу виконувати послуги з ремонту, більше того відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних підприємством не придбавались послуги з ремонту та відновлення коронок та дисків від третіх осіб.

Крім того, відповідно до довідки ДФС від 13.02.2019 року № 173/07-16-21-04 ТОВ Екопром Лімітед встановлено картку суб`єкта фіктивного підприємства.

При цьому, згідно протоколу допиту свідка від 21.01.2019 року відібраного ОУ ГУ ДФС у Київській області Поляпський В.О. , який є підписантом всіх первинних документів по згаданим вище господарським операціям, надав покази, що ТОВ Екопром Лімітед йому не знайоме, до реєстрації та діяльності вказаного підприємства відношення він не має.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд дійшов до переконання про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ Салтор Лімітед , ТОВ Фест Стар та ТОВ Екопром Лімітед , а як наслідок про протиправність врахування сум витрат по даним операціям до податкового кредиту.

Господарські відносини позивача з ТОВ Альмабудкор відбувались без укладення договорів, водночас останнім на користь позивача виписані акт виконаних робіт від 19.05.2017 року № 19052017 щодо здійснення ремонту та відновлення дисків та коронок для з/бетону та податкову накладну від 19.05.2017 року № 362, які підписані зі сторони ТОВ Альмабудкор директором Куліш А.В .

Водночас, перевіркою встановлено, що ТОВ Альмабудкор не подано інформації до податкових органів щодо наявності трудових ресурсів, фінансових звітів та декларації з податку на прибуток, крім того ТОВ Альмабудкор не декларує на балансі наявності основних засобів, які б давали змогу виконувати послуги з ремонту, більше того відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних підприємством не придбавались послуги з ремонту та відновлення коронок та дисків для з/бетону від третіх осіб, або залучення фахівців для виконання таких робіт.

Крім того, з інформації з ІС Податковий блок вбачається, що статутний фонд ТОВ Альмабудкор становить 1000 грн., при цьому, статутний фонд використовуються для закупівлі необоротних та оборотних активів - основних засобів та товарно-матеріальних цінностей з метою проведення господарської діяльності, тобто таких коштів буде недостатньо для нормального функціонування такого підприємства.

Водночас, позивачем на підтвердження господарських операцій не надано документів на підставі яких сторони дійшли згоди стосовно виконання даних робіт.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність всіх необхідних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Альмабудкор .

Враховуючи зазначені вище обставини, а також ненадання позивачем документів на підставі яких сторони дійшли згоди стосовно виконання послуг та придбання товарів; документів, які посвідчують якість товару (сертифікати якості, відповідності, походження) із зазначенням виробника, його відповідність технічні умовам та стандартам; документів, що підтверджують факт розвантаження-навантаження товарів, транспортування товару, ТТН, довіреностей, враховуючи об`єми задекларованих операцій, відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів по контрагентах-постачальниках, відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє реальне джерело походження товару/послуг, що не дає можливості відстежити постачальників по ланцюгу, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ТОВ АДЕЛЬ УКРАЇНА , суд приходить до висновку про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності, що свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні.

Так, про необґрунтованість реальності господарських операцій свідчить зокрема наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року №817/210/17.

Також, суд акцентує увагу позивача, що наслідки для оподаткування створює фактичний рух активів, а наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити , визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені лід час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №826/13126/17.

Таким чином, аналізуючи викладені факти у сукупності, враховуючи зазначені вище правові норми, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2019 року № 00011061402, № 00011071402.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якого це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5 587,81 гри., що підтверджується платіжним дорученням від 29.08.2019 року № 158, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог сплачений судовий збір позивачам не повертається.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11,19,72 - 77, 90, 139, 241 - 246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Адель Україна відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими cm. cm. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко