Рішення

від 30.10.2020 по справі 922/2872/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2872/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерне товариство "Укргазвидобування", 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775 до Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна", 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 94, кв. 136, код ЄДРПОУ 35476725 про стягнення 29 092,21 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до господарського суду харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна" 17 902,90 грн пені та 11 189,31 грн штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки №12/3 від 09.12.2019 щодо поставки товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві .

Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на момент відкриття провадження у справі та на час винесення рішення, місцезнаходження відповідача - м. Харків, пр. Гагаріна, 94, кв. 136, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Позивач повідомлений належним чином про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.

Ухвалою суду від 10.09.2020 було роз`яснено сторонам, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 902,90 грн пені та 11 189,31 грн штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки №12/3 від 09.12.2019 щодо поставки товару.

В обгрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що товар було поставлено відповідачем не в повному обсязі, як було передбачено договором, внаслідок чого у позивача ниникло право на стягнення з відповідача штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним товариством Укргазвидобування" (Позивач) та Приватним підприємством Вірго Інвест Україна (Відповідач) було укладено Договір поставки № 12/3 від 09.12.2019 року (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Відповідач (Постачальник за Договором) зобов`язався поставити Позивачу (Покупцю за Договором) товар, зазначений в специфікації, що додаються до Договору і є його невід`ємною частиною, а Позивач (Покупець за Договором) прийняти і оплатити такий Товар.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору (п. 5.1. Договору ).

Згідно Специфікації №1 від 09.12.2019 року (що є Додатком №1 до Договору) Сторони Договору, дійсно, погодили поставку товарів загальною на загальну суму - 299 165,54 грн.

Пунктом 3 вказаної специфікації встановлено строк поставки Товару:березень-квітень 2020 р., згідно наданої рознарядки.

Згідно п. 5.3. Договору, датою поставки Товару с дата підписаним уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, (при наявності двух дат. датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця та узгоджується до поставки Товару. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електрону адресу Постачальника. вказану в Розділі XIV даного Договору.

Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електрону адресу Постачальника. вказану в Розділі XIV даного Договору.

В Розділі XIV Договору визначена наступна електронна адреса Відповідача (Постачальника) - tender@virgosnab.com.ua.

Позивач, в своїй позовній заяві, зазначає, що 25.02.2020 р. ним на електронну адресу відповідача було надано рознарядку №1 від 25.02.2020 року (вих. №ШГВ1718- 003.1.7-1) на весь обсяг товару, визначений у Специфікації №1 до Договору (тобто на суму 299 165,54 грн.). Направлення Рознарядки №1 Позивачем на електронну адресу Відповідача підтверджується роздруківкою з програми електронної пошти, яку надано до позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку Товару позивачу 25.03.2020 року за видатковою накладною №581 від 24.03.2020 року на суму 139 3 18,20 грн (позиції 1.2 Специфікації №1), а позивач оплатив його вартість платіжним дорученням №291520 від 21.05.2020.

Таким чином, зважаючи на те, що строк поставки товару за договором сплив 30.04.2020, а, як зазначає позивач, згідно рознарядки №1, його було поставлено відповідачем не в повному обсязі, відповідач зобов`язан сплатити позивачу штрафні санкції, передбачені договором.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, в даному випадку, підлягає встановлення наявнісь з боку відповідача порушення умов договору, враховуючи виникнення у останнього обов`язку поставки товару саме на суму 299 165,54 грн, як то вказує позивач в обгрунтування своїх вимог.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача рознарядки №1 на суму 299 165,54 грн (як на поштову так і на електронну), у зв`язку з чим суд вважає, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо поставки товару позивачу саме на цю суму в повному обсязі, а не окремими партіями.

При цьому, суд зазначає, що в роздруківці з програми електронної пошти, яку надано до позовної заяви в якості доказів направлення рознарядки відповідачу не міститься даних останнього та відсутні вихідні листи на електронну адресу, визначену в Розділі XIV Договору - tender@virgosnab.com.ua.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо поставки товару саме на суму 299 165,54 грн, а відповідно й відсутнє порушення з його боку щодо неповної поставки цього товару за рознарядкою №1 від 25.02.2020 року (вих. №ШГВ1718- 003.1.7-1).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Враховуючи відсутність у даній справі підстав для задоволення позову, судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування", 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775.

Відповідач - Приватне підприємство "Вірго Інвест Україна", 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 94, кв. 136, код ЄДРПОУ 35476725.

Повне рішення складено "30" жовтня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров