Ухвала від 27.10.2020 по справі 331/5256/19

Дата документу 27.10.2020 Справа № 331/5256/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/1561/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №331/5256/19Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.3 ст.185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 липня 2020 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 25 вересня 2019 року в період часу з 00-01 години до 00-30 години, знаходячись біля буд.30 по вул.Покровській в м.Запоріжжя, в якому розташоване ПрАТ «Запоріжавтотранс», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою фізичної сили рук розбив скло металопластикового вікна вказаного будинку, проник усередину будівлі, звідки з приміщення кабінету №310 таємно викрав майно, яке належить ПрАТ «Запоріжавтотранс», після чого з місця вчинення злочину зник з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ПрАТ «Запоріжавтотранс» матеріальну шкоду на загальну суму 12332 грн. 16 коп.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно. Йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 січня 2018 року остаточно призначено покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник просив вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити. Свої вимоги мотивував тим, що свідки скоєння злочину відсутні, навіть запис з камери відеоспостереження вказує на те, що особа, яка зафіксована на записі, не вчинила проникнення до приміщення, а після спроб відкриття вікна покинула спроби скоєння злочину. Будь-яких допустимих доказів вини ОСОБА_8 стороною обвинувачення надано не було. Жодного прямого доказу, який би підтверджував факт проникнення ОСОБА_8 до приміщення, що належить ПрАТ «Запоріжавтотранс», немає, що виключає наявність такої кваліфікуючої ознаки за ч.3 ст.185 КК, як проникнення у житло, інше приміщення чи сховище. Натомість в діях ОСОБА_8 є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.193 КК. Проте такі доводи сторони захисту не знайшли свого відображення у вироку. Крім того, судом призначено покарання обвинуваченому без повного та всебічного дослідження усіх доказів та обставин скоєного злочину.

Заслухавши доповідь судді, захисника, який повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив вирок залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що свій висновок щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 .

Так, в основу обвинувального вироку суду першої інстанції обґрунтовано покладено показання свідка ОСОБА_9 про виявлення ним 25.09.2019 року відсутності техніки в кабінеті № НОМЕР_1 , розташованому на другому поверсі приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які пояснили суду, що вони придбавали безпосередньо у обвинуваченого ОСОБА_8 принтер та монітор відповідно.

Також суд обґрунтовано послався у вироку на сукупність зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, а саме на протокол огляду від 25.09.2019 року, яким зафіксовано обстановку в кабінеті №310 будинку АДРЕСА_2 ; протоколи огляду речі від 06.11.2019 року, відповідно до яких було оглянуто DVD-R диск, на якому міститься запис з камери зовнішнього відеоспостереження, та принтер HP Laser Jet M 1120 MFP; відеозапис із зовнішньої камери відеоспостереження, встановленої на будинку АДРЕСА_2 ; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.11.2019 року та від 06.11.2019 року, відповідно до яких свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 впізнали ОСОБА_8 як особу, у якої вони придбавали викрадену ним офісну техніку.

Отже, дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, районний суд обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та дають підстави для кваліфікації його дій за ч.3 ст.185 КК.

З огляду на що, колегія суддів визнає такими, що не знайшли свого підтвердження, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність будь-яких доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 .

До заперечень апеляційної скарги захисника про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 через те, що на долученому до справи відеозаписі не зафіксовано безпосереднього проникнення до приміщення кабінету, колегія суддів ставиться критично. Адже відсутність такого запису не спростовує усі інші докази, на які послався суд першої інстанції, та не може свідчити про відсутність в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у інше приміщення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 , не визнаючи свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, зазначав, що 25.09.2019 року він знаходився навпроти офісного приміщення ПрАТ «Запоріжавтотранс» та побачив, як хтось спускається з даху гаража та, лише підійшовши до гаража офісного приміщення, він побачив на землі комп`ютерну техніку, яку вирішив забрати собі. Обвинувачений зазначав, що будь-яких спроб проникнення до приміщення він не вчиняв.

Разом з тим, на відеозаписові із зовнішньої камери відеоспостереження зафіксовано, як ОСОБА_8 вдерся на гору, став однією ногою на перила балкону, а іншу ногу поставив на підвіконня вікна та з вдягнутими на руках рукавичками і тримаючи в роті ліхтар, намагався проникнути до приміщення будівлі, що спростовує доводи сторони захисту про наявність в діях обвинуваченого ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.193 КК, та заяву ОСОБА_8 про те, що він жодних протиправних дій, направлених на проникнення до приміщення будівлі, не вчиняв.

Враховуючи зазначене, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б були підставами для сумніву в законності й обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо винуватості обвинуваченого і кваліфікації його дій.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання колегія суддів виходила з наступного.

Визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності. Будучи звільненим умовно-достроково від відбування покарання за попереднім вироком, обвинувачений ОСОБА_8 на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний тяжкий злочин. Обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання обвинуваченого, судом встановлено не було.

Відтак, з огляду на зазначені обставини у їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене обвинуваченому покарання, таким, що не ґрунтується на вимогах закону України про кримінальну відповідальність. Призначене обвинуваченому покарання є співмірним його протиправним діянням, достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни вироку суду виходячи з наступного.

Зі змісту вироку вбачається, що в обґрунтування свого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 суд послався, зокрема, і на ту обставину, що ОСОБА_8 раніше був засуджений вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23.01.2018 року за ч.3 ст.185 КК до 4 років 1 місяця позбавлення волі та відповідно до змісту вказаного вироку під час розгляду даного провадження ОСОБА_8 не визнавав себе винним та розповів свою версію подій, зазначивши, що техніку, яка була викрадена з офісного приміщення Укрзалізниці, він також знайшов, але на смітнику, проникнення до приміщення офісу не вчиняв.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що відповідно до ст.88 КПК докази, які стосуються судимостей обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відтак, з огляду на зазначені приписи процесуального закону, суд першої інстанції при обґрунтуванні доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК, не міг враховувати пояснення ОСОБА_8 дані ним під час судового розгляду, за яким Жовтневим районним судом м.Запоріжжя було ухвалено вирок від 23.01.2018 року. А тому в цій частині вирок суду підлягає зміні. Разом з тим, виключення з вироку таких відомостей не впливає на незаперечність та переконливість решти доказів у провадженні, сукупність яких є достатньою для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23 липня 2020 року щодо ОСОБА_8 в цій справі змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду як на доказ доведеності винуватості ОСОБА_8 на його пояснення, дані ним під час судового розгляду, за яким Жовтневим районним судом м.Запоріжжя було ухвалено вирок від 23.01.2018 року.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4