Постанова від 20.10.2020 по справі 906/622/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 906/622/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Житомирської обласної державної адміністрації

2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державного підприємства "Укрриба"

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованою на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області

про скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ05-28 №000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству.

про скасування запису про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ05-28 №000015, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 15.

про зобов`язання повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області

за участю представників:

прокуратури - Безпалов А.В.;

позивача-1 - не з`явився;

позивача-2 - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивачів пред`явив позов до ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про припинення права постійного користування 8 земельними ділянками, розташованими на території Ружинського району Житомирської області, проте на територіях різних сільських рад таких, як: Плосківської, Ягнятинської, Карабчиївської, Вербівської, Верхівнянської, Прибережненської, Дерганівської та Ружинської з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі; скасування відповідних державних актів на право постійного користування спірними земельними ділянками, виданими Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування записів про реєстрацію Державних актів на право простійного користування відповідними землями; зобов`язання ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації визначені позовом 8 земельних ділянок водного фонду. Щодо кожної з восьми земельних ділянок заявлено чотири позовних вимоги, що загалом складає 32 позовні вимоги.

Господарським судом Житомирської області ухвалою від 10.07.2019 у справі №906/622/19 роз`єднано позовні вимоги та виділено їх в окремі провадження щодо кожної з земельних ділянок водного фонду, що розташовані на території Плосківської сільської ради, Ягнятинської сільської ради, Карабчиївської сільської ради, Вербівської сільської ради, Верхівнянської сільської ради, Прибережненської сільської ради, Дерганівської сільської ради, Ружинської сільської ради Ружинської району.

В даній справі №906/622/19 судом розглянуто позовні вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованої на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування запису про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №15; зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19 позов - задоволено. Припинено право постійного користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованої на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (код СДР110У: 00476843), яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству. Скасовано державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству. Скасовано запис про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №15. Зобов`язано Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (код 00476843) повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на користь Прокуратури Житомирської області 7684,00 грн. сплаченого судового бору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 108, 257, 261 ЦК України, ст. 141 ЗК України, ст.ст. 37, 38 Цивільного кодексу УРСР. При цьому, посилається на помилковість висновку місцевого господарського суду стосовно обґрунтованості та доведеності прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів за поданим позовом в контексті застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що в даному випадку Житомирська обласна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до положень чинного законодавства наділені правом і мають можливість самостійно вирішувати питання звернення до суду та не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Також, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, зокрема, що відповідно до ст. 108 ЦК України та п. 6 Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, який затверджений постановою КМУ від 11.09.1996 року №1099, з моменту державної реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" та ТДВ "Житомиррибгосп" стали правонаступниками прав і обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, в тому числі й в частині права користування земельною ділянкою водного фонду згідно державного акту на право постійного користування землею.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 у справі №906/622/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19 розгляд апеляційної скарги призначено на 14 січня 2020 року об 12:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 зупинено провадження у справі № 906/622/19 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18. Водночас, зобов`язано учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та надати відповідні докази.

11 серпня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №906/622/19 у зв`язку із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №906/622/19 поновлено апеляційне провадження у справі №906/622/19 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19; розгляд апеляційної скарги призначено на "29" вересня 2020 року об 11:30 год.

25.09.2020 через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від представника апелянта пояснення у судовому засіданні в апеляційній інстанції з посиланням на правову позицію касаційної інстанції та клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: договір оренди нерухомого майна від 31.12.2003 року, згідно п. 1.1 якого державне підприємство (орендодавець) передає, а СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоведне підприємство" (орендар) приймає в строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба", вказане нерухоме майно розташоване за адресою: Житомирська область, Ружинський, Коростецький, Овруцький, Дзержинський, Радомишльський, Попільнянський райони; Акт приймання-передачі від 31.12.2003; Додаток до Акту приймання-передачі (94 об`єкти); Додаткова угода від 22.10.2010 до договору оренди від 31.12.2003; інвентаризаційний опис №УР-0000024 основних засобів, складений за період з 31.01.2019 по 01.02.2019. Дані копії документів долучені представником апелянта в поганій (нечитабельній) якості.

25.09.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від представника апелянта клопотання про відкладення розгляду справи, в якому з підстав вказаних у ньому, просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи №906/622/19 на іншу дату.

