Постанова

від 12.10.2020 по справі 914/640/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2020 р. Справа №914/640/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

явка учасників справи:

від прокуратури: Гарбарук В.А. (наказ №649-к від 11.09.2020);

від позивача: Попович Ю.І. (довіреність №220/662/д від 14.12.2019);

від відповідача-1: Лосин О.Б. (довіреність від 02.01.2020);

від відповідача-2: Бакум О.Є. (довіреність за № 02-36/1325 від 31.12.2019);

від відповідача-3: Патько Н.Я. (ордер серії ВС №1040931 від 13.10.2020);

від третьої особи: Уракіна Л-Г.І. (довіреність №197 від 09.07.2020);

розглянув апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України за № 05/02-185вих-20 від 24.04.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020, суддя: Синчук М.М., м. Львів, повний текст рішення складено 23.03.2020

за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України, м. Львів,

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», м. Львів,

до відповідача-1 Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, с.Малехів Жовківського району Львівської області,

до відповідача-2 Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, м.Жовква,

до відповідача-3 товариства з обмеженою відповідальністю Галтрансрембуд, м. Львів,

провизнання незаконним та скасування пунктів 1-4 рішення Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013,

визнання незаконним та скасування рішення Реєстраційної служби Жовківського РУЮ Львівської області щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий №4622785700:03:000:0011 за Малехівською сільською радою,

визнання недійсним договору оренди землі від 25.03.2014,

витребування на користь держави земельної ділянки площею 1,0195 га, кадастровий №4622785700:03:000:0011,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

06.04.2018 в Господарський суд Львівської області звернувся заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтрансрембуд» про:

1)визнання незаконним та скасування п. 1-4 рішення Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013;

2)визнання незаконним та скасування рішення Реєстраційної служби Жовківського РУЮ Львівської області щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий №4622785700:03:000:0011 за Малехівською сільською радою;

3)визнання недійсним договору оренди землі від 25.03.2014;

4)витребування на користь держави земельної ділянки площею 1,0195 га, кадастровий №4622785700:03:000:0011.

Пред`явлення позову зумовлено захистом порушених інтересів держави та здійснюється відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Малехівською сільською радою, незаконно, з перевищенням своїх повноважень, прийнято рішення №21 від 27.12.2013, щодо розпорядження частиною земельної ділянки з кадастровим номером №4622785700:03:000:0011, а саме ділянкою площею 1,0195 га за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вул. Київська, 22, надавши останню в користування ТОВ «Галтрансрембуд» на підставі укладеного договору оренди землі від 25.03.2014, оскільки однією з підстав зміни цільового призначення земель є вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування, порядок вилучення яких регламентовано ст. 141, 149 Земельного кодексу України.

Таким чином, прокурор вважає, що прийняттю рішення №21 від 27.12.2013 про надання в оренду ТОВ «Галтрансрембуд» земельної ділянки площею 1,0195 га по вул. Київській, 22 у с. Малехів, повинно передувати прийняття Малехівською сільською радою рішення про вилучення земельної ділянки від постійного користувача ДП МО України «Західвійськбуд» за обов`язковою згодою Міністра оборони України. Проте, Міністром оборони України або іншою уповноваженою ним особою рішення щодо надання згоди на передачу як земельної ділянки площею 3, 8491 га, так і площею 1,0195 га, яка входила до складу попередньої, не приймались.

Стверджує, що спірний договір оренди від 25.03.2014 укладено на виконання незаконного рішення Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013, а тому він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Визнаючи договір між особою, що немала права на відчуження земельної ділянки та добросовісним набувачем недійсним, реституція застосовуватись не може так як фактично позов про визнання договору недійсним подано в інтересах власника - держави в особі Міністерства оборони України, яка не є стороною за договором. Крім цього, неприпустимим є повернення земельної ділянки не власнику Малехівській сільській раді, що не мала права на її відчуження, договір якої з добросовісним набувачем визнається недійсним. У зв`язку з цим, прокурор просить суд витребувати спірну земельну ділянку на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Здійсненням реєстраційною службою Жовківського районного управління юстиції Львівської області державної реєстрації прав та їх обтяжень, номер запису про право: 5023142 від 12.03.2014 про визнання права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського районну Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:000:0011) площею 1,0195 га по вул. Київській, 22 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, порушено права власника - держави в особі Міністерства оборони України на спірне майно, оскільки вказане рішення призвело до вилучення спірного майна від законного власника. Дії реєстраційної служби є незаконними, оскільки зазначена земельна ділянка є власністю держави в особі Міністерства оборони України, що підтверджується рішеннями господарського суду Львівського області у справах №914/2733/13 та №914/2895/15.

