Постанова

від 02.11.2020 по справі 347/1510/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/1510/19

Провадження № 22-ц/4808/1047/20

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Томин О.О.,

за участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду в складі судді Крилюк М.І., ухвалене 11 червня 2020 року в м. Косові Івано-Франківської області, в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рожнівська сільська рада Косівського району, про визнання права власності на обов`язкову частку у спадковому майні,

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рожнівська сільська рада Косівського району, про визнання права власності на обов`язкову частку у спадковому майні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 , у зв`язку із чим відкрилась спадщина на належне йому майно. Згідно виписки з погосподарської книги Рожнівської сільської ради спадкодавець з 1986 року був зареєстрований та проживав у колгоспному дворі по АДРЕСА_1 , головою якого була ОСОБА_3 . За господарством була закріплена також земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2085 га. Відповідно ОСОБА_4 належала 1/2 частина всього майна колгоспного двору. Оскільки на час смерті батька він був непрацездатним, тому з урахуванням складеного на користь відповідача ОСОБА_2 заповіту має право на обов`язкову частку у спадщині як спадкоємець першої черги. У встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Тонюк М.М. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину враховуючи, що частка батька у складі колгоспного двору не витребувана, і це унеможливлює визначення спадкового майна. Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на обов`язкову частку у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . А саме: 1/4 частину домоволодіння, що складається з житлового будинку, загальною площею 65,0 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м, сараю площею 19,0 кв.м, стайні площею 40,9 кв.м, стодоли площею 37,0 кв.м, вбиральні, криниці, огорожі, а також 1/4 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2623685201:02:002:0753, площею 0,2085 га.

Рішенням Косівського районного суду від 11 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що власником житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, які знаходяться по АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_3 . Правовстановлюючі документи щодо належності їй цього майна ніким не оскаржувались. Окрім того, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 до спливу шестимісячного терміну після смерті батька звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. А тому дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на обов`язкову частку у спадковому майні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірний житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами відносився до суспільної групи колгоспний двір , членами якого були спадкодавець ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_3 . Згідно норм закону, що регулювали власність цього двору, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів. Відповідно його батько мав 1/2 частки у майні колишнього колгоспного двору. А отже, він як непрацездатна особа та єдиний спадкоємець за законом на підставі положень статті 1241 ЦК України має право на спадкування, незалежно від змісту заповіту, половини частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом, тобто 1/4 спірного домоволодіння. Однак суд першої інстанції наведені обставини не врахував та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. При цьому зазначають, що остання є єдиним власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Жодних доказів щодо складу спадкового майна, на яке відкрилась спадщина після смерті батька, позивач суду першої інстанції не надав. Окрім того, приватним нотаріусом рекомендовано спадкоємцям звернутись до суду із заявою про витребування частки з майна колишнього двору. Натомість ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник - адвокат Беньковський В.А. доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів .

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 доводів скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_3 та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розгляду справи в зв`язку з їхньою неявкою не встановлено.

За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , унаслідок чого відкрилась спадщина на належне йому майно (а.с.10,11). За життя він склав заповіт, посвідчений 11 січня 2016 року Рожнівською сільською радою, відповідно до якого все належне йому майно заповів ОСОБА_2

25 травня 2016 року приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Тонюк М.М. відкрито спадкову справу №52/2016, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

З`ясовано, що 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 подали до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину.

22 жовтня 2018 року №904/02-14 приватним нотаріусом їм рекомендовано звернутися до Косівського районного суду із заявою про витребування частки ОСОБА_4 з майна колишнього колгоспного двору (а.с.12). За змістом цього роз`яснення згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів, виданої обласним комунальним підприємством Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації від 03 квітня 2018 року за № 61184 та довідки Рожнівської сільської ради від 18 травня 2016 року №559/02.2-17, спадкове майно складається з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить членам колишнього колгоспного двору - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Частка у складі колгоспного двору померлого ОСОБА_4 не визначена, що унеможливлює визначення складу спадкового майна.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, та являє собою визначену законодавством сукупність функцій, притаманну юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику в справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, зверненню позивача до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання щодо отримання ним у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, що у випадку відмови у вчиненні нотаріальної дії - видачі цього свідоцтва, вказувало б на наявність підстав для вирішення питання про порушення або невизнання його права у судовому порядку.

За відсутності відмови нотаріуса про видачу свідоцтва про права на спадщину, вирішення спору в судовому порядку є неможливим.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

З`ясовано, що рішення про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину приватний нотаріус не приймала.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання про наявність підстав для відмови у задоволенні в судовому порядку вимог про визнання права власності на спадкове майно.

За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судом першої інстанції ухвалено правильне по суті рішення про відмову у задоволенні позову, його необхідно змінити шляхом зміни мотивувальної частини з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.

В силу частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частин першої та другої статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду у задоволенні позову відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду від 11 червня 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

О.О. Томин

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2020 року.