До судового засідання 29.09.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від представник апелянта клопотання про вирішення без участі відповідача питання щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх. № 2582/20 від 29.09.2020), в якому просить суд апеляційної інстанції вирішити без участі представника відповідача питання про залучення Державного підприємства "Укрриба" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №906/622/19 залучено до участі у справі №906/622/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба"; розгляд апеляційної скарги відкладено на "20" жовтня 2020 р. о 11:00 год.

Також, зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба", в строк до 15.10.2020 надати суду письмові пояснення із врахуванням вимог ст.168 ГПК України, а також надати суду апеляційної інстанції належним чином завірені копії (в читабельній якості) таких документів, а саме: договір оренди нерухомого майна від 31.12.2003 року; Акт приймання-передачі від 31.12.2003; Додаток до Акту приймання-передачі (94 об`єкти); Додаткова угода від 22.10.2010 до договору оренди від 31.12.2003; інвентаризаційний опис №УР-0000024 основних засобів, складений за період з 31.01.2019 по 01.02.2019.

05.10.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли від Бердичівської місцевої прокуратури додаткові письмові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи (вих.№ 31-94-4896вих-20 від 01.10.2020), в яких зокрема зазначено, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у користування ТДВ "Житомиррибгосп" уповноваженим державним органом не приймалось, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування товариству не розроблявся та не затверджувався, користування спірною земельною ділянкою здійснюється в порушення вимог чинного законодавства, зокрема ст. ст. 92, 116, 122, 123, 124, 125 134 ЗК України, тобто за відсутності оформленого у встановленому законом порядку права. З огляду на вказане, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню до земель державної власності.

На виконання вимог суду 08.10.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від Державного підприємства "Укрриба" відзив на апеляційну скаргу з додатками (вих.№ 11-09/78 від 08.10.2020), в якому надано письмові пояснення щодо поданої апеляційної скарги.

09.10.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли від Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" додаткові пояснення (вх.№6437/20 від 09.10.2020), з посиланням на правові позиції Верховного Суду та на лист індивідуального характеру від Держземагенства №8528/17/11-12 від 05.06.2012.

09.10.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" клопотання (вх. №6456/20 від 09.10.2020) про долучення до матеріалів справи доказів направлення апеляційної скарги та інших документів третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДП "Укрриба".

19.10.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" клопотання заява про відкладення розгляду справи (вх. №6667/20 від 19.10.2020), мотивуючи тим, що представник відповідача 20 жовтня 2020 р. о 12:00 год. приймає участь в розгляді справи №366/794/20 в Іванківському районному суді Київської області.

В судове засідання 20.10.2020 з`явився прокурор, який заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав усні пояснення щодо суті спору.

В судове засідання 20.10.2020 представники позивачів, відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, заслухавши пояснення прокурора суд вважає за необхідне його відхилити, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Бердичівською місцевою прокуратурою опрацьовано інформацію органів державної влади та контролю та матеріали кримінального провадження №12016060290000154 від 26.05.2016 щодо використання земельних ділянок водного фонду на території Ружинського району Житомирської області, за результатом чого встановлено наступне.

Рішенням Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1996 в постійне користування Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству передано земельну ділянку водного фонду, зокрема площею 116,6 га на території Плосківської сільської ради (державний акт на право постійного користування серія ЖТ 05-28 №000015, зареєстрований в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користувачі землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №15 від 22.12.1994).

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №32-ДП від 15.02.1996 прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства.

Відповідно до Законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" і наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №70-ВАТ від 30.07.1999 (а.с. 66 том 1), в ході проведення приватизації на базі Житомирського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство".

СВАТ "Житомиррибгосп" згідно даних наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано 30.07.1999 на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації №283 від 30.07.1999 (а.с. 81 том 1).

Згідно інформації Регіонального відділення ФДМУ в Житомирській області від 31.05.2019 № 03/1347 (а.с. 44-45 том 1) з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство припинене.

Згідно Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 30.03.1999, до статутного капіталу СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (СВАТ "Житомиррибгосп") не увійшло державне майно - об`єкти, які не підлягають приватизації, зокрема ставки та гідротехнічні споруди. Підтвердженням цього є Акт оцінки цілісного майнового комплексу, затвердженого заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.03.1999 (а.с. 48-52 том 1) та План приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затвердженого заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999 (а.с. 69-75 том 1).

Як вбачається з інформації Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.06.2000 №1568 (а.с. 67-68 том 1) у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", відсутні земельні ділянки, водні об`єкти (ставки) та гідротехнічні споруди.

Гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання вказаного наказу 22.08.2003 гідротехнічні споруди СВАТ "Житомиррибгосп" та ставки передано ДП "Укрриба", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 22.08.2003 з додатком (а.с. 61-64 том 1).

В подальшому ДП "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди та ставки передано в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі укладеного договору (а.с. 62-65 том 3).

Наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 №289 процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" був завершений (а.с. 93 т.3).

Згідно даних наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ "Житомиррибгосп" зареєстроване 23.01.2012.

З 23.01.2012 СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ТДВ "Житомиррибгосп").

Однак, СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" використовує до цього часу вищевказану земельну ділянку водного фонду на території Ружинського району на підставі державної акту на право постійного користування земельною ділянкою, який видавався Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарське рибоводному підприємству 22.12.1996.

Також з Статуту ТДВ "Житомиррибгосп" вбачається, що вказане товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомиррибгосп" та є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомиррибгосп".

За інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС Житомирській області згідно бази даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 рахується СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТДВ "Житомиррибгосп.

Виходячи з вищенаведеного, Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство припинено в результаті реорганізації (шляхом перетворення) у СВАТ "Житомиррибгосп", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься наказ Регіонального відділення ФДМУ №70-ВА "Про створення акціонерного товариства" (а.с. 66 том 1) та розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації №283 від 30.07.1999 (а.с. 81 том 1).

Бердичівською місцевою прокуратурою 13.03.2019 на адресу Житомирської обласної державної адміністрації направлено лист (а.с. 176-178 том 1) для вжиття відповідних заходів реагування на усунення вищевказаних порушень вимог земельного законодавства.

10.05.2019 від Житомирської обласної державної адміністрації надійшла відповідь (а.с. 179 том 1), з якої вбачається, що адміністрацією доведено до відома ТДВ "Житомиррибгосп" умови користування земельними ділянками водного фонду державної власності згідно вимог чинного законодавства, та рекомендовано укласти договори оренди на земельні ділянки водного фонду.

Також, 11.06.2019 Бердичівською місцевою прокуратурою направлено лист (а.с. 180-182 том 1) до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області для вжиття відповідних заходів реагування до усунення вищевказаних порушень вимог земельного законодавства відповідачем.

Листом від 19.06.2019 ГУ Держгеокадастру в Житомирській області повідомлено Бердичівську місцеву прокуратуру, що у Відділі контролю за використанням та охоронною земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському та Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охоронною земель ГУ Держгеокадастру і Житомирській області відсутня інформація стосовно вказаних фактів порушень ТДВ "Житомиррибгосп" вимог земельного законодавства при використанні на території Ружинського району земельних ділянок водного фонду на підставі, зокрема, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЖТ 05-28 №000015. Заходи державного контролю з використанням та охоронною земель не проводились, акти реагування не вносились.

З огляду на зазначене, Керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованою на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі, яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування запису про реєстрацію Державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015, зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №15; зобов`язання Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти у відповідних правовідносинах державу (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанова від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21-6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19-4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26)).

Звертаючись з позовною заявою до суду у даній справі, Бердичівська місцева прокуратура обґрунтувала наявність інтересів держави, які, на її думку, полягають в порушенні законності використання земельної ділянки водного фонду державної власності, а також визначила уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Житомирська обласна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. № 333, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 25.20.2016 року за №1391/29521, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території України (пп.13 п.4 Положення про ГУ Держгеокадастру).

Натомість у даній справі розглядається спір про право користування земельною ділянкою, що відповідно до ст. 4 Водного кодексу України належить до земель водного фонду.

Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не наділено повноваженнями на розпорядження землями водного фонду, у нього не виникло право на звернення до суду із даним позовом, тому у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастр у Житомирській області не набув статусу позивача. Оскільки ГУ Держгеокадастру у Житомирській області за результатами вирішення даного спору не набуває майнових прав чи майна, а звернення прокурора з позовом до суду в інтересах вказаного органу в даній справі не впливає на права чи обов`язки інших учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції з наведених підстав скасуванню чи зміні не підлягає.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду України в постанові від 21.03.2019 року у справі №912/898/18.

Колегією суддів приймається до уваги те, що перед зверненням з позовом до суду Бердичівською місцевою прокуратурою 13.03.2019 на адресу Житомирської обласної державної адміністрації направлено лист (а.с. 176-178 том 1) для вжиття відповідних заходів реагування на усунення вищевказаних порушень вимог земельного законодавства.

10.05.2019 від Житомирської обласної державної адміністрації надійшла відповідь (а.с. 179 том 1), з якої вбачається, що адміністрацією доведено до відома ТДВ "Житомиррибгосп" умови користування земельними ділянками водного фонду державної власності згідно вимог чинного законодавства, та рекомендовано укласти договори оренди на земельні ділянки водного фонду.

Лист аналогічного змісту також було надіслано 11.06.2019 Бердичівською місцевою прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області для вжиття відповідних заходів реагування до усунення вищевказаних порушень вимог земельного законодавства відповідачем (а.с. 180-182 том 1) .

Листом від 19.06.2019 ГУ Держгеокадастру в Житомирській області повідомлено Бердичівську місцеву прокуратуру, що у Відділі контролю за використанням та охоронною земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському та Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охоронною земель ГУ Держгеокадастру і Житомирській області відсутня інформація стосовно вказаних у фактів порушень ТДВ "Житомиррибгосп" вимог земельного законодавства при використанні на території Ружинського району земельних ділянок водного фонду на підставі зокрема державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЖТ 05-28 №000015. Заходи державного контролю з використанням та охоронною земель не проводились, акти реагування не вносились.

З огляду на зазначене, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництва інтересів держави у суді, а тому представництво прокурора в інтересах держави в суді є підставним та обґрунтованим.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що у відповідності до ст. 108 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" та ТДВ "Житомиррибгосп" стали правонаступниками прав і обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, в тому числі й в частині права користування земельною ділянкою водного фонду згідно державного акту на право постійного користування землею, колегія судів враховує наступне.

Відповідно до приписів ст. 37 Цивільного кодексу УРСР та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в ред. чинній на момент припинення державного підприємства) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання) (частина 1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (частина 2).

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України (в чинній редакції) (далі - ЦК України), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Частинами 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України (в ред. чинній на час видачі та реєстрації державного акту) визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Статтею 92 Земельного кодексу України (в чинній редакції, далі - ЗК України) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств , установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Також відповідні норми містить і ст. 27 Земельного кодексу України (в ред. Закону від 18.12.1990 №561-XII) згідно яких, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Здійснивши системний аналіз ст. 37 ЦК УРСР, ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", ст.ст. 104, 108 ЦК України, ст. 27 Земельного кодексу України (в ред. Закону від 18.12.1990 №561-XII), ст. 141 Земельного кодексу України (в чинній ред.), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи відбувається у випадку, коли припинення останньої виключає повне правонаступництво, тобто наведені положення цивільного та земельного законодавства потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва на певні майнові права (майно), то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою згідно норм земельного законодавства.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №70-ВАТ від 30.07.1999 акціонерному товариству було передано цілісний майновий комплекс Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства вартістю 16502015 грн.

Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 30.03.1999, до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп" не увійшло державне майно, зокрема ставки та гідротехнічні споруди, що також підтверджується планом приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затвердженого заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999 (а.с. 48-52, т. 1).

Окрім того, як вбачається з плану приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства (а.с. 69-75, т.1) в ньому наведено чіткий перелік майна, що підлягає приватизації та його загальну вартість, при цьому майнові права на спірну земельну ділянку у вказаному переліку не зазначені.

Як вбачається з інформації Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.06.2000 №1568 (а.с. 67-68 т. 1) у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", також відсутні спірні земельні ділянки.

За наведених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що СВАТ "Житомиррибгосп" став правонаступником державного підприємства виключно в частині майна та майнових прав, що зазначені в плані приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства (а.с. 69-75, т.1), а тому до СВАТ "Житомиррибгосп" не перейшло в порядку правонаступництва право постійного користування на спірну земельну ділянку.

Враховуючи наведене, а також приписи ст. 27 Земельного кодексу України (в ред. від 18.12.1990, Закон №561-XII), ст. 141 Земельного кодексу України (в чинній редакції), колегія суддів дійшла висновку, що з припиненням діяльності Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства відбулося і припинення його права постійного користування на спірну земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховної Суду від 31.10.2018 у справі №916/1776/17.

Наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 №289 процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" був завершений.

23.01.2012 року здійснено державну реєстрацію ТДВ "Житомиррибгосп", що підтверджується відомостями наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1.1. Статуту ТДВ "Житомиррибгосп" товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомиррибгосп" та є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомиррибгосп".