Правовими підставами позову прокурор зазначає ст. ст. 141, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. 21, ч. ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215, ст. ст. 203, 391, 393 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Вказане рішенням мотивоване тим, що за договорами купівлі-продажу №8 від 26.03.2003 та від 10.02.2005 ТОВ «Галтрансрембуд» набуло право приватної власності на нерухоме майно, яке належало на праві власності державі, а тому до покупця цих об`єктів нерухомого майна ТОВ «Галтрансрембуд» перейшло речове право на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування цього майна.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка була вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана Малехівській сільській раді, змінила форму власності (з державної на комунальну), а тому Малехівська сільська рада правомірно прийняла рішення №21 від 27.12.2013 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по вул. Київська, 22 для будівництва та обслуговування виробничих будівель і споруд ТОВ «Галтрансрембуд» та надання в оренду».

Враховуючи правомірність оскаржуваного рішення Малехівської сільської ради, а дії реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області щодо здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень спірної земельної ділянки відбулися у відповідності до вимог чинного законодавства України, то суд дійшов до висновку, що такими діями права позивача не порушені.

Оскільки судом встановлено правомірність рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області №21 від 27.12.2013 щодо пунктів 1-4, то похідні позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 25.03.2014, укладеного між Малехівською сільською радою та ТОВ «Галтрансрембуд», та про витребування від Малехівської сільської ради на користь держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки площею 1,0195 га по вул. Київській, 22, у с.Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий №4622785700:03:000:0011, - не підлягають задоволенню.

У зв`язку з встановленням необґрунтованості заявлених позовних суд відмовив у задоволенні заяв відповідачів про застосування строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, у зв`язку з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що:

1)висновок суду першої інстанції щодо зміни цільового призначення земель не узгоджується з чинною на час прийняття спірного рішення Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013 редакцією ст. 20 Земельного кодексу України, яка передбачала що зміна цільового призначення відбувається в порядку ст. 122, тобто за рішенням Міністерства оборони України;

2)висновок місцевого господарського суду про те, що спірна земельна ділянка вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана Малехівській сільській раді та що відбулася зміна форми власності (з державної на комунальну), не відповідає фактичним обставинам справи;

3)суд не врахував, що матеріалами справи не підтверджено легітимного рішення про добровільну відмову землекористувача за згодою Міністерства оборони України про вилучення з постійного користування ДП «Західвіськбуд» земельної ділянки площею 1,0195 га.

Узагальнені доводи та заперечення відповідачів-1, 3.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачів-1, 3 просять залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказують на те, що доводи апеляційної скарги не узгоджуються із висновком про застосування статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16. Законодавство, яке діяло станом на час прийняття оскаржуваного рішення Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013 та укладення спірного договору оренди землі від 25.03.2014 встановлювало правило згідно з яким перехід права на земельну ділянку до нового набувача будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Представники учасників справи в судове засідання 13.10.2020 з`явились.

Апелянт, позивач та третя особа в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі проти апеляційної скарги заперечили з мотивів, які викладені у відзивах, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзивах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею П-ЛВ №002741 від 03.06.1997 військова частина НОМЕР_1 , яка знаходилась у с.Малехові Жовківського району Львівської області, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 га, яку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд на підставі рішення Малехівської сільської ради від 27.12.1996.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЛВ №000650 від 29.05.1997 військова частина НОМЕР_2 , яка знаходилась у с.Малехові, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 5,799 га для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 17.09.1996.

На підставі наказу Міністра оборони України №27 від 29.01.1998 військові частини НОМЕР_1 і НОМЕР_2 ліквідовано, а на їх базі створено філії ДП МО України «Західвійськбуд», яке є правонаступником всіх майнових прав і обов`язків згаданих військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 .

