Ухвала

від 02.11.2020 по справі 640/11678/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/11678/19

адміністративне провадження № К/9901/27165/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року

у справі №640/11678/19

за позовом релігійної організації КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

до Міністерства культури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - релігійна організація Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (Київська Патріархія УПЦ КП) з позовом до Міністерства культури України, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України від 30 січня 2019 року №54 в частині пункту 2 з наступним текстом "визнати такими, що втратили чинність, накази Міністерства культури України: від 12 червня 2017 року №505 "Про реєстрацію Статуту РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ" у новій редакції"; від 08 липня 2016 року №518 "Про нову редакцію Статуту про управління Української Православної Церкви Київський Патріархат".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Відповідачу надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 01 жовтня 2020 року суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження з підстав не виконання ухвали апеляційного суду від 07 вересня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції встановив що повний текст оскаржуваного рішення складено 13 грудня 2020 року, а тому граничним строком його оскарження є 12 січня 2020 року. Однак, апеляційну скаргу подано лише 12 липня 2020 року, тобто з пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) строку.

При цьому, скаржник заявив перед судом питання наявності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, посилаючись на запроваджений на території України карантин.

Надаючи вказаному клопотанню оцінку, суд апеляційної інстанції вказав, що Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року розділ VI КАС України доповнено пунктом 3, який продовжив окремі визначені КАС України строки на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Водночас, як встановлено судом визначені статтею 295 КАС України строки апеляційного оскарження у даному випадку не підлягають продовженню, оскільки вони скінчилися ще до набрання чинності Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 та до запровадження 12 березня 2020 Кабінетом Міністрів України карантину на території України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що скаржник не брав участі у даній справі, проте про існування оскаржуваного рішення йому було відомо ще в грудні 2019 року, про що свідчить підписання та подання ним апеляційної скарги від імені Релігійної організації КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ .

Як зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху отримано скаржником 14 вересня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак станом на час постановлення ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, заяву про поновлення строку не подано, інші причини його пропуску не вказано.

Оскільки скаржником заяву про поновлення строку не подавалося та інші причини його пропуску не вказано строку не вказано, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційної скарги відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Надаючи оцінку ухвалі суду апеляційної інстанції, Верховний Суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Посилання скаржника на запроваджений на території України карантину, в даному конкретному випадку не може бути підставою для поновлення строку апеляційного оскарження, адже як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вони скінчилися ще до набрання чинності Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року та до запровадження 12 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України карантину на території України.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, про існування рішення суду першої інстанції позивачу було відомо ще в грудні 2019 року, про що свідчить підписання та подання ним апеляційної скарги від імені Релігійної організації КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ .

Даний факт не заперечується скаржником в касаційній скарзі, а навпаки скаржник зазначає, що Релігійна організація КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ вже зверталася до суду апеляційної інстанції, де керівником був ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказані заявником підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними та слугувати підставою для його поновлення.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, які би зумовлювали об`єктивну неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою.

Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі №640/11678/19 за позовом релігійної організації КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ до Міністерства культури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - релігійна організація Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України), про визнання протиправним та скасування наказу в частині.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська