Постанова

від 25.01.2021 по справі 911/2270/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. Справа№ 911/2270/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020

у справі № 911/2270/20 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ"

до1) Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Покров Буд"

про розірвання договору про переведення боргу №28-03-16Б від 28.03.2017

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Покров Буд" про розірвання договору про переведення боргу №28-03-16Б від 28.03.2017.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.10.2020 в справі № 911/2270/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши недоведення позивачем наявності обставин, з якими закон пов`язує можливість розірвання договору в судовому порядку, керуючись ст. ст. 520, 530, 626, 651 ЦК України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 в справі № 911/2270/20 та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрати пов`язані з розглядом справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що судом не було надано належної оцінки умовам п. 4.1 договору про переведення боргу та п. п. 2.5, 2.6 договору про надання послуг. Також позивач звертає увагу на те, що належним підтвердженням дійсності вимог відповідача-1 за договором про надання послуг є акти та рахунки виставлені на підставі цих актів. Оскільки відповідач-2 у встановлений договором строк не передав документи, що визначені в п. 4.2 договору про переведення боргу, то, на думку позивача, ним було порушено приписи ч. 1 ст. 526 та ст. 530 ЦК України і не підтверджено дійсність вимог кредитора за основним договором. Позивач вважає, що невиконання відповідачем-2 своїх зобов`язань з надання документів, що підтверджують кредиторські вимоги відповідача-1 є істотним порушенням умов договору, оскільки іншими обов`язками первісний боржник за цим договором не наділений. Також апелянт звертає увагу на те, що відсутність документів, що підтверджує дійсність вимог кредитора, позбавляє його права висувати свої заперечення. Щодо порушення норм процесуального права позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки обставинам невиконання відповідачем-2 умов договору про переведення боргу та вимог ухвали суду про витребування доказів. Також апелянт вказує на незастосування судом першої інстанції приписів ст. 538 ЦК України та кваліфікації спірних правовідносин зустрічними зобов`язаннями.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, справу № 911/2270/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання, розгляд справи призначено на 21.12.2020.

В межах встановлених судом процесуальних строків від відповідача-1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач-1 зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Так, відповідач-1 зазначає, що звернення позивача з позовом у даній справі є намаганням уникнути виконання судового рішення у справі № 910/18878/19, яким стягнуто з нового боржника суму заборгованості згідно договору про переведення боргу. Також відповідач-1 звертає увагу на те, що в рамках вирішення вищенаведеного спору про стягнення заборгованості судами було встановлено, що невиконання первісним боржником свого обов`язку з надання документів не свідчить про відсутність обов`язку здійснити погашення заборгованості новим боржником. Відповідач-1 зазначає, що за умовами договору про переведення боргу визначено дату надання позивачу документів, яка співпадає з датою укладення цього правочину. При цьому, його умовами не визначено обов`язкової необхідності фіксування цих дій відповідним актом. За наведеного, відповідач-1 стверджує, що в момент укладення договору про переведення боргу усі документи були передані скаржнику та, відповідно, останній був обізнаний про дійсність вимог кредитора за основним договором.

17.12.2020 ТОВ "Покров Буд" на адресу суду апеляційної інстанції надіслано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Однак, зважаючи на те, що вказаний відзив на апеляційну скаргу поданий відповідчем-2 з порушенням встановлених судом процесуальних строків без обґрунтування поважності причин його пропуску, судова колегія здійснює перегляд справи в апеляційному порядку за наявними матеріалами без врахування доводів відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Покров Буд".

В судовому засіданні 21.12.2020 присутніми представниками позивача та відповідача-1 надавались пояснення щодо суті спору, за результатами заслуховування яких судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 25.01.2021. Про наступне судове засідання присутні учасники справи повідомлені під розписку.

В судове засідання 25.01.2021 представник відповідача-2 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення, згідно якого стороною отримано рекомендовану кореспонденцію суду 30.12.2020. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання відповідачем-2 не повідомлялось.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 25.01.2021 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

22.09.2016 між ТОВ Покров Буд (замовник за договором, відповідач-2 у справі) та ПП Спецвисотбуд 2006 (виконавець за договором, відповідач-1 у справі) укладено договір №09/16 про надання послуг (далі - основний договір) за яким, виконавець зобов`язується надавати послуги будівельною технікою та автотранспортом згідно додатку №1 за заявкою на об`єкти замовника, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги в порядку та на умовах відповідно до цього договору (п. 1.1. основного договору).

Згідно наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт № № 62, 63 від 24.11.2016, № 46 від 17.10.2016, № 49 від 26.10.2016 виконавцем надано, а замовником прийнято послуги за договором на загальну суму 230 566,28 грн.

Згідно платіжних доручень № 290 від 24.11.2016, № 241 від 13.10.2016 виконавцю сплачено 75 000,00 грн. Непогашеною рештою наданих послуг залишилось 155 566,28 грн.

28.03.2017 між ТОВ Покров Буд (первісний боржник за договором, відповідач-2 у справі), ТОВ Спеценергомонтаж Київ (новий боржник за договором, позивач у справі) та ПП Спецвисотбуд 2006 (кредитор за договором, відповідач-1 у справі) укладено договір №28-03-16-Б про переведення боргу (далі-договір про переведення боргу), за яким регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору надання послуг будівельною технікою та автотранспортом №09/16 від 22.09.2016 укладеного між первісним боржником та кредитором.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника основний борг на загальну суму 155566,28 грн, що виник на підставі договору про надання послуг станом на 31.12.2016. Новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості зазначену в п. 1.2. цього договору після підписання цього договору до кінця календарного року, в якому підписано даний договір (до 31.12.2017).

Новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником. Новий боржник зобов`язаний протягом 30 календарних днів із дня повного виконання ним обов`язків перед кредитором письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням копій документів, що підтверджують проведене виконання (Розділ 3 договору про переведення боргу).

Згідно п. п. 4.1., 4.2. договору про переведення боргу новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору. Первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику до 28.03.2017 документи (їх засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.2. договору про переведення боргу він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 6.1. цього договору та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.

Обґрунтовуючи пред`явлення позову у даній справі, ТОВ Спеценергомонтаж Київ посилалось на те, що відповідач-2 в порушення умов договору про переведення боргу не надав документи, що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором, що є істотним порушенням оспорюваного правочину, а тому, на думку позивача, наявні підстави для його розірвання.

Отже, спір по справі стосується з`ясування питання щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору згідно приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору унормовані в ст. 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору чи його розірвання в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Із правового контексту вищенаведеної норми слідує, що під істотним порушенням мається на увазі таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 28.08.2019 у справі №910/5381/18.

Для встановлення можливості розірвання спірного договору необхідно визначити чи були допущені відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і її розмір внаслідок дій (бездіяльності) відповідача, а також співвіднести очікуваний результат від укладеного договору та фактичні обставини внаслідок неналежного його виконання.

Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов спірного договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем.

Як на істотне порушення умов договору про переведення боргу позивач вказує на те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем-2 обов`язку з надання йому документів, визначених п. 4.2 цього договору, він на підставі приписів ст. 538 ЦК України вправі відмовитись від виконання зобов`язань за договором.

Згідно з приписами ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Правовий аналіз вищенаведеної норми цивільного законодавства дає підстави для висновку, що зобов`язання є зустрічними у випадку коли воно поставлено в залежність від виконання обов`язку іншою стороно, наприклад, передплата за товар, надання завдання та фронту робіт для підрядника, тощо.

Як вже зазначалось у даній постанові, сторонами в п. 1.3 договору про переведення боргу узгоджено, що новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості зазначену в п. 1.2. цього договору після підписання цього договору до кінця календарного року, в якому підписано даний договір (до 31.12.2017).

Отже обов`язок з виконання новим боржником грошового зобов`язання обумовлений настанням кінцевої дати терміну, що розпочинає свій відлік від дати підписання спірного правочину. Відтак зобов`язання відповідача-2 з надання документів та позивача з погашення заборгованості за основним правочином не є зустрічними в розумінні приписів ст. 538 ЦК України, оскільки обставина неналежного виконання відповідачем-2 умов договору, не може бути правомірною підставою невиконання позивачем свого зобов`язання, строк виконання якого спливає після закінчення узгодженого сторонами терміну.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що іншими умовами правочину не передбачено можливості звільнення нового боржника від виконання зобов`язань перед кредитором у зв`язку з ненаданням первісним боржником документів, що підтверджують дійсність вимог кредитора. Тобто сторонами не було визначено таким що є істотним обов`язок первісного боржника з виконання умов п.4.2 договору про переведення боргу та, відповідно, наслідки його невиконання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, на підставі оцінки умов спірного договору про переведення боргу та обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дійшла висновку, що ТОВ Спеценергомонтаж Київ не було доведено того, що саме невиконання відповідачем-2 зобов`язань із передачі документів на підтвердження обов`язків боржника за основним договором свідчить про істотність порушення відповідачем-2 умов трьохстороннього договору в розумінні положень ч. 2 ст. 651 ЦК України , а також значною мірою позбавило його того, на що він розраховував під час укладення спірного правочину. Висновки місцевого господарського суду в цій частині апелянтом під час перегляду справи в апеляційному порядку належними аргументами не спростовано.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України наявність завданої таким порушенням шкоди, яка не дозволяє апелянту отримати очікуване при укладенні договору. Позивач взагалі жодними доводами не наводить наявності вказаного критерію істотності порушення договору.

Посилання апелянта про те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови п. 4.1 договору про переведення боргу та п. п. 2.5, 2.6 договору про надання послуг не впливають на вірність висновків суду щодо недоведеності позивачем істотності порушення умов договору. Крім того, спірним договором визначено переведення на позивача основного боргу в сумі 155 566,28 грн, що виник на підставі договору про надання послуг. Тобто на час укладення договору про переведення боргу усіма сторонами правочину було узгоджено наявність у відповідача-2 заборгованості в означеній сумі за вже виконані, однак неоплачені послуги. Підписавши спірний договір, позивач фактично погодився із тим, що він стає новим боржником за неоплаченими зобов`язаннями.

Також підлягають відхиленню і доводи апелянта щодо позбавлення його можливості висувати свої заперечення на вимоги кредитора, оскільки неведене не є тією визначальною обставиною, на можливість отримання якої розраховував новий кредитор при укладенні договору про переведення боргу.

Доводи апелянта щодо непідтвердження відповідачем-2 дійсності вимог боржника не можуть бути підставою для розірвання договору, оскільки умова про нереальність основного зобов`язання підлягає дослідженню в рамках вирішення спору про недійсність правочину. Натомість, на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, презумпція правомірності договору про надання послуг не спростована. Більше того наявність заборгованості позивача як нового кредитора перед відповідачем-1 встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/18878/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020.

Колегія суддів також визнає непереконливими і доводи апелянта в частині визначення істотним порушення умов договору відповідачем-2 з мотивів того, що інших обов`язків для первісного боржника він не містить. Вказані апелянтом критерії не входять в перелік кваліфікуючих ознак істотного порушення умов договору як необхідної передумови для розірвання правочину на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недослідження фактичних обставин справи, зокрема, щодо невиконання відповідачем-2 свого обов`язку за договором про переведення боргу, апеляційна інстанція зазначає, що наявність цих обставин не є безумовною підставою для розірвання договору згідно приписів ч. 2 ст. 561 ЦК України з огляду на недоведеність позивачем віднесення їх до істотних порушень договору.

Відповідачем-2 в суді першої інстанції було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини наведено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/56/19; від 22.01.2020 у справі № 916/521/18.

Колегія суддів, застосовуючи при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/16288/18, від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17, від 22.01.2020 у справі № 916/521/18 та інші) виходить з того, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Господарський суд Київської області, розглянув питання про застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України з урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду та практики ЄСПЛ, тобто, відмовивши в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, правомірно не вирішував питання про звільнення відповідача від цивільного переслідування внаслідок застосування позовної давності до вимог позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваного рішення при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі № 911/2270/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі №911/2270/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2020 у справі №911/2270/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ".

4. Справу №911/2270/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 27.01.2021