Постанова

від 20.08.2007 по справі а18/285-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А18/285-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" серпня 2007 р.                                                             Справа №     А18/285-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  1)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі   розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Городище - Пустоварівський цукрозавод"

до  Сквирської  міжрайонної  державної податкової інспекції

про      скасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників:

Позивач -  Циган В.В.

Відповідач -  Попова О.В., Суткова Л.І., Голодняк В.А.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство  «Городище-Пустоварівський цукровий завод» звернулось до суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2007 р. №0000212301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання 756178,14 грн., в тому числі за основним платежем 504118,76 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 252059,38 грн.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити і пояснив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є безпідставним, прийнятим всупереч чинному законодавству, оскільки позивач не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем (ТОВ «Газтрейд ЛТД»), так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності позивача щодо такої, та стверджує, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця, при несплаті цього податку продавцем, оскільки позивач сплатив податок на додану вартість у ціні придбаного товару, розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, має податкові накладні оформлені без порушень, та чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Представники відповідача просять у позові відмовити, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано і відповідає чинному законодавству, а позивачем в порушено п.п.7.2.1. п. 7.2., п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.7, п.п. 12.2, п.п.12.6 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.2007 р. № 165 з урахуванням вимог п.п. «г»п.2, п.3, ст.9 Закону України від 23.12.2004 року № 2285-ІУ «Про державний бюджет України на 2005 рік», ст. 8 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», платником податку завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання природного газу  у ТОВ «Газтрейд ЛТД»у розмірі 504118,76 грн.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Сквирською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2007 р. №0000212301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання відкритого акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод» у розмірі 756178,14 грн., в тому числі за основним платежем 504118,76 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 252059,38 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято Сквирською МДПІ на підставі висновків проведеної невиїзної документальної перевірки ВАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод»з питань правових відносин з ТОВ «Газтрейд ЛТД», код за ЄДРПОУ 31627730, за період з 01.09.05 по 30.09.05 р., з 01.10.05 по 31.10.05 р., з 01.11.05 по 30.11.05 р., 01.12.05 по 31.12.05 р, за результатами якої складено акт № 91-2301-00372428 від 16.05.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1. п. 7.2., п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.7, п.п. 12.2, п.п.12.6 п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.2007 р. № 165 з урахуванням вимог п.п. «г»п.2, п.3, ст.9 Закону України від 23.12.2004 року № 2285-ІУ «Про державний бюджет України на 2005 рік», ст. 8 Закону України від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання природного газу  у ТОВ «Газтрейд ЛТД»у розмірі 504118,76 грн. У зв'язку з цим визначено суму податкового зобов'язання 756178,14 грн., в тому числі за основним платежем 504118,76 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 252059,38 грн.

При проведенні перевірки відповідачем було враховане наступне.

16.08.2005 року між позивачем та ТОВ «Газтрейд ЛТД»(надалі –постачальник) було укладено договір на постачання природного газу №22-09-05 (надалі Договір), додаткова угода по Договору від 20.09.2005 року, додаткова угода по Договору від 28.10.2005 року.

На виконання умов Договору протягом вересня-грудня 2005 р. позивачем отримано для власних виробничих потреб 6 938, 206 тисяч кубічних метрів природного газу, на загальну суму 3 024 712,56 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу від 30.09.2005 р., 31.10.2005 р., 30.11.2005 р. та 31.12.2005 р., які підписані від постачальника директором ТОВ «Газтрейд ЛТД»Хомичем Ю.І., від позивача головою правління ВАТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод»Моренко М.М.

Позивачем від постачальника отримано податкові накладні № 8-18/1-1 від  18.08.05 р., № 9-23/2-1 від 23.09.05 р., № 10-3/2-1 від 31.10.05 р., № 11-30/4-1 від 30.11.05 р., № 12-31/13-1 від 31.12.05 р., в яких податок на додану вартість за ставкою 20% нараховано на всю суму продажу, а саме 3024712,56 грн. в т.ч. ПДВ 504118,76 грн.

У період з 01.08.2005 р. по 31.12.2005 року позивачем перераховано на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 3 024 745,86 грн., в тому числі ПДВ складає  504 124,31 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків складеного 18.01.2006 р. між позивачем та постачальником заборгованість постачальника станом на 18.01.2006 р. складає 33,30 грн.

Згідно книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2005 рік, декларацій з податку на додану вартість за 2005 р. позивач за отриманими від постачальника податковими накладними у періоді з 01.09.2005 по 31.12.2005 року включено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 504118,76 гривень.

Дані факти, встановлені перевіркою, не заперечуються позивачем.

В акті перевірки також зазначено, що згідно заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2007 р. по справі № 2-1587/15 2007 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД», а саме: статут у новій редакції у зв'язку із внесенням завідомо неправдивих відомостей про склад його учасників з дати державної реєстрації, тобто з 25.04.2005 р. та реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ «Газтрейд ЛТД»платником податку на додану вартість (свідоцтво 37103570) з моменту перереєстрації, тобто з 25.04.2005 року.

Матеріали кримінальної справи свідчать про те, що ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»не передавало ТОВ «Газтрейд ЛТД»протягом вересня - грудня 2005 року іншого природного газу, ніж той, що отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання Угоди між Україною та Туркменістаном на постачання природного газу, а саме поставка імпортованого природного газу була здійснена ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на адресу ТОВ «Газтрейд ЛТД»по договору № 06/05-1238 від 21.04.2005 р., який в свою чергу був переданий  від НАК «Нафтогаз України»до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за договором купівлі-продажу природного газу № 06/04-1275 від 24.12.2004 р.

По договору купівлі-продажу від 09.12.2005 р. № 06/05-1811, укладеному між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ТОВ «Газтрейд ЛТД»здійснювалась поставка імпортованого природного газу отриманого НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України»та ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»№ 06/04-1275 від 24.12.2004 р.

Податкові накладні отримані від ТОВ «Газтрейд ЛТД»від постачальника ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»свідчать про поставку Туркменського природного газу на митній території України за нульовою ставкою ПДВ.

За таких обставин та враховуючи положення п.п. 7.2.1 п. 7.2 , п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 за № 168\97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, п.7, п.п. 12.2, п.п. 12.6 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 та зареєстрований Міністерством юстиції України за № 233/2037 від 23.06.1997 р. (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог п.п. «г»п.2, п.3 Постанови КМУ № 1729 від 27 грудня 2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-ІV «Про Державний бюджет України на 2005 рік»із змінами та доповненнями, ст. 8 Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік»із змінами та доповненнями, податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання природного газу у ТОВ «Газтрейд ЛТД»у розмірі 504118,76 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з придбання природного газу у ТОВ «Газтрейд ЛТД»у розмірі 504118,76 грн. було надано відповідачу податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Даний факт підтверджується актом перевірки від 25.10.2006 року № 82-301-00372428 «Про результати виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод», код ЄДРПОУ 00372428, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2006 року». Даний акт в цій частині відповідачем на момент розгляду справи не скасовано, а отже висновки, які  в ньому викладені є до цього часу дійсними.

Як зазначено в акті перевірки від 25.10.2006 року № 82-301-00372428,  податковий кредит сформовано згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.07р., який складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Помилковим є висновок відповідача про непідтвердження  позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагенту (ТОВ «Газтрейд ЛТД») позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні, та фактичну сплату податку до бюджету позивачем.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (тим більше що станом на 15.03.2007  року виключення ТОВ “Газтрейд ЛТД”з Єдиного державного реєстру не проведено), та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавець був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець, тобто позивач, не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ “Газтрейд ЛТД”було включено до Єдиного державного реєстру, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку па додану вартість. Статтею 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Позивач зазначив, що постачальники вчасно постачали газ належної якості дотримуючись всіх складних процедур та ліцензійних умов, встановлених для такого роду операцій. Отримана  позивачем з різних джерел інформація свідчила про те, що ТОВ “Газтрейд-ЛТД”на протязі багатьох років здійснювало легітимну діяльність, законність якої не викликала сумнівів ні у партнерів по бізнесу, ні у контролюючих органів, у тому числі й податкових.

Достовірність та правильність заповнення податкових накладних (вказаних в декларації) перевірялась в ході перевірок, проведених Кагарлицькою об'єднаною податковою інспекцією (що є прямим обов'язком податкових органів згідно з Законом України “Про державну податкову службу в Україні”та затверджених наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005 р. Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування  податку на додану вартість), якими встановлено що ВАТ “Кагарлицький цукровий завод”на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податковою кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

У відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість”та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення”факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ визначається як документ, що містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом  7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачено, що податкова накладна є звітним податковим   документом  і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит,  дату здійснення першої з наступних подій:

а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід враховувати, що  зазначена норма  визначає дату  виникнення права  платника податку на податковий кредит і  не встановлює кореляції між моментом  виникнення права  на податковий кредит та  моментом оплати в бюджет ПДВ.

Позивач  був  зареєстрований, як  платник податку на додану вартість, тому у  відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Дослідження податковим органом під час проведення перевірки підприємства  позивача  так званих “ланцюгів” та встановлення в зв'язку з цим обставин, викладених відповідачем у запереченнях на позовну заяву, про те, що контрагентом та іншими підприємствами, що співпрацюють з позивачем, не сплачуються до бюджету певні суми податків, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, перевіряючими не прийнято до уваги, що   податкова накладна виписується в момент виникнення  відповідних податкових зобов'язань з ПДВ  у  продавця товарів,  і в тому разі, якщо в порушення  вимог закону, відповідні податкові зобов'язання не були відображені в податковій звітності останнього та не сплачені  до бюджету.

Підписання податкових накладних, договорів невідомими особами  з врахуванням фактичних обставини  господарських відносин  позивача з ТОВ “Газтрейд ЛТД”не свідчить про недійсність таких   первинних документів, оскільки   судом встановлено фактичне виконання сторонами  своїх зобов'язань та сплата ПДВ в ціні за придбаний газ.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України  вчинення  від імені  особи правочину неуповноваженою особою   породжує відповідні права і обов'язки в  разі подальшого  визнання  такого правочину. Правочин вважається схваленим, якщо  особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Оскільки,  ТОВ “Газтрейд ЛТД”належним чином виконувало свої зобов'язання та приймало оплату за  газ, в тому числі суми податку на додану вартість, такі дії свідчать про визнання  відповідних первинних документів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу  України  правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не надано суду доказів визнання  недійсними  правочинів   позивача  в передбаченому цивільним законодавством порядку,  чи  спростування факту  здійснення господарських операцій та  оплати  вартості  товару і сум ПДВ.

За ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”первинний документ визначається як документ, що містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення,  господарська операція –це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9  Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на викладене, суд  дійшов висновку, що  первинні документи,  які фіксують  певні факти, можуть бути визнані недійсними  лише в разі  спростування   фактичного здійснення  господарських операцій. Первинні документи  мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на  норми п.п. 7.2.6. ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”   при порушеннях  в заповненні  податкової накладної, що стались  без вини платника податків, підставою для включення сум  до податкового кредиту є дані  про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом  під час перевірки.

Оскільки, на момент виписання спірних податкових накладних  позивач не знав і не міг знати про   порушення у їх виписанні (відсутність у контрагентів  права на виписання податкових накладних, що не було відомо навіть податковим органам  у спірний період),  тому  звернутись  зі скаргою не мав об'єктивної можливості.  Враховуючи, що порушення у виписанні  податкових накладних  були виявлені   під час перевірки, податковою були    з'ясовані достовірність  та  повнота  нарахування  позивачем  зобов'язань  з цього податку за цивільно-правовими операціями, і, як встановлено судом,  факт здійснення  відповідних господарських операцій  не заперечено.

Судом встановлено факт здійснення господарських операцій, за якими позивачем були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товарів,  скасування державної реєстрації  контрагентів не спростовує встановлені судом обставини, які  дають позивачу право на податковий кредит.

Відповідачем в  Акті перевірки також зазначається, що природний газ імпортного походження (країна походження Туркменістан) було реалізовано  товариству “Газтрейд ЛТД” дочірньою компанією “Газ України”, яка в свою чергу отримала газ від НАК “Нафтогаз України”.

