Постанова

від 09.03.2021 по справі 640/16879/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16879/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Адель Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адель Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Адель Україна звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення від 21 серпня 2019 року № 00011061402, № 00011071402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з посиланням на те, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, і оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням судом обставин справи та не надано оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

26 січня 2021 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 грудня 2018 року ТОВ Адель Україна взято на облік у Державній податковій інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві. Одним із основних видів діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля промисловими інструментами, обладнанням, запасними частинами.

31 липня 2019 року на підставі наказу від 17.07.2019 року № 10248 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Адель Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Салтор Лімітед (код 40932516) за січень 2017 року, з ТОВ Фест Стар (код 41228733) за травень 2017 року, з ТОВ Латонік (код 39540060) за липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року, з ТОВ Альмабудкор (код 40473328) за травень 2017 року, з ТОВ Екопром Лімітед (код 40768879) за грудень 2016 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2016, 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства та з ТОВ Бліц Профіт (код 39661983) за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено акт № 504/26-15-14-02-02/36272639.

Зазначеним актом встановлено порушення вимог:

- підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999року за № 860/4153, пункту 6 П(С)БО 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/ 4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 177 817,00 грн., (2016 рік - 76 982,00 грн., 2017 рік 100 835,00 грн.);

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму сумі 120 199,00 грн. (грудень 2016 року - 10 496,00 грн., квітень 2017 року - 1320,00 грн., травень 2017 року - 9 036,00 грн., липень 2017 року -31 693,00грн.,серпень2017року-21 156,00 грн., вересень 2017року-26 878,00грн., жовтень 2017 року-19 620 грн.).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення- рішення від 21.08.2019.

Відповідно до податкового повідомлення рішення від 21.08.2019 № 00011061402, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 150 249,00 грн. (120 199,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 30 050,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Податковим повідомленням рішенням від 21.08.2019 №00011071402, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 222 271,00 грн. (177 817,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 44 454 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Позивач, вважаючи, спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що під час розгляду справи не надано відомостей і документів, які, виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики, супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не можна вважати доведеним фактичне виконання спірних операцій контрагентами позивача.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Салтор Лімітед ТОВ Фест Стар , ТОВ Латонік , ТОВ Альмабудкор , ТОВ Екопром Лімітед , у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про свідоме заниження позивачем суми податку на прибуток на суму 177 817,00 грн. та податку на додану вартість на суму 120199,00 грн.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з Акту перевірки відсутність документів, що підтверджують джерело товарів, а саме: корпусів коронок та діамантових дисків, що були продані позивачу ТОВ Бліц Профіт , оскільки на балансі останнього такі товари не зазначались, перевіркою також встановлено відсутність первинного продавця таких товарів, а також відсутність доказів реальності поставки даних товарів від ТОВ Бліц Профіт до позивача, що не спростовано матеріалами справи.

З Акту перевірки також вбачається, що відповідно до ухали Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/76592/17-к встановлено, що ТОВ Бліц Профіт було створено ОСОБА_1 , який є підписантом зазначених вище первинних документів, без наміру здійснення господарської діяльності та у 2016 році дане підприємство використовувалось з метою надання послуг з переводу безготівкових коштів у готівкові шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій, формування валових витрат та податкового кредиту підприємств контрагентів.

Перевіркою також встановлено, що у 2017 році контрагентом позивача ТОВ Латонік не подано інформації до податкових органів щодо наявності трудових ресурсів, фінансових звітів та декларації з податку на прибуток. ТОВ Латонік не декларує на балансі наявності основних засобів, які б давали змогу виконувати послуги з ремонту, більше того відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних підприємством придбавались продукти харчування, іграшки, засоби гігієни та побутова техніка, жодна інформація щодо придбання корпусу коронок, їх сегментів та діамантових дисків відсутня, що свідчить про ознаки фіктивності господарських операцій.

24 липня 2017 року Оперативним управління ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено відносно ТОВ Латонік облікову картку фіктивного підприємства № 2029/8/26-55-21 -05.

Згідно з протоколом допиту свідка від 20.07.2017 року, відібраного ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2 , який є підписантом всіх первинних документів по згаданим вище господарським операціям, надав покази, що ТОВ Латонік йому не знайоме, до реєстрації та діяльності вказаного підприємства відношення він не має.

Також, між позивачем та ТОВ Салтор Лімітед укладено договір купівлі - продажу № І від 10.01.2017 року на підставі якого ТОВ Салтор Лімітед здійснило ремонт та відновлення дисків та коронок для з/бетону за січень 2017 року на суму 7 920 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 27.01.2017 року №270117. Підписантом документів зі сторони ТОВ Салтор Лімітед є директор ОСОБА_3 , натомість, з інформаційної системи Податковий Блок вбачається, що зазначений рахунок відкритий у ПАТ ВіЕс Банк 23.01.2017 року, тобто пізніше ніж укладено сам договір.

У 2017 році позивачем здійснювались господарські відносини з ТОВ Фест Стар з ремонту та відновлення дисків та коронок для з/бетону відповідно до акту виконаних робіт від 19.05.2017 року № 190717 на суму 21 816,00 грн., за результатами чого виписана податкова накладна від 19.05.2017 року № 42. Підписантом зазначених документів зі сторони ТОВ Фест Стар є директор ОСОБА_3 .

Водночас, перевіркою встановлено, що, починаючи з 2017 року ТОВ Салтор Лімітед та ГОВ Фест Стар не подано інформації до податкових органів щодо наявності трудових ресурсів, фінансових звітів та декларації з податку на прибуток, крім того, ані ТОВ Салтор Лімітед , ані ТОВ Фест Стар не декларують на балансі наявності основних засобів, які б давали змогу виконувати послуги з ремонту, більше того відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних підприємством придбавались послуги з ремонту і відновлення дисків та коронок для з/бетону, що свідчить про ознаки фіктивності підприємства.

Відповідно до довідок від 30.01.2018 року № 389/26-15-19 та № 390/26-15-19 ДФС встановлено відносно ГОВ Салтор Лімітед та ТОВ Фест Стар картку суб`єкта фіктивного підприємства.

Також, згідно з протоколу допиту свідка від 17.01.2018 року, відібраного ОУ ГУ ДФС у м. Києві громадянин ОСОБА_3 , який є підписантом всіх первинних документів по згаданим вище господарським операціям від ТОВ Салтор Лімітед та ТОВ Фест Стар , надав покази, що зазначені товариства директором яких він начебто є, йому не знайомі, до реєстрації та діяльності вказаних товариств відношення він не має, останній загубив паспорт у червні 2015 року.

Також, 01.12.2016 року між позивачем та ТОВ Екопром Лімітед укладено договір купівлі-продажу №1 на аналогічних умовах, що із попередніми контрагентами.

В реквізитах зазначеного договору вказаний рахунок ТОВ Екопром Лімітед № НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено, що з інформаційної системи Податковий Блок зазначений рахунок відкритий у AT УкрСиббанк 09.12.2016 року, тобто пізніше ніж укладено сам договір, що є ознакою фіктивності господарських операцій на підставі зазначеного договору.

На підставі договору купівлі- продажу від 01.12.2016 року №1 ТОВ Екопром Лімітед виписано акт виконаних робіт від 01.12.2016 року № 0112 та №011216 щодо здійснення ремонту коронок та відновлення дисків, також виписані податкові накладні від 01.12.2016 року № 57, №64. Зазначені документи підписані директором ТОВ Екопром Лімітед ОСОБА_4 .

Відповідно до виписки по банківському рахунку позивача з 12.12.2016 року по 16.12.2016 року послуги були оплачені позивачем у повному обсязі.