Згідно із частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною другою вказаної норми ЗК України (в редакції Закону №2768-III від 25.10.2001, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої (в редакції Закону №2768-III від 25.10.2001, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» (у редакції Закону №1345-IV від 27.11.2003, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (стаття 2 наведеного Закону).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції Закону N 2019-III від 05.10.2000, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" (у редакції Закону №1345-IV від 27.11.2003, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що до ДП МОУ «Західвійськбуд» перейшло право користування землями оборони, які належали на праві постійного користування військовим частинам НОМЕР_2 і А3357.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що на цих земельних ділянках знаходились об`єкти нерухомості, які ДП МОУ «Західвійськбуд» відчужило на користь ТОВ «Галтрансрембуд» на підставі договорів від 26.03.2003 та від 10.02.2005 про купівлю-продаж нерухомого майна.

Зокрема, 26.03.2003 між ДП МОУ «Західвійськбуд» (продавець) та ТОВ «Галтрансрембуд» (покупець) укладено договір №8 за умовами якого покупець придбав у продавця два об`єкти нерухомого майна, а саме: прохідну розчинно-бетонного вузла загальною площею 82,8 м. кв. та склад-навіс розчинно-бетонного вузла загальною площею - 406,4 м. кв.

Пунктами 6,1 та 6.2 цього договору купівлі-продажу передбачено, що продавець відмовляється від земельної ділянки на якій розташовані будівлі та споруди, які продаються, та після укладення договору зобов`язується не чинити перешкод покупцю в доступі до земельної ділянки, а також втручатись в його статутну діяльність.

Окрім того, 10.02.2005 між ДП МОУ «Західвіійськбуд» (продавець) та ТОВ «Галтрансрембуд» (покупець) укладено договір за умовами якого покупець придбав у продавця цегляну нежитлову будівлю розчинно-бетонного вузла, позначену у технічній документації літерою «З-1» загальною площею 63,1 кв.м. за адресою Львівська обл., Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45.

Підписи сторін у зазначеному договорі посвідчені Чемерис Г.Я. нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, а сам договір у відповідності до ст. 210 ЦК України 09.03.2005 зареєстрований у Бюро технічної інвентаризації.

Чинність вказаних договорів ніким не оспорюється та у встановленому законом порядку такі не визнані недійсними.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

За частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина друга статті 377 ЦК України).

За частиною першою статті 120 ЗК України (у редакції Закону №2768-III від 25.10.2001, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу військового майна) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Таким чином, правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Таким чином спростовуються твердження апелянта про відсутність легітимного рішення про добровільну відмову землекористувача за згодою Міністерства оборони України про вилучення з постійного користування ДП «Західвіськбуд» земельної ділянки площею 1,0195 га.

Спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час укладення договорів купівлі-продажу військового майна передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.

Тому перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини.

З цих підстав апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що висновок суду першої інстанції щодо зміни цільового призначення земель не узгоджується з чинною на час прийняття спірного рішення Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013 редакцією ст. 20 Земельного кодексу України, яка передбачала що зміна цільового призначення відбувається в порядку ст. 122, тобто за рішенням Міністерства оборони України.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Аналогічні правові висновки про застосування норм права у правовідносинах стосовно переходу права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна в контексті положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №910/18560/16 від 04.12.2018, яка в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується судами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене правильними є висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка була вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана Малехівській сільській раді, змінила форму власності (з державної на комунальну).

Отже, спростовуються доводи апелянта і в цій частині.

Що стосується правомірності рішення Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що рішенням Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013 вирішено:

-Малехівській сільській раді здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування виробничих будівель і споруд по вул. Київська, 22 в с. Малехів, кадастровий номер 4622785700:03:000:0011;

-після державної реєстрації права комунальної власності, надати в оренду ТОВ «Галтрансрембуд» земельну ділянку площею 1,0195 га для будівництва та обслуговування виробничих будівель і споруд кадастровий номер 4622785700:03:000:0011 терміном на 5 років, з розміром орендної плати 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

-доручено сільському голові в установленому порядку відповідно до законодавства укласти договір оренди земельної ділянки із ТзОВ «Галтрансрембуд» на умовах, визначених п. 1 вказаного рішення;

-орендарю ТОВ «Галтрансрембуд» забезпечити використання зазначеної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди, а також здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Законів N 5037-VI від 04.07.2012, N 5461-VI від 16.10.2012) систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Реєстраційною службою Жовківського районного управління юстиції Львівської області здійснено державну реєстрації прав та їх обтяжень, номер запису про право: 5023142 від 12.03.2014 про визнання права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського районну Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:000:0011) площею 1,0195 га по вул. Київській, 22 у с. Малехів Жовківського району Львівської області.

Відтак зазначена державна реєстрація проведена уповноваженим державним органом.