 Також в акті перевірки та  в наданих відповідачем запереченнях  вказано, що ст. 9 Закону України від 23.12.2004 № 2285-ІV “Про Державний бюджет України на 2005 рік”із змінами та доповненнями,  передбачено, що операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладення податком на додану вартість; операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість (відповідна норма закріплена в ст. 8  Закону України  від 20.12.2005 № 3235-ІV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”(із змінами та доповненнями).

Судом  було досліджене відповідне посилання та встановлено, що   нульова ставка оподаткування  для вищезазначених операцій  встановлювалась  Законами України “Про державний бюджет”, що  суперечить  ст. ст. 1, 7 Закону України “Про систему оподаткування”, оскільки, зазначеним статтями передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того,  фактично  газотрейдери на протязі всього  періоду 2002-2006 років  застосовували 20 % ставку, оскільки в разі застосування ними, як резидентами України нульової ставки до операцій на митній території України, вони б прямо порушували норми Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також контролюючим органом  не було прийняте до уваги роз'яснення Державної податкової адміністрації України, викладене в листі від 06.06.2003 року № 5156/6/152415-4,  згідно з яким  нульова ставка ПДВ  за операціями з продажу природного газ, ввезеного НАК “Нафтогаз України”на митну  територію України  в режимі звільнення  застосовується виключно  при продажу газу  ДК “Газ України”, підприємств з газопостачання та газифікації  і ЗАТ “Київгазпостач”, а у разі, якщо особи, які придбали  газ, що ввезений  на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами у зазначених підприємств, такий газ не використовують для власних потреб, а здійснюють операції з його перепродажу, то за такими операціями встановлюється  повна ставка ПДВ.

Згідно із ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з Законом України “Про податок на додану вартість”, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.  Згідно з п. 11.6.  зазначеного Закону застосування нульової ставки податку на додану вартість можливе було лише до операцій з поставки газу, імпортованого в Україну до 1 січня 2000 року. До газу, поставленого після 01.01.2000 року, згідно Закону України “Про податок на додану вартість”нульова ставка ПДВ застосована не може бути.

При  визначенні відповідальності відповідачем, як контролюючим органом не  було враховані норми п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  п.п.  “г” якого  визначає, що  податковим роз'ясненням  є оприлюдненням  офіційного  розуміння  окремих  положень податкового  законодавства контролюючими органами  у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні  їх рішень  під час проведення  апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються  будь-які відповіді  контролюючого органу на запити зацікавлених осіб   з питань оподаткування.

Як передбачено п.п. “д” зазначеної статті  не може бути  притягнутим до відповідальності  платник податків,  який діяв   відповідно до наданого  йому податкового  роз'яснення  або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі  того,  що  у подальшому  таке податкове роз'яснення  було змінене чи скасоване.

Таким чином, позивач діяв  у відповідності до роз'яснення, наданого контролюючим органом, яке було опубліковане  в журналі “Бухгалтерія”№ 35 за 01.09.2003 року.

В раховуючи встановлені  обставини, суд дійшов висновку, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту  відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Отже, суд дійшов висновку, що  відповідачем необгрунтовано  позбавлено позивача права на бюджетне  відшодування сум  податку на додану вартість з посиланням на  факт несплати постачальником та будь-якими іншими платниками податків до бюджету податку на додану вартість.

У відповідності до пп.4.2.3 п.4.2 п.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснено контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах  про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності  покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надані до матеріалів справи  докази на підтвердження того, що у нього наявні належним чином оформлені податкові накладні,  акти приймання газу, докази, що підтверджують факт виконання своїх зобов'язань  щодо оплати  отриманого газу, в т.ч. сум податку на додану вартість.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття рішення щодо визначення суми податкового зобов'язання позивача у розмірі 756178,14 грн., в тому числі за основним платежем 504118,76 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями)  252059,38 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обгрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.    Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції №0000212301/0 від 23.05.2007 р., яким відкритому акціонерному товариству «Городище-Пустоварівський цукровий завод»визначено суму податкового зобов'язання  у розмірі 756178,14 грн., в тому числі за основним платежем 504118,76 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 252059,38 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод», код ЄДРПОУ 00372428, місцезнаходження: 09310, Київська область, Володарський район, с.Городище-Пустоварівське, вул.Леніна, 53, -  3,40 (три) грн. судових витрат.

 Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

         Суддя