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів зазначає, що вказана позовна вимога пред`явлена до ТДВ "Житомиррибгосп", яке не набувало права постійного користування на спірну земельну ділянку, в тому числі і в порядку правонаступництва, тому така позовна вимога, не може бути задоволена, з огляду на відсутність набуття відповідачем відповідного права в минулому.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованої на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству та скасування запису щодо державної реєстрації зазначеного вище державного акту в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №15, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи, що державний акт серії ЖТ 05-28№000015 від 22.12.1994 (а.с. 100-102, т.1 був виданий та зареєстрований в Книзі записів актів на право постійного користування землею за №15 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, що припинило свою діяльність 30.07.1999, вказаний державний акт підлягає скасуванню.

При цьому, вимога про скасування запису про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015 від 22.12.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №15 є похідною від скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-28№000015 від 22.12.1994, що правомірно враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 в частині задоволення позовних вимог про скасування державного акту та скасування запису про реєстрацію державного акту підлягає залишенню без змін.

Щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині зобов`язання ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташованої на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується товариством, колегія суддів враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства Мінагрополітики України від 06.06.2003 №129, вказані гідротехнічні споруди передано на баланс державному підприємству "Укрриба", що підтверджується актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 22.08.2003 з додатком (а.с.61-64, т. 1).

31.12.2003 року між державним підприємством "Укрриба" (орендодавець) та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (а.с. 62-65, т.3).

Згідно додаткової угоди від 22.10.2010 року п.11.1 договору оренди нерухомого майна від 31.12.2003 року викладено в наступній редакції: 11.1. Цей договір діє до 31 грудня 2023 року .

Згідно акту приймання-передачі (а.с. 65, т.3), який є додатком до вказаного договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв державне нерухоме майно в оренду в кількості 94 гідротехнічні споруди, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Ружинський, Коростецький, Овруцький, Дзержинський, Радомишльський, Попільняньський райони.

Згідно переліку гідротехнічних споруд, який є додатком до договору оренди нерухомого майна (а.с. 66-67, т.3) в оренду було передано, зокрема, гідроспоруди , нагульні стави, зимувальні стави, стави питомники.

Згідно з положеннями частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Статтею 627 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч.1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок , канал, а також водоносний горизонт); ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів;

Таким чином державним підприємством "Укрриба" фактично було передано в оренду за договором від 31.12.2003 відповідачу у даній справі гідроспоруди та ставки, що за змістом ст.1 Водного кодексу України є водними об`єктами.

Надання в оренду водних об`єктів регулюється статтею 14 Закону України "Про аквакультуру". Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону, рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою .

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

З системного аналізу ст. ст. 1, 14 Закону України "Про аквакультури", ст. ст. 1, 4, 51 Водного кодексу України вбачається, що гідротехнічні споруди та водні об`єкти (зокрема ставки) нерозривно пов`язані з землями водного фонду, на яких такі об`єкти розташовані, використання гідротехнічних споруд та водних об`єктів не можливе без використання земельної ділянки під ними.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно інформації, наданої відділом у Ружинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у листі від 20.05.2019 № 10-6-0.34-76/120-19 дані земельні ділянки рахуються землями державної власності (а.с. 126, т.1).

У одній з позовних вимог прокурор просить суд зобов`язати відповідача повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі. Враховуючи те, що земельна ділянка перебуває у державній власності, а водні об`єкти використовуються відповідачем на відповідній правовій підставі, суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога в цій частині не підлягає до задоволення.

В свою чергу, Житомирська обласна державна адміністрація не обмежується в можливостях ставити вимоги перед відповідачем про належне оформлення права користування даною земельною ділянкою.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованої на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (код СДР110У: 00476843), яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству та в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (код 00476843) повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі, допустився неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19 в цій частині - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на прокурора, згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19 - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19 в частині задоволення позовної вимоги про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованої на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (код СДР110У: 00476843), яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству та в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (код 00476843) повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі - скасувати та прийняти в цих частинах нове рішення.

3. В задоволенні позову в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованої на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (код СДР110У: 00476843), яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-28№000015, виданого 22.12.1994 Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству - відмовити.

4. В задоволенні позову в частині зобов`язання Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (код 00476843) повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 116,6 га, розташовану на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується Товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі - відмовити.

5. В решті рішення господарського суду Житомирської області від 25.10.2019 у справі №906/622/19 залишити без змін.

6. Стягнути з Прокуратури Житомирської області (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код 02909950) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (13600, Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Київська, 60, код 00476843) 5763 грн. (п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Господарському суду Житомирської області видати судовий наказ.

8. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складений "26" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.