Рішення

від 20.10.2020 по справі 911/2270/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2270/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" (02099, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Бориспільська, буд. 12-Б, код ЄДРПОУ 35262237)

до Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006" (08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 34248300)

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Покров Буд" (18028, Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Громова, буд. 167, код ЄДРПОУ 39408596)

про розірвання Договору про переведення боргу №28-03-16Б від 28.03.2017,

за участю представників:

позивача: Рижаков А. В. (ордер, серія ДН №048621 від 05.08.2020);

відповідача-1: Гунько М.І. (дов. б/н від 19.10.2020);

відповідача-2: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 05.07.2020 ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" до ПП "Спецвисотбуд 2006" та ТОВ "Покров Буд" про розірвання Договору про переведення боргу №28-03-16Б від 28.03.2017.

07.08.2020 через систему Електронний суд від представника позивача Рижакова А.В. до суду надійшла заява про вступ у справу як представника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 07.09.2020, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

01.09.2020 до суду від ТОВ Покров Буд надійшов відзив на позовну заяву.

07.09.2020 до суду від ПП Спецвисотбуд 2006 надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні 07.09.2020 судом встановлено позивачу строк для надання відповідей на відзиви до наступного судового засідання та оголошено перерву в судовому засіданні до 14.09.2020.

14.09.2020 позивачем через систему Електронний суд подано відповіді на відзиви вх. №258 від 14.09.2020 та вх. №259 від 14.09.2020. Також, тієї ж дати позивачем подано до суду б/н від 11.09.2020 про витребування доказів.

14.09.2020 через канцелярію суду позивачем додатково подано примірники відповідей на відзиви та примірник клопотання про витребування доказів.

У підготовчому судовому засіданні 14.09.2020 судом частково задовольнено клопотання позивача б/н від 11.09.2020 про витребування доказів та витребувано у ТОВ "Покров Буд" докази передачі до ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" Актів здачі-приймання робіт (надання послуг): №46 від 17.10.2016 на суму 21 790,21 грн.; №49 від 26.10.2016 на суму 33 750,00 грн.; №62 від 24.11.2016 на суму 148 425,77 грн.; №63 від 24.11.2016 на суму 26 600,30 грн. до договору про надання послуг №09/16 від 22.09.2016. Витребувані докази зобов`язано відповідача-2 надати суду до наступного судового засідання. Також, судом, встановлено відповідачам строк для подання заперечень на відповіді на відзиви до наступного судового засідання та відкладено підготовче судове засідання на 05.10.2020.

28.09.2020 до суду від відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь на відзив вх. №20657/20 від 28.09.2020 та заява про зупинення провадження у справі вх. №20658/20 від 28.09.2020.

Також, 28.09.2020 до суду від відповідача-2 надійшла заява б/н від 22.09.2020 про застосування строків позовної давності.

05.10.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 05.10.2020 про долучення до матеріалів справи детального опису робіт адвоката.

05.10.2020 до суду від відповідача-1 надійшло заперечення на відповідь на відзив №35 від 28.09.2020.

У судовому засіданні 05.10.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Покров Буд" б/н від 22.09.2020 про зупинення провадження у справі. Також, судом закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020. Поряд з тим, судом повідомлено сторін, що заява відповідача-2 б/н від 22.09.2020 про застосування строків позовної давності буде розглянута судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення у справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 20.10.2020 позивачем підтримано позовні вимоги, відповідач-1 проти позову заперечував, відповідач-2 в судове засідання не з`явився.

Позов обгрунотовано наступним:

- між ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" (позивач) та ПП "Спецвисотбуд 2006" (відповідач-1) та ТОВ "Покров Буд" (відповідач-2) укладено договір про переведення боргу №28-03-16-Б від 28.03.2017 за яким ТОВ "Покров Буд" є первісним боржником, ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" є новим боржником, а ПП "Спецвисотбуд 2006" є кредитором ;

- за умовами договору первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику до 28.03.2017 документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором;

- первісний боржник не передав новому боржнику документи що підтверджують право вимоги, чим порушив умови договору, у зв`язку з чим новий боржник утримався від виконання зустрічного обов`язку перед кредитором;

- у зв`язку з ненаданням первісним боржником новому боржнику документів, що підтверджують право вимоги за укладеним трьохстороннім договором, позивач (ТОВ "Спеценергомонтаж Київ") просить суд розірвати договір №28-03-16-Б від 28.03.2017 про переведення боргу.

Заперечуючи проти позову відповідач-1, зокрема, зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18878/19 вже надано оцінку спірним правовідносинами та встановлено фактичні обставини щодо факту невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором переведення боргу №28-03-16-Б від 28.03.2017 та стягнуто з позивача на користь відповідача-1 155566,28 грн.

Разом з тим, відповідач-1 зазначає, що метою обраного позивачем способу захисту прав у вигляді розірвання Договору про переведення боргу, є ухиленням від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором про переведення боргу по сплаті грошових коштів внаслідок припинення зобов`язань відповідно до ст. 653 ЦК України.

Відповідач-2 також стверджує про те, що суд у справі №910/18878/19 вже досліджував обставини викладені у п. 4.2. розділу 4 Договору про переведення боргу №28-03-16-Б від 28.03.2017 де первісний боржник - ТОВ Покров Буд зобов`язується передати новому боржнику - ТОВ Спеценергомонтаж до 28.03.2017 документи (їхні засвідчені копії), визнав їх не взаємозалежними із обов`язком ТОВ Спеценергомонтаж здійснити погашення заборгованості, при цьому невиконання первісним боржником свого обов`язку по передачі документів не свідчить про відсутність обов`язку здійснити погашення заборгованості новим боржником. За твердженням відповідача-2 вказаний юридичний факт, який був встановлений судовим рішенням у справі між тими самими сторонами, не потребує доказуванню.

Крім того, відповідачем-2 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Покров Буд (замовник) та Приватним підприємством Спецвисотбуд 2006 (виконавець) укладено Договір №09/16 про надання послуг (далі - Основний Договір) за яким, виконавець зобов`язується надавати послуги будівельною технікою та автотранспортом згідно Додатку №1 за заявкою на об`єкти замовника, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та на умовах відповідно до цього договору (п. 1.1. Основного Договору).

В матеріалах справи наявні Акти здачі-приймання робіт, які свідчать про реальне виконання сторонами Основного Договору.

Водночас, 28.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Покров Буд (відповідач-2, первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спеценергомонтаж (позивач, новий боржник) та Приватним підприємством Спецвисотбуд 2006 (відповідач-1, кредитор) укладено Договір №28-03-16-Б про переведення боргу (далі - Договір), за яким регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із Договору надання послуг будівельною технікою та автотранспортом №09/16 від 22.09.2016 укладеного між первісним боржником та кредитором.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору первісний боржник переводить нового боржника основний борг на загальну суму 155566,28 грн, що виник на підставі Договору про надання послуг станом на 31.12.2016. Новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості зазначену в п. 1.2. цього Договору після підписання цього Договору до кінця календарного року, в якому підписано даний Договір (до 31.12.2017).

Новий боржник має право висувати проти вимог Кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником. Новий боржник зобов`язаний протягом 30 календарних днів із дня повного виконання ним обов`язків перед кредитором письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням копій документів, що підтверджують проведене виконання (Розділ 3 Договору).

Згідно пунктів 4.1. та 4.2. Договору новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах Основного Договору. Первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику до 28.03.2017 документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора за Основним Договором.

Відповідно до п. 6.1. та 6.2. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 6.1. цього Договору та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором переведення боргу, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються загальними положеннями про господарський договір та виконання зобов`язань, що викладені у Господарському кодексі України та Цивільному кодексі України.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Аналогічні положення закріплені і у ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами п. 1, 4 ст. 626 ЦУ України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, варто зауважити, що відповідно до положень частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування позовних вимог, як основну підставу розірвання Договору позивачем покладається те, що відповідачем-2 належним чином не виконано умови п. 4.2 Договору, тобто первісний боржник не передав новому боржнику документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора за Основним Договором, з цих підстав у позивача виникло право не здійснювати свої зустрічні вимоги за Договором переведення боргу, а саме утриматись від здійснення оплати кредитору, визначеної Договором суми.

Так, зазначене і є основною підставою вимоги позивача розірвати Договір переведення боргу №28-03-16-Б від 28.03.2017.

Заперечуючи проти доводів позивача відповідачі, зокрема, посилаються на обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі 911/18878/19 за позовом ПП Спецвисотбуд 2006 до ТОВ Спеценергомонтаж Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору про стягнення 187235,60 грн.