На підставі рішення Малехівської сільської ради №21 від 27.12.2013, між Малехівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ «Галтрансрембуд» (орендар) укладено договір оренди землі від 25.03.2014, відповідно до пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4622785700:03:000:0011 загальною площею 1,0195 га для будівництва та обслуговування виробничих будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 22.

Відповідно до п. 8 договору оренди, його укладено терміном на 5 років.

02.04.2014 сторонами договору оренди підписано акт прийняття-передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.11.2017, земельна ділянка з кадастровим номером 4622785700:03:000:0011, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, площею 1,0195 га за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вул. Київська, 22 належить на праві власності Малехівській сільській раді Жовківського району Львівської області.

Враховуючи, що в силу ст. 377 ЦК України до ТОВ «Галтрансрембуд» автоматично перейшло право користування на спірну землю, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що Малехівською сільською радою правомірно прийнято рішення №21 від 27.12.2013, яке є предметом оскарження в даній справі.

Обговорюючи питання про площу, яка необхідна ТОВ «Галтрансрембуд» для обслуговування придбаних будівель, суд першої інстанції правильно врахував висновок експерта за зверненням ТОВ «Галтрансрембуд» №12/20 від 03.02.2020 у якому зазначено, що згідно державних будівельних норм і правил земельна ділянка з кадастровим номером 4622785700:03:000:0011, площею 1,0195 га відповідає вимогам щодо обслуговування будівель і споруд, що перебувають у власності ТзОВ «Галтрансрембуд» і розташованих за адресою: вул. Київська, 22 (стара назва вул. Л. Українки 45/1), с. Малехів, Жовківський район, Львівська область та для ведення господарської діяльності.

Окрім того, судом враховано, що відповідно до дозволу №10/2640 від 22.12.2004 Міністерством оборони України, в особі начальника Центрального спеціалізованого управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України полковника Ісаєнка Дмитра Валерійовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 17 серпня 2004 року серії ВВК №951832, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. (реєстраційний номер 2369), надано дозвіл ДП МОУ «Західвійськбуд», в особі його керівника Довгополюка Анатолія Дем`яновича здійснити відчуження нерухомого майна на користь ТОВ «Галтрансрембуд» (код ЄДРПОУ 30918102), а саме: споруди РБВ та частину огорожі.

У вказаному дозволі Міністерства оборони України також зазначено, що загальна площа земельної ділянки, що безпосередньо прилягає до зазначених об`єктів нерухомості становить 1,541 га і підлягає вилученню з фондів земель Міністерства оборони України після проведення відчуження зазначеного нерухомого майна.

Враховуючи встановлення судами правомірності оскаржуваного рішення, то дії реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області щодо здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень спірної земельної ділянки відбулися у відповідності до вимог чинного законодавства України та такими діями права позивача не порушені.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 25.03.2014, витребування на користь держави земельної ділянки площею 1,0195 га, кадастровий №4622785700:03:000:0011, апеляційний господаврський суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Прокурор, обґрунтовуючи вимогу про визнання спірного договору недійсним та як наслідок витребування земельної ділянки, посилається на те, що такий договір укладений на виконання незаконного рішення Малехіської сільської ради №21 від 27.12.2013.

Тобто вимоги про визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки, є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним та скасування п. 1-4 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 27.12.2013р. № 21.

Оскільки судами встановлено правомірність п.1-4 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області №21 від 27.12.2013, то місцевий господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 25.03.2014 укладеного між Малехівською сільською радою та ТзОВ «Галтрансрембуд» та витребування від відповідача Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області на користь держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки площею 1,0195 га по вул. Київській, 22 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий №4622785700:03:000:0011.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а відповідно і про відсутність підстав для застосування строку позовної давності про сплив якого заявляв відповідач-1.

Апеляційний господарський суд відхиляє покликання прокурора на судові рішення господарського суду Львівського області у справах №914/2733/13 та №914/2895/15, оскільки останній стосуються земельних ділянок, які не є предметом дослідження в даній справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідача у відзивах на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Заступника військового прокурора Західного регіону України за № 05/02-185вих-20 від 24.04.2020 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 30 749,40 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням №279 від 14.04.2020.

Повний текст постанови складений 02.11.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Бонк Т.Б.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2020 у справі №914/640/18 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України за № 05/02-185вих-20 від 24.04.2020 залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 30 749,40 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови підписано 02.11.2020