Постанова

від 28.10.2020 по справі 160/5545/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5545/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р. в адміністративній справі №160/5545/20 (суддя Златін С.В.) за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Гефест плюс", про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з ПП "Гефест Плюс" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 23937,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відповідно до вимог статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні не сплати адміністративно-господарську санкцію у розмірі 23937,50 грн. за непрацевлаштування 1 особи з інвалідністю.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів.

Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник вказує, що на позивача покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок їх працевлаштування. Оскільки адміністративно-господарські санкції є альтернативним грошовим зобов`язанням обов`язку виконати норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач, за одне робоче, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, і не зайняте особою з інвалідністю у 2019 році, зобов`язаний був самостійно сплатити у термін до 15.04.2020 адміністративно-господарські санкції у розмірі 23937,50 грн.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з поданим відповідачем від 20.02.2020 звітом за формою №10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 12 осіб; кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні становить 1 особа.

На підставі наданого відповідачем звіту за 2019 рік, позивачем здійснено розрахунок, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала сплаті відповідачем за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, становить 23937,50 грн.

Оскільки у визначений законодавством строк відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 23937,50 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 цього ж Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 р. затверджена форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік кількість штатних працівників на підприємстві становить 12 осіб, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", - 0 осіб (а.с.4).

Відповідачем до Дніпропетровського обласного центру зайнятості 11.01.2019 та 07.06.2019 подавалися звіти про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю на посади інженера по налагоджуванню систем пожежного нагляду (а.с. 35), інженера з пожежної безпеки (а.с. 37).

Відомостей щодо відмови відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю або щодо порушення відповідачем порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у 2019 році позивач суду не надав.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України, щодо організації та створення робочих місць для осіб з інвалідністю, що є підставою для відмови у задоволенні позову, ґрунтуються на повно встановлених обставинах у справі та відповідають нормам матеріального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р. в адміністративній справі № 160/5545/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 жовтня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий