Постанова

від 18.01.2021 по справі 922/2872/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа № 922/2872/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.,

без повідомлення учасників справи,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вх. №3262 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Прохоровим С.А., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 30.10.2020, у справі №922/2872/20

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ,

до Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна" 17 902, 90грн пені та 11 189, 31грн штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки №12/3 від 09.12.2019 щодо своєчасної поставки товару у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.10.2020 у позові відмовлено повністю з тих підстав, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо поставки товару саме на суму 299 165, 54грн, а відповідно й відсутнє порушення з його боку щодо неповної поставки цього товару за рознарядкою №1 від 25.02.2020.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; стягнути з Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 17 902, 90грн пені, 11 189, 31грн штрафу, а також витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що зобов`язання відповідача щодо поставки товару на суму 299 165, 54грн у строк березень-квітень 2020 року виникло з моменту укладення договору, а не з моменту отримання рознарядки, як зазначив суд першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2020 у справі №922/2872/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк до 18.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 18.12.2020 для подання заяв і клопотань.

18.12.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№12734), вважає рішення місцевого господарського суду законним і обгрунтованим; просить рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2020 у справі №922/2872/20 залишити без змін.

Заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Приватним підприємством "Вірго Інвест Україна" був укладений договір поставки №12/3 від 09.12.2019 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а позивач - прийняти і оплатити товар.

Згідно з пунктом 1.2. Договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до Договору та його невід`ємною частиною.

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього Договору (пункт 5.1. Договору ).

Згідно специфікації №1 від 09.12.2019, що є додатком №1 до Договору, сторони Договору погодили поставку товарів на загальну суму у розмірі 299 165, 54грн.

Пунктом 3 вказаної специфікації встановлено строк поставки товару: березень-квітень 2020 року, згідно наданої рознарядки.

Згідно з пунктом 5.3. Договору, датою поставки товару є дата підписаного уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електрону адресу постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору.

В Розділі XIV Договору визначена наступна електронна адреса відповідача (постачальника) - tender@virgosnab.com.ua.

Як вказує позивач, 25.02.2020 ним на електронну адресу відповідача було надано рознарядку №1 від 25.02.2020 (вих. №ШГВ1718- 003.1.7-1) на весь обсяг товару, визначений у специфікації №1 до Договору (тобто, на суму 299 165, 54грн).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку товару позивачу 25.03.2020 за видатковою накладною №581 від 24.03.2020 року на суму 139 318, 20грн (позиції 1, 2 Специфікації №1), а позивач оплатив його вартість платіжним дорученням №291520 від 21.05.2020.

Таким чином, зважаючи, що строк поставки товару за договором сплив 30.04.2020, а, як зазначає позивач, згідно рознарядки №1 його було поставлено відповідачем не в повному обсязі, позивач вважає, що відповідач має сплатити позивачу штрафні санкції, передбачені договором.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем не надано належних доказів надсилання на адресу відповідача рознарядки №1 на суму 299 165,54 грн (як на поштову, так і на електронну), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо поставки товару позивачу саме на цю суму в повному обсязі, а не окремими партіями.

У роздруківці з програми електронної пошти, яку надано до позовної заяви в якості доказів направлення рознарядки відповідачу, не міститься даних останнього та відсутні вихідні листи на електронну адресу, визначену в Розділі XIV Договору - tender@virgosnab.com.ua.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 7.10 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0, 1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачу штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Надаючи правову кваліфіцію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для викання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Укладений сторонами у справі Договір є за своєю правовою природною договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Досліджуючи умови Договору, судова колегія зазначає, що у розділі V "Поставка товару" сторони узгодили, що у специфікаціях до цього Договору вказуються строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів (пункт 5.1. Договору).

Поряд з цим, у пункті 5.2. Договору сторони визначили, що безпосередньо обсяг поставки товару (кожної його партії) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару, а відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки; відвантаження товару без рознарядки забороняється.

Тобто, за умовами договору, у специфікації вказуються, зокрема строк поставки, умови та місце поставки товару, а вже у рознарядці покупця - конкретно обсяг товару, який узгоджується до поставки товару і підлягає відвантаженню.

