Рішення

від 27.10.2020 по справі 907/496/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/496/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег Вертікал", м. Берегово

до відповідача Яношівської сільської ради, с. Яноші Берегівського району

про стягнення 291909,38 грн.

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Мензак Ю.Ю., адвокат, ордер серії АО № 1013888;

від відповідача - Юрик Б.І., адвокат, ордер серії ЗР №56992;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з Яношівської сільської ради 219909,38 грн збитків, понесених внаслідок необхідності забезпечення охорони об`єкта будівництва, в т. ч. матеріалів та обладнання, що проводилось на виконання договору підряду №4 від19.12.2013. Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 4378,65 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 21.07.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків. Після усунення у встановленому порядку виявлених недоліків, ухвалою суду від 28 липня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За наслідками проведення підготовчого провадження ухвалою суду від 24.09.2020 таке було судом закрито, а справа призначено до розгляду по суті на 27.10.2020.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих позивачем.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору договору підряду №4 від19.12.2013, внаслідок чого товариство понесло 219909,38 грн збитків, зумовлені необхідністю забезпечення охорони об`єкта будівництва, в т. ч. матеріалів та обладнання, а саме: оплати послуг сторожів та супутніх витрат.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берег Вертікал" (підрядником, позивачем у справі) та Яношівською сільською радою (замовником, відповідачем у справі) було укладено договір підряду № 4 від 19.12.2013 року (з наступними змінами, внесеними Додатковими угодами № 1-9) Код 41.00.4- Будування нежитлових будівель (нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточний ремонти) (Будівництво заводу механізованої переробки твердих побутових відходів потужністю від 20 до 30 тис. т/рік у с. Яноші, Берегівського району (1 черга), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався у передбачені терміни виконати роботи з будівництва заводу механізованої переробки твердих побутових відходів потужністю від 20 до 30 тис. т/рік у с. Яноші, Берегівського району (l черга), а замовник зобов`язався прийняти виконані роботи і оплатити їх вартість (пункт 1.1.).

Пунктом 2.5. договору передбачено, що датою закінчення виконання робіт за цим Договором вважається дата підписання замовником кінцевого акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1.2. Договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлений термін, передбачені цим Договором роботи відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації, ввести об`єкт в експлуатацію і передати його замовнику у передбачений цим Договором термін.

Поряд з цим, пункт 3.1.7. Договору покладає на підрядника обов`язок забезпечити збереження матеріалів та обладнання, а також результату виконаних робіт до моменту передачі об`єкту замовнику.

Додатком № 1 до договору є Протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною Договору, згідно якого загальна вартість робіт становить суму 16 761 461 грн. Джерелом фінансування Договору є кошти гранту ЄС.

Додатковими угодами № 1/1 від 17.10.2014 року, № 2 від 26.11.2014 року, № 3 від 14.04.2015 року, № 4 від 19.05.2015 року, № 5 від 05.06.2015 року, № 6 від 02.07.2015 року, № 7 від 20.11.2015 року, № 8 від 26.11.2015 року, № 9 від 22.12.2015 року сторонами до Договору підряду № 4 від 19.12.2013 року вносилися ряд змін, зокрема, щодо зміни договірної ціни за виконані підрядником роботи у жовтні 2014 року, листопаді 2014 року, щодо змін до календарного плану виконання робіт та фінансування етапів робіт у зв`язку зі зміною кошторисних призначень на 2015 рік, щодо викладення у новій редакції п. 12 Договору щодо реквізитів сторін Договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору позивач (підрядник) виконав ряд будівельник робіт, оформивши виконання таких робіт відповідними актами виконаних робіт. Проте, в подальшому, Яношівською сільською радою (замовником, відповідачем у справі) припинено фінансування будівельних робіт по Договору підряду № 4 від 19.12.2013 року, що зумовило неможливість завершення будівництва об`єкту, визначеного в Договорі, та як наслідок - введення його в експлуатацію, складення кінцевого акту виконаних робіт та передачу об`єкту замовнику.

Виходячи із положень п. 2.5. Договору згідно якого датою закінчення виконання робіт є дата підписання замовником кінцевого акту виконаних робіт, п. 3.1.2. Договору, за яким підрядник зобов`язується виконати роботи відповідно до затвердженої проектно - кошторисної документації, ввести об`єкт в експлуатацію і передати його замовнику та п. 3.1.7. Договору, який покладає на підрядника обов`язок забезпечити збереження матеріалів та обладнання, а також результату виконаних робіт до моменту передачі об`єкту замовнику, позивач (підрядник) з метою забезпечення збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт прийняв на роботу на посаду сторожів наступних осіб: ОСОБА_1 з 22.08.2014 року; ОСОБА_2 з 22.02.2017 року; ОСОБА_3 з 19.05.2017 року.

Копії відповідних наказів Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег Вертікал" про прийняття вищевказаних осіб на посади сторожів позивачем долучено до матеріалів справи.

Позивачем подано суду копії розрахункових відомостей за період з березня 2019 року до квітня 2020 року, копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за аналогічний період, копії звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів, відомості по яких зведено у поданому позивачем обґрунтованому розрахунку заявленої до стягнення суми 291909,38 грн, яка складається із сум витрат на заробітну плату та єдиний соціальний внесок вищевказаних працівників (сторожів) у період з березня 2019 року до квітня 2020 року.

Зважаючи на неможливість продовження будівництва заводу механізованої переробки твердих побутових відходів, здачі його в експлуатацію і передачу об`єкта Замовнику саме із вини замовника через припинення останнім фінансування будівництва, позивач (підрядник) поніс витрати на забезпечення збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт у сумі 291909,38 коп., які складають збитки позивача - ТзОВ "Берег Вертікал".

Позивач звернувся до Яношівської сільської ради з листом - вимогою від 12.05.2020 року відшкодувати понесені на забезпечення збереження матеріалів та обладнання, а також результатів виконаних робіт витрат, який, однак, був залишений радою без задоволення, що послужило підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу Украйни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

На підставі ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим cv6'ектам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Яношівська сільська рада порушила господарське зобов`язання та установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності - відмовила позивачу в оплаті понесених ним витрат на охорону (збереження) об`єкта будівництва, в т.ч. матеріалів та обладнання, згідно договору підряду № 4 від 19.12.2013 року за період з березня 2019 року до квітня 2020 року, з огляду на що вказана сума витрат складає збитки позивача.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняться від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки).

Згідно з частиною 6 статті 879 Цивільного кодексу України у разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин, замовник зобов`язаний оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому витрати, пов`язані з консервацією.

У разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини (частина 1 статті 886 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз. 2 п. 1.1. Положення консервації підлягають об`єкти (будови), будівництво та введення в дію яких не забезпечене фінансуванням або технічний рівень яких не відповідає сучасним вимогам. Таким чином, нормативними підставами для прийняття рішення про консервацію є: 3) не забезпечення фінансування об`єкта будівництва; 4) невідповідність технічного рівня об`єкта сучасним вимогам. Отже, у випадку наявності однієї з вказаних підстав відповідний суб`єкт владних повноважень зобов`язаний прийняти рішення про консервацію. Варто зазначити, що жодних інших умов, наявність яких є необхідною для прийняття рішення про консервацію об`єкта будівництва, Положення не містить.

В даному випадку, Яношівська сільська рада як замовник будівництва об`єкту, подальше будівництво та введення в експлуатацію якого не забезпечене фінансуванням, не здійснила залежних від неї дій щодо консервації незавершеного будівництва об`єкту, визначеного умовами Договору.

Виходячи із встановлених матеріалами справи обставин, у бездіяльності відповідача наявні всі елементи, необхідні для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення з нього заявлених до стягнення збитків, а саме, протиправна поведінка (бездіяльність щодо консервації об`єкта будівництва); шкода (додаткові витрати позивача на збереження об`єкту будівництва); причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою (протиправна поведінка відповідача призводить до завданню шкоди позивачу, оскільки останній змушений нести витрати на збереження об`єкту незавершеного будівництва).

При цьому, згідно з п. 71 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 "Справа "Рисовський проти України" на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Між тим, питання відшкодування понесених позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов цього ж Договору підряду, однак, за попередній період (з січня 2015 року по лютий 2019 року) вже було предметом дослідження в межах господарської справи, за наслідками розгляду якого такі було присуджено до стягнення. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2019 № 907/357/19 набрало законної сили 04.02.2020, відтак, відповідно до ст. 75 ГПК України, має силу преюдиції.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, зважаючи на доведеність розміру заявленої до стягнення суми належними доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми, що складає предмет спору, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4378,65 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Яношівської сільської ради (90233, Закарпатська область, Берегівський район, с. Яноші, вул. Шевченка, 41, код ЄДРПОУ 04348987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег Вертікал" (90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Достоєвського, 5 код ЄДРПОУ 35611525) суму в розмірі 291909,38 грн (двісті дев`яносто одна тисяча дев`ятсот дев`ять гривень 38 коп) збитків, а також 4378,65 грн (чотири тисячі триста сімдесят вісім гривень 65 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається-http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 03.11.2020

Суддя Л.В. Андрейчук