Перевіркою встановлено, що з 2016 по 2017 рік ТОВ Екопром Лімітед не подано інформації до податкових органів щодо наявності трудових ресурсів, фінансових звітів та декларації з податку на прибуток, крім того ТОВ Екопром Лімітед не декларує на балансі наявності основних засобів, які б давали змогу виконувати послуги з ремонту, більше того, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних підприємством не придбавались послуги з ремонту та відновлення коронок та дисків від третіх осіб.

Відповідно до довідки ДФС від 13.02.2019 року № 173/07-16-21-04 ТОВ Екопром Лімітед встановлено картку суб`єкта фіктивного підприємства.

Також, згідно з протоколом допиту свідка від 21.01.2019 року, відібраного ОУ ГУ ДФС у Київській області, ОСОБА_4 , який є підписантом всіх первинних документів по згаданим вище господарським операціям, надав покази, що ТОВ Екопром Лімітед йому не знайоме, до реєстрації та діяльності вказаного підприємства відношення він не має.

Перевіркою також встановлено, що господарські відносини позивача з ТОВ Альмабудкор відбувались без укладення договорів, водночас, останнім на користь позивача виписані акт виконаних робіт від 19.05.2017 року № 19052017 щодо здійснення ремонту та відновлення дисків та коронок для з/бетону та податкову накладну від 19.05.2017 року № 362, які підписані зі сторони ТОВ Альмабудкор директором ОСОБА_5

ТОВ Альмабудкор не подано інформації до податкових органів щодо наявності трудових ресурсів, фінансових звітів та декларації з податку на прибуток, крім того, ТОВ Альмабудкор не декларує на балансі наявності основних засобів, які б давали змогу виконувати послуги з ремонту, більше того, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, підприємством не придбавались послуги з ремонту та відновлення коронок та дисків для з/бетону від третіх осіб, або залучення фахівців для виконання таких робіт.

З інформації з ІС Податковий блок вбачається, що статутний фонд ТОВ Альмабудкор становить 1000 грн., при цьому, статутний фонд використовуються для закупівлі необоротних та оборотних активів - основних засобів та товарно-матеріальних цінностей з метою проведення господарської діяльності, тобто таких коштів буде недостатньо для нормального функціонування такого підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Апелянт звертає увагу, що платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов`язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов`язки по перевірках.

Натомість, колегія суддів звертає увагу, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 05 березня 2020 року у справі №826/9368/15.

З оглядну на наявні в матеріалах справи докази, на переконання колегії суддів, останні не містять належної сукупності бухгалтерських документів, які б дали змогу встановити фактичне виконання відповідних господарських операцій та дотримання сторонами визначених умов, зокрема товариством не надано належним чином засвідчених копій договорів з контрагентами на виконання робіт (послуг) чи поставлення товарно-матеріальних цінностей, відсутні заявки на їх виконання (постачання). Враховуючи характер придбаних робіт (послуг) і товарів, неможливо встановити, що позивачем було перевірено наявність у контрагентів кваліфікованого персоналу та відповідних дозвільних документів з проведення випробувальних, обслуговуючих і ремонтних робіт, що пов`язані із ризиком (випробування зварювального апарату, заправка компресорного мастила, заміна, ремонт та встановлювання кабельних мереж, електромонтажні роботи, тощо), або документів, які б підтверджували якість придбаних електротоварів.

Колегія суддів звертає увагу, що за певних інших обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас, потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Разом з тим, окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 825/1630/17 та від 09 травня 2020 року № 826/10104/16.

Оскільки позивачем не надано належних первинних документів, з яких можливо встановити умови здійснення господарських операцій, документально не підтверджено обґрунтуваність економічної та ділової доцільності придбання таких послуг (враховуючи, що придбані роботи/послуги належать до сфери самостійної діяльності позивача), їх вартості, не надано підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність належних доказів підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Салтор Лімітед ТОВ Фест Стар , ТОВ Латонік , ТОВ Альмабудкор , ТОВ Екопром Лімітед .

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 21 серпня 2019 року № 00011061402, № 00011071402.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Адель Україна - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.