Постанова

від 24.09.2020 по справі 420/7390/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7390/19 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

15.06.2020 року;

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Танасогло Т.М.

За участю: секретаря - Іщенка В.О.

представника апелянта - Лех А.О.

представника відповідача - Колесніченка Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтобрух" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),-

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила тимчасово заборонити (зупинити) діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Жовтобрух в частині використання джерел викидів - складських приміщень, зерноочищувального комплексу, автотракторної техніки, причіпного обладнання та устаткування, розташованих за адресою: 67530, Одеська область, Лиманський район, с. Калинівка, Калинівська сільська рада, майновий комплекс №3, будинок 3А, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач провадить свою господарську діяльність за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушує норми Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Оскільки підприємством не вжито заходів щодо одержання вказаного дозволу, позивач вбачає підстави для тимчасового зупинення його діяльності в частині використання джерел викидів до усунення виявлених порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування заходів реагування до відповідача у вигляді тимчасової заборони (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Жовтобрух в частині використання джерел викидів не може бути визнано обґрунтованим, оскільки в основу таких вимог покладені порушення, існування яких не підтверджено належними доказами. Не обґрунтованість обставин щодо порушення відповідачем вимог законодавчих актів, а саме не виконання обов`язку щодо отримання дозволу, також підтверджується закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в діях директора Товариства порушень вимог законодавчих актів щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин у повітря.

В апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення особою, діяльність якої перевіряється, вимог природоохоронного законодавства та є обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення органу контролю. Використання відповідачем джерел забруднення безпосередньо підтверджується і видом діяльності суб`єкта господарювання та наявністю у його власності складських приміщень, зерноочищувального комплексу, автотранспортної техніки, причіпного обладнання, устаткування, технологічні процесу яких утворюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Крім того, апелянт вказує, що здійснення перевірки із застосуванням інструментально-лабораторного контролю є правом Інспекції, а не відповідним обов`язком органу для підтвердження своїх висновків про порушення суб`єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства. У тому числі, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України висновки суду під час вирішення справи про адміністративне правопорушення, оформленої у відношенні директора підприємства за наслідками відповідної перевірки у сфері охорони навколишнього середовища, не має преюдиційного значення для вирішення спору у даній справі, оскільки відповідач не являється особою, у відношенні якої судом закрито провадження у справі з приводу адміністративного правопорушення. З огляду на те, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог у сфері природоохоронного законодавства, у суду першої інстанції були всі правові підстави для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 15.10.2019 року по 28.10.2019 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області на підставі наказу від 09.10.2019 року №577, посвідчення (направлення) від 09.10.2019 року №360пр проведено плановий захід державного нагляду (контролю) з питань дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатом якого складено акт №89/10.

Під час перевірки органом контролю встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Жовтобрух спеціалізується на вирощуванні та реалізації зернових та олійних культур. Територія підприємства розміщена на одній виробничій ділянці, на якій знаходиться: складські приміщення; зерноочищувальний комплекс ЗАВ. Для сільськогосподарської діяльності підприємство використовує автотранспортну техніку, причіпне обладнання та устаткування, які під час використання здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними неорганізованими джерелами.

З огляду на те, що введення в дію та експлуатація даних об`єктів повинна провадитись за наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, проте на час перевірки вказаний дозвіл у підприємства відсутній, контролюючий орган дійшов висновку про допущення суб`єктом господарювання порушень вимог ст.ст. 10, 11, 13 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

З метою усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, Державною екологічною інспекцією в Одеській області винесено відповідачу припис від 28.10.2019 року №83 із вимогами усунути порушення природоохоронного законодавства.

Згідно вказаних матеріалів, перевірка проводилась за місцем провадження господарської діяльності підприємства, з відома та за участю керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Жовтобрух .

Також, реагування на виявлені порушення оформлено, зокрема, у вигляді складання у відношення керівника підприємства протоколу від 22.10.2019 року №000956 та постанови про накладення на керівника суб`єкта господарювання адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП.

Водночас, оскільки матеріалами перевірки підтверджується здійснення відповідачем своєї діяльності з порушенням вимог природоохоронного законодавства, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на стаціонарні джерела викидів відповідач не отримав, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про застосування до суб`єкта господарювання заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення його діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до п. 2 Розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 року №312, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 04.09.2017 року №1080/30948 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо: виконання запланованих і затверджених загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Згідно із п. 5 Розділу II Положення від 11.08.2017 року №312 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Державна екологічна інспекція звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Зазначені приписи Положення кореспондуються із нормами Закону України Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992 року №2707, статтею 12 якого закріплено, що господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства, а також статтею 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991 року №1264, згідно яких до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992 року №2707 забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992 року №2707 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №302 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

За правилами п.п. 2, 3, 4 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1780 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел визначаються за методикою, яка затверджується Мінприроди, з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання та газоочисних установок, вимог національного законодавства і законодавства Європейського Союзу та розробляються: на одиницю маси за одиницю часу; на одиницю продукції чи сировини.

Стосовно допустимих викидів забруднюючих речовин або їх сумішей (включаючи ступінь розведення) встановлюються технологічні нормативи, що складаються з: поточних технологічних нормативів - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; перспективних технологічних нормативів - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням передових вітчизняних і світових досягнень у відповідній сфері.

Технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин визначаються у місці їх виходу.

Норматив граничнодопустимого викиду забруднюючої речовини із стаціонарного джерела на одиницю маси за одиницю часу встановлюється для певної фактичної масової швидкості у технологічному процесі.

Масова швидкість визначається як відношення всієї маси матеріалів, які використовуються в конкретному технологічному процесі (або в одній закінченій операції), до часу здійснення цього процесу.

Норматив граничнодопустимого викиду забруднюючої речовини із стаціонарного джерела на одиницю продукції чи сировини визначається як відношення кількості забруднюючої речовини, що викидається в атмосферне повітря, до обсягу продукції підприємства або використаної ним сировини.

На виконання вказаного Порядку наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 року №317 затверджено "Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел", у тому числі у сфері: енергетики та переробної промисловості; виробництва та обробки металів; промисловості з переробки мінеральної сировини; хімічної промисловості; виробництва і обробки деревини; обробки та видалення відходів; інших виді діяльності - устаткування (установки) для поверхневої обробки речовин, предметів та продуктів із застосуванням органічних розчинників, зокрема для апретування, друку, нанесення покриття, знежирення, надання водонепроникності, ґрунтовки, фарбування, очистки або просочення, виробничою потужністю більше 150 кг на годину або 200 тонн на рік; устаткування (установки) для дублення шкіри та хутра, на яких об`єм переробки перевищує 12 тонн оброблених виробів на день; устаткування (установки) для виробництва вуглецю (з коксу) або електрографіту шляхом спалювання та графітизації.

Разом з цим, відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно із ч. 5 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04. 2007 року №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Аналіз наведених правових норм показав, що орган, який здійснює державний нагляд у сфері природоохоронного законодавства, у разі виявлення факту недотримання вимог охорони атмосферного повітря, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутись до адміністративного суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення відповідної діяльності суб`єкта господарювання.

Допущення суб`єктом господарювання порушень вимог природоохоронного законодавства, у тому числі в частині обов`язку одержати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та підготовки оцінки впливу на довкілля має бути належним аргументовано у матеріалах перевірки.

Водночас, висновки контролюючого органу про допущення господарством вимог природоохоронного законодавства складені за результатом вивчення інспектором поданих до перевірки матеріалів. Будь-яких даних щодо фактичного здійснення об`єктом перевірки викидів в атмосферне повітря, їх замірів та характеристик тощо матеріали перевірки не містять.

Інспектор виходив із факту використання господарюючим підприємством певних потужностей, але без перевірки кожного об`єкту за характеристиками, визначеними законом, у тому числі на предмет можливості їх віднесення до таких, що несуть значний вплив на довкілля.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки, наявний в матеріалах справи, не доводить факту використання відповідачем джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а тому вказані матеріали не можуть достеменно свідчити про вчинення суб`єктом господарювання певних порушень на момент перевірки, а відтак - про обґрунтованість висновків контролюючого органу про правопорушення у сфері природоохоронного законодавства.

Відповідно, з огляду на те, що звернення до суду суб`єкта владних повноважень ґрунтується безпосередньо на матеріалах перевірки, колегія суддів вважає, що оформлення відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами після проведення перевірки та подання позову до суду не спростовує правильність висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача, викладених у позові.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України судом першої інстанції вірно враховано не підтвердження обставин, встановлених під час перевірки, висновками суду під час вирішення справи про адміністративне правопорушення, оформленої у відношенні директора підприємства за наслідками відповідної перевірки у сфері охорони навколишнього середовища.

У тому числі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовується і посиланнями апелянта на правові висновки Верховного Суду в окремих справах, оскільки відповідні спірні правовідносини виникли за неоднакових обставин.

З огляду на викладене, оскільки висновки контролюючого органу про порушення відповідачем правил природоохоронного законодавства не підтверджено належними доказами, а вимоги про зупинення господарської діяльності відповідача є необґрунтованими, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових обставин для задоволення адміністративного позову суб`єкта владних повноважень.

Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2020 року (з урахуванням терміну перебування членів колегії на лікарняному).

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Т.М. Танасогло