Судом здобрено пошук у Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж київ" на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2020 по справі №910/18878/19, розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні призначено на 10.11.2020.

Отже, з наведеного вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 є таким, що не набрало законної сили, а отже в суду немає підстав для застосування преюдиційних аспектів, встановлених Господарським судом міста Києва у рішенні від 10.08.2020.

Відтак, суд дослідивши Договір №28-03-16-Б від 28.03.2017 про переведення боргу вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 4.2. спірного Договору первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику до 28.03.2017 документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора за Основним Договором, водночас, вказані умови Договору не поставлені у взаємозалежність із обов`язком нового боржника виконати свої зобов`язання (здійснити погашення заборгованості), отже, невиконання первісним боржником свого обов`язку по передачі документів не свідчить про відсутність обов`язку здійснити погашення заборгованості новим боржником.

Крім того, вказаним Договором сторони не погодили та не наділили нового боржника потенційним правом утриматись від виконання свого зобов`язання перед кредитором, у разі невиконання первісним боржником умов Договору, які визначені у п. 4.2.

Між тим, суд зазначає, що у п. 1.3. Договору сторони домовились про те, що новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості зазначену в п. 1.2. цього Договору після підписання цього Договору до кінця календарного року, в якому підписано даний Договір (до 31.12.2017), при цьому, будь-яких додаткових обставин, які б могли завадити та/або відстрочити виконанню вказаного зобов`язання сторонами погоджено не було.

Отже, суд наголошує на тому, що у вищезазначеному пункті 1.3. Договору наведено основну мету даного Договору і яка, при цьому, не поставлена сторонами в залежність від виконання відповідачем-2 пункту 4.2. Договору, а тому, посилання позивача на невиконання первісним боржником перед новим боржником своїх зобов`язань як на підставу невиконання Договору в цілому не можуть братись судом до уваги та розцінюватись як обставини, що звільняють позивача від виконання вказаного Договору.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, зокрема, приписами ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу наведеної статті вбачається, що підставою розірвання договору судом є істотне його порушення, яке призводить до значного позбавлення того, на що розраховувала особа при укладенні договору, водночас, а даній справі суд не може визнати невиконання первісним боржником пункту 4.2. істотним порушенням Договору, позаяк, останнє не є тим, на що розраховував позивач при укладенні вказаного Договору і чого значною мірою позбавився, позаяк основною метою Договору, на яку погодився позивач шляхом його підписання є саме сплата позивачем боргу, який існує у ТОВ Покров Буд перед ПП Спецвисотбуд 2006 .

Відтак, на підставі викладеного, суд доходить висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору №28-03-16-Б від 28.03.2017 про переведення боргу, з тих підстав, що позивачем не доведено факту наявності у останнього права не виконувати основне зобов`язання за Договором, з підстав невиконання відповідачем-2 п. 4.2. Договору, а також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що порушення умов Договору, якими останній обґрунтовує позов є істотними в розумінні положень ст. 651 ЦК України.

Принагідно, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем-2 у справі подано заяву б/н від 22.09.2020 про застосування строків позовної давності, в якій останній зазначає про те, що позивачу було достеменно відомо про укладення спірного Договору 28.03.2017 (дата укладання Договору), проте, із позовною заявою позивач звернувся до суду 05.08.2020, отже позивачем пропущено строк позовної давності.

У судовому засіданні 05.10.2020 судом зазначено про те, що розгляд вказаної заяви про застосування строків позовної давності буде відбуватись у нарадчий кімнаті при вирішення питання по суті позовних вимог.

Відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З моменту укладення спірного Договору трирічний строк спливає 28.03.2020 а отже, і строк позовної давності.

Проте, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, яки й триває і на час ухвалення даного рішення.

Відповідно до ч. 5 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З поданих до справи доказів вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 05.08.2020, вказана інформація підтверджується конвертом №0209911782452 від 05.08.2020 в якому позовна заява надійшла до суду.

Відтак, у зв`язку з продовженням строків визначених ст. 257 ЦК України суд констатує, що позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення з позовом. Також суд констатує, що пропуск позовної давності може бути підставою для відмови у позові лише за умови, якщо судом буде встановлено доведеність факту порушення права позивача.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті судового збору у зв`язку з відмовою у позові, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом Господарським судом Київської області справи №911/2270/20 покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз