Рішення

від 29.10.2020 по справі 911/2321/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2020 р. Справа № 911/2321/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного авіаційного підприємства Україна

до Військової частини НОМЕР_1

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства оборони України

та за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київського квартирно-експлуатаційного управління

про стягнення 4 672 212, 00 грн

За участю представників:

від позивача: Бриль П.О., Білий О.О.;

від відповідача: Кардаш А.С.;

від третьої особи 1: не з`явилися;

від третьої особи 2: Науменко Я.М.

Обставини справи:

10.08.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного авіаційного підприємства Україна (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про стягнення 4 672 212,00 грн відшкодування земельного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач для обслуговування свого нерухомого майна фактично користується земельною ділянкою, що належить позивачу на праві постійного користування та повинен брати участь у сплаті земельного податку.

Оскільки позивачем за період з 2015 року по 2019 року було сплачено земельного податку на загальну суму 4 672 212,00 грн, позивач просить стягнути означену суму з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 10.08.2020 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2321/20 та призначено підготовче засідання призначено на 04.09.2020.

01.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла заява № 350/133/47/564/ПС від 28.08.2020 (вх. № 18385/20), згідно якої представник відповідача просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності у справі № 911/2321/20 за позовом Державного авіаційного підприємства Україна до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 4 672 212, 00 грн, яка прийнята судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київське квартирно-експлуатаційне управління та відкладено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 18.09.2020.

07.09.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18806/20), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду з позовом, відсутністю підстав для відшкодування Військовою частиною А 2215 сплаченого позивачем земельного податку.

Крім того, відповідач вказує на відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки Військова частина НОМЕР_1 не набувала і не зберігала земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:08:001:0017, у відповідача відсутні будь-які документи, що підтверджують право власності або право користування вищевказаною земельною ділянкою, що унеможливлює відшкодування Військовою частиною А 2215 сплаченого ДАП «Україна» земельного податку.

Даний відзив прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2020 відкладено розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 02.10.2020.

28.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли пояснення по справі № 517/5155 від 25.09.2020 (вх. № 20669/20), згідно яких представник третьої особи 2 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, які прийнято судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 16.10.2020.

15.10.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло заперечення на пояснення Київського квартирно-експлуатаційного управління № 01-22/1473 від 06.10.2020 (вх. 22394/20), яке прийнято судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/2321/20, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 30.10.2020.

У судовому засіданні 30.10.2020 представники позивача, відповідача та третьої особи 2 заперечили проти задоволення позовних вимог.

У судове засідання 30.10.2020 представник третьої особи 1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка третьої особи 1, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 30.10.2020, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за наявними в ній матеріалами справи за відсутності представника третьої особи 1.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промови (заключні слова) представників позивача, відповідача та третьої особи 2, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі Державного акту Серія ЯЯ № 154636 від 26.03.2012 Державному авіаційному підприємству «Україна» належить на праві постійного користування земельна ділянка площею 50 га (кадастровий номер: 3210500000:08:001:0017), яка зареєстрована в реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.02.2019 та розташована за адресою: м. Бориспіль, провулок Аеродромний, 5.

За період з 2015 по 2019 роки, Державним авіаційним підприємством «Україна» було сплачено земельного податку на загальну суму 4 672 212 грн, зокрема: 378 700 грн 2015 рік, 718 000 грн 2016 рік, 1 456 648 грн 2017 рік, 706 288 грн 2018 рік, 1 412 576 грн 2019 рік.

На підтвердження витрат щодо відшкодування оплати земельного податку позивачем надано суду податкові декларації зі сплати земельного податку за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки з електронної системи звітності, електронні квитанції про подання декларацій контролюючому органу, платіжні доручення про оплату сум земельного податку.

Позивач також посилається на те, що на земельній ділянці, що належить Державному авіаційному підприємству «Україна» на праві постійного користування, згідно наявного в матеріалах справи переліку майна Збройних Сил України (Військова частина НОМЕР_1 ), знаходиться нерухоме майно Військової частини НОМЕР_1 загальною площею 11 838 кв.м., а саме:

-будинок для прийому іноземних делегацій 218 кв.м.;

-асфальтована дорога 1080 кв.м.;

-будинок КПП 4 кв.м.;

-частина вивідної руліжної доріжки 4875 кв.м.;

-майданчик з плит 111 кв.м.;

-три індивідуальні місця стоянки для повітряних суден 5550 кв.м.

Також позивач вказує на те, що актом ревізії фінансово-господарської діяльності Державного авіаційного підприємства «Україна» від 28.02.2018 встановлено, що у період 2015-2017 років та на дату проведення ревізії земельна ділянка площею 50 га, що належить Авіапідприємству на праві постійного користування не використовується останнім за цільовим призначенням та й досі перебуває у користуванні Військової частини НОМЕР_1 .

На зазначеній земельній ділянці розміщене військове нерухоме майно: магістральна рубіжна доріжка, будинок для прийому іноземних делегацій (№ 41 генерального плану, одноповерховий, загальна площа 218 кв.м.), асфальтова дорога (загальна довжина дороги 180 м., ширина 6 м.), будинок контрольно-пропускного пункту (№ 10 генерального плану, одноповерховий, загальна площа 4 кв.м.), три індивідуальні місяця стоянки для літаків (довжиною 50 м., шириною 37 м. кожне), майданчик з плит ПАГ-14 у кількості 111 шт. для зберігання технічного майна, тощо.

За період з 2015-2017 років позивачем нарахована та сплачена сума земельного податку на земельну ділянку площею 50 га, що належить ДАП «Україна» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер: 3210500000:08:001:0017) серії ЯЯ № 154636 від 26.03.2012 становить 2 604,7 тис. грн., з яких у 2015 році 473,7 тис. грн., у 2016 році 719, 5 тис. грн. та у 2017 році 1 412,6 тис. грн.

Відповідно до аудиторського звіту позапланового аудиту окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного авіаційного підприємства «Україна» з 01.01.2018 по час проведення аудиту від 22.10.2019 № 18-8, аудитом встановлено, що без договірних відносин земельна ділянка площею 50 га, яка надана Авіапідприємству на праві постійного користування продовжує повністю використовуватися Військовою частиною А 2215, що вже за період 2015-2017 років нанесло ДАП «Україна» збитків в загальній сумі 2 604,7 тис. грн.. та за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 в загальній сумі 1 820,8 тис. грн. відповідно, внаслідок невідшкодування земельного податку фактичним землекористувачам.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 286.2 ст. 262 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.1. ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 14.1.136 ст. 14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарями земельних ділянок можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Суд встановив, що оскільки з відповідачем не укладався договір оренди земельної ділянки, Військова частина НОМЕР_1 не є орендарем земельної ділянки площею 50 га (кадастровий номер: 3210500000:08:001:0017), яка розташована за адресою: м. Бориспіль, провулок Аеродромний, 5.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, доданого до листа Фонду державного майна України від 09.10.2020 № 10-15-20608, відомості про перебування нерухомого державного майна за місцезнаходженням: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, на балансі Військової частини НОМЕР_1 , на земельній ділянці площею 50 га (кадастровий номер: 3210500000:08:001:0017) відсутні.

Натомість Військова частина НОМЕР_1 використовує нерухоме майно загальною площею 11 838 кв.м., що визнається позивачем та відповідачем, натомість 4 672 212 грн були сплачені позивачем як земельний податок за використання земельної ділянки площею 50 га.

Посилання позивача на те, що аудиторським звітом позапланового аудиту окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного авіаційного підприємства «Україна» з 01.01.2018 по час проведення аудиту від 22.10.2019 № 18-8 встановлено використання без договірних відносин Військовою частиною А 2215 земельної ділянки площею 50 га з кадастровим номером: 3210500000:08:001:0017, судом оцінюються критично, оскільки встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером: 3210500000:08:001:0017 площею 50 га не проводилося, межові знаки не встановлені.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду того, що відповідач є користувачем земельної ділянки площею 50 га з кадастровим номером: 3210500000:08:001:0017.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки Військова частина НОМЕР_1 не набувала і не зберігала земельну ділянку площею 50 га з кадастровим номером: 3210500000:08:001:0017.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Посилання позивача на правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, згідно якої фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, не може бути застосована у даній справі, оскільки у справах № 922/207/15 та № 629/1628/16-ц власник земельної ділянки звертався до землекористувача з вимогою про стягнення неотриманих доходів у вигляді несплаченої орендної плати.

У справі № 911/2321/20 постійний землекористувач звернувся з позовом до фактичного землекористувача (на думку позивача) про відшкодування сплаченого власнику земельної ділянки земельного податку.

З огляду на відмінність фактичних обставин справ № 922/207/15, № 629/1628/16-ц та № 911/2321/20, правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц не підлягає застосуванню у даній справі.

Усі інші твердження та доводи позивача, відповідача та третьої особи 2 не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та відповідача, які викладені останніми у позовній заяві, відзиві на позов та поясненнях у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення 4 672 212,00 грн відшкодування земельного податку.

Водночас, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, згідно якого останній просив суд застосувати до позовної вимоги позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення 4 672 212,00 грн відшкодування земельного податку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимоги позивача про стягнення 4 672 212,00 грн відшкодування земельного податку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 4 672 212,00 грн відшкодування земельного податку.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовної вимоги Державного авіаційного підприємства Україна (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 2; ідентифікаційний код 25196197) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) та за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 30; ідентифікаційний код 22991617) про стягнення 4 672 212, 00 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 02.11.2020.

Суддя П.В.Горбасенко