Згідно матеріалів справи, сторони у специфікації №1 від 09.12.2019 визначили загальну вартість товару, що має бути поставлений по цій специфікації (з одиниці товару) на загальну суму 299 165, 54грн; строком поставки товару зазначено: березень-квітень 2020 року, згідно наданої рознарядки.

У матеріалах справи міститься копія рознарядки №1 від 25.02.2020 до Договору, в якій зазначені всі 3 одиниці товару, які підлягають відвантаженню.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, належні докази надсилання відповідачу даної рознарядки у матеріалах справи відсутні.

Так, доказів надсилання засобами поштового зв`язку позивачем суду не надано.

Як вказує позивач, він надіслав дану рознарядку відповідачу засобами електронного зв`язку на адресу tender@budpostach.com.ua., про що надав роздруківку з електронної пошти.

Відповідно до пункту 5.2. Договору, рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електрону адресу постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору.

В Розділі XIV Договору визначена наступна електронна адреса відповідача (постачальника) - tender@virgosnab.com.ua, тобто, відмінна від тої, на яку, як вказує позивач, він надсілав рознарядку.

Отже, місцевим господарським судом обгрунтовано зазначено, що у роздруківці з програми електронної пошти, яку надано до позовної заяви в якості доказів надсилання рознарядки відповідачу, не міститься даних останнього та відсутні вихідні листи на електронну адресу, визначену в Розділі XIV Договору - tender@virgosnab.com.ua.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

За змістом частини 4 статті 96 цього Кодексу, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Однак, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Натомість, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позивачем не були дотримані вимоги процесуального законодавства щодо подання належних і допустимих письмових доказів на підтвердження надсилання рознарядки відповідачу.

За таких обставин, за відсутності належним і допустимих доказів надсилання відповідачу рознарядки для відвантаження конкретної партії товару, як це передбачено умовами Договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо поставки товару позивачу саме на цю суму в повному обсязі.

З огляду на те, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо поставки товару саме на суму 299 165, 54грн, відповідно й не доведено позивачем порушення з боку відповідача щодо неповної поставки цього товару за рознарядкою №1 від 25.02.2020.

Щодо доводів апелянта, що зобов`язання відповідача щодо поставки товару на суму 299 165, 54грн у строк березень-квітень 2020 року виникло з моменту укладення договору, а не з моменту отримання рознарядки, судова колегія зазначає, що, по-перше, матеріалами справи не підтверджується отримання відповідачем рознарядки взагалі, а, по-друге, умовами Договору чітко визначено, що безпосередньо обсяг поставки товару (кожної його партії) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару, а відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки; відвантаження товару без рознарядки забороняється.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, безпідставними є доводи апелянта, що відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки товару у строк березень-квітень 2020 року на суму 299 165, 54грн, за відсутності належних та допустимих доказів надсилання йому рознарядки, яка є обов`язковою за умовами Договору для визначення обсягу поставки товару і його відвантаження.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що рознарядка визначає лише обсяг кожної партії товару, але не змінює загальний обсяг, вартість та строк поставки товару, оскільки за умовами Договору, саме в рознарядках покупця визначається безпосередньо обсяг поставки товару (кожної його партії) та узгоджується до поставки товару; умовами Договору не встановлено, що обсяг поставки товару, визначений у рознарядці має бути ідентичний обсягу товару, зазначеному у специфікації. До того ж, відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки.

Оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів надсилання відповідачу рознарядки, відповідно й не доведено порушення з боку відповідача щодо неповної поставки цього товару за рознарядкою №1 від 25.02.2020.

А доводи апелянта, що відповідач вчинив дії по поставці частини товару, відповідно, відвантажив товар саме за цією рознарядкою є бездоказовими припущенням апелянта, оскільки матеріалами справи не підтверджується виникнення у відповідача обов`язку щодо поставки товару позивачу саме на цю суму в повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2020 у справі № 922/2872/20 слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.10.2020 у справі №922/2872/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Н.О. Мартюхіна